Рішення № 106334035, 19.09.2022, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2022 року м. Чернігів Справа № 620/4290/22

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького про стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

Адміністрація Державної прикордонної служби України (далі Академія, позивач) 24.06.2022 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 відповідач), у якому просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з утриманням його у вищому навчальному закладі, в сумі 85987,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після розриву контракту у відповідача виникло зобов`язання щодо відшкодування витрат на утримання під час навчання, а у позивача право звернення до суду для захисту майнових інтересів.

Ухвалою судді від 22.07.2022 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він заявлені позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що позивачем не було його ознайомлено із довідками-розрахунками за формою, встановленою відповідно до Порядку №964 та Порядку №419/831/240/605/537/219/534. Крім того, у розрахунку №26 не визначено строк добровільного відшкодування відповідачем спірних витрат та позивачем не надано документів на підтвердження даного факту, що, на думку ОСОБА_1 , свідчить про недоведення факту відмови відшкодування ним витрат. Відповідач зазначає, що позивач не звертався до нього із вимогою про відшкодування спірних коштів, а матеріали справи не містять відомостей та доказів на підтвердження строку, протягом якого відповідач має виконати свої зобов`язання та добровільно відшкодувати витрати на навчання. Крім того, позивачем не надано доказів отримання ним у визначеному розмірі грошового забезпечення, медичних послуг, речового забезпечення, забезпечення комунальними послугами та енергоносіями.

Також відповідач зазначав, що оскільки навчання курсанта є військовою службою і не виключає виконання під час навчання завдань військової служби, грошове забезпечення військовослужбовця не відноситься до витрат, пов`язаних із утриманням курсанта у навчальному закладі, а є видатками у сфері соціального забезпечення військовослужбовця, виплаченим за період військової служби. Стягнення з відповідача відшкодування сум грошового забезпечення, виплаченого під час військової служби, є порушенням мінімальних державних гарантій в оплаті праці, втручанням не на підставі закону у конвенційне право на мирне володіння майном, яке не ґрунтується на законі. Відповідач зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї.

Від третьої особи пояснення по суті спору не надійшли.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він свої позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення відповідача з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу (навчання) в Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького з 03.08.2018 по 06.08.2021 на посаді курсанта, що підтверджується відповідними наказами та контрактом (а.с. 12-14).

Так, відповідно до умов укладеного контракту, позивач взяв на себе зобов`язання, у тому числі, у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу на посадах офіцерського складу відшкодувати Академії витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, установлених Кабінетом Міністрів України.

Наказом Академії від 06.08.2021 №596 о/с відповідача відраховано зі складу курсантів 433 навчальної групи третього навчального курсу факультету забезпечення оперативно-службової діяльності, припинено (розірвано) контракт у зв`язку зі звільненням з військової служби у запас наказом ректора від 04.08.2021 №592-ОС за підпунктом «д» (через службову невідповідність) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відповідно до пункту 6 (через небажання продовжувати навчання) пункту 280 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України. Підставою для видання вказаного наказу став рапорт ОСОБА_1 , рішення атестаційної комісії від 16.06.2021, розрахунок витрат, пов`язаних з утриманням курсантів в Академії (а.с. 14, 22).

При цьому, у вказаному наказі визначено, що ОСОБА_1 має відшкодувати Академії витрати, пов`язані із його утриманням у вищому навчальному закладі, у сумі 85987,16 грн.

Відповідно до розрахунку витрат на утримання відповідача в Академії за період з 03.08.2018 по 06.08.2021 від 05.08.2021 №26 сума 85987,16 грн. складається із: грошового забезпечення 25588,48 грн., продовольчого забезпечення 31924,76 грн., речового забезпечення 14193,27 грн., медичного забезпечення 549,59 грн., забезпечення комунальними послугами та енергоносіями 13731,06 грн. (а.с. 9-17).

Із вказаним розрахунком ознайомлено та видано один екземпляр на руки ОСОБА_1 08.08.2021, що підтверджується його особистим підписом.

06.06.2022 позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу від 03.06.2022 про відшкодування в семиденний термін з дня отримання цього листа витрат, що пов`язані з утриманням в Академії, на загальну суму 85987,16 грн. Вказана вимога вручена ОСОБА_1 11.06.2022, що підтверджується підписом у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 25-29).

Оскільки у добровільному порядку витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, відповідач не відшкодував, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зважає на таке.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №804/285/16 спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, з позовом суб`єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питанням реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби. При цьому, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року у справі №461/5577/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №820/5761/15, у яких зазначені спори мали вирішуватись за правилами ЦПК України.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Стаття 15 Закону України «Про Збройні Сили України» визначає, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно із пунктом 3 частини першої, частиною третьою статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Частинами першою, третьою, п`ятою та восьмою статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів. Зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань. З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Курсантам, які не мали військового звання до зарахування до вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, присвоюється військове звання рядового складу.

Відповідно до частини 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 (далі - Порядок №964).

Пунктами 3, 4 Порядку №964 передбачено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки. Розрахунок фактичних витрат здійснюється закладом вищої освіти згідно з нормами утримання курсантів.

На виконання пункту 3 Порядку Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв`язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ «Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534 (далі - Порядок розрахунку витрат).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Згідно із пунктом 2.1.1 Порядку розрахунку витрат витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

Відповідно до пункту 2.1.2 Порядку розрахунку витрат витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.

За змістом пункту 2.1.4 Порядку розрахунку витрат витратами на медичне забезпечення є витрати, пов`язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.

Приписами пункту 2.1.5 Порядку розрахунку витрат встановлено, що витрати на перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад визначаються виходячи з фактичних витрат, пов`язаних з оплатою транспортних послуг (вартість квитків, зборів та платежів, постільної білизни тощо).

Відповідно до пункту 2.1.6 Порядку розрахунку витрат до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.

Відповідно до матеріалів справи, за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням, а саме: грошове забезпечення 25588,48 грн., продовольче забезпечення 31924,76 грн., речове забезпечення 14193,27 грн., медичне забезпечення 549,59 грн., оплата комунальних послуг та за спожиті енергоносії 13731,06 грн., разом на суму 85987,16 грн. (а.с. 15-21).

Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 «Порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964, за визначений період навчання відшкодовують фактично отримане грошове забезпечення (підпункт 2.1.1.1 Порядку розрахунку витрат).

Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку №964 до розрахунку береться різниця між грошовим забезпеченням, фактично отриманим курсантом за відповідний період навчання, та витратами на виплату посадового окладу за відповідною посадою військовослужбовця строкової військової служби за цей самий період (підпункт 2.1.1.2 Порядку розрахунку витрат).

Згідно із пунктом 3 Порядку розрахунку витрат, відшкодовані за утримання курсантів у ВНЗ кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження ВНЗ та витрати на утримання курсантів.

Перелік власних надходжень бюджетних установ Міноборони наведено у Додатку до «Положення про облік та використання коштів спеціального фонду державного бюджету в Міністерстві оборони України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.08.2016 №400.

Відповідно до пункту 1.1.1 вказаного Переліку надходження від плати за послуги, що надаються бюджетним установам згідно з їх основною діяльністю, а саме: відшкодовані курсантами та особами офіцерського складу витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також звільнення з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу - є власними надходженнями бюджетних установ Міноборони.

Отже, грошове забезпечення військовослужбовця, за своїм змістом, є винагородою за державну службу особливого характеру, і виплата грошового забезпечення є мінімальною державною гарантією в оплаті праці (професійної діяльності), гарантією соціального захисту військовослужбовця.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам врегульовано Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).

Згідно із пунктом 13 Порядку №260 грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, які діяли на дату виплати, поверненню не підлягає, крім випадків повернення сум грошової допомоги (при звільненні з військової служби) у разі скасування наказу відповідного командира про звільнення військовослужбовця з військової служби відповідно до чинного законодавства України.

Таким чином, оскільки навчання курсанта є військовою службою і не виключає виконання під час навчання завдань військової служби, грошове забезпечення військовослужбовця не відноситься до витрат, пов`язаних із утриманням курсанта у навчальному закладі, а є видатками у сфері соціального забезпечення військовослужбовця, виплаченими за період військової служби.

За наведених обставин, підстави для стягнення із відповідача-колишнього курсанта витрат на виплату грошового забезпечення відсутні, так як суми грошового забезпечення військовослужбовця не визначені законом такими, що включаються у витрати, пов`язані із утриманням військовослужбовця у вищому навчальному закладі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Судом встановлено, що грошове забезпечення у розмірі 25588,48 грн. виплачене відповідачу за відсутності недобросовісності останнього або рахункової помилки з боку позивача, що за приписами статті 1215 Цивільного кодексу України, зумовлює відсутність у відповідача обов`язку по поверненню позивачу вказаної суми.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2019 у справі №617/640/16-ц.

Разом з тим, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, у разі дострокового розірвання контракту, відповідач на даний час кошти по продовольчому забезпеченню 31924,76 грн., по речовому забезпеченню 14193,27 грн., по медичному забезпеченню 549,59 грн., по оплаті комунальних послуг та за спожиті енергоносії 13731,06 грн., всього на суму 60398,68 грн. не відшкодував, а тому суд вважає, що позовні вимоги Академії є обґрунтованими у вказаній частині та такими, що мають бути задоволені частково.

При цьому, доводи відповідача, що його не було повідомлено про суму, яку він має відшкодувати, та не встановлено терміни сплати коштів спростовуються матеріалами справи.

Так, про обов`язок повернення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, у разі дострокового розірвання контракту відповідача було повідомлено: безпосередньо у контракті, у наказі від 06.08.2021 №596-ОС та розрахунку від 05.08.2021 №26.

Крім того, з вимоги про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням в навчальному закладі, вбачається, що відповідача проінформовано про обов`язок відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням під час навчання у вищому навчальному закладі у добровільному порядку, реквізити отримав.

Проте, доказів добровільного відшкодування відповідачем витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання у вищому навчальному закладі, суду не надано.

Суд також враховує, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач оскаржував у судовому порядку наказ від 06.08.2021 №596-ОС про виключення його зі списків особового складу, яким визначено суму 85987,16 грн. до відшкодування, або ж розрахунок відшкодування витрат, затверджений 05.08.2021.

У свою чергу, доводи відповідача щодо непідтвердження витрат на утримання та навчання належними та допустимими доказами не обґрунтовані, оскільки фактичні витрати на забезпечення відповідача підтверджуються позивачем у повному обсязі, а саме відповідними довідками-розрахунками, складеними з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Крім того, питання правомірності визначення суми заборгованості не охоплюється предметом даного позову, оскільки розрахунки фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню відповідачем, згідно з яким відповідні зобов`язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Наведене є однією із гарантій дотримання принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.08.2018 року по справі №821/381/17 та від 22.08.2018 року по справі №820/1878/16.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини першоїстатті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги той факт, що відповідач погодився з умовами контракту і був обізнаний про наслідки його невиконання, суд дійшов висновку, що позов Академії про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання у вищому навчальному закладі, необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки вказані витрати позивачем не понесені, відшкодуванню за рахунок відповідача вони не підлягають.

Керуючись статтями 227, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України витрати, пов`язані з утриманням у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, в розмірі 60398 (шістдесят тисяч триста дев`яносто вісім) грн. 68 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 19 вересня 2022 року.

Позивач: Адміністрація Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 00034039, вул. Володимирська, буд. 26, м. Київ, 01601).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП АДРЕСА_1 ).

Третя особа: Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького (код ЄДРПОУ 14321481, вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, 29000).

Суддя С.В. Бородавкіна