Рішення № 10631435, 12.07.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.10                                                                                 Справа № 17/128

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроУкраїна», м. Київ

до Приватного підприємства «Антрацитагрорезерв», с.Дьякове Антрацитівського району Луганської області

про стягнення 102361 грн. 46 коп.

                                                                                 Суддя Фонова О.С.

                                         Представники:

від позивача: Задорожний А.Г., довіреність № 82-ЮР від 23.06.2010;

від відповідача: представник не прибув;

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 49106,00 грн., інфляційних нарахувань у сумі 3167,34 грн. та 0,5% за користування чужими коштами у сумі 50088,12 грн., згідно договору №13/09-ЛЗАУ від 16.04.2009.

Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 29.06.2010, 12.07.2010 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АгроУкраїна»(позивач у справі), як Продавцем, та Приватним підприємством «Антрацитагрорезерв»(відповідач у справі), як Покупцем, було укладено договір № 13/09-ЛЗАУ від 16.04.2009 (далі –Договір).

          Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Продавець зобов’язується продати та відвантажити погодженими партіями Продукцію (далі –Товар) у власність Покупця, а Покупець зобов’язується приймати і сплачувати за нього визначену грошову суму. Найменування товару, його кількість і ціна вказується в додатках, специфікаціях, видаткових накладних, які є невід’ємною частиною даного Договору. Якість товару повинна відповідати сертифікату якості фірми-виробника.

Як встановлено пунктом 3.1 Договору, ціна товару базується згідно встановленого прайс-листа Продавця, що є офіційним переліком продукції Продавця, яка пропонується до реалізації і повинна бути повністю сплачена Продавцю Покупцем.

Згідно пункту 2 додаткових угод №16/04/09/-33Р від 16.04.2009, №07/05/09/-33Р від 07.05.2009, №12/05/09/-33Р від 12.05.2009 до договору, Покупець повинен остаточно сплатити поставлений товар згідно специфікації до 02.11.2009.

Відповідно до пункту 3.4. Договору, у разі несплати вартості Товару Покупцем у строк, Покупець повинен сплатити відсотки за користуванням чужими грошовими коштами.

Згідно пункту 3.5 Договору, відсотки за користування чужими грошовими коштами сплачуються в наступному розмірі:

а) 0,1% від несплаченої ціни товару за додатком, специфікацією (у разі відсутності, за кожною видатковою накладною) за кожен календарний день протягом тридцяти календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений Покупцем;

б) 0,5% від несплаченої ціни товару за додатком, специфікацією (у разі відсутності, за кожною видатковою накладною) за кожен календарний день протягом шістдесяти календарних днів з дати закінчення тридцяти календарних днів, вказаних в пункті «а»п.3.5 даного Договору;

в) 3% від несплаченої ціни товару за додатком, специфікацією (у разі відсутності, за кожною видатковою накладною) за кожен календарний день до дня повної оплати з дати закінчення шістдесяти календарних днів, вказаних в пункті «б»п.3.5 даного Договору.

          Інший розмір відсотків, дата, з якої починається нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами і сума, від якої нараховуватимуться відсотки, можуть бути передбачені в додатках, специфікації або в іншому узгодженому сторонами або їх представниками документі.

Позивач у справі в обґрунтування позову посилається на те, що поставив відповідачу товар на суму 57603,00 грн. Однак, погашення заборгованості з боку відповідача відбулося часткове на суму 8497,00 грн. та на час розгляду справи заборгованість складає 49106,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 0,5% за користування чужими коштами у сумі 50088,12 грн. за період з 08.12.2009 по 29.06.2010 та інфляційні нарахування за період з 06.11.2009 по 30.04.2010 у сумі 3167,34грн.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 57603,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 80505 від 08.05.2009 на суму 22314,60 грн.; №80508 від 08.05.2009 на суму 3091,20 грн.; №30702 від 03.07.2009 на суму 22998,00 грн.; №30704 від 03.07.2009 на суму 9199,20 грн. (а.с.16-17,19-20) та довіреностями на отримання товару ЯНП №352084 від 04.05.2009, ЯНП №352088 від 01.07.2009 (а.с.18 21).

Згідно Договору та п.2 Додатків до Договору №16/04/09/-33Р від 16.04.2009, №07/05/09/-33Р від 07.05.2009, №12/05/09/-33Р від 12.05.2009 остаточна оплата за поставлений товар повинна відбутись до 02.11.2009.

Однак, відповідач в порушення умов Договору оплату поставленого товару не здійснив, тому на час розгляду справи заборгованість склала 49106,00 грн.

Таким чином, факт наявності боргу в сумі 49106,00 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем. Приймаючи до уваги наведене, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Позивач також просить стягнути з відповідача відсотки за користуванням чужими грошовими коштами у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару в сумі 50088,12 грн. за період з 08.12.2009 по 29.06.2010.

У статті 536 ЦК України зазначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 3.4 Договору, у разі несплати вартості Товару Покупцем у строк, Покупець сплачує Постачальнику додатково відсотки за користуванням чужими грошовими коштами у розмірі 0,5 % від вартості поставленого та неоплаченого в строк Товару.

У зв’язку з викладеним, вимоги про стягнення відсотків за користуванням чужими грошовими коштами у сумі 50088,12 грн. є обґрунтованими заявленими, вірно нарахованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 3167,34 грн. з 06.11.2009 по 30.04.2010.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та вірно нарахованими.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 49106,00 грн., інфляційних нарахувань у сумі 3167,34 грн. та 0,5% за користування чужими коштами у сумі 50088,12 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача, згідно зі статтею 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Антрацитагрорезерв», с.Дьякове Антрацитівського району Луганської області, площа Леніна, будинок 14, ідентифікаційний код 34720153, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроУкраїна», м. Київ, вул. Дегтярівська, 25/1, ідентифікаційний код 31351291, борг у сумі 49106,00 грн., інфляційні нарахування у сумі 3167,34 грн. та 0,5% за користування чужими коштами у сумі 50088,12 грн., витрати по оплаті держмита у сумі 1023,61 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 16.07.2010.

Суддя                                                                       О.С. Фонова