Рішення № 10633666, 15.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/11615.07.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Груп-7»

До           Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»

Треті особи          

без самостійних          1) Приватний нотаріус Яворенко І. І.

вимог           2) ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві

Про                    визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (№523 від 18.09.2009 року)

                                                                                 Суддя Бондаренко Г. П.

Представники учасників процесу:

від позивача                     Дмітрієва В.В., дов. №54/3 від 28.08.09р.

від відповідача          Брус О.М., дов. б/н від 20.11.09р.

від третіх осіб          1) не з’явився

                              2) не з’явився

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Квант Груп-7»з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису № 523 від 18.09.2009 року вчиненого приватним нотаріусом Коростишивського районного нотаріального округу Житомирської області Яворенко І. І. на договорі фінансового лізингу № 862/869-LD від 29.09.2008 року.

Позивач вважає вчинення виконавчого напису нотаріусом незаконним, оскільки нотаріус вчинив його при наявності спору щодо суми заборгованості за договором, що є порушенням п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року та постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, якою затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Крім того, позивач зазначає, що порушено саму форму вчиненого виконавчого напису, оскільки він в порушення вимог п. 288 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не вчинений на спеціальному бланку.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що спірний виконавчий напис вчинений у повній відповідності до чинного законодавства. Зокрема відповідач посилається на те, що:

- відповідач у встановленому законодавством (ст. 7 Закону «Про фінансовий лізинг») та спірним договором (п. 11.4) порядку відмовився від договору шляхом направлення відповідного повідомлення позивачеві та звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису про повернення предмету лізингу;

- чинним законодавством, а саме п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, якою затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів не передбачено наявність безспірної заборгованості для вчинення виконавчого напису про повернення предмету лізингу;

- п. 288 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що виконавчі написи вчиняються на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, і лише у випадку якщо виконавчий напис не вміщується на такому документі –він може бути продовжений чи викладений повністю на спеціальному бланку. Отже, враховуючи, що в даному випадку спірний виконавчий напис вчинено на оригіналі договору фінансового лізингу № 862/869-LD від 29.09.2008 року, посилання позивача на порушення форми вчиненого виконавчого напису є безпідставним.

Третя особа-1 проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що спірний виконавчий напис вчинений нею у повній відповідності до чинного законодавства України та просить слухати справу без явки третьої особи-1 чи її представника в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2010 року порушено провадження у справі № 9/116, позовну заяву прийнято до розгляду та призначено її до розгляду на 28.05.10р. Також вказаною ухвалою до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Приватного нотаріуса Яворенко І. І. та ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві.

Ухвалою від 28.05.2010 року розгляд справи відкладено на 15.06.10р., в зв’язку з неявкою судове засідання представників позивача.

Ухвалою суду від 15.06.10р. розгляд справи було відкладено на 30.06.10р., в зв’язку з неявкою в судове засідання третіх осіб та необхідністю надання сторонами додаткових пояснень.

В судовому засіданні 30.06.2010 року позивач звернувся до суду із усним клопотанням про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом міста Києва справи № 28/176 про визнання недійсним договору фінансового лізингу №862/869-LD від 29.09.2008 року.

В задоволенні вказаного клопотання судом відмовлено з огляду на те, що розгляд даної справи є можливим до розгляду справи № 28/176, оскільки наслідки недійсності договору фінансового лізингу в частині оренди майна можливо встановити лише на майбутнє та вони будуть полягати у поверненні предмету лізингу лізингодавцеві, а отже факти встановлені під час розгляду справи № 28/176 не будуть мати значення для вирішення даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати:

а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;

б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок:

а) непідвідомчості;

б) обмеженості предметом позову;

в) неможливості розгляду тотожної справи;

г) певної черговості розгляду вимог.

За таких обставин, судом не встановлено факту пов’язаності справ та неможливості розгляду даної справи до розгляду справи № 28/176, а отже провадження у справі не підлягає зупиненню.

В судовому засіданні 30.06.10р. оголошено перерву до 15.07.10р. для підготовки повного тексту рішення у справі.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2008 року позивач та відповідач уклали договір фінансового лізингу № 862/869-LD (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач бере на себе зобов’язання придбати предмет лізингу (обладнання, яке зазначене в Додатку № 1 „Специфікація”) у власність від продавця та передати предмет лізингу у користування позивачу на строк та на умовах, визначених Договором.

Додатком № 1 до Договору (Специфікація) сторони погодили, що предметом лізингу за Договором є Обладнання (завод) для виробництва бетону (далі Предмет лізингу).

Як слідує з матеріалів справи Предмет лізингу був придбаний відповідачем за контактом купівлі –продажу № 862/869-LD/PC від 29.09.2008 року, укладеним з ТОВ «Ніка Інтер Стар».

На виконання умов Договору та контакту купівлі –продажу № 862/869-LD/PC від 29.09.2008 року ТОВ «Ніка Інтер Стар»передало Предмет лізингу позивачу за актом приймання –передачі від 04.03.2009 року. Вказаний факт сторонами не заперечується.

Відповідно до ч. 2 п. 1.1 Договору ціна предмету лізингу становить еквівалент 2265678,15 доларів США, що становить 11068000,47 грн.

Розділом 7 Договору визначені склад лізингових платежів, порядок їх сплати та можливість коригування.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів, визначені в Графіку лізингових платежів у Додатку № 2 Договору.

Як слідує зі змісту Графіку лізингових платежів (Додаток № 2 Договору) сторонами погоджений щомісячний їх розмір та терміни оплати.

18.09.2009 року приватний нотаріус Коростишивського районного нотаріального округу Житомирської області Яворенко І. І., виходячи з доданих до заяви документів, на підставі ст. 87 ЗУ «Про нотаріат»та п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМ України від 29.06.1999 року № 1172, вчинив виконавчий напис за реєстровим № 523 (далі Виконавчий напис), яким запропонував позивачу за не виплачену в строк за період по 17.04.2009 року заборгованість у розмірі 2624588,32 грн. повернути відповідачу Предмет лізингу, що був переданий за Договором.

05.02.2010 року відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження з виконання Виконавчого напису.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання Виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є законними та підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно ч. 2 ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором фінансового лізингу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно п.п.3,4 ч.1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом, або вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

У пп. 12.4 Розділу 12 Договору сторони погодили, що відповідач має право розірвати Договір та вимагати повернення Предмету лізингу позивачем в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо позивач не сплатив Лізинговий платіж згідно з Додатком № 2 до Договору (Графік лізингових платежів) повністю або частково, і якщо прострочення платежу становить більше 30 календарних днів.

Отже, відповідно до вимог закону та умов Договору право вимоги відповідача щодо повернення Предмету лізингу у безспірному порядку за виконавчим написом нотаріуса від позивача обумовлено і є правовим наслідком відмови від Договору чи його розірвання.

За правилами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6. Лізинг ЦК України та законом.

Оскільки спеціальними нормами про лізинг не передбачений порядок відмови від договору чи його розірвання, повинні застосовуватися загальні норми, зокрема, про найом.

Згідно ч. 2 ст.782 ЦК України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно ч. 3 ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг»відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно до п. 14.4 Договору всі повідомлення та інша інформація за Договором повинні бути виконані письмово та надіслані в межах можливого поштою, телексом, телеграмою або фактом сторонам Договору на їх відповідні адреси, вказані в розділі 15 Договору (або інші, повідомлені стороною іншій сторона письмово). Будь –яке надіслане по факсу повідомлення повинно супроводжуватись поштою, але відповідач може послатись на таке факсимільне повідомлення як на оригінал.

Відповідачем до відзиву на позов додано лист № 527 від 02.04.2010 року (повідомлення про відмову від Договору) в якому відповідач повідомив позивача про те, що в зв’язку із тим, що позивач прострочив виконання зобов’язань за Договором, та має загальну заборгованість в розмірі 5499854,45 грн. і таке прострочення триває більше 30 днів, відповідач, на підставі ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про фінансовий лізинг», відмовився від Договору в односторонньому порядку з 10.04.2010 року та вимагає повернення Предмету лізингу. На доказ направлення вказаного листа до матеріалів справи залучено копію повідомлення про вручення поштового відправлення № 09099290 з відміткою позивача про отримання його 30.04.2010 року.

Отже, виходячи з положень законодавства, а саме, ч. 2 ст.782 ЦК України та ч. 3 ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг»та п. 14.4 Договору, він припинив свою дію лише з 30.04.2010 року, в той час як спірний Виконавчий напис було вчинено раніше.

У матеріалах справи відсутні належні документальні докази на підтвердження виконання відповідачем зобов’язання щодо письмового повідомлення позивача про прийняте відповідачем рішення про дострокове припинення Договору внаслідок розірвання його в односторонньому порядку до вчинення Виконавчого напису, що дало б йому право вимагати повернення Предмета лізингу від позивача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Доданий відповідачем лист № 256 від 10.04.2009 року не може вважатись належним доказом вчинення таких дій, оскільки з його змісту слідує, що відповідач вимагає позивача лише погасити заборгованість, і не повідомляє останнього про відмову від Договору. Крім того, слід зазначити, що відповідач у вказаному листі посилається на заборгованість позивача за декількома договорами фінансового лізингу, в тому числі і за спірним, проте зі змісту листа не можливо зробити висновок яка саме сума заборгованості утворилась за Договором.

Отже, на дату вчинення Виконавчого напису Договір діяв.

Відповідно до п. 12.5 Договору при настання випадку невиконання та припиненні дії Договору відповідачем, позивач зобов’язаний передати Предмет лізингу відповідачу у місці, зазначеному відповідачем протягом 3 –х робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги, якщо про інше сторони не домовляться письмово.

В матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем позивачу вимоги про повернення Предмету лізингу до вчинення спірного Виконавчого напису.

Тобто, відповідач звернувся до нотаріуса з заявою про безспірне вилучення Предмету лізингу за відсутності факту відмови позивача це зробити.

Крім того, згідно ст. 87 Закону України „Про нотаріат” та п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172, для одержання виконавчого напису про повернення об'єкта лізингу за договорами лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу, подаються оригінал договору лізингу та засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

За правилами ст. 88 Закону України «Про нотаріат»нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Як слідує з пояснень третьої особи 1 Виконавчий напис було нею вчинено на підставі наступних документів:

- оригінал Договору;

- засвідчена відповідачем копія рахунку, направленого позивачеві з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

З матеріалів справи вбачається, що до заяви про вчинення виконавчого напису відповідач додав копію рахунку –фактури № ФС-007838 від 19.06.2009 року на суму 387565,10 грн. з відміткою відповідача про його несплату, проте жодних доказів направлення вказаного рахунку позивачу матеріали справи не містять.

За таких обставин, у приватного нотаріуса Коростишивського районного нотаріального округу Житомирської області Яворенко Ірини Іванівни були відсутні правові підстави вважати заборгованість, через наявність якої відповідач вимагав повернення Предмету лізингу за виконавчим написом нотаріуса, безспірною в розумінні ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

З огляду на досліджені обставини справи, суд дійшов висновку, що виконавчий напис від 18.09.2009 року за реєстровим № 523 вчинений приватним нотаріусом Коростишивського районного нотаріального округу Житомирської області Яворенко І. І. за відсутності належних доказів безспірності вимог та доказів вручення позивачеві повідомлення про наявність заборгованості по сплаті лізингових платежів, що є порушенням порядку вчинення виконавчих написів, визначеного Законом України «Про нотаріат»та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, а отже підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що він, враховуючи відмову від Договору та припинення його (Договору) дії з 30.04.2010 року та факт звернення до відповідача з вимогою повернути предмет лізингу (лист № 527 від 02.04.2010 року) та не виконання відповідачем вказаної вимоги не позбавлений права в установленому законом порядку звернутись до нотаріуса для вчинення відповідного виконавчого напису щодо повернення Предмету лізингу.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому, позовні вимоги позивача визнання зазначеного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є законними і обґрунтованими і підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України решта наведених сторонами доказів, судом не приймається як такі, що не мають значення для справи, та не впливають на розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати виконавчий напис № 523 від 18.09.2009 року вчинений здійснений приватним нотаріусом Коростишивського районного нотаріального округу Житомирської області Яворенко Іриною Іванівною на договорі фінансового лізингу № 862/869-LD від 29.09.2008 року, таким, що не підлягає виконанню.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, блок 5, ідентифікаційний код 33942232, з будь –якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Груп-7»(01133, м. Київ, бульвар Лихачова, 1/27, ідентифікаційний код 33401553, р/р 2600631541 в АБ «Діамантбанк», МФО 320854) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн. та 236 (двісті тридцять шість) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Суддя                                                                                           Г. П Бондаренко