Рішення № 10633733, 23.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/15823.06.10                                         

За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До Державного науково-дослідного проектно-вишукувального, технологічного інституту з перспектив розвитку енергетики «Енергоперспектива»

Простягнення 503469,57 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача                     Іваненко І.П. ( за дов.)

Від відповідача           не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулась акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до державного науково-дослідного проектно-вишукувального, технологічного інституту з перспектив розвитку енергетики «Енергоперспектива»про стягнення заборгованості в сумі 503469,57 грн. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 17.09.1999 р. № 220178, з яких 468047,64 грн. –основний борг, 16294,17 грн. –пеня, 16743,25 –інфляційні втрати, 2384,51 грн. –три проценти річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2010 р. порушено провадження у справі № 17/158 та призначено її до розгляду на 12.05.2010 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 р. розгляд справи відкладався на 26.05.2010 р., у зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 26.05.2010 р. оголошено перерву до 09.06.2010 р..

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що погоджується з заявленими позовними вимогами частково та просив суд зменшити суму заборгованості за грудень 2009 року на суму переплати, відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2009 р. по справі № 42/392 в розмірі 45065,38 грн. та суму заборгованості за поставлену теплову енергію за грудень 2009 року визначати за тарифами, встановленими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.01.2007 р. № 86, а саме: 205,94 грн. за 1 Гкал.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2010 р. розгляд справи відкладався на 21.06.2010 р. у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 21.06.2010 р. оголошено перерву до 23.06.2010 р..

23.06.2010 р. на розгляд справи відповідач свого повноважного представника не направив, належним чином не повідомив про причини неявки на виклик суду, витребуваних ухвалою суду документів не надав. Про час та місце розгляду справи відповідач належним чином повідомлений судом про розгляд справи.

За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

17.09.1999 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (енергопостачальною організацією) та державним науково-дослідним проектно- вишукувальним технологічним інститутом з перспектив розвитку енергетики «Енергоперспектива»укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 220178 ( далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (пункт 1.1) предметом останнього є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених Договором.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору.

Пунктом 2.3.1 Договору визначено, що абонент зобов’язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно з Додатком № 3 до Договору розрахунки за відпущену теплову енергію здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією.

Пунктом 5 додатку № 4 до Договору передбачено, що відповідач зобов’язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Відповідно до умов вказаного Договору позивач поставив, а відповідач спожив теплової енергії за період з 01.12.2009 р. по 01.03.2010 р. на загальну суму 468047,64 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу.

За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем становить 468047,64 грн.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач частково заперечуючи проти позову, зазначив, що заборгованість за поставлену теплову енергію за грудень 2009 року в розмірі 153948,64 грн. визначена позивачем невірно, оскільки рішенням Господарського суду м. Києва від 21.07.2009 р. по справі № 42/392 (суддя Паламар П.І.) за позовом позивача до відповідача про стягнення боргу за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання в сумі 77790,70 грн. було відмовлено акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго»в задоволенні заявлених вимог.

Вказане рішення суду мотивоване невірним визначенням тарифів за надані послуги, які визначалися позивачем на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1780/1 від 25.12.2008 р., відповідно до якого тариф на теплову енергію, що вироблявся позивачем для відпуску іншим споживачам становив: 610,16 грн. за 1 Гкал. Вказане розпорядження Київської міської державної адміністрації було скасоване згідно з Указом Президента України від 03.02.2009 р. № 65/2009 та поновлено тарифи, встановлені розпорядження Київської міської державної від 31.01.2007 р. № 86, відповідно до якого тариф на теплову енергію, становив: 171,62 грн. х 20% ПДВ грн. за 1 Гкал.

У зв'язку з невірним визначенням тарифів за поставлену теплову енергію, на думку відповідача, у останнього виникла переплата за поставлену теплову енергію за грудень 2009 року в сумі 45065,38 грн., яка на даний час не врахована в розрахунку заборгованості позивачем за поставлену теплову енергію за грудень 2009 року - лютий 2010 року.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд зменшити суму заборгованості за грудень 2009 року на суму переплати, відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 21.07.2009 р. по справі № 42/392 в розмірі 45065, 38грн.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2009 р. у справі № 42/392, на яке посилається відповідач, у позові акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»до державного науково-дослідного проектно-вишукувального технологічного інституту з перспектив розвитку енергетики «Енергоперспектива»про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання у розмірі 77790,70 грн. відмовлено судом.

Суд бере до уваги те, що вказаним рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2009 р. у справі № 42/392 не зобов’язано акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго»здійснити відповідний перерахунок вартості спожитої теплової енергії, що виключає можливість його здійснення у цій справі, та є окремою підставою для звернення відповідача до суду з позовом. Крім того, згаданим рішенням суду чітко не встановлено суму переплати, порядок здійснення розрахунків, період тощо.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано. Також відсутні докази того, що відповідач звертався до позивача в судовому порядку з позовом про стягнення грошових коштів, які було сплачено надлишково або з позовом про зобов’язання здійснити перерахунок за спірним договором.

Враховуючи те, що позивачем доведено неналежне виконання відповідачем умов Договору, та беручи до уваги те, що відповідач свої зобов’язання за Договором не виконав, вимога про сплату боргу в сумі 468047,64 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7 Додатка 4 Договору за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 0,5% за кожен день прострочення до моменту його повного погашення.

Оскільки відповідач прострочив оплату наданих послуг, з нього на підставі п. 7 Додатку 4 до Договору підлягає стягненню пеня в сумі 16294,17 грн. за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Крім того, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційна складова становить 16743,25 грн., а три проценти річних –2384,51грн.

Суд приймає розрахунок заборгованості, пені, інфляційних та трьох процентів річних, наданий позивачем, як вірний.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Зокрема, з останнього підлягає стягненню 5034,70 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного науково-дослідного проектно-вишукувального, технологічного інституту з перспектив розвитку енергетики «Енергоперспектива» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 85, рахунок 26001319502 в АБ «Енергобанк»у місті Києві, МФО 300272, код 00132285) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, рахунок 260070130718 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код 00131305) 468047,64 грн. основного боргу, 16294,17 грн. пені, 16743,25 грн. інфляційних збитків, 2384,51 грн. трьох процентів річних, 5034,70 грн. витрат по оплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяО.Г. Удалова

          Рішення підписано 26.07.2010 р.