Ухвала суду № 10632206, 22.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2010 р. м. КиївК-2601/07-

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКонюшка К.В.

суддів:Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі: Савченко А.В.

за участю представників:

позивача: Запісоцького Ю.Г.

відповідача: Стеценка О.Л.

прокурора:Турової Ю.А., Суходольського С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційної скарги Першого заступника прокурора Івано-Франківської області на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2006 року

у справі № А-8/118

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»

доКалуської обєднаної державної податкової інспекції

за участю Прокуратури Івано-Франківської області

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Калуської обєднаної державної податкової інспекції, за участю Прокуратури Івано-Франківської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2006 року позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Калуської обєднаної державної податкової інспекції від 29 березня 2006 року № 0000592302/0.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Перший заступник прокурора Івано-Франківської області оскаржив їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, у звязку з чим просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено перевірку позивача щодо правильності визначення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2005 року, за результатами якої складено Акт № 275/23-2/33129683 від 24 березня 2006 року (далі - Акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 рок № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон України від 03 квітня 1997 рок № 168/97-ВР), в результаті чого завищено заявлене бюджетне відшкодування податку на додану вартість за грудень 2005 року в сумі 30533594 грн.

На підставі Акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000592302/0 від 29 березня 2006 року, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 30533594 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість 08 листопада 2004 року.

20 січня 2006 року позивачем було подано до Калуської обєднаної державної податкової інспекції податкову декларація з податку на додану вартість за грудень 2005 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення бюджетного відшкодування в сумі 8983539 грн.

30 січня 2006 року позивачем подано до податкової інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2005 року, згідно з яким збільшено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 2550899 грн.

23 лютого 2006 року позивачем подано до податкової інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість в звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2005 року, заява про повернення бюджетного відшкодування в сумі 36789068 грн. та розрахунок суми бюджетного відшкодування із зміненою редакцією рядка 3 розрахунку «сума податку фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)»та письмове пояснення позивача щодо мотивів подання зміненої редакції рядка 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом подано запити щодо проведення зустрічних документальних перевірок основних постачальників позивача за червень - грудень 2005 року, на які не одержано відповіді, або не підтверджено сплату податкових зобовязань з податку на додану вартість по ланцюгу постачання, при цьому посередниками сплата податкових зобовязань підтверджена. Усі постачальники позивача виконання зобовязань перед бюджетом підтвердили. Інформація про анульовані свідоцтва платників податків серед постачальників відсутня. Матеріалами справи підтверджено факт розрахунків (із сплатою податку на додану вартість) між позивачем та його постачальниками.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону від 03 квітня 1997 рок № 168/97-ВР бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 рок № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої відповідно до підпункту 7.7.1 цього пункту, така сума враховується при зменшенні суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що згідно з поданою до відповідача податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2005 року, розрахунком суми бюджетного відшкодування за грудень 2005 року, заявою про повернення бюджетного відшкодування за цей період позивач визначив суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 30533594 грн. Водночас, як вбачається зі звітних документів за листопад 2005 року, позивач за цей місяць сплатив податок на додану вартість, який відніс до податкового кредиту даного податкового періоду в сумі 6255474 грн.

Отже, суми податку на додану вартість, заявлені позивачем до відшкодування в грудні 2005 року, не враховувались при формуванні відємного значення за попередні податкові періоди, що суперечить положенням наведених норм Закону України від 03 квітня 1997 рок № 168/97-ВР і порядку бюджетного відшкодування, закріпленого підпунктом 7.7.2 цього ж Закону.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді (підпис)Ланченко Л.В.

(підпис)Нечитайло О.М.

(підпис)Пилипчук Н.Г.

(підпис)Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Савченко А.В.