Рішення № 106334935, 20.09.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2022 року м. Київ № 640/11268/22

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі також - ГУ НП в м. Києві, Головне управління, відповідач), в якому позивач просить суд:

скасувати наказ ГУ НП в м. Києві №968 о/с «Щодо особового складу» від 27 червня 2022 року про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2) з посади старшого інспектора взводу №1 автотранспортної роти полку патрульної служби поліції особливого призначення «Київ»;

поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора взводу №1 автотранспортної роти полку патрульної служби поліції особливого призначення «Київ»;

стягнути з ГУ НП в м. Києві на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 27 червня 2022 року по дату постановлений судового рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2022 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю застосування до позивача такого суворого дисциплінарного заходу як звільнення. Крім того, позивач зазначає про порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування відносно нього та порушення п. 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України».

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на обґрунтованості прийнятого ним наказу, з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самого рішення, так і дотримання визначеного законом порядку його прийняття.

Незгода з наведеними відповідачем аргументами була висловлена позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 20 вересня 2022 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами службового розслідування відносно позивача, які оформлені висновком від 09 червня 2022 року, затвердженим начальником Головного управління Національної поліції у м. Києві генералом поліції третього рангу Іваном Вигівським 09 червня 2022 року (т. 1 а.с. 81-113) відповідачем було прийнято наказ від 21 червня 2022 року № 472 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Головного управління», яким зокрема (п. 12), за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні вимог пп. 1, 2, 6 ч. 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», самоусуненні від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, до старшого інспектора взводу № 1 автотранспортної роти полку патрульної служби поліції застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції особливого призначення «Київ» Головного управління Національної поліції у м. Києві капітана поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2) застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (т. 1 а.с. 114-142).

Наказом відповідача від 27 червня 2022 року № 968 о/с «Щодо особового складу», ОСОБА_1 (НОМЕР_2) старшого інспектора взводу № 1 автотранспортної роти полку патрульної служби поліції особливого призначення «Київ», з 27 червня 2022 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ч. 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (т. 1 а.с. 48).

Незгода із прийнятим відповідачем наказом від 27 червня 2022 року № 968 о/с «Щодо особового складу», обумовила його звернення до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» (далі також - Закон).

Згідно ч. 1 статті 17 Закону, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:

«Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки» (ч. 1 статті 64 Закону).

Відповідно до приписів ч. 1 статті 18 Закону, поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

За приписами п. 24, п. 34 ч. 1 статті 23 Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань:

бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості;

здійснює у взаємодії зі Збройними Силами України, Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Державною спеціальною службою транспорту, Службою безпеки України боротьбу з диверсійно-розвідувальними силами агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями.

Частиною 2 статті 24 Закону встановлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі також - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (стаття 11 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За правилами ч. 3 статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно з вимогами ч. 8 статті 19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Так, положеннями статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Частинами 7-8 статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Аналіз наведених положень є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до пункту 3 вказаного вище Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ, зокрема, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, зокрема, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, зокрема, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, зокрема, продовжено строк дії воєнного стану в з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Матеріалами службового розслідування підтверджується, що наказом Головного управління від 24 лютого 2022 року № 219 особовий склад ГУ НП у м. Києві переведено на посилений варіант службової діяльності.

Крім того, 24 лютого 2022 року о 05 год. 00 хв. особовий склад підрозділів Головного управління, його територіальних (відокремлених) підрозділів було піднято за сигналом «Тривога».

По прибуттю до місць несення служби, особовий склад було озброєно вогнепальною, автоматичною зброєю та залучено до комплекту завдань із виконання посиленого варіанту службової діяльності.

Однак, окремі поліцейські підрозділів Головного управління, його територіальних (відокремлених) підрозділів, із введенням 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану, до місць дислокації підрозділів за місцем проходження служби не прибули, не озброїлись та від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини та честі держави самоусунулись.

Так, старший інспектор взводу № 1 автотранспортної роти полку патрульної служби поліції особливого призначення «Київ» ГУ НП у м. Києві капітан поліції ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року по 04 березня 2022 року перебував на лікуванні у м. Києві. Після закінчення лікування на службу не прибув. Був відсутнім на службі без поважних причин.

Допитаний у ході службового розслідування ОСОБА_1 пояснив (т. 1 а.с. 70-71), що з 24 лютого 2022 року по 04 березня 2022 року та з 04 березня 2022 року по 09 березня 2022 року перебував на лікарняному та, відповідно до довідки № 8 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького склад, поліцейського, військового службовця Національної гвардії, повинен приступити до служби з 10 березня 2022 року (т. 1 а.с. 74).

Разом з тим, 10 березня 2022 року позивач за місцем несення служби не з`явився, про що складено відповідний акт (т. 1 а.с. 80).

На підтвердження обставин, викладених у висновку від 09 червня 2022 року, відповідачем надано суду копії доповідної записки від 11 травня 2022 року; пояснень від 20 травня 2022 року; акту від 10 березня 2022 року.

Факт відсутності на службі у вказаний вище період позивачем у позові не заперечується.

За загальними нормами трудового законодавства, а саме відповідно до п. 4 ч. 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Враховуючи те, що позивач не прибув за місцем несення служби 10 березня 2022 року, у період посиленого варіанту службової діяльності, у зв`язку із введенням воєнного стану, ним було допущено самоусунення від виконання посадових обов`язків та захисту українського народу.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 12 січня 2012 року у справі «Горовенки та Бугара проти України» зазначив, що уряди та правоохоронні органи забезпечують те, щоб усі посадові особи з підтримання правопорядку мали відповідні моральні, фізичні та психологічні якості для ефективного виконання своїх функцій і проходили безперервну та ретельну професійну підготовку. Необхідно періодично здійснювати перевірку їхньої придатності для виконання таких функцій.

Суд повторив, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (рішення від 17 червня 2008 року у справі «Абдулла Їлмаз проти Туреччини».

У статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» наведено текст присяги працівника поліції: «усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Отже, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення присяги. У зв`язку з чим, складаючи присягу, працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Під порушенням присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Застосування дисциплінарного стягненні у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Даний правовий висновок зазначено і у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2018 року у справі № 824/227/17-а.

Підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що зазначена поведінка ОСОБА_1 безумовно призвела до підриву авторитету органів внутрішніх справ, формування негативної думки у населення про поліцію та дискредитації звання працівника поліції, що, відповідно, свідчить про особисту недисциплінованість позивача та недотримання ним вимог законодавства, присяги працівника поліції та посадових обов`язків.

За цих обставин суд дійшов висновку, що відповідач правомірно та обґрунтовано застосував до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Наведена вище позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема в постановах від 19 квітня 2019 року по справі № 802/1172/17-а та від 22 липня 2021 року по справі № 806/796/16.

При цьому, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Аналогічна правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 12 грудня 2019 року у справі №816/70/16, від 01 квітня 2020 року у справі №806/647/15, від 21 січня 2021 року у справі № 826/4681/18.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що наведені позивачем обставини щодо його неналежного повідомлення про день та час засідання дисциплінарної комісії не можуть бути самостійною підставою для скасування спірного наказу і поновлення на посаді.

Крім того, зазначені в позові твердження не підтверджено належними та допустимими доказами, натомість відповідач надав суду копію письмових пояснень позивача від 20 травня 2022 року, що свідчить про відсутність з боку відповідача порушень статті 18 Дисциплінарного статуту.

Більш того, суд наголошує на тому, що в межах розгляду даної справи не оскаржується наказ від 21 червня 2022 року № 472 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейський Головного управління» в частині, що стосується позивача (п. 12), який в свою чергу став підставою для прийняття оспорюваного наказу про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Матеріали справи свідчать, що у висновку службового розслідування від 09 червня 2022 року встановлені обставини відсутності поліцейського за місцем проходження служби 10 березня 2022 року.

У свою чергу, будь-яких аргументів, які б спростовували вказані висновки дисциплінарної комісії, позивачем під час розгляду цієї справи не було наведено.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Отже, доводи позивача про відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності є безпідставними.

В контексті наведеного та за наслідком аналізу наведених вище обставин, суд доходить висновку про те, що позивач своїми діями допустив порушення Закону України «Про Національну поліцію», тобто вчинив дисциплінарний проступок, який з урахуванням загального уявлення суспільства про поліцейського, як носія влади, унеможливлює подальше виконання позивачем своїх обов`язків на службі в органах поліції.

При цьому, позовна заява позивача не містить обґрунтування відсутності в діях поліцейського дисциплінарного поступку, що підтверджується наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами.

Враховуючи встановлену під час розгляду справи правомірність прийнятого відповідачем наказу від 27 червня 2022 року № 968 о/с «Щодо особового складу», похідні вимоги щодо поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного наказу на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуваний наказ відповідає наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.

Так само, не підлягають задоволенню похідні вимоги позивача про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у місті Києві (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15; код ЄДРПОУ 40108583) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Суддя П.В. Вовк