Ухвала суду № 106315649, 14.09.2022, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/1712/22

Провадження №1-кс/463/5054/22

У Х В А Л А

14 вересня 2022 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ГиричС.В., з участю секретаря судового засідання Лаптєвої І.В., прокурора Іванойко Н.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисників Байдика О.А., Жуковської Т.Р., Каліннікова О.В., Савченко С.І., Шипоші В.М., розглянувши в режимі відеоконференції матеріали клопотання Генерального прокурора Костіна Андрія Євгеновича про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №22016130000000212 від 19 вересня 2016 року,

в с т а н о в и в :

Генеральний прокурор звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова з клопотанням про продовження строку застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №22016130000000212 від 19 вересня 2016 року.

Клопотання мотивує тим, що в межах кримінального провадження №22016130000000212 від 19 вересня 2016 року ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.111, ч.2 ст.28 ч.1 ст.258-3 КК України. Підозра є обґрунтованою та підтверджується зібраними у провадженні доказами. Щодо підозрюваного обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах кримінального провадження.

Строк досудового розслідування продовжений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва 11.11.2021 до 12 місяців, тобто до 19.09.2022.

03.08.2022 Личаківським районним судом м. Львова ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою без визначення розміру застави до 19.09.2022.

02.09.2022 прокурором у кримінальному провадженні визнано зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акту, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 290 КПК України, стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів розслідування.

На теперішній час завершити розслідування не виявляється можливим, оскільки у кримінальному провадженні необхідно виконати слідчі та процесуальні дії, проведення та завершення яких потребує додаткового часу, а саме:

- виконати вимоги ст. 290 КПК України, що займе тривалий час, оскільки обсяг матеріалів кримінального провадження складає більше 260 томів, значна кількість захисників у трьох підозрюваних;

- скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування.

Відповідно до ст.12 КК України інкриміновані народному депутату України ОСОБА_1 кримінальні правопорушення віднесені до категорії особливо тяжких, оскільки санкції ч.1 ст.111, ч.1 ст.258-3 КК України передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років.

Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Метою продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою громадянину України ОСОБА_1 , згідно зі ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Кримінальні правопорушення, що інкримінуються ОСОБА_1 , відповідно до ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких, оскільки передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Вищевикладене свідчить також про те, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжких злочинів, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування, а також володіючи значними матеріальними статками, усвідомлюючи можливість призначення такого виду додаткового покарання як конфіскація майна у разі визнання його винуватим, з метою його переховування вживатиме заходів до відчуження належного йому майна на користь інших осіб.

Крім цього, у кримінальному провадженні повідомлено про підозру іншим співучасникам, однак на теперішній час не встановлені всі спільники ОСОБА_1 , які причетні до вчинення кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим інші особи матимуть можливість сприяти у переховуванні учасників злочину з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Разом з тим, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 має широкі знайомства, регулярно виїжджає за кордон, що свідчить про можливість залишення місця проживання із подальшим переховуванням від правосуддя. Наявність достатніх майнових ресурсів надасть змогу підозрюваному протягом певного часу змінювати місце свого проживання/перебування.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.01.2022 підозрюваному ОСОБА_1 продовжено на 2 місяці раніше обраний запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, підозрюваний ОСОБА_1 усупереч покладених на нього ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.01.2022 обов`язків, залишив місце свого проживання.

Указане 26.02.2022 зафіксовано працівниками ВП Солом`янського управління поліції ГУ НП у м. Києві.

За таких обставин, 02.03.2022 ОСОБА_1 оголошено в державний, міждержавний та міжнародний розшук, а 18.03.2022 слідчим суддею Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

12.04.2022 оперативними працівниками СБУ підозрюваного ОСОБА_1 затримано у Київській області та 14.04.2022 доставлено до Головного слідчого управління СБУ, де слідчими складено протокол про затримання останнього. Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2022 року до ОСОБА_1 застосовано раніше обраний згідно ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 18 березня 2022 року запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Таким чином, будучи належним чином повідомленим про підозру, порушуючи покладені судом зобов`язання й заборони, ОСОБА_1 умисно ухилявся/переховувався від органів досудового розслідування, прокурора та суду.

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

На теперішній час у кримінальному провадженні не проведений увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування; не встановлені усі місця зберігання предметів та документів, що можуть бути використані як речові докази.

Підозрюваний ОСОБА_1 та інші співучасники під час вчинення кримінальних правопорушень, з метою узгодження дій по реалізації злочинного плану вживали заходи конспірації та приховування своєї діяльності. Зокрема, використовували мобільні термінали, інші електронні засоби, які за своїм функціоналом дозволяють спілкуватись шляхом направлення зображень і текстових повідомлень. Указані засоби зв`язку, як знаряддя злочину, містять докази протиправної діяльності підозрюваного та інших співучасників, а тому, усвідомлюючи важливість доказового значення цих предметів для досудового розслідування, підозрюваний матиме можливість вжити заходів до їх приховання, знищення чи спотворення наявної у них інформації.

3) незаконно впливати на свідків, експерта, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні.

Наявність зазначених ризиків обґрунтовується характером та обставинами вчинення кримінальних правопорушень. Досудовим розслідуванням встановлено, що підозрюваний вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення за попередньою змовою групою осіб у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб. Оскільки співучасникам ОСОБА_1 вручені повідомлення про і підозри та клопотання про застосування запобіжних заходів з доданими до них матеріалами і досудового розслідування, якими вони обґрунтовуються, відповідно ОСОБА_1 та інші співучасники отримали можливість знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які містять значиму інформацію, у тому числі щодо проведених слідчих та процесуальних дій відносно невстановлених до цього часу осіб - співучасників протиправної діяльності підозрюваного.

З урахуванням вказаної обставини підозрюваний матиме можливість обговорювати з іншими підозрюваними та іншими невстановленими особами, причетними до протиправної діяльності, відомі органу досудового розслідування обставини щодо підготовки та вчинення Е інкримінованих кримінальних правопорушень, та усвідомлюючи невідворотність покарання, намагатиметься вплинути на цих осіб.

Крім цього, враховуючи важливість та силу доказового значення висновків експертів у цьому провадженні підозрюваний особисто чи через підпорядкованих йому осіб може вдатися до впливу на цих учасників процесу у цьому ж кримінальному провадженні з метою дискредитації їх висновків.

Ураховуючи встановлення факту вчинення підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень за попередньою змовою з іншими невстановленими особами, місцезнаходження яких на даний час не відомо, перебуваючи поза межами установи попереднього ув`язнення підозрюваний, усвідомлюючи, що відомі йому особи з числа невстановлених на даний час стороною обвинувачення, можуть надати правдиві показання щодо його ролі у підготовці та вчиненні кримінальних правопорушень, намагатиметься вплинути на них з метою домогтися надання неправдивих показань на свою користь чи унеможливити своє викриття, а також встановлення обставин діяльності групи, приховати її учасників та осіб, що їй сприяли.

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

На теперішній час у кримінальному провадженні перевіряється причетність низки інших осіб, у тому числі іноземних громадян, до підготовки та вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, у тому числі осіб, знайомих з підозрюваним. Ураховуючи викладене, існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може узгоджувати свої дії з невстановленими на даний час особами та таким чином намагатися не допустити викриття себе, як співвиконавця розслідуваних кримінальних правопорушень, а також встановлення обставин їх підготовки та вчинення.

Також підозрюваний усвідомлюючи, що досудове розслідування перебуває в активній стадії та проводяться слідчі дії спрямовані на встановлення персональних даних осіб, причетних до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, зможе сприяти переховуванню таких осіб від органу досудового розслідування, у тому числі керувати такою протиправною діяльністю та фінансувати її віддалено за допомогою засобів зв`язку. Також слід враховувати, що підозрюваний будучи високо посадовцем має сталі зв`язки із представниками судових та правоохоронних органів, які на його прохання можуть вплинути на подальший хід досудового розслідування.

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Це підтверджується системним характером вчинюваних кримінальних правопорушень, у скоєнні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 , а саме вчинення кримінальних правопорушень за попередньою змовою групою осіб після ретельної підготовки, із здійсненням низки узгоджених цілеспрямованих дій упродовж тривалого часу, продуманістю таких дій, цинічність характеру протиправних дій, результатом яких було завдання непоправної шкоди суверенітету, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Указане дає підстави стверджувати про те, що ОСОБА_1 вчиняв кримінальні правопорушення (злочини) умисно і цілеспрямовано, чітко усвідомлюючи при цьому протиправність власних дій.

Зазначені ризики є суттєвими і їхньому настанню неможливо буде запобігти у разі зміни ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на будь-який інший.

Заявлені стороною обвинувачення ризики, передбачені ст. 177 КПК України, при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились та не змінились і на теперішній час.

Із урахуванням викладених обставин жоден більш м`який запобіжний захід, крім тримання під вартою не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження.

Так, інші більш м`які запобіжні заходи не забезпечать усунення існуючих ризиків, оскільки ОСОБА_1 надалі матиме можливість контактувати з причетними до вчинених ним кримінальних правопорушень (злочинів) особами, узгоджувати з ними свої дії, спрямовані на переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, вчинення незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Зокрема такі контакти можливі за допомогою різного роду засобів зв`язку, у тому числі, які неможливо відслідкувати гласними чи негласними засобами контролю.

Зазначені ризики є суттєвими і їхньому настанню неможливо запобігти у разі застосування до ОСОБА_1 будь-яких інших запобіжних заходів.

Так, особисте зобов`язання, порука, застава чи домашній арешт із покладенням відповідних обов`язків, не усунуть ризик спілкування зі значною кількістю причетних до організації кримінальних правопорушень (злочинів) осіб, а також тиску на інших підозрюваних, свідків, експертів, спеціалістів у кримінальному провадженні.

Окрім того, стороною обвинувачення у клопотанні та доданих до нього матеріалах, якими обґрунтовується необхідність продовження строку дії запобіжного заходу, враховані обставини, визначені статтею 178 КПК України як такі, що мають бути оцінені судом.

Зокрема, стороною обвинувачення, серед іншого враховано тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, яке є максимальним з найсуворіших для відповідного виду покарань, оскільки верхня межа інкримінованих підозрюваному злочинів сягає 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої.

Стороною обвинувачення враховано міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи у Верховній Раді України, відсутність судимостей, репутацію підозрюваного як державного діяча тощо. Також прокурором враховано наявність факту повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Крім того, стороною обвинувачення враховано майновий стан підозрюваного, який може слугувати фінансовим інструментом для: ефективного переховування від органів досудового розслідування; незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа.

Згідно судової практики, суд своїм рішення повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, суду при вирішенні питання про запобіжний захід, який забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, у відповідності до вимог закону слід взяти до уваги, крім даних, передбачених в ст. 177 КПК України, характер справи, тяжкість кримінальних правопорушень та наслідки вчинення протиправних діянь.

Відповідно до ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судці, суду про тримання р під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:

1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості;

2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Згідно зі ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.

24 лютого 2022 року о 5 год. 00 хв. Збройні сили Російської Федерації почали повномасштабне вторгнення на територію України, яке супроводжується ракетно-бомбовими ударами, артилерійськими обстрілами цивільних та військових об`єктів на території України, і знищенням майна держави та громадян України, захопленням населених пунктів. Після чого, на території України указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» запроваджено воєнний стан з 5 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. 15 серпня 2022 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 № 573/2022, за яким воєнний стан в Україні продовжують з 05:30 23 серпня 2022 року строком в на 90 діб - до 21 листопада 2022 року.

Наказом директора Державного бюро розслідувань від 01.03.2022 № 120-дск визначено місцем здійснення досудового розслідування кримінальних проваджень слідчими першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності ГСУ ДБР з 01.03.2022 на період дії воєнного стану в Україні Територіальне управління Державного бюро розслідувань у м. Львові.

Враховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , дані про особу підозрюваного, з метою забезпечення виконання процесуальних обов`язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам, є необхідність у продовженні запобіжного заході у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 .

Клопотання подається із дотриманням положень статтей 480 та 482-2 Кримінального процесуального кодексу України Генеральним прокурором.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала. Зазначила, що ризики, передбачені ст.177 КПК України продовжують існувати, не зменшились та не відпали. Менш суворий запобіжний захід не достатній для запобігання вищевказаним ризикам.

Захисники та підозрюваний відносно задоволення клопотання заперечили.

Захисники Байдик О.А., Жуковська Т.Р., Калінніков О.В., Савченко С.І., Шипоша В.М. підтримали подані ними письмові заперечення. Вважають, що є передбачені кримінальним процесуальним законодавством підстави для відмови у продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_1 .

Так, клопотання подано із порушенням правил підсудності, а слідчі та прокурори саме у цьому кримінальному провадженні умисно створили штучні підстави для незаконної зміни територіальної підсудності, з метою розгляду клопотань сторони обвинувачення у кримінальному провадженні з явними ознаками політично-мотивованого кримінального переслідування в лояльному до них суді, що становить грубе порушення правил підсудності. Досудове розслідування у кримінальному провадженні №22016130000000212 від 19.09.2016, стосовно ОСОБА_1 здійснюється міжвідомчою слідчою групою у складі слідчих Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань та Головного слідчого управління Служби безпеки України (старший слідчої групи, який керує діями інших слідчих начальник 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України Жупіна О.С.). Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється групою прокурорів Офісу Генерального прокурора. Отже, юридичні адреси та фактичне місце розташування Центрального апарату Державного бюро розслідувань, Служби безпеки України та Офісу Генерального прокурора знаходяться у місті Києві, а тому, знаходження органу досудового розслідування - місто Київ. Визначення директором Державного бюро розслідувань місця здійснення досудового розслідування кримінальних проваджень слідчими першого відділу управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань не має процесуального значення, оскільки визначальним є саме місце знаходження (розташування) відповідного управління Державного бюро розслідувань - в даному випадку Головного слідчого управляння Державного бюро розслідувань.

Також вважають, що клопотання Генерального прокурора від 09.09.2022 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 та матеріали кримінального провадження № 22016130000000212 від 19.09.2016, копії яких надані стороні захисту, не містять обставин, що підтверджують наявність передбачених законодавством підстав для подальшого тримання ОСОБА_1 під вартою і є безпідставним з огляду на те, що докази, зазначені у клопотанні, а також, копії матеріалів кримінального провадження, що додані до вказаного клопотання, не містять даних, що свідчать про вчинення ОСОБА_1 будь-яких кримінальних правопорушень.

З системного аналізу Конституції України, Законів України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» та «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», в редакціях на момент виникнення господарських відносин з поставки вугілля в 2014-2015 роках, вбачається, що будь-які законодавчі обмеження на здійснення господарської діяльності підприємствами, які мали виробничі потужності на території проведення антитерористичної операції та були зареєстровані в Україні, за чинним на той час законодавством України були відсутні.

Зважаючи на те, що господарські відносини з поставки вугілля є правомірними, доводи Генерального прокурора у клопотанні від 09.09.2022 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 про те, що, нібито, ОСОБА_1 , за попередньою змовою групою осіб, умисно вчинив діяння на шкоду суверенітетові, державній, економічній безпеці України, повністю спростовуються, оскільки вчинення кримінального правопорушення шляхом вчинення правомірних дій виключається.

Сторона захисту вважає, що зазначення як у клопотанні Генерального прокурора від 09.09.2022 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , так і у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри від 02.09.2022, про кримінальне провадження №42014000000001230 від 06.11.2014 є безпідставним і не має будь-якого відношення до ОСОБА_1 .

Як вважає сторона обвинувачення розслідування вказаного кримінального провадження, в тому числі, «обшуки в приміщеннях Міністерства енергетики та вугільної промисловості, ДПЗД «Укрінтеренерго», ПАТ «Центренерго», інших установ», було виконанням однієї з функцій, яку було відведено ОСОБА_2 у спільному злочинному плані, а саме, припинення диверсифікації джерел постачання вугілля шляхом дискредитації зовнішньоекономічного контракту з компанія «Steel Mont Traiding ltd».

В Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднена ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.05.2015 по справі №757/18728/15-к за результатами розгляду клопотання сторони обвинувачення про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту па особисте зобов`язання підозрюваному у кримінальному провадженні № 42014000000001230 від 06.11.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передба-чених ч. 5 ст. 191, ч.2 ст. 367 КК України. Згідно із вказаною ухвалою слідчого судді досудовим розслідуванням у зазначеному кримінальному провадженні встановлено, що якісні показники вугілля з Південно-Африканської Республіки, що поставлялось в Україну на підставі договору купівлі-продажу (контракту) № SM-1307/44/1-84 з компанією «Steel Mont Trading Ltd» (Великобританія), «не відповідають вимогам Інструкції по устрою та експлуатації котельного агрегату ТПП-210А для його спалювання та не відповідають вимогам Державного стандарту України «Вугілля буре, кам`яне та антрацит. Класифікація» № 3472-96 для вугілля марок «А» та «П». Вказана невідповідність підтверджується, в тому мислі, «результатами лабораторних досліджень відібраних зразків зазначеного вугілля на Трипільській та Зміївській ТЕС, проведених Державним науково-дослідним вуглехімічним інститутом 13.11.2014»; «висновком Інституту вугільних енерготехнологій від 21.11.2014 щодо придатності імпортованого вугілля на ТЕС України згідно наданих сертифікатів з урахуванням досліджень зразків вугілля, виконаних ДП «Український державний науково-дослідний вуглехімічний інститут (УХІН)»; висновком експерта від 15.11.2014 № 15531/14-34.

Крім того, «висновком судово-економічної експертизи від 27.02.2015 перевищення вартості придбаного в ПАР вугілля над вартістю вугілля, визначеною з урахуванням судово-товарознавчої експертизи від 23.02.2015, розрахунково складає від 4 835 013 до 4 973 612 доларів США».

На підставі вказаних та інших досліджених матеріалів кримінального провадження № 42014000000001230 від 06.11.2014 слідчий суддя в ухвалі від 29.05.2015 по справі № 757/18728/15-к прийшов до висновку про обґрунтованість підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, є підстави стверджувати, що якісні показники вугілля з Південно-Африканської Республіки, що поставлялось в Україну компанією «Steel Mont Trading Ltd» (Великобританія), дійсно не відповідають необхідним вимогам, а вартість цього вугілля насправді завищена.

Докази, які підтверджують, що, як це стверджує Генеральний прокурор, метою розслідування кримінального провадження № 42014000000001230 від 06.11.2014 була дискредитація зовнішньоекономічного контракту з компанія «Steel Mont Traiding ltd» і припинення диверсифікації джерел постачання вугілля, відсутні.

Посилання у клопотанні Генерального прокурора від 09.09.2022 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , як на докази на документи: лист «Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України від 04.11.2014 та рапорту від 04.11.2014 на підставі, яких Генеральною прокуратурою України розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні N° 42014000000001230» повідомлення « ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 cт.191 КК України»; протокол «додаткового допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 13.05.2015» та на постанову «від 25.03.2016 про закриття кримінального провадження №42014000000001230 на підставі п.2 ч.1 cт.284 КПК України, у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення», по-перше, не підтверджують незаконність реєстрації та розслідування вказаного кримінального провадження, а, по-друге, не свідчать про наявність мети - дискредитація зовнішньоекономічного контракту з компанія «Steel Mont Traiding ltd» і припинення диверсифікації джерел постачання вугілля, а також, не підтверджують будь-яку причетність до реєстрації та розслідування зазначеного кримінального провадження ОСОБА_1 або інших осіб, які, згідно із клопотанням Генерального прокурора від 09.09.2022 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 та повідомленням про зміну раніше повідомленої підозри від 02.09.2022, нібито, спільно з ОСОБА_1 вчинили кримінальні правопорушення.

Докази, що на думку Генерального прокурора, нібито, підтверджують обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, фактично складаються з двох основних груп: перша - це документи органів державної влади та управління України, суб`єктів господарювання, а також, фінансово-господарські документи щодо постачання вугілля, друга - одержані внаслідок здійснення втручання у приватне спілкування у виді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж відомості та висновки експертів щодо дослідження вказаних відомостей.

Перша група доказів, у тому числі, рішення, накази, протоколи нарад і засідань, листи, службові записки, господарські договори щодо поставки вугілля, акти приймання-передачі партій вугільної продукції тощо не містять будь-яких фактичних даних, що підтверджують як наявність подій кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 258-3 КК України, так і будь-яку участь ОСОБА_1 у вчиненні вказаних або будь-яких інших кримінальних правопорушень. Зазначені докази не свідчать навіть про будь-яку причетність ОСОБА_1 до подій, пов`язаних із поставкою вугілля.

Отже, вказані докази безпідставно зазначені Генеральним прокурором у клопотанні від 09.09.2022 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , як докази, що, нібито, підтверджують обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень.

Друга група доказів - одержані внаслідок здійснення втручання у приватне спілкування у виді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж відомості та висновки експертів щодо дослідження вказаних відомостей, підлягає перевірці та наданні оцінки слідчим суддею щодо їх допустимості.

Так, у клопотанні прокурора від 09.09.2022 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 відсутнє посилання на ухвалу (ухвали) слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування. Окрім цього, Закон України «Про контррозвідувальну діяльність» не передбачає можливість використання у кримінальному провадженні як доказів інформації, отриманої у ході здійснення контррозвідувальної діяльності, проведення контррозвідувальних заходів, в тому числі, і негласних, як доказів у кримінальному провадженні.

Також на думку сторони захисту, мають бути визнані недопустими доказами експертні висновки, копії яких додані до клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і які, на думку прокурора, є доказами винуватості ОСОБА_1 , складені експертами Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, оскільки постановою керівника Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань від 01.04.2022 для здійснюється досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, створена міжвідомча слідча група, до складу якої включені слідчі Головного слідчого управління Служби безпеки України. Вказані обставини свідчать про наявність залежності експертів Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України та викликають обґрунтовані сумніви в їх неупередженості.

Відсутність ухвали (ухвал) слідчого судді, а також, інших процесуальних документів, що стали підставою для втручання у приватне спілкування у виді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж під час здійснення контррозвідувальної діяльності Департаменту контррозвідки Служби безпеки України, в результаті чого були отримані дані, що містяться на оптичних дисках, зазначених у протоколах оглядів, і на які, як на докази, нібито, підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, посилається прокурор, також дає підстави стверджувати про істотне порушення гарантованого ст.31 Конституції України права на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції і недопустимість таких доказів на підставі ст.87 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

На думку сторони захисту, ризики, що зазначені у клопотання Генерального прокурора від 09.09.2022 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , не доведені стороною обвинувачення релевантними та достатніми для переконання доказами. Відсутнє жодне розумне обґрунтування, чому жоден із більш м`яких запобіжних заходів не міг би запобігти настанню негативних наслідків для досудового розслідування. За своїм характером та правовою логікою доводи Генерального прокурора щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, є лише припущеннями, які не підкріплені належними та допустимими доказами, що свідчать про реальність таких ризиків.

Бездоказове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 02.09.2022, разом із застосуванням найбільшого за своєю тяжкістю запобіжного заходу та явне форсування ходу досудового розслідування відносно саме ОСОБА_1 , у сукупності із гучними заявами діючого Президента України та керівників державних силових відомств, не залишають будь-яких сумнівів у стороннього спостерігача щодо наявності політичних цілей кримінального переслідування ОСОБА_1 .

Також, Генеральний прокурор посилається на те, що ОСОБА_1 «усупереч покладених на нього ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.01.2022 обов`язків, залишив місце свого проживання».

Інформація про затримання ОСОБА_1 12.04.2022 була повідомлена керівництвом Служби безпеки України та широко розповсюджено в засобах масової інформації. Дане кримінальне провадження має явний політичний підтекст як в формулюваннях самого обвинувачення підозрюваних у, нібито, скоєнні ними кримінальних правопорушень, так й зі сторони медійного висвітлення цієї справи в засобах масової інформації з потужним політичним забарвленням та демонізацією окремих його учасників.

Даний факт, у сукупності з останніми подіями, які відбуваються на території України, оголошенням воєнного стану, що дозволяє правоохоронним органам та службі безпеки досягати процесуальних цілей поза всяку ціну шляхом нехтування основоположними правами людини та процесуальними права підозрюваних та обвинувачених за для встановлення фактичних обставин справи, потребує критичного та обережного погляду з боку суду щодо твердження сторони обвинувачення, які видаються як встановлені факти.

Згідно з протоколом від 14.04.2022 Департаментом контррозвідки СБУ 12.04.2022 встановлено місце перебування підозрюваного ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , а 14.04.2022, о 18 годині, останнього було доставлено до слідчого слідчої групи у цьому кримінальному провадженні. Проте, попре широке висвітлення цієї інформації в медійній площині, що викликало резонансні події та гостру реакцію спільноти, окрім протоколу зі затримання стороною обвинувачення не було надано суду жодного іншого доказу того, що ОСОБА_1 покинув місце свого перебування з власної волі, а не в результаті тиску (або погроз) з боку інших осіб.

Стороною обвинувачення не з`ясовані фактичні обставини, що могли висвітлити дійсні причини, з яких ОСОБА_1 був вимушений покинути місце свого перебування та не долучені докази того, що ОСОБА_1 ухилився від виконання процесуальних обов`язків і умисно переховувався від слідства.

А тому на думку захисту, ризики, що зазначені у клопотання Генерального прокурора від 09.09.2022 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , не доведені стороною обвинувачення релевантними та достатніми для переконання доказами. Відсутнє жодне розумне обґрунтування, чому жоден із більш м`яких запобіжних заходів не міг би запобігти настанню негативних наслідків для досудового розслідування. За своїм характером та правовою логікою доводи Генерального прокурора щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, є лише припущеннями, які не підкріплені належними та допустимими доказами, що свідчать про реальність таких ризиків. Твердження Генерального прокурора про те, що тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень само по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів слідства та суду, за своєю правовою природою є абсурдним та прямо суперечить позиції ЄСПЛ щодо цього питання.

Також зазначають,що повідомленняпро змінураніше повідомленоїпідозри від02.09.2022відносно ОСОБА_1 має суттєвілогіко-смисловіпрогалини.Так,як вказанеповідомлення,так іклопотання Генеральногопрокурора від09.09.2022про продовженнястроку запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою ОСОБА_1 ,в своїйописовій частинімістить описісторичних тазагальновідомих подійв Україні,до яких ОСОБА_1 не мавта немає будь-якоговідношення. За своїм характером викладені формулювання сторони обвинувачення є не правовим, абстрактно сформульованим та цілераціональним політико-дискримінаційним переслідуванням.

При розгляді клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно врахувати обставини, що характеризують особу ОСОБА_1 , та свідчать про відсутність ризиків, які виправдовують тримання ОСОБА_1 під вартою. Зокрема, просить врахувати, що ОСОБА_1 не судимий. До відповідальності за вчинення правопорушень не притягувався, є політичним діячем, обирався народним депутатом України до Верховної Ради України II, ПІ, IV, IX скликання, Указом Президента України в 1992 році ОСОБА_1 присвоєно почесне звання Заслужений юрист України. В 1998 році ОСОБА_1 обрано академіком Академії економічних наук України. ОСОБА_1 присуджено науковий ступень доктора юридичних наук (1997 рік). В 2000 році ОСОБА_1 обрано академіком Академії правових наук України, а в 2001 році - присвоєно вчене звання професора кафедри правознавства. ОСОБА_1 - автор численних наукових робіт з теорії держави і права, конституційного права, кримінально-процесуального права та проблем державотворення. ОСОБА_1 - повний кавалер ордена За заслуги. В 2004 році ОСОБА_1 нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.

З урахуванням викладеного вважають, що клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №22016130000000212, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.09.2016, є незаконним та необґрунтованим, і є передбачені кримінальним процесуальним законодавством підстави для відмови у продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_1 .

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав доводи захисників, вважає клопотання про продовження строку тримання під вартою безпідставним та необґрунтованим, підтримав позицію щодо цього, наведену його захисниками.

Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного, захисників, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, суд встановив наступне.

З матеріалів клопотання вбачається, що в провадженні слідчих органів перебуває кримінальне проводження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування №22016130000000212 від 19 вересня 2016 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.111, ч.2 ст.28 ч.1 ст.258-3 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.111, ч.2 ст.28 ч.1 ст.258-3 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.258-3 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111 та ч.1 ст.258-3 КК України, та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.258-3, ч.1 ст.258-5, ч.2 ст.258-5, ч.3 ст.258-5, ч.5 ст.191 КК України.

Про підозру у вчиненні даних кримінальних правопорушень ОСОБА_1 повідомлено 08 жовтня 2021 року.

Згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2021 року строк досудового розслідування у кримінальному проводженні, що внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за №22016130000000212 від 19 вересня 2016 року продовжено до дванадцяти місяців, тобто до 19 вересня 2022 року.

Згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 10 січня 2022 року підозрюваному ОСОБА_1 продовжено раніше обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання за адресою АДРЕСА_1 , із покладенням відповідних обов`язків строком на 60 днів.

Як вбачається з матеріалів клопотання, постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань Дзвоника М.І. від 02 березня 2022 року (а.с.119 том 1), ОСОБА_1 оголошено в державний, міждержавний та міжнародний розшук, оскільки він залишив визначене місце проживання, скрився від слідства і місце його перебування органу досудового розслідування було невідомим.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 18 березня 2022 року за клопотанням старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань Дзвоника М.І., що погоджене Генеральним прокурором Венедіктовою І.В., в порядку ч.6 ст.193 КПК України застосовано до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який ІНФОРМАЦІЯ_2 народився у селі Почет, Абанського району, Красноярського краю, РРФСР, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , народного депутата України, підозрюваного у вчиненні у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.111 та ч.2 ст.28 ч.1 ст.258-3 КК України - запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2022 року застосовано до ОСОБА_1 , обраний згідно ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 18 березня 2022 року запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою становив шістдесят днів та рахувався з часу фактичного затримання 12 квітня 2022 року о 18 годині 15 хвилин. Вказана ухвала була оскаржена та залишена в силі судом апеляційної інстанції.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2022 року продовжено строк тримання під вартою без визначення розміру застави підозрюваному у кримінальному провадженні №22016130000000212 від 19 вересня 2016 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.111, ч.2 ст.28 ч.1 ст.2583 КК України, терміном на 60 днів, тобто до 09 серпня 2022 року. Вказана ухвала була оскаржена та залишена в силі судом апеляційної інстанції.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 03 серпня 2022 року продовжено строк тримання під вартою без визначення розміру застави підозрюваному у кримінальному провадженні №22016130000000212 від 19 вересня 2016 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування, а саме до 19 вересня 2022 року.

Як вбачається із матеріалів клопотання, 02 вересня 2022 року в порядку ст.290 КПК України повідомлено сторону захисту про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження. Також вбачається, що матеріали кримінального провадження складають більше 260 томів.

Відповідно до положень ст.199 КПК України визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Слід зазначити, що дане клопотання подано до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова з дотриманням положень ч.2 ст.199 КПК України в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

Так, відповідно до постанови заступника Генерального прокурора від 01.10.2021 року досудове розслідування у кримінальному провадженні №22016130000000212 від 19 вересня 2016 року доручено Головному слідчому управлінню Державного бюро розслідувань. Відповідно до наказів Директора Державного бюро розслідувань від 01.03.2022 року № 120-дск; від 04.03.2022 року № 121-дск та від 15.03.2022 року № 124-дск, у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану, місцем здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях першим відділом Управління з досудового розслідування кримінальних проваджень у сфері службової діяльності, яким здійснюється досудове розслідування даного провадження, визначено місце знаходження Територіального управління ДБР розташованого у м. Львові, яке знаходиться у межах територіальної юрисдикції Личаківського районного суду м. Львова.

Окрім цього, за зверненням захисників у цьому ж кримінальному провадженні питання порушення правил підсудності при зверненні з клопотанням про забезпечення заходів кримінального провадження до слідчих суддів Личаківського районного суду м. Львова вже розглядалося Верховним Судом, і 9 червня 2022 року колегія суддів Верховного Суду у своїй ухвалі дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання сторони захисту та направлення клопотання прокурора Бєлкіна Ю.Г. для розгляду до Печерського районного суду м. Києва.

Дійсно, постановою начальника Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань від 12.05.2022 року для розслідування цього провадження створено міжвідомчу слідчу групу до складу якої увійшли слідчі ДБР та СБУ і старшим слідчої групи визначено начальника 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України, разом з тим, постановою прокурора орган досудового розслідування не змінювався і ним залишається Головне слідче управління Державного бюро розслідувань, а безпосереднє розслідування даного кримінального провадження здійснюють слідчі першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних проваджень у сфері службової діяльності.

П. 17 ч.1 ст.33 КПК України визначено, що слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу Державного бюро розслідувань, органу Бюро економічної безпеки України, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.132 КПК клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Аналогічні вимоги щодо подання відповідних клопотань також передбачені іншими статтями КПК, зокрема, ч.1 ст.184, ч. 1 ст.192, ч.2 ст.199, ч.1 ст.201 КПК.

У чинному кримінальному процесуальному законі визначено органами досудового розслідування не службових осіб - слідчих цих органів досудового розслідування, а відповідні структурні підрозділи державних установ - слідчі підрозділи та підрозділи детективів.

Перший відділУправління здосудового розслідуваннякримінальних правопорушень,вчинених працівникамиправоохоронних органівта суддямиДержавного бюророзслідувань усилу положеньп.17ч.1ст.33КПК Україниє слідчимпідрозділом. Згідно наказів Директора Державного бюро розслідувань від 01.03.2022 року № 120-дск; від 04.03.2022 року № 121-дск та від 15.03.2022 року № 124-дск, місцем знаходження першого та другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних проваджень у сфері службової діяльності, які здійснюють досудове розслідування цього провадження, а також першим відділом Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями Державного бюро розслідувань визначено місце знаходження Територіального управління Державного бюро розслідувань (з дислокацією у м. Львові) м. Львів, вул. Кривоноса, 6, що підпадає під юрисдикцію Личаківського районного суду м. Львова.

А тому дане клопотання подано із дотриманням положень ст.ст.33, 132, 199 КПК України до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова.

Слідчий суддя також звертає увагу, що у цьому ж провадженні захисник підозрюваного неодноразово в порядку ст.303 КПК України подавала скарги на бездіяльність слідчих та прокурорів до слідчих суддів Личаківського районного суду м. Львова, які ними розглядалися. Також у цьому ж провадженні слідчими суддями Личаківського районного суду м. Львова розглядаються питання застосування заходів забезпечення кримінального провадження до іншого підозрюваного, з врахуванням положень щодо підсудності розгляду таких питань.

Окрім цього, слід наголосити, що слідчими суддями Личаківського районного суду м. Львова з врахуванням наказів Директора Державного бюро розслідувань від 01.03.2022 року № 120-дск; від 04.03.2022 року №121-дск та від 15.03.2022 року № 124-дск, у кримінальних провадженням, по яких здійснюється досудове розслідування першим та другим відділам Управління з досудового розслідування кримінальних проваджень у сфері службової діяльності, які здійснюють досудове розслідування цього провадження, а також першим відділом Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, до цього часу розглядаються клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а тому слідчий суддя не може надати особливого статусу цьому клопотанню про продовження застосування строку тримання під вартою ОСОБА_1 та скерувати його на розгляду слідчим суддям іншого суду, як на цьому постійно наголошує сторона захисту.

Тому доводи сторони захисту про порушення прокурором положень ч.2 ст.199 КПК України при зверненні до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова із клопотанням про продовження строку тримання під вартою підозрюваному є необґрунтованими.

Окрім того,як вбачаєтьсяіз матеріалівклопотання 02.09.2022 прокурором у кримінальному провадженні визнано зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акту, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 290 КПК України, стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів розслідування.

В той же час завершити розслідування не виявляється можливим, оскільки у кримінальному провадженні необхідно виконати слідчі та процесуальні дії, проведення та завершення яких потребує додаткового часу, а саме:

- виконати вимоги ст. 290 КПК України щодо ознайомлення із 260 томами матеріалів кримінального провадження значною кількістю захисників та трьома підозрюваними;

- скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування.

Тому, на думку слідчого судді, при зверненні із даним клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 , прокурор виклав обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання підозрюваного під вартою та зазначив, які слідчі та процесуальні дії слід здійснити у кримінальному провадженні.

Згідно положень ст.177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У відповідності до п. с ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема: c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Отже, одною з підстав правомірного обмеження права на свободу й особисту недоторканність у кримінальному провадженні є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово тлумачив термін «обґрунтована підозра» і робив висновки про наявність чи відсутність такої у конкретних справах. Так, у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», ЄСПЛ вказує: Суд повторює, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення (див. рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" (Murray v. the United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, №300-A).

Як вбачається із матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_1 08.10.2021 року повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.111 та ч.2 ст.28 ч.1 ст.258-3 КК України. 02.09.2022 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у цьому кримінальному провадженні.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами, які вказують на можливу причетність підозрюваного до скоєння інкримінованих дій.

Зокрема, обґрунтованість підозри прокурором доводиться протоколом від 13.08.2014 наради під головуванням першого заступника Міністра енергетики та вугільної промисловості ОСОБА_6 щодо можливих обсягів імпорту енергетичного вугілля для потреб ТЕС і ТЕЦ та вироблення цінової політики при здійсненні закупівель імпортної вугільної продукції; протоколом від 14.08.2014 наради під головуванням Міністра енергетики та вугільної промисловості ОСОБА_7 з питань забезпечення енергогенеруючих компаній вугільною продукцією, в тому числі за рахунок імпорту, на якій вирішено рекомендувати ДПЗД «Укрінтеренерго» здійснити свої наміри щодо укладення контракту на імпорт в Україну у вересні-грудні 2014 з ПАР вугільної продукції; протоколом від 19.08.2014 засідання Антикризового енергетичного штабу під головуванням Віце-прем`єр-міністра України Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, на якому Міненерговугіллю, Мінінфраструктури, Мінекономрозвитку, МЗС, НКРЕ доручено переглянути прогнозований баланс постачання палива на теплові електростанції з урахуванням економії та залучення всіх можливих джерел постачання і подати відповідні пропозиції для розгляду; листом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 22.09.2014 №2/07-37-3649 на адресу Міністерства закордонних справ України щодо пошуку потенційних закордонних постачальників енергетичного вугілля, для недопущення енергетичної кризи, а також для диверсифікації джерел постачання вугілля; протоколом від 14.10.2014 наради під головування Міністра енергетики та вугільної промисловості Ю.Продана з питань забезпечення ТЕС ПАТ «Центренерго» імпортною вугільною продукції; службовою запискою в.о. комерційного директора комерційного ПАТ «Центренерго» ОСОБА_8 ; службовою запискою заступника директора комерційного з паливного забезпечення ПАТ «Центренерго» ОСОБА_9 про низькі запаси вугілля на складах ТЕС станом на 16.10.2014 та про необхідність пошуку додаткових джерел постачання вугілля на ТЕС; службовою запискою заступника комерційного директора ПАТ «Центренерго» ОСОБА_10 про низькі запаси вугілля на складах ТЕС станом на 26.10.2014; листом від 15.10.2014 на адресу ПАТ «Центренерго»; протоколом №80 засідання Кабінету міністрів України від 23.09.2014; стенограмою засідання Кабінету Міністрів України від 12.11.2014; листом-відповіддю НЕК «Укренерго» від 20.09.2021 та інфографіком про запаси вугілля антрацитової групи на ТЕЦ / ТЕС України протягом жовтня 2014 року - травня 2015 року; окремим дорученням Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 14.08.2014 № 01/25-1669; договором купівлі-продажу (контрактом) № SM-1307/44/1-84 від 19.08.2014, між ДПЗД «Укрінтеренерго» та компанією «Steel Mont Trading Ltd», про постачання 1 млн. тонн вугілля; листом компанії «Steel Mont Trading Ltd» від 14.11.2014; рішенням від 04.11.2014 Ради національної безпеки і оборони України; листом Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України від 04.11.2014 та рапорту від 04.11.2014; повідомленням ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України; протоколом додаткового допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 13.05.2015; постановою від 25.03.2016 про закриття кримінального провадження №42014000000001230 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення; висновком експерта від 15.09.2021 № 82/4; протоколом огляду від 17.09.2021; висновком експерта від 24.09.2021 № 86/4; протоколом огляду від 19.09.2021; протоколом від 24.12.2014 за результатами проведення негласного розшукового заходу за контррозвідувальною справою № 500; листом-відповіддю Департаменту контррозвідки СБ України від 04.10.2021 №2/2/3-9337нт; протоколами від 09.06.2021 оглядів публікацій на електронному ресурсі мережі Інтернет; протоколом від 06.10.2021 огляду матеріалів кримінального провадження № 12015000000000511 від 31.08.2015; листом-відповіддю Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 27.10.2015 №02/12-3123; протоколом від 16.12.2014; протоколами оглядів від 16.09.2021; наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 29.12.2014 №297-к/к про покладення виконання обов`язків генерального директора Державного підприємства «Луганськвугілля» на ОСОБА_11 ; наказами Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 28.11.2014 №237-к/к про припинення повноважень ОСОБА_12 виконуючого обов`язки директора ДП «Шахта ім. К.І. Кисельова», та від 21.01.2015 № 09-к/к про призначення ОСОБА_12 виконуючим обов`язки директора ДП «Шахта ім. К.І. Кисельова»; матеріалами реєстраційних справ ДП «Шахта ім. К.І. Кисельова» та ДП «Луганськвугілля»; договором поставки вугілля №111/20 від 16.12.2014 між ПАТ «Центренерго» та ДП «Луганськвугілля»; договором поставки вугілля від 15.01.2015 №111/1 між ПАТ «Центренерго» та ДП «Луганськвугілля» в особі ОСОБА_11 ; договором поставки вугілля №111/7 від 30.01.2015 між ПАТ «Центренерго» та ДП «Шахта ім. К.І. Кисельова»; протоколом від 04.10.2021 огляду руху коштів по рахункам ПАТ «Центренерго», ДП «Луганськвугілля», ДП «Шахта ім. К.І. Кисельова» та інших; протоколами допитів ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , щодо відомих їм обставин дефіциту вугілля у 2014-2015 рр., причин виникнення дефіциту, обставин укладання договорів, приводів, підстав та мети диверсифікації джерел постачання вугілля тощо; протоколами допитів свідків членів Ради національної безпеки і оборони України; протоколами допитів ОСОБА_15 щодо обставин перереєстрації ДП «Луганськвугілля» та укладання з ПАТ «Центренерго» договору поставки вугілля № 111/20 від 16.12.2014; висновком експерта від 19.10.2021 №96/4; висновком експерта від 19.10.2021 №93/4; висновком експерта №95/4 від 27.10.2021; висновком експерта № 99/4 від 27.10.2021, відповідно до якого ОСОБА_16 бере участь у розмові, зафіксованій у аудіозаписі на оптичному диску № 12499; висновком експерта № 107/4 від 29.10.2021; висновком експерта № 481/1 від 27.09.2021; висновком експерта від 25.11.2021 №491/1; наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.11.2014 № 841 «Про заходи стабілізації соціально-економічної ситуації у Донецькій та Луганській областях»; наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 16.12.2014 № 877 «Про внесення змін до додатку наказу від 25.11.2014 № 841»; наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 22.01.2015 №30 «Про внесення змін до Переліку державних підприємств, установ, організацій та об`єднань, що належать до сфери управління Міненерговугілля та господарських товариств, щодо яких Міненерговугілля здійснює управління корпоративними правами держави, станом на 19.11.2014, які знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції»; актами приймання-передачі партій вугільної продукції, актами звіряння по кількості та якості, посвідченнями про якість вугілля, актами приймання палива за кількістю зважування, накладними; матеріалами тимчасових доступів та вилучення документів та інформації в банківських установах щодо руху коштів, їх обготівкування тощо.

В той же час захисники підозрюваного в судовому засіданні навели свої аргументи з приводу того, що така підозра ґрунтується на частині доказів, які не стосуються безпосереднього підозрюваного ОСОБА_1 , частина доказів з іншого кримінального провадження, на яке посилається прокурор, не підтверджує винуватість підозрюваного, а інша частина доказів, на їх думку отриманні з порушенням КПК України, тому такі мають бути визнані недопустимими.

З цього приводу слідчий суддя звертає увагу на наступне.

Так,у п.п.126,127Рішення ЄСПЛ(справа Кавала проти Туреччини) Суд зазначив, що для того, щоб арешт за обґрунтованою підозрою був виправданий відповідно до пункту 1 (с) статті 5 не потрібно, щоб поліція отримала достатньо доказів для пред`явлення обвинувачення або для арешту, або під час перебування заявника під вартою (див. Броган та інші проти Сполученого Королівства, 29 листопада 1988 р., § 53, серія A № 145-B). Факти, які викликають підозру, не повинні бути такого рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування (див. Мюррей проти Сполученого Королівства, 28 жовтня 1994, § 55, серія A № 300-A). Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об`єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежатиме від усіх обставин (див. Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства, 30 серпня 1990 р., § 32, серія A № 182; див. також Ільгар Мамедов проти Азербайджану, № 15172/13. Відповідно, оцінюючи «обґрунтованість» підозри, Суду необхідно дати можливість встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої пунктом 1 (с) статті 5. Отже, уряд, відповідач повинен надати хоча б деякі факти чи відомості, здатні задовольнити Суд, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину (там само, п. 34).

Наведеними вище доказами прокурор підтверджує, що ОСОБА_1 , як народний депутат України є особою, яка була задіяна до переговорів із представниками вищого політичного керівництва російської федерації з приводу поставки вугілля до України з території так званих ДНР і ЛНР, до забезпечення поставки вугілля з цих територій на територію Україні, оплати цього вугілля. Слідство також наводить докази контактів підозрюваного із іншими особами, які також є підозрюваними у цьому провадженні і які, як службові особи, на думку слідства, можливо вчинили інкриміновані діяння за попередньою змовою групою осіб в тому числі із підозрюваним ОСОБА_1 .

А тому, на думку слідчого судді, наведені прокурором докази дійсно підтверджують наявність фактів та відомостей, які вказують на те, що підозрюваний ОСОБА_1 , можливо, вчинив інкриміновані правопорушення у групі з іншими особами.

В той же час навіть на стадії завершення досудового розслідування, слідчий суддя не має права вдаватися у детальний аналіз вказаних доказів, надавати їм оцінку, в тому числі перевіряти чи їх достатньо для доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованих дій, чи в повній мірі спростувати наведені прокурором докази. Так, зокрема, за твердженням прокурора, з врахуванням таємниці слідства, до клопотання долучено лише частину доказів, які прокурор вважав необхідним для підтвердження обґрунтованості підозри. В той час, все провадження становить біля 260 томів, а тому дослідження цих всіх доказів має відбуватися на стадії судового розгляду.

Також на думку слідчого судді, на цій стадії процесу не можна перевірити докази на предмет недопустимості з підстав наведених захисниками, виходячи з наступного.

Дійсно, відповідно до положень ч.1, 4 ст.87 КПК України визначено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Відповідно до положень п.24 ч.1 ст.23 КПК України визначено, що судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.

Розділ судове провадження у суді першої інстанції (Розділ ІУ) починається із стадії підготовче провадження.

Отже, слідчий суддя не наділений повноваженнями на цій стадії вдаватися до детальної перевірки доказів, якими прокурор обґрунтовує підозру, а також перевіряти ці докази на предмет допустимості.

Зокрема, на цій стадії слідчий суддя не повинен вивчати ухвалу слідчого судді про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових дій), оскільки виходячи із практики Верховного Суду процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) мають відкриватися стороні захисту на стадії досудового розслідування в порядку, передбаченому в ст.290 КПК України. При цьому у рішенні від 16.10.2019 у справі №640/6847/15-к. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що процесуальні документи про надання дозволу на проведення НСРД не є самостійним доказом. Відповідно до ст.84 КПК доказами є фактичні дані, отримані в передбаченому цим кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя й суд установлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. А процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Процесуальні ж документи, які стали підставою для проведення НСРД, не є документами в розумінні ч.2 ст.99 КПК, оскільки не містять зафіксованих і зібраних оперативними підрозділами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб. Отже, процесуальні документи про дозвіл на проведення НСРД (у тому числі й відповідна ухвала слідчого судді) повинні досліджуватися під час розгляду справи в суді з метою оцінки допустимості доказів, здобутих у результаті НСРД. Тому ВП ВС у постанові від 16.10.2019 вказала на те, що суди не можуть автоматично виключати такі протоколи НСРД лише з підстав, що нема дозвільних документів на їх проведення в матеріалах справи, не з`ясувавши спочатку причини їх відсутності.

А тому, з цих підстав доводи захисників та підозрюваного про відсутність доказів вини підозрюваного у скоєнні інкримінованих дій та недопустимість частини доказів, на які посилається прокурор (протоколів НСРД) через відсутність у матеріалах клопотання копії таких процесуальних документів, які підтверджують законність обмеження конституційних гарантій підозрюваного, не приймаються до уваги слідчим суддею, оскільки на цій стадії слідчий суддя не перевіряє достатність доказів, які підтверджують винуватість особи у скоєнні інкримінованих дій, а лише вивчає достатність фактів та відомостей для підтвердження обґрунтованості підозри. Наданих прокурором доказів достатньо для того, щоб зробити висновок про те, що існує достатньо фактів і відомостей, які вказують на те, що підозрюваний ОСОБА_1 , можливо, вчинив інкриміновані правопорушення. Що стосується питання недопустимості доказів отриманих у процесі використання негласних слідчих (розшукових) дій, в тому числі отримання доказів у результаті проведення контррозвідувальних заходів то ці питання мають перевірятися під час судового провадження.

З цих же підстав слідчий суддя не погоджується із доводами захисників про необхідність визнання на цій стадії недопустимими окремих доказів, таких як протокол огляду від 05.06.2021 року, висновки експертів, оскільки ці докази можуть визнаватися недопустимими лише в процесі судового провадження, як це передбачено ч.4 ст.87 КПК України.

Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити, зокрема, виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора про те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України існують і вони не зменшилися.

Зокрема, обґрунтованими є доводи слідчого про те, що підозрюваний може переховуватись від досудового слідства і суду, оскільки, злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , належить до категорії особливо тяжких, що передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна.

При цьому слід врахувати, що підозра у скоєнні особливо тяжкого злочину, такого як державна зрада вчинена групою осіб, вказує на характер і тяжкість обвинувачень, висунутих підозрюваному і вже свідчать проти його звільнення та на користь тримання його під вартою (див. згадане рішення у справі «Мерчеп проти Хорватії» (<...>), пункт 96 з подальшими посиланнями). Загально сформульований ризик, який випливає з організованого характеру злочинної діяльності, у вчиненні якої обвинувачується ОСОБА_1 , приймається як підстава для тримання його під вартою.

А тому слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, що вказане саме по собі свідчить про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України щодо переховування підозрюваного від органів досудового розслідування як на території України, так і за її межам з метою уникнення покарання у разі визнання його винним у злочині, у вчиненні якого він підозрюється.

На існування цього ризику, а також того, що він не зменшився вказує той факт, що всупереч процесуальним правам та обов`язкам підозрюваного у кримінальному провадженні, які були покладені на нього ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.01.2022, підозрюваний ОСОБА_1 залишив місце свого проживання, яке судом визначено як адреса відбування цілодобового домашнього арешту, та постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань Дзвоника М.І. від 02 березня 2022 року його було оголошено в державний, міждержавний та міжнародний розшук. З матеріалів клопотання вбачається, що підозрюваний ОСОБА_1 був затриманий 12 квітня 2022 року, Департаментом контррозвідки СБУ встановлено місце перебування підозрюваного ОСОБА_1 за адресою Київська область, Білоцерківський район, автодорога Київ-Одеса.

Отже, є доведеним, що підозрюваний не виконав покладених на нього процесуальних обов`язків, залишив визначене йому місце перебування і більше двох тижнів переховувався від органів досудового розслідування.

При цьому при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховував загально доступну інформацію, яка була повідомлена Головою СБУ ОСОБА_17 , про те, що ФСБ РФ намагалась вивезти ОСОБА_18 спочатку до Придністров`я, а згодом до Москви. При цьому він підкреслив, що українській спецслужбі протистояв не лише особисто ОСОБА_19 , а більш потужний ворог - Федеральна служба безпеки, яка прагнула вивезти кума ОСОБА_20 за кордон. «Російські спецслужби організували власну операцію для переправлення ОСОБА_19 до Придністров`я, а потім до Москви. До її реалізації залучили навіть представників злочинного світу та корумпованих правоохоронців».

ОСОБА_21 тому враховуючи наведені у клопотанні доводи, вказані обставини, а також те, що підозрюваний є адвокатом, народним депутатом України, знав положення КПК України, усвідомлював правові наслідки своєї поведінки, але умисно не виконав процесуальні обов`язки, які на нього покладалися і залишив місце свого проживання та скрився від правосуддя, що не дає підстав слідчому суді прийти до висновку про те, що ризик переховування від слідства та суду зменшився чи перестав існувати, особливо у період воєнного стану, коли відносно України російською федерацією вчиняється збройна агресія і саме за висунутим обвинуваченням підозрюваний вчиняв протиправні діяння на користь вказаної країни.

У зв`язку з чим слідчий суддя погоджується із доводом прокурора про те, що існує достатньо доказів того, що ризик переховування підозрюваним від органів досудового розслідування та суду існує реально і він не зменшився.

Також, вважаю обґрунтованим є ризик того, що перебування на волі не виключає можливість підозрюваному знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

На існування цього ризику вказує той факт, що на даний час у кримінальному провадженні не проведений увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування; не встановлені усі місця зберігання предметів та документів, що можуть бути використані як речові докази. За даними слідства підозрюваний ОСОБА_1 та інші співучасники під час вчинення кримінальних правопорушень, з метою узгодження дій по реалізації злочинного плану, вживали заходи конспірації та приховування своєї діяльності. Зокрема, використовували мобільні термінали, інші електронні засоби, які за своїм функціоналом дозволяють спілкуватись шляхом направлення зображень і текстових повідомлень. Вказані засоби зв`язку, як знаряддя злочину, містять докази протиправної діяльності підозрюваного та інших співучасників. А тому існує обґрунтовані доводи того, що перебуваючи на волі, усвідомлюючи важливість доказового значення цих предметів для досудового розслідування, підозрюваний матиме можливість приховати, знищити ці докази чи спотворити наявну у них інформацію.

Обґрунтованими є також доводи прокурора про існування ризику того, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів, оскільки відповідно до положень КПК України показання вказаних осіб можуть бути доказом у кримінальному провадженні лише після допиту їх у судовому засіданні, або якщо ці показання отримані у встановленому КПК України іншому порядку і можуть використовуватися як доказ. На даний час досудове розслідування хоч і завершене, але вказані свідки не допитувалися судом, а тому існує можливість впливу на них з метою зміни показань та уникнення кримінальної відповідальності. Також, з матеріалів клопотання вбачається, що частині співучасників інкримінованих правопорушень вручені повідомлення про підозри та змінені повідомлення про підозри, клопотання про обрання запобіжних заходів з доданими до них матеріалами досудового розслідування, особи, яким висунуті підозри вже почали ознайомлюватися із матеріалами кримінального провадження. В той же час, у цьому провадженні один із підозрюваних перебуває у розшуку, а також частина осіб - співучасників протиправної діяльності підозрюваного не встановлена. А тому існує реальна можливість обговорювати з іншими підозрюваними та іншими невстановленими особами, причетними до протиправної діяльності, відомі органу досудового розслідування обставини щодо підготовки та вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, розголошення даних досудового розслідування.

Також ознайомившись із висновками експертиз, враховуючи їх важливість та силу доказового значення у цьому провадженні, підозрюваний особисто чи через підпорядкованих йому осіб може вдатися до впливу на експертів у цьому ж кримінальному провадженні з метою дискредитації їх висновків.

Також, вважаю обґрунтованим існування ризику того, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_1 може перешкоджати проведенню досудового розслідування і такий ризик не зменшився, виходячи з наступних обставин.

Так, прокурор обґрунтовано вважає, що виходячи з того, що за даними слідства інкриміноване діяння скоєне підозрюваним за попередньою змовою з іншими невстановленими особами, місцезнаходження яких на даний час не відомо, перебуваючи на волі підозрюваний, усвідомлюючи, що ці особи, які йому відомі, можуть надати показання щодо причетності його до інкримінованих дій чи щодо ролі у підготовці та вчиненні кримінальних правопорушень, існує реальна можливість вплинути на них з метою надання неправдивих показань на його захист. Також обґрунтованими є доводи прокурора про те, що підозрюваний зможе сприяти переховуванню таких осіб від органу досудового розслідування, у тому числі керувати такою протиправною діяльністю та фінансувати її віддалено за допомогою засобів зв`язку. Окрім цього, слід враховувати, що підозрюваний будучи народним депутатом України, відомим юристом, має сталі зв`язки із представниками судових та правоохоронних органів та може використовувати такі з метою впливу на подальший хід досудового розслідування.

В той же час слідчий суддя не погоджується з тим, що є доведеним ризик того, що підозрюваний, перебуваючи на волі може вчинити незаконні дії, спрямовані на продовження вчинення інкримінованого кримінального правопорушення як особисто так і за допомогою залучення інших осіб, оскільки на даний час фізично не можливо вчинити раніше інкриміновані йому діяння через воєнні дії, а можливість вчинення іншого кримінального правопорушення не має достатнього обґрунтування та доказів і у попередній ухвалі про продовження строку тримання під вартою цей ризик уже судом був відхилений, як необґрунтований .

Отже, оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України, реально існують та є обґрунтованими, не відпали та не зменшились, тому продовження застосування запобіжного заходу до підозрюваного сприятиме виконанню завдань кримінального провадження і забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного.

При цьому слідчий суддя погоджується із доводами прокурора про те, що інший більш м`який запобіжний захід не забезпечить виконання обов`язків, визначених ст.177 КПК України, і підстав для визначення застави підозрюваному також не має, оскільки через воєнний стан в Україні і перебування російських військ на значній території України існує об`єктивна можливість підозрюваному залишити країну, в тому числі, з допомогою спецслужб іноземної держави, які були задіяні до його втечі.

Отже, виходячи з наведеного, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити і слід продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному на 60 днів.

Керуючись вимогами статей 177, 178, 183, 186, 194, 196, 197, 199, 207, 208, 395 КПК України, -

у х в а л и в :

клопотання задоволити.

Продовжити строк тримання під вартою без визначення розміру застави підозрюваному у кримінальному провадженні №22016130000000212 від 19 вересня 2016 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, а саме до 14 листопада 2022 року.

Контроль за виконанням ухвали покласти на начальника 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України Жупіна О.С.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 19 вересня 2022 року.

Слідчий суддя С.В.Гирич