Рішення № 10633722, 12.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/13212.05.10                                         

За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До Управління освіти Солом’янської районної у місті Києві державної адміністрації

Простягнення 537373,60 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача                    Цурка Н.О. ( дов. № Д07/2009/07/10-9 від 10.07.2009р.)

Від відповідача          Ситнікова Г.А. ( дов. № 565/31 від 05.05.2010р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулася акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»з позовом до управління освіти Солом’янської районної у місті Києві державної адміністрації про стягнення 537373, 60 грн. заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8594001 від 01.10.2003 р., а саме: 479285, 76 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію у гарячій воді з червня 2009 року по березень 2010 року, 25439,99 грн. інфляційних нарахувань, 4196,05 грн. трьох процентів річних, 28451, 80 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12.05.2010 р..

Представник відповідача надав пояснення, в яких зазначив що у зв’язку з відсутністю відповідного фінансування від районного фінансового управління станом на 01.03.2010 р. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8594001 від 01.10.2003 р., виникла заборгованість у вказаному вище розмірі. Крім того, відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення суми пені в два рази відповідно до статті 83 ГПК України , у зв’язку з тим, що відповідач є неприбуткової організацією та фінансується з районного бюджету.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.10.2003 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(енергопостачальною компанією) та Управлінням освіти Солом’янської районної у місті Києві державної адміністрації (абонентом) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі –Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору (пункт 1.1) предметом останнього є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 2.2.1 та 2.3.1 Договору встановлено, що позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання –протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком 1 до Договору, яку відповідач зобов’язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі, а також сплачувати заборгованість, що виникла раніше, за графіками, погодженими з енергопостачальною організацією.

Відповідно до пункту 5.1. Договору та звертання-доручення до нього визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється по приладах обліку та розрахунковим способом згідно договірних навантажень.

Згідно з додатком № 3 до Договору розрахунки за відпущену теплову енергію відповідачу здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватись в період дії договору.

Пунктом 2 додатку № 4 до Договору передбачено, що відповідач зобов’язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділу тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Відповідно до пункту 2 додатку № 4 до Договору відповідач оплачує вартість використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до умов вказаного Договору позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії за період з 01.06.2009 р. по 01.03.2010 р. на суму 740959,72 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався частково в сумі 261411,52 грн., внаслідок чого за період з 01.06.2009 р. по 01.03.2010 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.03.2010 р. становила 479285,76 грн.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів погашення заборгованості за поставлену позивачем теплову енергію відповідачем не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором за поставлену теплову енергію в сумі 479285,76 грн. належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 479285,76 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), отже, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних у сумі 4196,05 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції в сумі 25439,99 грн. ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення збитків від інфляції в сумі 25439,99 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з пунктом 3.5 додатку № 4 до Договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду відповідач нараховує позивачеві пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу на день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Враховуючи положення п. 3 статті 83 ГПК України, норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», пункт 3.5. додатку 4 до Договору, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені вдвічі - до 14 225,90 грн.

Крім того, враховуючи те, що відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, суд відзначає, що після підписання відповідачем Договору на постачання теплової енергії у нього виникли безумовні зобов’язання виконання умов договору та оплати теплової енергії, при цьому чинним законодавством не передбачено звільнення відповідача, який є бюджетною установою, від виконання своїх зобов’язань в зв’язку з відсутністю фінансування.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій останнього.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління освіти Солом’янської районної у місті Києві державної адміністрації (03087, м. Київ, вул. Пітерська, 12, рахунок 35411002001516 в УДК у місті Києві, МФО 820019, код 26064150) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, рахунок 26000306201 у ВАТ «Ощадбанк»у місті Києві та Київській області, МФО 322669, код 00131305) 479 285,76 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 25439,99 грн. інфляційних збитків, 4196,05 грн. трьох процентів річних, 14 225,90 грн. пені, 5 231,48 грн. витрат по оплаті державного мита, 229,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 26.07.2010 р.