Рішення № 106340865, 19.09.2022, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/1530/22

Провадження № 2/723/2140/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 вересня 2022 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд

Чернівецької області в складі:

головуючого судді Бужори В.Т.,

за участю секретаря Чокан Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 до ТОВ «Фінансова компанія управління активами», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Сторожинецький відділ державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Сторожинецького районного суду із вищевказаним позовом, у якому посилається на те, що 20.06.2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агенство Необхідних кредитів» укладено кредитний договір № 75286877. 19.11.2021 року на підставі Договору факторингу № 19 відступило право вимоги за Кредитним договором Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами».

22.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 31122. За даним виконавчим написом на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» стягнуто 24196,13 грн., у тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 7469,00 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами - 16677,13 грн.; плата за вчинення виконавчого напису - 50 грн. При вчиненні зазначеної нотаріальної дії приватний нотаріус керувався ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Стягнення заборгованості проводиться за період з 18.11.2021 року по 22.12.2021 року.

Даний виконавчий напис є незаконним та повинний бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, так як виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент його вчинення, розмір заборгованості, визначений відповідачем у заяві про вчинення виконавчого напису, не є безспірний, позивача не було повідомлено про звернення з заявою про вчинення виконавчого напису, позивача не було повідомлено про відступлення права вимоги на користь ТзОВ «Фінансова компанія управління активами».

Позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 22.12.2021 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. та стягнути з відповідача судові витрати.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, його представник ОСОБА_2 до суду направив письмову заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримав, просив суд позовні вимоги задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ТОВ «Фінансова компанія управління активами», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Сторожинецький відділ державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) в судове засідання не з`явились, представників не направили, про час, місце та дату судового засідання повідомлялись належним чином.

Згідно до вимог ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки відповідач та треті особи не повідомили про причини своєї неявки, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили, відповідно до норм ЦПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, тому причин для відкладення розгляду справи, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд не вбачає і вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 20.06.2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агенство Необхідних кредитів» укладено кредитний договір № 75286877. 19.11.2021 року на підставі Договору факторингу № 19 відступило право вимоги за Кредитним договором Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами».

Кредитний договором встановлено такі умови кредитування:

сума кредиту 7469,00грн;

процентна ставка 1,99% у день, тип ставки - фіксована;

дата повернення кредиту: 20.07.2021 року.

22.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 31122. За даним виконавчим написом на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» стягнуто 24196,13 грн., у тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 7469,00 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами - 16677,13 грн.; плата за вчинення виконавчого напису - 50 грн.

При вчиненні зазначеної нотаріальної дії приватний нотаріус керувався ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Стягнення заборгованості проводиться за період з 18.11.2021 року по 22.12.2021 року.

Даний Виконавчий напис повинний бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та розділу 2, глави 16, п.1, п.п.1.1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 - для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

При вчиненні оспорюваної нотаріальної дії, приватний нотаріус посилається на п. 2

Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 №1172.

22.02.2017 постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14 було визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету міністрів України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: «п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов 'язанням до закінчення строку виконання основного зобов 'язання.

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов 'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу».

п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості

провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за

зобов 'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми

заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення

заборгованості».

Колегія суддів прийшла до переконання, що запропоновані оскаржуваною постановою КМУ зміни у процедуру вчинення виконавчих написів нотаріусів на кредитних і іпотечних договорах створюють можливість при наявності злого умислу, недбалості чи з інших причин кредитору та/чи його посадовим особам або пов 'язаним із ними третім особам, незаконно заволодіти коштами або майном, як позивачів так і інших громадян України, шляхом введення в оману нотаріуса, який керуючись спірним актом буде вимушений вчинити виконавчий напис на підставі документів, що не є належними доказами безспірності заборгованості, та згодом стягнення майна чи коштів виконавчою службою на підставі такого виконавчого напису.

Також, оскаржувані зміни порушують рівність кредитора та позичальника перед законом, визнаючи суб`єктивну і необгрунтовану належним (передбаченим законом) чином позицію заінтересованої особи (сторони кредитора) як істину на шкоду законним інтересам і сторони правочину (сторони позичальника).

01.11.2017 Вищий адміністративний суд України вище зазначену постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 залишив без змін.

Зазначена постанова апеляційного суду відповідно до п.4 ст. 254 КАС України (у редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22.02.2017, а отже, з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.

До цього, станом на дату вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса, чинне законодавство не передбачало умов та підстав для вчинення виконавчого напису при поданні кредитного договору, викладеного в простій письмовій формі. У даному спорі приватний нотаріус вчинив виконавчий напис на підставі норми (п. 2 вищенаведеного Переліку), який рішенням суду визнано незаконною та не чинною. Учинення виконавчого напису на підставі нотаріально не посвідчених письмових договорів чинним законодавством станом на 22.12.2021 також не передбачалось.

Таким чином, у момент вчинення виконавчого напису були відсутні правові підстави для його вчинення.

У постанові від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 Велика палата Верховного Суду вказала на те, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що

передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22.02.2017 з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі М 826/20084/14.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже, не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем

документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

У постанові Касаційного Цивільного Суду від 15.04.2020 у справі № 158/2157/17 висловлено такий правовий висновок: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні

підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документі»'' на підтвердження безспірної заборгованості боржника».

Навіть при наявності правових підстав відповідно до п. 2 Переліку, для вчинення виконавчого напису нотаріуса, то неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису обумовлена й іншими обставинами.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем. тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису (пункт 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Виконавчий напис не породжує права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувана раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувану можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»), Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 п. 2 глави 16 розділу П Порядку, шляхом надіслання стягувачем письмової вимоги до боржника про усунення порушень. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Учинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Наведена норма закону спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Зі змісту виконавчого напису достовірно не вбачається те, що дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, та що вищезазначена заборгованість складалася саме з такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.

Не встановлено що, відповідач надіслав письмову вимогу до боржника про усунення порушень, що свідчить про відсутність безспірності заборгованості при вчиненні такого виконавчого напису.

У відповідача не було законних підстав нараховувати проценти за користування кредитними коштами.

Відповідно до кредитного договору, термін користування кредитом становить 30 днів, з року по 20.07.2021 року.

При цьому стягнення за виконавчим написом проводилось за період з 18.11.2021 року по року, протягом якого відповідачем нараховано заборгованість за відсотками у сумі 16677,13 гри.

Відповідно до статті 1048 ЦПК України, позикодавець має право на одержання від

позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказане твердження відповідає правовим висновках, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2019 у справі № 723/304/16-ц; постанові КЦС у складі ВС у справі № 522/3791/14-ц від 04.12.2019 року; постанові КЦС у складі ВС у справі № 646/13196/15-ц від 27.11.2019; постанові КЦС ВС у справі № 658/3251/16-ц від 23.10.2019; постанові КЦС ВС у справі № 469/1578/16-ц від 28.08.2019; постанові КЦС ВС у справі № 607/10329/14-ц від 10.07.2019 року; № 643/15311/16-ц від 15.05.2019 року.

Відповідно, оскільки погоджений сторонами строк кредитування сплив 20.07.2021 року, то відповідач незаконно нарахував частину заборгованість по відсотках за межами строку кредитування, а нотаріусом незаконно стягнено цю заборгованість у виконавчому написи Пунктом 2.3. Кредитного договору передбачено нарахування процентів за понадстрокове користування позикою у розмірі 2,70% за день.

Як зазначено в оскаржуваному виконавчому написі, права та обов`язки кредитора за Кредитним договором перейшли від Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агенство Необхідних кредитів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на підставі Договору факторингу № 1911 від 19.11.2021 року.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги або у інший передбачений законом спосіб. Згідно з ст. 513 ЦК України, договір відступлення права вимоги укладається в такій самій формі, що й договір, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Згода боржника на заміну кредитора не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Після укладення договору відступлення права вимоги новому кредиторові передаються всі документи, що підтверджують зобов`язання боржника, і далі йому необхідно в письмовій формі повідомити боржника про перехід до нього відповідних прав.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання для нього небажаних наслідків, а боржник уважається таким, що належно виконав свої зобов`язання.

Позивача не було письмово повідомлено про перехід до Товариства з обмеженою

відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» прав кредитора за кредитним договором.

Відповідно до вимог ст.50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до стягувана. Отже, нормами чинного законодавства України передбачено такий спосіб захисту порушеного права як визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позивач ставить питання про стягнення з відповідача понесених судових витрат, в сумі 992,40 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп. сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з цього сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню із відповідача.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 до ТОВ «Фінансова компанія управління активами», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Сторожинецький відділ державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 22.12.2021 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за №31122.

Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія управління активами», місце знаходження: Київська область м. Ірпінь, вул. Стельмаха, 9А, код ЄДРОПУ 35017877 судовий збір в сумі 992,40 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: