Ухвала суду № 106336720, 19.09.2022, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ПОЛТАВИ

Справа №552/1958/22

Провадження № 1-кс/552/2399/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2022 року м. Полтава

Слідчий суддя Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 про арешт майна ОСОБА_6 ,-

В С Т А Н О В И В :

Слідчий ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором про арешт майна ОСОБА_6 .

В клопотанні вказувала, що в провадженні СВ ВП №1 ХРУП №2 в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4202122202000041 від 06 травня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України.

Зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що між Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради в особі начальника ОСОБА_7 та ТОВ «Мішем» в особі директора ОСОБА_6 укладено ряд договорів про закупівлю робіт щодо капітального ремонту внутрішньоквартальної дороги та тротуарів у м. Харкові.

Наразі сторонами підписано акти приймання виконаних будівельних робіт за вищевказаними договорами (форми КБ-2В) та проведено оплату на рахунки ТОВ «Мішем».

Відповідно до висновку комісійної судової будівельно-технічної та дорожньо-технічної експертизи та висновку судової економічної експертизи встановлено завищення вартості виконаних робіт за вищевказаними договорами на загальну суму 2608 439,60 грн. у зв`язку з фактичним не проведенням ряду робіт, відомості про виконання яких вказані у актах виконаних робіт від чого державним інтересам в особі Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради спричинена матеріальна шкода.

22.08.2022 ОСОБА_6 як директору ТОВ «Мішем» повідомлено про підозру у вчиненні злочинів за ч.4 ст.191 КК України - тобто у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому у великих розмірах та за ч.2 ст.366 КК України тобто у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та видача завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки. Повідомлення про підозру того ж дня відповідно до ст.135 КПК України направлено засобами поштового зв`язку за відомим органу досудового розслідування місцем її реєстрації.

Тому з метою забезпечення цивільного позову, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення слідчий просив накласти арешт з позбавленням права на відчуження та розпорядження на майно, що належить ОСОБА_6 земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,7605 га, кадастровий номер 3222480401:06:002:0090; земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3222486200:03:006:0007; земельна ділянка під розміщення офісно-складських приміщень площею 0,25 га, кадастровий номер 3222485800:03:006:5002; нежитлове приміщення цокольного поверху (в літ.А) загальною площею 14,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив задовольнити. При цьому посилався на обставини, викладені в клопотанні.

Представник володільця майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 в задоволенні клопотання просив відмовити.

Заслухавши прокурора, представника володільця майна адвоката ОСОБА_4 перевіривши надані матеріали клопотання, дослідивши докази по даних матеріалах, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно частини 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Слідчий, звертаючись до суду з даним клопотанням посилається на п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України як на підставу для накладення арешту на майно підозрюваної.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

З наведеного вбачається, що підставою для накладення арешту на майно підозрюваного згідно п. 4 ч. 2 ст. 170 УПК України є наявність обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

В той же час, як вбачається з матеріалів клопотання, на даний час цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої злочином, у кримінальному провадженні не подано.

Крім того, слідчим не додано до матеріалів клопотання будь-яких доказів та підтвердження вартості належного ОСОБА_6 майна, на яке необхідно накласти арешт.

Також, під час вивчення матеріалів клопотання слідчим суддею встановлено, що до поданих на розгляд слідчому судді матеріалів не долучено доказів повідомлення ОСОБА_6 про підозру, а відповідно доказів набуття нею статусу підозрюваної.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведенеобхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, тобто що існує можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна .

Будь-яких доказів на підтвердження існування можливості відчуження майна підозрюваної слідчий до клопотання не надала.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Проте,до цьогоклопотання слідчимне долученодоказів, напідставі якихслідчий суддя мігби визначитичи обґрунтованоює підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення, доказів співмірності вартості майна розміру завданої шкоди.

На підставі викладеного слідчий суддя приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту.

На підставі викладеного і керуючись ст. 170, 173 КПК України,

У Х В А Л И В :

В задоволенніклопотання слідчого ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 про арешт майна ОСОБА_6 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1