Рішення № 10633362, 02.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.08.10 р.                     Справа № 14/146                               

за позовом Комунального підприємства „Тепломережа”, ЄДРПОУ 05473192, м.Донецьк

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Дондіпрошахт”,

ЄДРПОУ 05400632, м.Донецьк

про стягнення 266534 грн. 63 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Чеверда Г.О.-заст. гол. бух.

від відповідача: Виростков І.В.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 27.07. по 02.08.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство „Тепломережа”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Відкрите акціонерне товариство „Дондіпрошахт”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 266534,63 грн.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 26.07.2010р. зменшив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 208729,34 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на постачання теплової енергії №435 від 01.01.2009р., акт на включення опалення від 25.10.2009р., акт на виключення опалення від 15.04.2010р., рахунки-фактури за період з листопада 2009р. по квітень 2010р., розрахунок суми заборгованості.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 24.06.2010р. №01-14/45 позовні вимоги не визнав, посилаючись на неправомірну односторонню зміну позивачем умов укладеного між сторонами договору. Зокрема, за твердженням відповідача, вартість отриманої від позивача теплової енергії має сплачуватись ним відповідно до тарифів, які були узгоджені сторонами в договорі від 01.01.2009р. №435. Одночасно, відповідач також посилається на безпідставне множення позивачем опалювальної площі на тариф у розрахунку за 1 кв.м. при нарахуванні заборгованості за теплову енергію, яка постачалась до головного корпусу, що не обладнаний приладом обліку.

27.07.2010р. до суду надійшли письмові пояснення відповідача від 27.07.2010р. №01-14/60, згідно з якими відповідач звертає увагу суду на ті обставини, що підписаний між сторонами договір від 01.01.2009р. №435 за своїм предметом є договором постачання теплової енергії, а не договором з надання послуг щодо опалення певної площі. Таким чином, за думкою відповідача, на відносини за вказаним договором розповсюджується дія Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198, внаслідок чого обсяг фактично спожитої теплової енергії має розраховуватися відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

01.01.2009р. між сторонами 01.01.2009р. був підписаний договір №435 на постачання теплової енергії.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони згідно із ст.628 Цивільного кодексу України мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За умовами договору від 01.01.2009р. №435, позивач постачає відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону, на гаряче водопостачання – протягом року.

В свою чергу, відповідач прийняв на себе зобов’язання оплатити отриману енергію за встановленими тарифами в строки, визначені даним договором (п.1.2 договору).

Згідно п.1.3 договору від 01.01.2009р. №435 сторонами визначено обсяги теплоспоживання: загальна опалювальна площа 6324,61 кв.м., тариф на момент підписання договору становить 18,62 грн./кв.м. опалювальної площі, 440,53 грн./куб.м.

За змістом додатку №1 до договору від 01.01.2009р. №435 сторонами визначено дислокацію приміщень, що опалюються: головний корпус, інженерно-лабораторний корпус по вул.Артема, 125 у м.Донецьку.

За висновками суду, виходячи з сукупності змісту пунктів 3.1.1, 3.1.4, 3.2.2, 3.2.3, 6.3 договору від 01.01.2009р. №435, предметом останнього є саме надання позивачем послуг з теплопостачання для опалення приміщень відповідача та постачання до них гарячої води, а не купівля-продаж певної кількості теплової енергії.

Як наслідок, твердження відповідача про укладання між сторонами договору від 01.01.2009р. №435, який за своїми умовами є ближчим до договору купівлі-продажу, є безпідставними.

За вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, згідно з умовами вказаного вище договору позивачем за період з листопада 2009р. по квітень 2010р. було поставлено відповідачу теплову енергію.

Факт постачання позивачем теплової енергії підтверджується наданими до матеріалів справи актом на включення опалення від 25.10.2009р. та актом на виключення опалення від 15.04.2010р., які підписані між сторонами, з боку відповідача не спростований.

Статтею 32 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до п.п.6.1, 6.2 договору від 01.01.2009р. №435 розрахунки за теплову енергію проводяться виключно в грошовій формі згідно з діючими тарифами. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Як вказувалось вище, згідно п.1.3 договору від 01.01.2009р. №435 тариф на момент його підписання становив 18,62 грн./кв.м. опалювальної площі, 440,53 грн./куб.м.

Відповідно до п.1 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором, що кореспондується з п.1 ст.651 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 6 ст.276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Виходячи зі змісту ст.15 Закону України „Про теплопостачання” державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться, в тому числі, у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.20 Закону України „Про теплопостачання” тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання, що також визначено Законом України „Про місцеве самоврядування”.

Згідно ч.3 ст.24 Господарського кодексу України суб’єктами господарювання комунального сектора економіки є суб’єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб’єкти, у статутному фонді яких частка комунальної власності перевищує п’ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

За змістом статуту позивача, затвердженого розпорядженням Донецького міського голови від 01.01.2001р. №131, він є комунальним підприємством, яке утворено згідно рішення Донецької міської ради від 21.11.2000р. №11/26.

Відповідно до ч.1 ст.24 Господарського кодексу України управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб’єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Рішенням Донецької міської ради від 20.02.2009р. №28/5 „Про коригування тарифів на послуги теплопостачання і гарячого водопостачання, які надаються комунальним підприємством „Тепломережа” бюджетним організаціям та іншим споживачам” було скореговано тарифи на послуги з теплопостачання і гарячого водопостачаня, які надаєються комунальним підприємством „Тепломережа” бюджетним організаціям та іншим споживачам, з 01.03.2009р. згідно з додатком.

Згідно додатку до рішення від 20.02.2009р. №28/5 тариф на послуги:

- з опалення: без наявності приладів обліку споживання теплової енергії в опалювальний період) становить 22,38 грн. (без ПДВ) за 1 кв.м. опалювальної площі, при наявності приладів обліку споживання теплової енергії в опалювальний період становить 529,20 грн. (без ПДВ) за 1 Гкал;

- з гарячого водопостачання: за гаряче водопостачання з холодною водою 24,91 грн. (без ПДВ) за 1 куб.м., за гаряче водопостачання (підігрів) 23,81 грн. (без ПДВ) за 1 куб.м.;

- теплова енергія: 529,20 грн. (без ПДВ) за 1 Гкал.

Вказане рішення було оприлюднене у 8 (399) номері газети „Наш дом” від 27.02.2009р.

На момент розгляду справи рішення Донецької міської ради у встановленому порядку не оскаржене та є дійсним.

Виходячи з вищезазначених норм права та рішення Донецької міської ради №28/5 від 20.02.2009р., Комунальне підприємство „Тепломережа” не є суб’єктом господарювання, якому надане право зміни тарифу щодо надання послуг з теплопостачання і гарячого водопостачання, оскільки цим повноваженням наділений власник підприємства – Донецька міська рада.

Крім цього, відповідно до ст.25 Закону України „Про теплопостачання” теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані, зокрема, при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 4.2.2 договору від 01.01.2009р. №435 передбачений обов’язок позивача повідомити відповідача про зміну тарифів.

Одночасно, в п.3.1.1 договору від 01.01.2009р. №435 також встановлене право відповідача отримувати інформацію, зокрема, про тарифи.

Листом від 27.02.2009р. №373 позивачем було повідомлено відповідача про збільшення тарифів згідно рішення Донецької міської ради від 20.02.2009р. №28/5.

Направлення позивачем вказаного листа на адресу відповідача підтверджується поштовою квитанцією від 05.03.2009р. №1018.

З урахуванням викладеного, суд посилання відповідача на необхідність додаткового узгодження сторонами договору від 01.01.2009р. №435 нових тарифів та неправомірність нарахування вартості теплової енергії за цими тарифами до уваги не приймає.

Позивачем за період з листопада 2009р. по квітень 2010р. проведено нарахування вартості відпущеної відповідачу теплової енергії до інженерно-лабораторного корпусу, який обладнаний приладом обліку, за тарифом 529,20 грн. без ПДВ, до головного корпусу, в якому відсутні прилади обліку, за тарифом 22,38 грн. (без ПДВ), на загальну суму 208729,34 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку відповідача.

При цьому, розрахунок вартості теплової енергії, відпущеної до головного корпусу відповідача, в якому відсутні прилади обліку, здійснений позивачем шляхом множення площі приміщення на тариф.

Згідно відзиву на позов, письмових пояснень відповідача, застосування позивачем саме такої формули при розрахунку суми боргу за теплову енергію є неправомірним, враховуючи, що підписаний між сторонами договір від 01.01.2009р. №435 за своїм предметом є договором постачання теплової енергії, внаслідок чого на відносини сторін за цим договором розповсюджується дія Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198, а розрахунок має здійснюватись виключно з кількості товару та ціни за одиницю.

Суд вказані заперечення відповідача до уваги не приймає, з огляду на таке.

Як було встановлено судом вище, предметом договору від 01.01.2009р. №435 є саме надання позивачем послуг з теплопостачання для опалення приміщень відповідача та постачання до них гарячої води.

Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630.

Згідно п.2 вказаних правил централізованим постачанням холодної та гарячої води є послуга спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання. Одночасно, централізованим опаленням є послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

За висновками суду, постачання позивачем теплової енергії відповідачу за договором від 01.01.2009р. №435 здійснюється з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання, гарячого водопостачання.

Відповідно до п.12 Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

Згідно з Порядком формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006р. N955, останній визначає механізм формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії підприємствами сфери теплопостачання та надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води.

За змістом п.3 вказаного порядку тарифи формуються для трьох категорій споживачів - населення, бюджетних установ, інших споживачів. Кожна категорія споживачів визначається на підставі економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов'язаних з наданням послуг.

Згідно п.56 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006р. N955, у разі відсутності приладів обліку розрахунки за послуги з опалення між балансоутримувачем (підприємством, яке надає послуги) та власником квартири (орендарем, квартиронаймачем) здійснюються з розрахунку за 1 кв. метр опалюваної площі (1 куб. метр опалюваного об'єму).

Як встановлено вище, в п.1.3 договору від 01.01.2009р. №435 сторонами було узгоджено опалювану площу приміщення відповідача.

З урахуванням викладеного, за висновками суду, позивачем правомірно розраховано вартість поставленої до головного корпусу теплової енергії.

Посилання відповідача на п.23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198, за висновками суду, є неправомірними.

Зокрема, згідно п.23 цих Правил у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Таким чином, у разі, якщо між сторонами був би підписаний договір купівлі-продажу теплової енергії, сторонами в ньому мало бути визначене теплове навантаження. Проте, за висновками суду, договір від 01.01.2009р. №435 не містить таких умов.

Згідно до п.6.3 договору від 01.01.2009р. №435 оплату за послуги теплопостачання відповідач здійснює до 10 числа місяця, наступного за звітним згідно рахунку, виставленого позивачем.

Позивачем на адпресу відповідача були виставлені рахунки-фактури №№7064 від 23.11.2009р., від 22.12.2009р., від 25.01.2010р., від 25.02.2010р., від 24.03.2010р. та від 27.04.2010р.

Факт отримання відповідачем вказаних рахунків позивача підтверджується відмітками відповідача на вказаних рахунках.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 208729,34 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 208729,34 грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства „Тепломережа”, м.Донецьк до Відкритого акціонерного товариства „Дондіпрошахт”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 208729 грн. 34 коп. задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Дондіпрошахт”, м.Донецьк на користь Комунального підприємства „Тепломережа”, м.Донецьк заборгованість в сумі 208729 грн. 34 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2087 грн. 24 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 184 грн. 81 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 02.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 02.08.2010р.

Суддя