Ухвала суду № 10634099, 30.07.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" липня 2010 р. Справа № 3/122

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРРА»

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Рівненський цегельний завод»

до відповідача 2: підприємця ОСОБА_2

до відповідача 3: Дочірнього підприємства «Новий стандарт»

про визнання договору дійсним

та за зустрічним позовом: підприємця ОСОБА_2 і Дочірнього підприємства «Новий стандарт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Рівненський цегельний завод»та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРРА»

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на майно

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

Від позивача: представник Сорока В.Г. (довіреність від 27.07.2010 року №2/07);

Від відповідача 1: не з'явився;

Від відповідача 2: ОСОБА_4 (довіреність від 06.11.08 року);

Від відповідача 3: Мельник М.А. (довіреність від 23.07.10 року).

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТОРРА»звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідачів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Рівненський цегельний завод», підприємця ОСОБА_2 та Дочірнього підприємства «Новий стандарт»про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.12.2009 р. укладеного між сторонами.

Позовні вимоги мотивовані наступним. 12.12.2009 року між підприємцем ОСОБА_2 і Дочірнім підприємством «Новий стандарт»(Продавці) з однієї сторони та TOB «Інвестиційно-будівельна компанія «Рівненський цегельний завод»і ТОВ «ТОРРА»(Покупці) з іншої сторони укладено договір купівлі-продажу виробничо-складського комплексу, загальною площею 3243,5 м.кв. за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Любимівка, вул. Київська, № б/н. 10.01.2010 року Позивачем Відповідачам був надісланий лист з проханням посвідчити нотаріально договір купівлі-продажу від 12.12.2009 року. Проте, підприємець ОСОБА_2 та ДП «Новий стандарт»відмовилися нотаріально посвідчувати договір купівлі-продажу від 12.12.2009 року.

Договір купівлі-продажу 12.12.2009 року не був нотаріально посвідчений з вини підприємця ОСОБА_2 та ДП «Новий стандарт», оскільки останні ухилилися від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. На думку позивача за первісним позовом, окрім недодержання обов'язкової нотаріальної форми договору купівлі-продажу від 12.12.2009 року, відчуження об'єкта нерухомості відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства України. У зв'язку з цим просить позов задовольнити, посилаючись на ч. 2 ст. 220 ЦК України.

В судовому засіданні представник ТОВ «ТОРРА»позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

До початку розгляду справи по суті підприємцем ОСОБА_2 та ДП «Новий стандарт»подано зустрічну позовну заяву до ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Рівненський цегельний завод»та ТОВ «ТОРРА»про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.12.2009 року та визнання права власності на майно.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 28.07.2010 року зустрічну позовну заяву підприємця ОСОБА_2 і ДП «Новий стандарт»до ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Рівненський цегельний завод»і ТОВ «ТОРРА»про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.12.2009 року та визнання права власності на майно прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Відповідач 1 за первісним позовом подав відзив у якому просить розглянути первісний та зустрічний позови без участі його представника. Відповідач 2 та Відповідач 3 за первісним позовом надали відзиви на позовну заяву у яких заперечують проти первісного позову.

В обґрунтування зустрічного позову підприємець ОСОБА_2 та ДП «Новий стандарт»вказують, що за змістом ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Частиною 2 ст.215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Наслідком недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК України є те, що такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. З наведених норм, як вказують позивачі за зустрічним позовом, випливає, що договір купівлі-продажу виробничо-складського комплексу, загальною площею 3243,5 м.кв. за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Любимівка, вул. Київська, № б/н від 12.12.2009 р. є недійсним і не створює юридичних наслідків.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення сторін, вивчивши подані ним письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності місцевий господарський суд прийшов до висновку, що в задоволенні первісного позову слід відмовити, а позов зустрічний позов підлягає задоволенню. При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

12.12.2009 року між підприємцем ОСОБА_2 і Дочірнім підприємством «Новий стандарт»(Продавці) з однієї сторони та TOB «Інвестиційно-будівельна компанія «Рівненський цегельний завод»і ТОВ «ТОРРА»(Покупці) з іншої сторони укладено договір купівлі-продажу виробничо-складського комплексу, загальною площею 3243,5 м.кв. за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Любимівка, вул.Київська, № б/н. Вказаний договір підписали керівники зазначених підприємств та скріпили відповідними печатками.

Позивачем за первісним позовом був переданий підприємцю ОСОБА_2 та ДП «Новий стандарт»лист від 10.01.2010 року з проханням посвідчити нотаріально договір купівлі-продажу від 12.12.2009 року.

Проте, в нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу від 12.12.2009 року підприємцем ОСОБА_2 та ДП «Новий стандарт»відмовлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, обов'язковою умовою для визнання договору дійсним з посиланням на вказану норму є повне або часткове виконання договору, і саме наявність факту повного або часткового виконання договору від 12.12.2009 року. Сторонами не надано доказів повного чи часткового виконання договору купівлі-продажу від 12.12.2009 року, зокрема: не надано доказів передачі приміщення продавцями покупцям та доказів оплати вартості майна. Представники сторін в судовому засіданні пояснили, що виконання договору купівлі-продажу від 12.12.2009 року ні повністю, ні частково не відбулося.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог за первісним позовом з огляду на положення ч.2 ст.220 ЦК України відсутні.

За змістом ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Частиною 2 ст.215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Наслідком недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК України є те, що такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Спірний договір купівлі-продажу виробничо-складського комплексу, загальною площею 3243,5 м.кв. за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Любимівка, вул. Київська, № б/н нотаріально не посвідчений. Тому, цей договір є недійсним.

Судом встановлено на підставі матеріалів справи та пояснень представників позивачів за зустрічним позовом, що виробничо-складський комплекс, загальною площею 3243,5 м.кв. за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Любимівка, вул. Київська, № б/н є власністю позивачів за зустрічним позовом. Цей висновок ґрунтується на таких обставинах справи.

29.04.2005 року між ФОП ОСОБА_2 та Бузівською сільською радою Києво-Святошинського р-н Київської області укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,5 га, кадастровий номер 3222480804:02:002:0039, що знаходиться на території Бузівської сільської ради. Договір укладено строком на 5 років.

13.10.2009 року між Бузівською сільською радою та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 49 років. Призначення земельної ділянки для розташування виробничо-складського комплексу.

13.10.2009 року між Бузівською сільською радою та Дочірнім підприємством «Новий стандарт»укладений договір оренди земельної ділянки площею 1,5 га, кадастровий номер 3222480804:02:002:0091. Договір укладено строком на 49 років. Призначення земельної ділянки для розташування виробничо-складського комплексу.

07.06.2005 року між ФОП ОСОБА_2 та ДП «Новий стандарт2 укладено Договір доручення.

Згідно даного договору ФОП ОСОБА_2 зобовязується забезпечити ДП «Новий стандарт»будівельними матеріалами для будівництва і введення в експлуатацію виробничо-складського комплексу.

ДП «Новий стандарт»згідно Договору доручення зобовязується побудувати з наданих ФОП ОСОБА_2 будівельних матеріалів виробничо-складський комплекс.

20.12.2005 року між ФОП ОСОБА_2 та ДП «Новий стандарт»складено акт про виконання договору доручення від 07.06.2005 року, яким передбачено, що право власності на виробничо-складський комплекс належить сторонам по Ѕ частці кожній.

На даний час виробничо-складський комплекс, який розташований за адресою: Київська обл., с.Любимівка, вул.Київська, № б/н, є завершеним будівництвом та відповідає усім державним будівельним нормам і правилам.

Виробничо-складський комплекс, загальною площею 3243,5 м.кв. за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Любимівка, вул. Київська, № б/н знаходиться на земельних ділянках позивачів за зустрічним позовом, що підтверджується наявним в матеріалах справи викопіюваннями з планів земельних ділянок.

В матеріалах справи наявна копія інвентаризаційної справи №616 Києво-Святошинського бюро технічної інвентаризації відповідно до експлікації якої загальна площа виробничо-складського комплексу (літ. А) за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Любимівка, вул. Київська, № б/н становить 3243,5 м.кв.

Відповідно до технічного висновку №838-сг/08 судового експерта ОСОБА_5 виробничо-складський комплекс (літ. А), загальною площею 3243,5 м.кв., розташований за адресою: Київська обл., с.Любимівка, вул.Київська, № б/н, є завершеним будівництвом та відповідає будівельно-технічним, пожежним, санітарним нормам і правилам.

Суд погоджується із твердженням позивачів за зустрічним позовом про те, що ТОВ «ТОРРА»подавши вказаний позов, не визнає права власності підприємця ОСОБА_2 та ДП «Новий стандарт»на виробничо-складського комплексу, загальною площею 3243,5 м.кв. за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Любимівка, вул. Київська, № б/н.

Відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть серед інших є визнання права та визнання правочину недійсним. Тому, Позивачами за зустрічним позовом обрано способи захисту, які передбачені законодавством.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Статтею 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Субєктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Поміж тим, відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, рішення суду про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна є правовстановлюючим документом на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності, тому господарський суд приходить до висновку, що задоволення зустрічного позову у спосіб, визначений позивачами за зустрічним позовом, захистить цивільне право позивачів, за захистом якого вони і звернулися до суду.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а задоволенні первісного позову слід відмовити за безпідставністю.

За клопотанням позивачів за зустрічним позовом судові витрати залишаються за ними. Керуючись ст.ст. 49,75, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову відмовити

2. Зустрічний позов задоволити.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12.12.2009 року між підприємцем ОСОБА_2 і Дочірнім підприємством «Новий стандарт»з однієї сторони та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Рівненський цегельний завод»і ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТОРРА»з іншої сторони.

4. Визнати право власності за підприємцем ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Дочірнім підприємством «Новий стандарт»(код ЄДРПОУ 32191986) по 1/2 частці за кожним на виробничо-складський комплекс (літ. А), загальною площею 3243,5 м.кв., інвентаризаційна справа Києво-Святошинського бюро технічної інвентаризації № 616, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Любимівка, вул. Київська, № б/н.

СуддяМамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписаний «30»липня 2010 року.