Рішення № 106334038, 19.09.2022, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2022 року м. Чернігів Справа № 620/541/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) 29.01.2021 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі ГУПФУ в Чернігівській області, відповідач), у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення йому з 19.02.2020 процентного відношення довічного грошового утримання судді у відставці від суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді з 90% до 50%;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №974260192554 від 20.10.2020 щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці в частині зменшення з 90% до 50% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що враховується при обчисленні його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- зобов`язати відповідача здійснити з 19.02.2020 перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді згідно довідки ТУ ДСА України у Чернігівській області №03/36-717 від 20.02.2020, виходячи із 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати відповідача здійснити йому нарахування та виплату компенсації на час виплати перерахунку відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Позов мотивовано тим, що відповідач на власний розсуд та безпідставно зменшив відсоткове значення розміру його довічного грошового утримання з 90% суддівської винагороди. Крім того, порушення відповідачем вимог чинного законодавства є підставою для нарахування та виплати йому компенсації, передбаченої Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.03.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021, позов задоволено частково, зокрема зобов`язано ГУПФУ в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 20.02.2020 № 03/36-717, починаючи з 19 лютого 2020 року з урахуванням фактично виплачених сум (а.с. 76-84, 123-126).

Постановою Верховного Суду від 29.06.2022 рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, справу направлено до Чернігівського окружного адміністративного суду на новий розгляд (а.с. 212-222).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2022 справу передано для розгляду судді Бородавкіній С.В.

Ухвалою судді від 21.07.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.

Від відповідача надійшов відзив на позов, у якому ГУПФУ в Чернігівській області позовні вимоги не визнало, просило відмовити у їх задоволенні та зазначило, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/990/20 ОСОБА_1 проведено перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням норм чинного Закону України «Про судоустрій і статус суддів». При цьому, вважає, що обов`язок розрахунку грошового утримання позивача у відсотковому значенні 90%, який був встановлений рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова, припинився з набранням чинності рішенням суду, прийнятим за часом пізніше.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково, враховуючи таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку у ГУПФУ в Чернігівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, обчислене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04.09.2017 по справі №751/4619/17 у тому числі зобов`язано Чернігівське ОУПФУ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді (а.с. 14-19, 20-24).

Надалі, у зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020, позивач звернувся до суду з позовом про перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області від 20.02.2020 №03/36-717.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 у справі №620/990/20, яке набрало законної сили 08.10.2020, позов ОСОБА_1 задоволено частково, зобов`язано ГУПФУ в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 20.02.2020 №03/36-717, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 (а.с. 27-29).

Листом від 04.11.2020 відповідач повідомив ОСОБА_1 про виконання вказаного вище рішення суду та зазначив, що розмір його щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 складає 55492,80 грн. (50% суддівської винагороди, вказаної в довідці) (а.с. 32). При цьому, відповідно до наявних у матеріалах справи протоколів ГУПФУ в Чернігівській області розмір щомісячного довічного грошового утримання визначило з урахуванням стажу роботи позивача на посаді судді 16 років 2 місяці 25 днів (а.с. 37).

Не погоджуючись із вказаним розрахунком відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Разом з тим, організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон №1402-VIII), згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VІІІ суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання.

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Зокрема, пунктом 25 розділу XII Закону №1402-VIII було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, вказаний пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнаний неконституційним.

Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, починаючи з 19.02.2020 в законодавстві України відсутні норми, які окремо регулюють питання суддівської винагороди та щомісячного грошового утримання судді у відставці, для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання відповідно до вимог Закону №1402-VIII.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що за таких обставин, на спірні правовідносини розповсюджуються загальні правила нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці, передбачені статтею 142 Закону №1402-VIII.

Частина третя статті 142 Закону №1402-VIII не визнавалась Конституційним судом України не конституційною.

Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону №2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом №1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 24.09.2021 по справі №620/5437/20 та від 11.10.2021 по справі №160/10640/20.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 29.06.2022 звернув увагу на необхідність встановлення стажу роботи позивача, який дав йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у зв`язку із неможливістю здійснення обчислення відсоткового розміру такого утримання відповідно до положень Закону №1402-VIII (а.с. 212-222).

Враховуючи наведене, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив таке.

Обґрунтовуючи наявність підстав для перерахунку позивачеві щомісячного довічного грошового забезпечення судді у відставці з розміру 50% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, ГУПФУ в Чернігівській області зазначає, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить 16 років 2 місяці 25 днів.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 43 Закону «Про статус суддів» кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Зазначена правова позиція неодноразово застосовувалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 09.11.2018 по справі №243/4794/17, від 11.12.2018 по справі №522/5168/17 та від 30.01.2020 по справі №592/3694/17.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Рішення Вищої Ради Правосуддя від 27.06.2017 №1884/0/15-17 не містить інформації про стаж роботи позивача на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання. Так, у ньому загалом зазначено, що ОСОБА_1 набув достатній для відставки стаж роботи на день звернення до Ради із заявою про відставку відповідно до статті 120 чинного до 30.09.2016 Закону №2453-VI (а.с. 245).

У свою чергу, відповідно до довідки Деснянського районного суду міста Чернігова від 20.07.2017 №01-40/19/2017 стаж роботи позивача, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, станом на 03.07.2017 становить 30 років 07 місяців 13 днів (а.с. 108).

Крім того, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 по справі №620/6823/21, яке набрало законної сили 18.04.2021, зараховано до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці: 16 років 02 місяці 23 дні стажу роботи на посаді судді, 10 років 02 місяця 27 днів стажу роботи в органах прокуратури, половина строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського - 01 рік 10 місяців 29 днів, календарний період проходження строкової військової служби - 02 роки 02 місяця 26 днів, а всього 30 років 07 місяців 13 днів (а.с. 256-258).

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене, суд зазначає, що стаж позивача, який дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, становить 30 років 07 місяців 13 днів і саме з вказаного розміру має розраховуватись відсоток його щомісячного довічного грошового забезпечення судді у відставці, який становить 70% (50%+20% за 10 повних років роботи на посаді судді понад 20 років).

Зважаючи на викладене та обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, який має бути ефективним та виключати подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними дій ГУПФУ в Чернігівській області по зменшенню до 50% розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці при проведенні ОСОБА_1 перерахунку згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 20.02.2020 №03/36-717 та зобов`язання ГУПФУ в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 70% суддівської винагороди згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 20.02.2020 № 03/36-717, починаючи з 19 лютого 2020 року з урахуванням фактично виплачених сум.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу, суд зазначає таке.

Згідно із статтею Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон№2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Тобто, право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Відповідно до статті 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Статтею 3 Закону №2050-ІІІ визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Таким чином, вимоги вказаного Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктом 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 (далі - Порядок №159) визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Таким чином, основними умовами для виплати суми компенсації є 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Відтак, Закон №2050-ІІІ пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Положеннями Закону №2262-ХІІ передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Тобто, основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ, статтею 55 Закон №2262-ХІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 по справі №522/5664/17, від 20.02.2018 по справі №336/4675/17, від 05.10.2018 по справі №162/787/16-а.

Відповідно до матеріалів справи довічне грошове утримання позивачу в розмірі 70% не перераховувалось та не виплачувалось, таким чином відсутня виплата основної суми доходу в розумінні Закону №2050-ІІІ, за наявності якої можлива виплата суми компенсації.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів є передчасними, оскільки необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом, відповідно до положень статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов`язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Тобто, захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то суд вважає, що у його задоволенні слід відмовити, оскільки в розумінні статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком. Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що рішення суду виконане не буде.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області по зменшенню до 50% розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці при проведенні ОСОБА_1 перерахунку згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 20.02.2020 №03/36-717.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 70% суддівської винагороди згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 20.02.2020 № 03/36-717, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 19 вересня 2022 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П`ятницька, 83-а, м. Чернігів, 14000).

Суддя С.В. Бородавкіна