Рішення № 10633860, 23.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/28023.07.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Завод метизних виробів»

доВідкритого акціонерного товариство «Експериментальний завод залізобетонних шпал»

простягнення 120533,86 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Шемет Н.О. –дов. № 79 від 22.02.2010 року;

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод метизних виробів» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариство «Експериментальний завод залізобетонних шпал»про стягнення 105300,00 грн. –основного боргу та 15233,86 грн. –пені.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати поставленого товару за Договором постачання № 12/1 від 12.01.2009 року.

Ухвалою від 14.06.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 02.07.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 02.07.2010 року подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю.

В судове засідання 02.07.2010 року, представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 02.07.2010 року розгляд справи було відкладено на 23.07.2010 року.

В судовому засіданні 23.07.2010 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 23.07.2010 року вдруге не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, однак подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд розглянув та відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання, так як закінчується двохмісячний строк розгляду справи у відповідності до ст. 69 ГПК України, представник відповідача вдруге в судове засідання не з’явився та належних доказів того, що він задіяний в іншому судовому процесі не надав.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.07.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод метизних виробів», іменоване надалі «Постачальник»(позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Експериментальний завод залізобетонних шпал», іменоване надалі «Покупець»(відповідач) був укладений договір постачання № 12/1 (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов’язується постачати та передавати у власність покупцю певну продукцію (далі – товар), відповідно до Специфікацій, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного Договору.

Згідно з пунктом 1.2 Договору найменування товару –дріт діаметр 3 ВР ГОСТ 7348-81.

Відповідно до пункту 6.1 Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікаціях.

Пунктами 6.2 та 6.3 Договору передбачено, що ціни вказуються у національній валюті України. В разі зміни цін на товар постачальник повинен попередити покупця про це за 10 діб та погодити зміни цін з покупцем у письмовій формі.

Згідно з розділом 7 Договору розрахунки за поставку товару здійснюється у безготівковій формі. Покупець здійснює оплату товару на умовах 100% передплати. Моментом оплати вважається дата надходження грошових коштів на рахунок постачальника.

Позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 115300,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-368 від 07 серпня 2009 року на суму 115300,00 грн.

В свою чергу відповідач частково розрахувався за поставлений товар, що засвідчується банківською випискою від 02.11.2009 року на суму 10000,00 грн. та карткою рахунку, у зв’язку з чим в останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 105300,00 грн.

24 лютого 2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 84, відповідно до якої просив останнього погасити існуючу заборгованість, на доказ чого надано фіскальний чек № 6111 від 26.02.2010 року та повідомлення про вручення поштового відправлення від 01.03.2010 року, однак вищезазначена вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 105300,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 105300,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 11.2 Договору покупець за даним договором несе відповідальність у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач за прострочення строків поставки товару та повернення грошових коштів, керуючись п. 11.2 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 15233,86 грн. за період з 07.08.2009 року по 23.02.2010 року.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пунктів 7.2 та 11.2 Договору, прострочення по сплаті грошового зобов’язання, дати отримання товару (07.08.2009), а також, обмеживши нарахування пені шестимісячним строком з дня коли зобов’язання мало бути виконано, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 11265,65 грн., перерахунок якої здійснено за період з 08.08.2009 року по 05.02.2010 року.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариство «Експериментальний завод залізобетонних шпал»(місцезнаходження: 03680, м. Київ, Солом’янський р –н, просп. Відрадний, буд. 52, код ЄДРПОУ 01056296) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод метизних виробів» (місцезнаходження: 86115, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Вертикальна, буд. 17, код ЄДРПОУ 31313921) 105 300 (сто п’ять тисяч триста) грн. 00 коп. - основного боргу, 11 265 (одинадцять тисяч двісті шістдесят п’ять) грн. 65 коп. –пені, 1 165 (одну тисячу сто шістдесят п’ять) грн. 66 коп. - державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 23 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

30.07.2010 року