Рішення № 10633955, 15.03.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2010 р. Справа № 20/19

Суддя Василишин А.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Колор С.І.М.”

до відповідача Дочірнього підприємства “Рівненський облавтодор“ Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”.

про стягнення в сумі 420 171 грн. 79 коп..

В засіданні приймали участь:           

Від позивача: Чаплинський Б. А. (дов. б/н від 28.02.10р.);

Рудик О. А. (дов. б/н від 01.02.10р.)

Від відповідача: Ковальчук І. В. (дов. № 6/29-10 від 01.03.10р.)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Колор С.І.М.” (надалі –Позивач) звернулося, в господарський суд Рівненської області, з позовною заявою, в якій просить стягнути з Дочірнього підприємства “Рівненський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (надалі –Відповідач) на свою користь заборгованість в сумі 351 712 (триста п’ятдесят одна тисяча сімсот дванадцять) грн. 76 коп., інфляційні в розмірі 15 979 (п’ятнадцять тисяч дев’ятсот сімдесят дев’ять) грн. 81 коп., річні в розмірі 6 579 (шість тисяч п’ятсот сімдесят дев’ять) грн. 20 коп. та пеню в розмірі 45 900 (сорок п’ять тисяч дев’ятсот) грн. 02 коп..

5 березня 2010 року Позивач подав, через канцелярію господарського суду Рівненської області, заяву про уточнення позовних вимог від 5 березня 2010 року (а.с. 76), в якій, в зв’язку з частковою сплатою Відповідачем суми основної заборгованості, просить стягнути з Відповідача заборгованість в сумі 301 712 (триста одна тисяча сімсот дванадцять) грн. 76 коп., інфляційні в розмірі 22 227 (двадцять дві тисячі двісті двадцять сім) грн. 25 коп., річні в розмірі 8095 (вісім тисяч дев’яносто п’ять) грн. 44 коп., пеню в розмірі 37 582 (тридцять сім тисяч п’ятсот вісімдесят дві) грн. 39 коп..

В судовому засіданні від 9 березня 2010 року представник Відповідача подав відзив на позовну заяву № 6/381 від 9 березня 2010 року (надалі –Відзив; а.с. 80), в якому, з підстав наведених в ньому, заперечує проти позовних вимог в частині стягнення інфляційних в розмірі 22 227 (двадцять дві тисячі двісті двадцять сім) грн. 25 коп., річних в розмірі 8095 (вісім тисяч дев’яносто п’ять) грн. 44 коп., однак визнає основну заборгованість в сумі 301 712 (триста одна тисяча сімсот дванадцять) грн. 76 коп. та штрафні санкції в розмірі 38407 (тридцять вісім тисяч чотириста сім) грн. 03 коп..

В судовому засіданні від 9 березня 2010 року представники Позивача подали заяву про уточнення позовних вимог від 9 березня 2010 року (а.с. 81), в якій просять нараховану пеню в розмірі 37 582 (тридцять сім тисяч п’ятсот вісімдесят дві) грн. 39 коп. вважати штрафом.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення. При цьому суд виходив з наступного.

Судом, встановлено, що між Позивачем та Відповідачем 20 січня 2006 року був укладений договір поставки товару партіями № 11 (надалі –Договір; а.с. 8-9), відповідно до пункту 1.1. Позивач зобов’язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, поставити Відповідачу товар, а Відповідач зобов’язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, приймати товар та оплачувати його.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що асортимент партії товару, його кількість, ціна в гривнях та умови поставки визначаються в додатках (специфікаціях) (а.с. 10-16) до договору, які є його невід’ємною частиною.

На виконання умов Договору за період 2009 року Позивачем було здійснено Відповідачу поставку товару на загальну суму 864 152 (вісімсот шістдесят чотири тисячі сто п’ятдесят дві) грн. 76 коп., згідно видаткових накладних наявних в матеріалах справи, товар одержаний Відповідачем на підставі довіреностей наявних в матеріалах справи.

В свою чергу Відповідач частково розрахувався за поставлений товар в сумі 562 440 (п’ятсот шістдесят дві тисячі чотириста сорок чотири) грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 53-54) та твердженнями Відповідача наведеними у Відзиві.

Таким чином, станом на 15 березня 2010 року, за Відповідачем перед Позивачем рахується заборгованість за поставлену продукцію в суму 301 712 (триста одна тисяча сімсот дванадцять) грн. 76 коп..

Доказів сплати заборгованості Відповідач суду не подав.

Враховуючи вищевказане, на основі статтей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статтей 193, 198 Господарського Кодексу України, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості в сумі 301 712 (триста одна тисяча сімсот дванадцять) грн. 76 коп. ґрунтуються на законі та Договорі, та підлягають до задоволення.

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем Відповідачу нараховано інфляційні в розмірі 22 227 (двадцять дві тисячі двісті двадцять сім) грн. 25 коп., річні в розмірі 8095 (вісім тисяч дев’яносто п’ять) грн. 44 коп., (розрахунок на а.с. 77).

Господарський суд погоджується з вірністю проведеного позивачем розрахунку інфляційних та річних (а.с. 7).

Відповідно 625 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 22 227 (двадцять дві тисячі двісті двадцять сім) грн. 25 коп. інфляційних та 8095 (вісім тисяч дев’яносто п’ять) грн. 44 коп. річних.

Розділом 5 Договору визначено відповідальність за порушення умов цього Договору.

Так пунктом 5.2. Договору визначено, що у випадку прострочення платежу Відповідач сплачує Позивачу штраф. Вказаним пунктом Договору сторони визначили неустойку в формі штрафу, хоча правовою природою донної штрафної санкції є пеня.

Позивачем нараховано Відповідачу 37 582 (тридцять сім тисяч п’ятсот вісімдесят дві) грн. 39 коп. штрафу (розрахунок а.с. 78).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 37 582 (тридцять сім тисяч п’ятсот вісімдесят дві) грн. 39 коп. штрафу.

В судовому засіданні від 9 березня 20010 року представник Відповідача подав відзив на позовну заяву № 6/381 від 9 березня 2010 року (а.с. 80), в якому, заперечує проти позовних вимог в частині стягнення інфляційних в розмірі 22 227 (двадцять дві тисячі двісті двадцять сім) грн. 25 коп., річних в розмірі 8095 (вісім тисяч дев’яносто п’ять) грн. 44 коп..

Відповідача обґрунтовує свої заперечення, висвітлені у Відзиві, щодо стягнення інфляційних та річних, стягнення яких передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України, посилаючись на пункт 5.1. Договору, яким визначено, що у випадку порушення своїх зобов’язань за цим Договором сторони несуть відповідність визначену цим Договором, тобто сторони несуть тільки відповідальність визначену пунктом 5.2. Договору.

Суд не погоджується з вищевикладеними твердженнями Відповідача та не бере їх до уваги, як такі, що безпідставні та необґрунтовані, оскільки 625 стаття Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов’язання. Грошовим зобов’язанням вважається зобов’язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов’язань (наприклад, обов’язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов’язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо).

Правила коментованої вказаної статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов’язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується не залежно від наявності письмового договору та незалежно від умов договору, адже вона носить імперативний характер. За умовами статті 625 Цивільного кодексу України, сторони в договорі могли змінити розмір процентів річних, проте не могли повністю відмінити сплату інфляційних та річних.

Оскільки спір виник з вини Відповідача судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Рівненський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, 33028, м. Рівне, вул. Остафова, 7, р/р 26002301587423 в АБ “Промінвестбанк” м. Рівне, МФО 333335, код 26206621 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Колор С.І.М.”, 35312, Рівненська область, Рівненський район, смт. Клевань, р/р 2600810586 в АБ “Укргазбанк”, МФО 320478, код 31299514 –301 712 (триста одна тисяча сімсот дванадцять) грн. 76 коп. заборгованості, 22 227 (двадцять дві тисячі двісті двадцять сім) грн. 25 коп. інфляційних, 8095 (вісім тисяч дев’яносто п’ять) грн. 44 коп. річних, 37 582 (тридцять сім тисяч п’ятсот вісімдесят дві) грн. 39 коп. штрафу, 4 201 (чотири тисячі двісті одинадцять) грн. 72 коп. витрат по держмиту та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 22.03.2010р.

Суддя