Ухвала суду № 106325515, 14.09.2022, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1441/22 Провадження № 1-кс/304/291/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2022 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Ганько І.І., з участю секретаря судового засідання - Галас Т.Ю., прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури Будзинської Т.С., підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Тричинець Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Димчука В.М., погоджене прокурором Маханцем В.В., на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 12022071130000110 від 31 липня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з неповною загальною середньою освітою, непрацюючого, громадянина України, раніше судимого,

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

В С Т А Н О В И В :

старший слідчий СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Димчук В.М. звернувся до слідчого судді з клопотанням на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 12022071130000110 від 31 липня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 60 діб з можливістю внесення застави. Клопотання мотивує тим, що слідчим відділом відділення поліції № 1 Ужгородського РУ здійснюється досудове розслідування вказаного кримінального провадження, під час якого встановлено, що ОСОБА_1 у період часу з 13.00 по 22.00 год 30 липня 2022 року в умовах воєнного стану, діючи з прямим умислом, спрямованим на таємне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, шляхом відтиску вхідних дверей будинку АДРЕСА_1 , яким користується ОСОБА_2 , проник всередину такого, звідки викрав телевізор марки «Liberton», чорного кольору, у пластмасовому корпусі, із серійним номером OLQ 107257 В-174, вартістю 1 590 грн, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вказану суму. За даним фактом 29 серпня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Слідчий вважає, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: показами свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , показаннями потерпілого ОСОБА_2 , протоколом огляду місця події - будинку № б/н в селі Порошково в урочищі «Вереган», звідки була здійснена крадіжка телевізора; протоколом огляду місця події в ході якого ОСОБА_3 видав телевізор марки «Liberton», чорного кольору, у пластмасовому корпусі, із серійним номером OLQ 107257 В-174, висновками судової товарознавчої та дактилоскопічної експертиз, протоколами пред`явлення для впізнання особи за фотознімками, тощо. Також слідчий зазначає, що ОСОБА_1 має задовільний стан здоров`я, на обліку у лікарів психіатра, фтизіатра та нарколога не перебуває, стійких соціальних зв`язків не має, постійного місця роботи також, на обліку у центрі зайнятості не стоїть. Обґрунтовуючи клопотання слідчий посилається на те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема того, що ОСОБА_1 з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від органів досудового розслідування/суду, усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення даного злочину - незаконно впливати на свідків та потерпілого, оскільки проживає з ним в одному населеному пункті та добре знайомий з такими, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів та був визнаний винним у їх вчиненні, однак на шлях виправлення не став та знову вчинив злочин. Слідчий вказує, що вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 травня 2020 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 5 місяців 26 днів, а вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 січня 2021 року - визнаний винним за ч. 2 ст. 296 КК України та засуджений до покарання із застосуванням іспитового строку 1 рік 6 місяців. Крім цього зазначає, що через невиконання умов звільнення від відбування покарання з випробуванням до суду направлено подання про скасування іспитового строку та направлення ОСОБА_1 для реального відбування покарання, яке перебуває на розгляді суду. З цих підстав слідчий вважає, що більш м`які запобіжні заходи, такі як особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт, застава не зможуть запобігти ризикам, визначеним ч. 1 ст. 177 КПК України, та на підставі наведених аргументів просить клопотання задовольнити.

У судовому засіданні прокурор Будзинська Т.С. клопотання слідчого підтримала повністю та просила його задовольнити, посилаючись на обставини викладені у ньому.

Захисник підозрюваного - адвокат Тричинець Н.П. проти задоволення клопотання заперечила, вважаючи, що підозра прокурором не обґрунтована, ризики, які б вказували на те, що відносно підозрюваного, необхідно застосувати саме найсуворіший запобіжний захід не доведені. Вказує на те, що ризик переховування сторона обвинувачення обґрунтовує тільки тяжкістю кримінального правопорушення, яке ставиться у провину ОСОБА_1 , що у свою чергу суперечить судовій практиці; ризик впливу на свідків також необґрунтований, оскільки підозрюваний повністю визнав свою вину та співпрацював з органом досудового розслідування, а щодо подання органу пробації про скасування іспитового строку зазначала про передчасність такого формулювання слідчого, оскільки судовий розгляд подання не завершено, під час якого, зокрема, може бути встановлено поважність причин неявки ОСОБА_1 до органу пробації. За наведених обставин вважала, що нічний чи цілодобовий домашній арешт, в тому числі і з можливістю застосування електронного засобу контролю, повністю забезпечать процесуальну поведінку ОСОБА_1 .

У судовому засіданні підозрюваний позицію свого захисника підтримав, просив застосувати відносно нього більш м`який запобіжний захід, оскільки вину він визнає, переховуватися наміру не має, впливати якимось чином на свідків чи потерпілого також.

Слідчий суддя, заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.

Встановлено, що 31 липня 2022 року о 07.24 год надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що за час відсутності заявника ОСОБА_5 за місцем проживання у АДРЕСА_1 протягом п`яти місяців, невідома особа пошкодила двері будинку та викрала телевізор, а також перекинула речі у будинку; вартість завданих збитків близько 7 000 грн (а. с. 6-7).

За вказаним фактом того ж дня було розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071130000110 від 13 вересня 2022 року.

З протоколу огляду місця події від 31 липня 2022 року видно, що предметом огляду являється будинок, що розташований неподалік АДРЕСА_1; номера не має, огорожею не огороджений. Безпосереднім об`єктом огляду є кімната, що розташована з правого боку будинку та має окремий вхід - металеві двері, нижній лівий кут яких вигнутий назовні, наявні сліди відтиску на відстані 40 см від порогу. Всередині кімнати обстановка не порушена, на дерев`яній тумбі наявний слід, схожий на слід від підставки телевізора. Під час огляду виявлено та вилучено сліди папілярних ліній рук, які перекопійовано на стрічку скотч (а. с. 11-14).

Крім цього 31 липня 2022 року працівниками поліції за добровільною згодою було оглянуто домогосподарство ОСОБА_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де виявлено телевізор LCD марки «Liberton», який за протоколом огляду місця події було того ж дня вилучено (а. с. 15-18).

Висновком судової дактилоскопічної експертиз № СЕ-19/107-22/6956-Д від 10 серпня 2022 року підтверджено, що сліди пальців рук на відрізках клейкої стрічки скотч № 1, № 4, № 6, які були вилучені при проведенні огляду місця події, а саме з поверхонь меблів будинку АДРЕСА_3, залишені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцем АДРЕСА_1 (а. с. 34-46).

Так 29 серпня 2022 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а 12 вересня 2022 року - допитано в якості підозрюваного (а. с. 69-71, 66-68).

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Частиною 1 статті 194 КПК України на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов`язок встановити існування наступних складових: - чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри; - чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий; - чи не є достатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_1 вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних в межах досудового розслідування доказів.

Положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» обґрунтованість підозри є необхідною умовою законності тримання особи під вартою.

Європейський Суд з прав людини у справі «K.F. проти Німеччини» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Слід враховувати, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.

Крім того, слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 185 КК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За викладених обставин вбачається, що на даний час у кримінальному провадженні продовжують існувати обставини, з якими закон пов`язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

Вирішуючи питання про існування на час розгляду клопотання передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки ОСОБА_1 , слідчий суддя приймає до уваги те, що ризиком у цьому випадку слід вважати дію, яка може бути вчинена з високим ступенем ймовірності.

Так, слідчий вказує на наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя враховує, що Європейський Суд з прав людини у справі «В. проти Швейцарії» зазначив, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв`язків з державою.

Під час розгляду клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з`ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування саме такого запобіжного заходу, передбаченого ст. 177 КПК України.

Надаючи оцінку можливості підозрюваним ОСОБА_1 переховуватися від органу досудового розслідування, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя вважає, що на даний час ризики, які б давали підстави для застосування найсуворішого запобіжного заходу відпали.

Так, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_1 на час розгляду клопотання має постійне місце проживання в АДРЕСА_1 , де проживає разом з матір`ю та сестрою (а. с. 61, 62).

Також суд приймає до уваги те, що за час досудового розслідування даних про вплив ОСОБА_1 на свідків чи потерпілого слідством не здобуто.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).

Заслухавши доводи прокурора, слідчий суддя прийшов до висновку, що вказані ними ризики, визначені ст. 177 КПК України, не є такими, що об`єктивно існують.

Навпаки, будучи допитаним 12 вересня 2022 року в якості підозрюваного, ОСОБА_1 свою вину повністю визнав, детально описав обставини та хронологію події, що мала місце в ніч з 30 на 31 липня 2022 року (а. с. 66-68), тобто співпрацював з органом досудового розслідування, що у свою чергу додатково спростовує наведені у клопотанні ризики.

Окрім того слідчий суддя приймає до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_1 , проживаючи на території села Порошково, хоча й не проявляє активної позиції, однак у громадських місцях поводиться добре, скарг на його поведінку до виконкому ради не надходило, а також враховує стан його здоров`я, який на диспансерному обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, та відхиляє посилання слідчого у клопотанні на порушення ОСОБА_1 умов іспитового терміну, встановленого за вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 січня 2021 року, через передчасність таких його висновків (а. с. 61, 62, 63).

Отже виключних обставин для тримання підозрюваного під вартою в матеріалах провадження немає, оскільки даних, які б свідчили про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів слідчим у клопотанні не вказано та прокурором в судовому засіданні не доведено.

Слідчий суддя вважає за можливе вирішити питання щодо застосування менш суворого запобіжного заходу, який зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_1 його процесуальних обов`язків.

Врахування зазначених обставин у сукупності з покаранням, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, існуючі ризики, пов`язані з перешкоджанням кримінальному провадженню, приводить слідчого суддю до переконання, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного може більш м`який запобіжний захід, ніж ініційований стороною обвинувачення.

Відтак слідчий суддя приходить до висновку, що підозра, пред`явлена ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за відсутності достатньо обґрунтованих фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання відносно підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

З урахуванням сукупності викладених висновків, а також даних про особу підозрюваного, за відсутності обґрунтованої впевненості в тому, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити його належної поведінки, в силу характеру діяння, в якому підозрюється ОСОБА_1 , наслідків, які настали та потреби у встановленні істини у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим, прокурором доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, а тому в задоволенні клопотання слідчого слід відмовити.

При цьому, приймаючи до уваги наявність окремих ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя вважає за потрібне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 строком на шістдесят днів запобіжний захід у виді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, заборонивши останньому цілодобово залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , який у свою чергу буде достатнім і зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти вищевказаним ризикам.

Згідно ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Згідно ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Крім цього, слідчий суддя зазначає , що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. 5 п. 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 29 Конституції України, ст. 177, 183, 186, 193, 194, 196-198, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Димчука В.М., погодженого прокурором Маханцем В.В. на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 12022071130000110 від 31 липня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю до 13 листопада 2022 року (включно).

У порядку ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_1 строком до 13 листопада 2022 року такі обов`язки:

- цілодобово не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

- повідомляти слідчого чи прокурора про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- прибувати до старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Димчука В.М., прокурора та суду на першу їхню вимогу;

- носити електронний засіб контролю.

Дата закінчення дії ухвали - 13 листопада 2022 року.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання до відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: Ганько І. І.