Рішення № 106325414, 16.09.2022, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/2473/22

2-о/301/74/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2022 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої- судді Даруда І.А.

при секретарі Сатін Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Іршава цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , де заінтересована особа: Іршавський відділ державної реєстрації актів Цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України

В С Т А Н О В И В :

Зявниця ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеною заявою, в обґрунтування якої вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Севастополь вона народила доньку ОСОБА_2 . Народження дитини було зареєстровано у відділі ЗАГС Нахимовського району м. Севастополя . Видано Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 09 червня 2022 року , яке не визнається державою Україна. Отримати свідоцтво про народження у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт народження відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації народження відповідно до статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Зазначене місце народження є тимчасово окупованою територією України, визначеною Верховною Радою України Законом України від 15.04.2014 №1207-УІІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».Встановлення факту народження необхідно заявнику для отримання свідоцтва про народження та подальшого оформлення закордонного паспорту на дитину.

Заявниця ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надіслала суду заяву в якій просить суд справу слухати в її відсутність , заявлені вимоги підтримує повністю .

Представник заінтересованої особи Іршавського відділу державної реєстрації актів Цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) в судове засідання не з`явився, надіслав суду заяву про розгляд справи у їх відсутність .

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Згідно п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 08 вересня 2012 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м.с.Великі Проходи , Дергачівського району , Харківської області , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с.Польове , Джанкойського району , Автономна Республіка Крим , Україна , уклали шлюб 08.09.2012 року (а.с. 10).

Встановлено, що згідно медичного свідоцтва про народження серії 67 №2022189868 від 28.05.2022 року виданого центральною міською лікарнею №5 м.Севастополь ОСОБА_1 народила дівчинку (а.с. 12).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 09 червня 2022 року дитина ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в м.Севастополь , російської федерації, про що зроблений актовий запис №110229920000300405007 , батько ОСОБА_3 , матір ОСОБА_1 , громадянка України, (а.с. 9).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про громадянство України» особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Відповідно до ст. 5 ч. 6 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства російської федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України.

Отримати свідоцтво народження у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки дитина народилася на тимчасово окупованій території України, та вказане свідоцтво про народження і довідка, не можуть бути прийняті відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації народження дитини, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Так, листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.04.2016 року N 9-1130/0/4-16 надано роз`яснення про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року N 990-VIII "Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України", в якому, зокрема, наводяться рекомендації щодо окремих питань визнання належними та допустимими доказів на підтвердження факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК України). Зокрема, належними відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимими за змістом частини першої цієї статті є докази, одержані в порядку, встановленому законом.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами 4 України.

Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» із змінами, норми якого стосуються тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ila§cuandOthers v. MoldovaandRussia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення.

Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.

Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр 5 проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ч. 5 ЦПК України, згідно якого обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.

Таким чином, на підставі вищенаведеного суд вважає, що факт народження особи на тимчасово окупованій території встановлено.

Факт, про встановлення якого просить заявник ОСОБА_1 має для нього юридичне значення.

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Копія судового рішення видається учасникам справи, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 81, 258, п. 7 ч. 1 ст. 315, ч. 1, ч. 4 ст. 317, 319, 354, 355 ЦПК України,

РІШИВ :

Заяву задовольнити.

Встановити факт народження дитини , жіночої статі ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 . Місце народження:м.Севастополь , Україна , батьками якої є :

Батько- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України ;

Мати- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України .

Рішення про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи,якому повнерішення небуло врученоу деньйого проголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя : І. А. Даруда