Рішення № 10633867, 21.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/25221.07.10                                         

За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До Житлово-будівельного кооперативу «Авіатор»

Простягнення 94330,32 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача                     Півень Д.О. (за дов.)

Від відповідача           не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулася акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»з позовом про стягнення з житлово-будівельного кооперативу «Авіатор»94330,32 грн. за договором № 8885001 від 01.05.2001 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, а саме: 76031,16 грн. основного боргу, 13497,69 грн. інфляційних, 2852,46 грн. трьох процентів річних, 1949,01 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2010 р. порушено провадження у справі № 17/252 та призначено її до розгляду на 30.06.2010 р..

Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, заявивши усне клопотання про відкладення розгляду справи та надавши докази часткової оплати боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2010 р. розгляд справи відкладався на 21.07.2010 р., у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

У судове засідання 21.07.2010 р. відповідач свого повноважного представника не направив, належним чином не повідомив про причини неявки на виклик суду, витребуваних ухвалою суду документів не надав. Про час та місце розгляду справи відповідач належним чином повідомлений судом про розгляд справи.

За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.05.2001 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (енергопостачальною організацією) та житлово-будівельним кооперативом «Авіатор»(абонентом) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8885001 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (пункт 1.1) предметом останнього є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених Договором.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору.

Пунктом 2.3.1 Договору визначено, що абонент зобов’язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно з Додатком № 3 до Договору розрахунки за відпущену теплову енергію здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією.

Пунктом 2 додатку № 4 до Договору передбачено, що відповідач зобов’язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Згідно з пунктом 3 додатку 4 до Договору відповідач оплачує вартість спожитої теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до умов вказаного Договору позивач поставив, а відповідач спожив теплової енергії за період з 01.12.2007 р. по 01.05.2010 р. на загальну суму 250226,65 грн.

З урахування переплати, яка існувала станом на 01.12.2007 р. в сумі 165,45 грн., та враховуючи часткове погашення боргу відповідачем в сумі 174030,04 грн., заборгованість відповідача становила 76031, 16 грн.

Як встановлено судом, 31.05.2010 р. (до подачі позову до суду) відповідач перерахував позивачеві борг за використану теплову енергію в сумі 7200,00 грн.

Враховуючи те, що вказані кошти сплачені відповідачем до подачі позову до суду, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 7200,00 грн. задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Крім того, платіжним дорученням від 29.06.2010 р. № 72 (під час розгляду справи в суді) відповідач в рахунок сплати боргу за використану теплову енергію перерахував кошти в сумі 20000,00 грн.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням того, що відповідач самостійно перерахував кошти в сумі 20000,00 грн. в рахунок сплати боргу за використану теплову енергію, предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 20000,00 грн. за використану теплову енергію підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інших доказів погашення заборгованості за поставлену позивачем електричну енергію відповідачем не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором за поставлену реактивну енергію в сумі 48831,16 грн. належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення х відповідача боргу в 48831,16 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), отже, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох проценті річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних у сумі 2852,46 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції в сумі 13497,69грн. ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення збитків від інфляції в сумі 13497,69 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 3.5 Додатка 4 Договору за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму фактичного боргу на початок місяця, у розмірі 0,5% за кожен день прострочення до моменту його повного погашення.

Беручи до уваги те, що відповідач прострочив оплату наданих послуг, тому з нього на підставі п. 3.5 Додатку 4 до Договору підлягає стягненню пеня в сумі 1949,01 грн. за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Суд приймає розрахунок пені, інфляційних та трьох процентів річних, наданий позивачем, як вірний.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог в наступному порядку: на позивача –в частині вимог про стягнення з відповідача боргу за спожиту теплову енергію в сумі 7200,00 грн.; на відповідача –в іншій частині позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 78, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

Стягнути з житлово-будівельного кооперативу «Авіатор»(03115, м. Київ, проспект Перемоги, 116/1, рахунок 26004301290380 у філії Ленінградського відділення ПІБ м. Києва, МФО 322108, код 24725357) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м Київ, пл. І. Франка, 5, рахунок 260070130718 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код 00131305) 48831,16 грн. основного боргу, 1949,01 грн. пені, 13497,69 грн. інфляційних збитків, 2852,46 грн. трьох процентів річних, 871,30 грн. витрат по оплаті державного мита та 217,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 20000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

СуддяО.Г. Удалова

          Рішення підписано 26.07.2010 р.