Ухвала суду № 106316090, 13.09.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13 вересня 2022 року Справа №160/13925/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання прав і свобод та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України, у якому позивач просить суд:

- визнати дії та бездіяльність Державної прикордонної служби України протиправними, при розгляді його звернень про сприяння реалізації моїх конституційних прав та свобод під час воєнного стану;

- визнати його конституційні права і свободи громадянина;

- зобов`язати Державну прикордонну службу України при перетині ним державного кордону України не застосовувати до його особистості визначення, які обмежують права і свободи громадянина за ознаками статі, віковими ознаками, майнового стану, місця проживання, професійними ознаками та іншими ознаками, які не можуть бути обмеженими під час воєнного стану;

- зобов`язати Державну прикордонну службу України при перетині ним державного кордону України керуватись виключно статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», а саме - застосовувати норму закону: документом, що дає право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, бо саме такі заходи (дії) будуть гарантувати йому реалізацію його конституційних прав та свобод громадянина, які гарантовані громадянам під час воєнного стану.

Згідно з положеннями частини 8 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою-шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Відповідно до пунктів 3 та 6 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Окрім того, в силу пункту 4 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

За приписами пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

В силу положень частини 1 статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 160 КАС України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

За положеннями частини 1статті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративному позові позивачем вказано як місце свого проживання/перебування: АДРЕСА_1 . Адресою місцезнаходження відповідача є м.Києв, вул. Володимирська, 26.

При цьому, до позову в якості додатку також надано копію першої сторінки паспорта громадянина України позивача, у якій відсутні дані щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 . Інших доказів на підтвердження того, що зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача є Дніпропетровська область, до суду не надано.

Вищенаведені обставини унеможливлюють встановлення судом чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача надати докази на підтвердження зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування, знаходження) позивача.

Суд також зазначає, що форма та зміст позовної заяви закріплені у статті 160 КАС України.

Згідно із частиною першою статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

У пункті 9 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що відповідач суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Із цих законодавчих положень випливає, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв`язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб`єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб`єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.

Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.

При цьому, зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Наведений висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 по справі № 640/7310/19.

Згідно з частиною 5статті 242 КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Суд звертає увагу, що в адміністративному позові позивачем, зокрема, оскаржуються «дії та бездіяльність Державної прикордонної служби України при розгляді його звернень про сприяння реалізації моїх конституційних прав та свобод під час воєнного стану». Проте, всупереч вищенаведених норм позивачем не конкретизовано оскаржувану дії або бездіяльність допущену суб`єктом владних повноважень, не конкретизовано які саме права, свободи або законні інтереси порушено відповідачем, а також не вказано будь-яких реквізитів таких звернень позивача, що унеможливлює встановлення судом предмету спору.

Крім того, стосовно позовної вимоги «визнати конституційні права і свободи громадянина ОСОБА_1 » суд звертає увагу позивача, що така вимога не містить посилань на протиправність дій, бездіяльності чи рішення суб`єкта владних повноважень. Більш того, вказана позовна вимога ні до кого не звернута, у зв`язку з чим суд не може визначити належного відповідача. Тобто, вказана вимога не відповідає вищеозначеним вимогам КАС України.

Вищенаведені обставини унеможливлюють встановлення судом предмету спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Водночас, суд враховує, що відповідно дочастини 1статті 172 КАС Українив одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Згідно з частиною 1 статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Суд звертає увагу, що невизначеність позовних вимог унеможливлює встановлення судом предмету спору та взаємопов`язаності позовних вимог між собою.

Водночас, щодо заявлених вимог про зобов`язання відповідача вчинити певні дії суд звертає увагу, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Суд також зауважує, що за положеннями частини 1статті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 161 КАС України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

При цьому, відповідно до частин 1 та 2статті 80 КАС Україниучасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Суд зазначає, що в порушення наведених норм до матеріалів адміністративного позову не було надано жодних доказів застосовування Державною прикордонною службою України до особистості ОСОБА_1 «визначення, які обмежують права і свободи громадянина за ознаками статі, віковими ознаками, майнового стану, місця проживання, професійними ознаками та іншими ознаками, які не можуть бути обмеженими під час воєнного стану», а також не застосування відповідачем положень статті 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» при перетині позивачем державного кордону України. Більш того, доказів перетину або спроби перетину ОСОБА_1 державного кордону України до подання позовної заяви матеріали адміністративного позову не містять.

При цьому, суд наголошує, що клопотання про витребування таких доказів у відповідності до вимог статті 80 КАС України також не надано.

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне запропонувати позивачеві надати до суду уточнений адміністративний позов з уточненими позовними вимогами та/або суб`єктним складом правовідносин у відповідності до вимог КАС України з поясненнями щодо підстав об`єднання в одне провадження заявлених позовних вимог у відповідності дочастини 1статті 172 КАС України з наданням відповідних доказів, а також його копії для направлення відповідачу/відповідачам у справі відповідно до їх кількості.

Окрім того, суд вважає за зобов`язати позивача надати до суду докази, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Водночас, суд звертає увагу позивача, що частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До адміністративного позову позивачем було додано квитанцію від 07.09.2022 №0.0.2666055143.1 про сплату судового збору у розмірі 1040,00 грн.

Проте, невизначеність позовних вимог та питання їх взаємопов`язаності між собою унеможливлює встановлення судом кількості заявлених в адміністративному позові позовних вимог немайнового характеру.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі Закон №3674-VI).

За положеннями частини 1 статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 3статті 4 Закону №3674-VIставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX передбачено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2022 року становить 2 481,00 гривень.

Таким чином, за кожну немайнову вимогу, заявлену в адміністративному позові, позивач має сплатити судовий збір у розмірі 992,40 грн. (2 481,00 грн. х 0,4).

Отже, суд звертає увагу, що позивачеві після уточнення позовних вимог необхідно доплатити судовий збір за кожну заявлену в адміністративному позові немайнову вимогу у розмірі 992,40 грн. за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у Чечелівському районі міста Дніпра, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA368999980313141206084004632, кодкласифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: судовий збір за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ(суду) 34824364.

Частинами 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

На підставі викладеного суд залишає подану заяву без руху та пропонує позивачу усунути наступні недоліки шляхом надання до суду:

- доказів на підтвердження зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування, знаходження) позивача;

- уточненого адміністративного позову з уточненими позовними вимогами та/або суб`єктним складом правовідносин у відповідності до вимог КАС України з поясненнями щодо підстав об`єднання в одне провадження заявлених позовних вимог у відповідності дочастини 1статті 172 КАС України з наданням відповідних доказів, а також його копії для направлення відповідачу/відповідачам у справі відповідно до їх кількості;

- доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

- документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі та в порядку, передбачених чинним законодавством України, відповідно до уточнених позовних вимог.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання прав і свобод та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання ухвали суду.

Роз`яснити позивачу що, відповідно до абзацу 2 частини 3 Прикінцевих положень КАС України суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.

Роз`яснити, що за приписами частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та в самостійному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Юхно