Рішення № 10633703, 26.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/14326.07.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"

до Приватного підприємства "ІНАП і К"

про стягнення 978303,68 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Локшин А.В. –представник за довіреністю № 637 від 26.02.2010 р.

Від відповідача: Шульга Д.О. –представник за довіреністю № 130 від 07.07.2010 р.

Муравлянік О.С. –представник за довіреністю № 130 від 07.07.2010 р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ІНАП і К" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов’язань за Договором фінансового лізингу № 081006-206/ФЛ-Ю-С від 06.10.2008 р. у загальному розмірі 978303,68 грн., з яких: 797302,92 грн. основного боргу за період з червня 2009 р. по травень 2010 р., 74899,54 грн. пені, 52200,00 грн. штрафу, 10960,92 грн. 3% річних та 42940,30 грн. індексу інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2010 р. порушено провадження у справі № 39/143 та призначено справу до розгляду на 12.07.2010 р. о 11:30 год.

09.07.2010 р. відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволено.

09.07.2010 р. відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Судом клопотання задоволено.

Представник відповідача в судове засідання 12.07.2010 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 04.06.2010 р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 26.07.2010 о 14:10 год.

Представник позивача в судовому засіданні 26.07.20010 р. подав документи на виконання вимог попередніх ухвал суду та довідку про розмір заявленої до стягнення заборгованості станом на дату розгляду справи № 39/143 в Господарському суді міста Києва за договором фінансового лізингу № 081006-206/ФЛ-Ю-С від 06.10.2008 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.07.20010 р. подав документи на виконання вимог ухвал суду та відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки вважає, що позивач, в порушення п. 3.4.3 укладеного сторонами договору фінансового лізингу, здійснював корегування розмірів лізингових платежів на загальну суму місячного лізингового платежу, яка включає і відшкодування вартості отриманого в лізинг майна, тоді як, відповідно до п. 3.4.3 договору фінансового лізингу, корегування розмірів лізингових платежів згідно п.п. 3.4.1 –3.4.4 цього договору не призводить до збільшення загальної вартості отриманого в лізинг майна, а рівно не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують частину вартості отриманого в лізинг майна. При цьому контррозрахунок сум до стягнення відповідачем суду не наданий.

Відповідач у відзиві також заперечував проти нарахування йому штрафних санкцій на підставі п. 8.2.1 договору фінансового лізингу, посилаючись на направлення позивачу поштою довідок про технічний стан предмету лізингу, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте, докази на підтвердження направлення поштою позивачу довідок про технічний стан предмету лізингу відповідачем суду не названі та не надані.

Представник позивача в судовому засіданні 26.07.2010 р. надав усні пояснення щодо порядку розрахунків і сплати лізингових платежів відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та пунктів 3.4.1- 3.4.5 спірного договору, позовні вимоги підтримав повністю.

В судовому засіданні, призначеному на 26.07.2010 р., за згодою представників сторін, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

06.10.2008 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (надалі - лізингодавець) та відповідачем - Приватним підприємством "ІНАП і К" (надалі - лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № 081006-206/ФЛ-Ю-С (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору його предметом є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення Договору якого наведена в Специфікації (додаток № 2 до Договору) (надалі –Майно) для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів. Предмет лізингу є власністю лізингодавця протягом усього строку дії Договору (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору строк користування відповідачем Майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами Акту приймання –передачі майна згідно п. 4.3 Договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування Майном за Договором.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що приймання лізингоодержувачем Майна в лізинг оформлюється шляхом складання Акту приймання –передачі Майна, що підтверджує якість, комплектність, справність Майна і відповідність Майна техніко –економічним показникам та умовам Договору. Акт приймання –передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін.

На виконання приписів вищезазначеного пункту 4.3 Договору сторони 15.10.2008 р. підписали та скріпили печатками Акт прийому –передачі Майна в користування за договором № 081006-206ФЛ-Ю-С фінансового лізингу від 06 жовтня 2008 р., відповідно до якого позивач передав відповідачу у фінансовий лізинг Майно, а саме: автомобіль FOTON AC 3251/2 КОБАЛЬТ, 2008 року випуску.

Згідно п. 3.1 Договору відповідач виплачує позивачу лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та пунктів 3.4.1 –3.4.5 Договору. Лізингові платежі включають:

- платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості Майна (п. 3.1.1);

- винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг Майно, з врахуванням коригування, вказаного у пунктах 3.4.1 –3.4.5 Договору (п. 3.1.2).

Відповідно до п. 3.2 Договору загальна вартість Майна на момент укладення Договору становить 1305000,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п. 3.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 до Договору № 081006-206/ФЛ-Ю-С фінансового лізингу від 06.10.2008 р., укладеної сторонами 06.10.2008 р.) загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг Майно складає суму без ПДВ 20% –444456,23 грн., при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого Договором Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору). Вказана остання сума може бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.4.1 –3.4.5 Договору.

Згідно п. 2 вищезазначеної Додаткової угоди № 2 від 06.10.2008 р. до Договору № 081006-206/ФЛ-Ю-С фінансового лізингу від 06.10.2008 р. додатки № 1 (Графік сплати лізингових платежів) та № 2 (Специфікація) викладені в новій редакції (копії наявні в матеріалах справи). Суд звертає увагу, що додаток № 1 (Графік сплати лізингових платежів), оформлений у вигляді таблиці, містить суми, які відповідають «платежу, який відшкодовує (компенсує) частину вартості Майна, в т.ч. ПДВ 20%, грн.»(колонка таблиці № 4), «винагороді (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг Майно, без ПДВ, грн.», (колонка таблиці № 5) та «Загальній сумі платежу, в т.ч. т.ч. ПДВ 20%, грн.»(колонка таблиці № 6).

Пунктом 3.4 Договору сторони визначили, що платежі за Договором здійснюються в національній валюті України (гривнях). Всі платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця у наступному порядку:

Лізингоодержувач здійснює платежі за Договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу).

Сума Sn , що підлягає сплаті на користь Лізингодавця на дату фактичного виконання платежу (крім авансового лізингового платежу), визначається наступним чином:

So * Kn

Sn = ______

Ko

де Кn - курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату сплати лізингового платежу згідно Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), збільшений на 1,5%. Лізингодавець має право самостійно прийняти рішення про використання в якості Кn курсу гривні до долару США (кількість гривень, що сплачувалась за одиницю долару США), за яким ВАТ «ВіЕйБі Банк»(далі - «Банк Лізингодавця») здійснював купівлю (конвертування гривні у долари США) долару США на міжбанківському валютному ринку для клієнтів-юридичних осіб, станом на робочій день, що передує даті сплати лізингового платежу відповідно до умов цього Договору. Сторони досягли згоди про те, що про розмір Кn щомісячно не пізніше дня настання кожного чергового лізингового платежу, Лізингодавець інформує Лізингоодержувача. Таке інформування здійснюється шляхом зазначення розміру Кn у відповідному рахунку на сплату чергових лізингових платежів або направленням Лізингоодержувачу листа (рахунки або листи направляються факсом або електронною поштою) або в інший спосіб за вибором Лізингодавця. Достатнім доказом належного інформування Лізингоодержувача про розмір Кn є витяг з реєстру вихідної кореспонденції або реєстру рахунків Лізингоодержувача. Лізингоодержувач, не частіше одного разу на три місяці, має право звернутися до Лізингодавця з проханням надати копію документу, завіреного Банком Лізингодавця, завірену печаткою Лізингодавця, який підтверджує розмір Кn.

Ко - курс гривні до долару США (кількість гривень отримана від продажу одного долару США), за яким банківська установа фактично здійснила продаж (конвертування у гривню) кредиту у іноземній валюті, отриманого під заставу Майна (надалі - «Банківська Установа»). Сторони погодились, що вказаний курс гривні до долару США (кількість гривень, отримана від продажу одного долару США) визначається за даними Банківської Установи, оформленими нею відповідною довідкою (далі - «Довідка Банківської Установи»), Лізингодавець письмово інформує Лізингоодержувача про такий курс протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту фактичного проведення Банківською Установою продажу (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту) та отримання довідки Банківської Установи. До моменту отримання Довідки Банківської Установи, розмір Ко прирівнюється до курсу гривні до долару США в розрахунку на один долар США(кількості гривень еквівалентній одному долару США), встановленого Національним Банком України на дату укладання цього Договору. У випадках коли за даними Довідки Банківської Установи, розмір Ко (кількість гривень отримана від продажу одного долару США) буде меншим за курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару США) встановлений Національним Банком України на дату укладання цього Договору, здійснюється перерахунок лізингових платежів сплачених із розрахунку, що Ко дорівнює курсу гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількості гривень еквівалентній одному долару США), встановленого Національним Банком України на дату укладання цього Договору. У цьому випадку Лізингоодержувач зобов'язаний доплатити суму збільшення таких лізингових платежів протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання Довідки Банківської Установи та виставлення Лізингодавцем відповідного рахунку. Лізингодавець має право самостійно прийняти рішення про використання в якості Ко курсу гривні до долару США (кількість гривень отримана від продажу одного долару США), за яким Банк Лізингодавця здійснював продаж (конвертування у гривню) доларів США на міжбанківському валютному ринку для клієнтів-юридичних осіб на дату фактичної сплати вартості Майна Продавцю, підтвердженого довідкою(ами) Банку Лізингодавця. Якщо сплата загальної вартості Предмету лізингу Продавцю здійснювалась в декілька етапів, розраховується середньозважений курс. При розрахунку середньозваженого курсу не враховується сплата частини вартості Майна, яка сплачена Продавцю за рахунок авансового лізингового платежу Лізингоодержувача в частині відшкодування вартості Предмета лізингу.

* - знак множення;

__ - знак ділення;

Sо - сума платежу у відповідності з Графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору).

Якщо Кn є меншим за Ко, Sn дорівнює So.

У випадку, якщо на дату фактичної сплати лізингового платежу курс гривні до долару США (кількість гривень, що сплачувалась за одиницю долару США), за яким Банк Лізингодавця здійснював купівлю (конвертування гривні у долару США) долару США на міжбанківському валютному ринку для клієнтів-юридичних осіб, перевищуватиме такий курс станом на робочій день, що передує даті сплати лізингового платежу відповідно до умов цього, Лізингодавець здійснює перерахунок суми лізингового платежу за вищенаведеною формулою, використавши в якості Кn курс гривні до долару США (кількість гривень, що сплачувалась за одиницю долару США), за яким Банк Лізингодавця здійснював купівлю (конвертування гривні у долару США) долару США на міжбанківському валютному ринку для клієнтів-юридичних осіб на дату фактичної сплати лізингового платежу. Лізингоодержувач зобов'язаний на вимогу Лізингодавця сплатити суму збільшення відповідного лізингового платежу протягом 2 (двох) робочих днів з моменту виставлення Лізингодавцем відповідного рахунку.

Датою фактичної сплати лізингового платежу вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця (п.3.4.1 Договору).

Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то Лізингоодержуваx зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або ін.) день. (п. 3.4.2 Договору).

В разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу (в тому числі додаткової винагороди (комісії) у відповідності до пунктів 7.10 та п.17.3. цього Договору) розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг Майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку Національного Банку України, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від загальної вартості Майна, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ, при цьому Лізингоодержувач повинен самостійно збільшити розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг Майно на суму, яка дорівнює ПДВ, нарахованому на такий об'єкт оподаткування, а Сторони самостійно здійснюють дії, передбачені чинним податковим законодавством України, щодо проведення оподаткування такої операції. В цьому випадку Лізингодавець надає Лізингоодержувачу відповідні податкові накладні (п. 3.4.4 Договору).

Коригування розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.4.1.-3.4.4. цього Договору не призводить до збільшення загальної вартості Майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості Майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів - комісію (винагороду) Лізингодавцю за отримане в лізинг Майно (п. 3.4.3 Договору).

Відповідно до п. 3.9 Договору датою виконання будь-якого платежу за Договором вважається дата фактичного надходження грошових коштів на банківський рахунок Лізингодавця. Лізинговий платіж, перерахований несвоєчасно або не в повному обсязі, тягне за собою накладання штрафних санкцій, передбачених в пункті 11.2 Договору.

Отже, відповідач повинен був здійснювати лізингові платежі згідно п. 3.1 Договору, Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та пунктів 3.4.1 –3.4.4 Договору.

По матеріалам справи встановлено, що позивачем на здійснення лізингових платежів за спірним договором були направлені відповідачу наступні рахунки –фактури: № СФ –908064 від 05.06.2009 р., № СФ-909811 від 07.07.2009 р., № СФ -911642 від 07.08.2009 р., № СФ-913394 від 07.09.2009 р., № СФ 915123 від 07.10.2009 р., № СФ -916766 від 06.11.2009 р., № СФ –902549 від 06.03.2009 р., № СФ –918226 від 07.12.2009 р., № СФ –919960 від 06.01.2010 р., № СФ –921527 від 05.02.2010 р., № СФ –922934 від 05.03.2010 р., № СФ –902549 від 06.03.2009 р., № СФ –924429 від 07.04.2010 р., № СФ –925731 від 07.05.2010 р., (наявні в матеріалах справи). При цьому суд враховує, що вказані рахунки –фактури у відповідності до п. 3.4.1 Договору містять зазначення розміру Кn (курсу гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату сплати лізингового платежу згідно Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), збільшений на 1,5%). Крім того, позивачем додані до матеріалів справи довідки про нарахування лізингових платежів відповідачу на 07.06.09 р., на 07.07.09 р., на 07.08.09 р., на 07.09.09 р., на 07.10.09 р., на 07.11.09 р., на 07.12.09 р., на 07.10.09 р., на 07.01.10 р., на 07.02.10 р., на 07.03.10 р., на 07.04.10 р., на 07.05.10 р.

З огляду на вищенаведені довідки про нарахування лізингових платежів судом встановлено, що позивач вірно нараховує відповідачу лізингові платежі з урахуванням визначених сторонами умов пунктів 3.4.1 –3.4.4 Договору та «суми платежу у відповідності з Графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 1)».

Отримання вищенаведених рахунків –фактур на сплату лізингових платежів на виконання умов Договору представником відповідача в судовому засіданні не заперечувалось та фактично було підтверджено поданим ним відзивом на позовну заяву, з якого вбачається про обізнаність відповідача стосовно сум місячних лізингових платежів, які корегувались позивачем з огляду на зміну курсу гривні до долару США у відповідності до пунктів 3.4.1 –3.4.4 Договору.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач свої зобов'язання за Договором щодо сплати лізингових платежів фактично виконував не в повному обсязі, а тому, станом на 18.05.2010 р., загальна сума заборгованості відповідача за спірним договором становила 797302,92 грн. (основний борг) за період з червня 2009 р. по травень 2010 р., а саме:

з 05.06.09 р. існує заборгованість на суму 73622.58 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-908064 від 05.06.09 р.);

з 07.07.09 р. заборгованість збільшилась на суму 73317.9 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-909811 від 07.07.09 р.);

з 07.08.09 р. заборгованість збільшилась на суму 77198.21 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-911642 від 07.08.09 р.);

з 07.09.09 р. заборгованість збільшилась на суму 85094.9 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-913394 від 07.09.09 р.);

з 07.10.09 р. заборгованість збільшилась на суму 77387.07 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-915123 від 07.10.09 р.);

з 06.11.09 р. заборгованість збільшилась на суму 74364.09 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-916766 від 06.11.09 р.);

з 24.11.09 р. заборгованість збільшилась на суму 8.44 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-902549 від 06.03.09 р.);

з 07.12.09 р. заборгованість збільшилась на суму 71099.88 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-918226 від 07.12.09 р);

з 06.01.10р. заборгованість збільшилась на суму 54969.67 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-919960          від 06.01.10 р.);

з 05.02.10 р. заборгованість збільшилась на суму 54514.58 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-921527 від 05.02.10 р.);

з 05.03.10 р. заборгованість збільшилась на суму 52421.57 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-922934 від 05.03.10 р.);

з 01.04.10 р. заборгованість збільшилась на суму 23.87 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-902549 від 06.03.09 р.);

з 07.04.10р. заборгованість збільшилась на суму 52163.52 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-924429 від 07.04.10 р.);

з 07.05.10р. заборгованість збільшилась на суму 51116.64 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-925731 від 07.05.10 р.).

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 174 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) також передбачено, що господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та в результаті дій суб’єктів, з якими закон пов’язує настання правових наслідків.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) договір вважається укладеним, коли між сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів цього виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї сторони повинно бути досягнуто згоди.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі укладено договір фінансового лізингу, а, отже, саме він та відповідні положення статей параграфа 6 глави 58 (лізинг), глави 58 (найм (оренда)), глави 52 (купівля –продаж), параграфа 3 глави 54 (поставка) ЦК України, параграфа 5 глави 30 ГК України з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг»(надалі –Закон України «Про фінансовий лізинг»), визначають права та обовЧязки сторін, зокрема зі здійснення передбаченого Договором № 081006-206/ФЛ-Ю-С від 06.10.2008 р., фінансового лізингу.

При цьому, підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін Договору фінансового лізингу № 081006-206/ФЛ-Ю-С від 06.10.2008 р. свідчить про досягнення згоди сторін з усіх істотних умов цього Договору, включаючи його ціну, строки та порядок розрахунків, сплату лізингових платежів тощо..

Відповідно до ч.1 статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ч.1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на докази по справі, а саме: Акт від 15.10.2008 р. прийому –передачі Майна в користування за договором № 081006-206ФЛ-Ю-С фінансового лізингу від 06 жовтня 2008 р., відповідно до якого позивач передав відповідачу у фінансовий лізинг Майно, а саме: автомобіль FOTON AC 3251/2 КОБАЛЬТ, 2008 року випуску, суд прийшов до висновку, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості Майна (т.т. предмету лізингу) від відповідача не надходило.

В той же час, як вище було встановлено, відповідач в порушення п. 3.1 Договору, Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та пунктів 3.4.1 –3.4.4 Договору свої зобов’язання по оплаті щомісячних лізингових платежів виконав не в повному обсязі.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 797302,92 грн. за період з червня 2009 року по травень 2010 року обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 74899,54 грн. пені, 52200,00 грн. штрафу, 10960,92 грн. 3% річних та 42940,30 грн. індексу інфляції.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 611 ЦК України також передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Штраф, як різновид неустойки, характеризується тим, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовЧязання (ч. 2 ст. 549 ЦК України)

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовЧязань», розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Згідно п. 3.9 Договору сторони передбачили, що лізинговий платіж, перерахований несвоєчасно або не в повному обсязі, тягне за собою накладання штрафних санкцій, передбачених в пункті 11.2 Договору, а саме:

За порушення обовЧязку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших, передбачених пунктом 3.1 Договору та Графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), та інших платежів, передбачених Договором –пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню (п. 11.2.1 Договору).

За використання Майна не за призначенням, невиконання обов'язку з утримуванням його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника Майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження Майна згідно пункту 8.2.1. цього Договору, порушення умов пункту 14.7., 18.3. цього Договору - штраф у розмірі 1 (один) відсоток загальної вартості Майна на момент укладення цього Договору за кожен випадок такого порушення (п. 11.2.3 Договору). Так, відповідно до п. 8.2.1 Договору лізингоодержувач (відповідач) зобов’язаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця (позивача) про стан та місцезнаходження Майна шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі, встановленій сторонами (Додаток № 3 до Договору).

Враховуючи вищенаведене, а також, здійснивши перевірку наданого позивачем Розрахунку суми позовної заяви за договором фінансового лізингу № 081006-206ФЛ-Ю-С від 06 жовтня 2008 р. станом на 18.05.2010 року (в частині розрахунку пені) суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 74899,54 грн. за період з 18.11.2009 р. по 18.05.2010 р. (183 дні) обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач стверджує, що відповідач в порушення п. 8.2.1 Договору не надавав йому інформацію (звіт) про стан та місцезнаходження Майна протягом чотирьох кварталів, а саме за другий, третій, четвертий квартали 2009 року та перший квартал 2010 р. А тому позивач вважає, що відповідно до п. 11.2.3 Договору відповідачу підлягає до нарахування штраф за неподання звітності за кожен квартал по 1% від вартості Майна, т.т. за неподання звітності за чотири квартали штраф буде складати 4% від вартості Майна. Враховуючи загальну вартість Майна на момент на момент укладення Договору - 1305000,00 грн., з ПДВ (п. 3.2 Договору), загальна сума штрафу, на думку позивача, повинна становити 52200,00 грн. (1305000,00 грн.* 4% = 52200,00 грн.).

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач вищенаведене твердження позивача не спростував, доказів направлення позивачу щоквартальних звітів за другий, третій, четвертий квартали 2009 року та перший квартал 2010 р. про стан та місцезнаходження Майна у формі, встановленій у Додатку № 3 до Договору, суду не назвав та не подав.

За таких обставин, факт порушення відповідачем п. 8.2.1 Договору щодо ненадання позивачу щоквартального звіту про стан та місцезнаходження Майна за другий, третій, четвертий квартали 2009 року та перший квартал 2010 р. вважається судом доведеним, а тому є підставою для нарахування відповідачу штрафу, передбаченого п. 11.2.3 Договору.

В той же час, суд не погоджується з доводами позивача щодо розміру штрафних санкцій із розрахунку 4% (по 1% за чотири квартали, в які відповідачем не надавались позивачу щоквартальні звіти про стан та місцезнаходження Майна) з огляду на наступне:

Згідно приписів п. 11.2.3 Договору сторони передбачили, що штраф у розмірі 1 (один) відсоток загальної вартості Майна на момент укладення цього Договору накладається за кожен випадок порушення, т.т. за сам факт такого порушення, передбаченого цим пунктом Договору:

- за використання Майна не за призначенням,

- за невиконання обов'язку з утримуванням його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника Майна,

- за неподання інформації про стан та місцезнаходження Майна згідно пункту 8.2.1. цього Договору,

- за порушення умов пункту 14.7., 18.3. цього Договору.

Суд звертає увагу, що приписи п. 11.2.3 Договору не передбачають збільшення штрафу в залежності від повторення в часі тих же самих, зазначених в цьому пункті Договору, випадків порушення.

Позивач, як вище було зазначено, посилається тільки на один випадок порушення відповідачем договірних умов –факт ненадання відповідачем щоквартального звіту про стан та місцезнаходження Майна (п. 8.2.1. Договору).

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми штрафу відповідно до п.п. 8.2.1, 11.2.3 Договору у розмірі 52200,00 грн. підлягають лише частковому задоволенню у сумі 13050,00 грн. (1% за неподання звітності за другий, третій, четвертий квартали 2009 року та перший квартал 2010 р.).

В іншій частині вимог позивача щодо сплати штрафу в сумі 39150 грн. (52200,00 грн. –13050,00 грн. = 39150,00 грн.) відповідачу належить відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, а також, здійснивши перевірку наданого позивачем Розрахунку суми позовної заяви за договором фінансового лізингу № 081006-206ФЛ-Ю-С від 06 жовтня 2008 р. станом на 22.05.2009 року (в частині розрахунку 3% річних та індексу інфляції), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 10960,92 грн. 3% річних та 42940,30 грн. індексу інфляції за період з 18.11.2009 р. по 18.05.2010 р. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу господарський суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 546, 549, 551, 611, 625, 626, 638, 806 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 216, 230, 232, 292 ГК України, та ст.ст. 32 -34, 44, 49, 69, 75, 77, 82-85, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ІНАП і К" (02232, м. Київ, проспект Маяковського, 71, кв. 11; ідентифікаційний код 30312094; п/р 26009301381318 у Ватутінському відділенні ПІБ м. Києва, МФО 322283) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення господарського суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г; ідентифікаційний код 33880354, п/р 26005300115839 в ПКФ ВАТ "ВіЕйБі Банк" в м. Києві, МФО 321637) суму основного боргу у розмірі 797302,92 грн. (сімсот дев»яносто сім тисяч триста дві гривні 92 коп.), 3% річних у розмірі 10960,92 грн. (десять тисяч дев»ятсот шістдесят гривень 92 коп.), індекс інфляції у розмірі 42940,30 грн. (сорок дві тисячі дев»ятсот сорок гривень 30 коп.), пені у розмірі 74899,54 грн. (сімдесят чотири тисячі вісімсот дев»яносто дев»ять гривень 54 коп.), штрафу у розмірі 13050,00 грн. (тринадцять тисяч п’ятдесят гривень 00 коп.), витрати по сплаті державного мита в сумі 9391,54 грн. (дев»ять тисяч триста дев»яносто одна гривня 54 коп.) та 226,56 грн. (двісті двадцять шість гривень 56 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позові відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 30.07.2010 р.