Рішення № 106312608, 19.09.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

19.09.2022 р. справа №520/28522/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., за участі секретаря судового засідання - Стрєлка О.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження за процедурою письмового провадження справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-2003" (далі за текстом - позивач, заявник)до Головного управління ДПС у Харківській області (далі за текстом - відповідач, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації)провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 01.07.2021р. №00126880701, -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс - 2003» (далі за текстом заявник, платник, Товариство, ТОВ), у порядку адміністративного судочинства заявив до ГУ ДПС у Харківській області вимогу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №00126880701 від 01.07.2021р.

Аргументуючи цю вимогу зазначив, що контролюючим органом було вчинено неправомірне управлінське волевиявлення з приводу призначення документальної податкової перевірки під час дії мораторію, запровадженого у зв`язку із боротьбою з поширенням хвороби COVID-19. Наполягав, що у силу концепції «плоди отруйного дерева» здобуті за наслідками такої перевірки відомості не мають юридичної сили і доказовості, не здатні довести подію вчинення приватною особою податкового правопорушення.

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі за текстом владний суб`єкт, контролюючий орган, адміністративний орган, ГУ, Управління), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що проведена податкова перевірка показали на формування показників валових витрат з податку на прибуток на підставі копій, а не оригіналів первинних документів.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що проведена податкова перевірка показали на формування показників валових витрат з податку на прибуток на підставі копій, а не оригіналів первинних документів.

Судові засідання у підготовчому провадженні призначались на 03.02.2022р., 24.02.20222р., 12.09.2022р.

12.09.2022р. судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті на 19.09.2022р.

Розгляд справи по суті відбувся 19.09.2022р. за процедурою письмового провадження.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації субєктів господарювання, набув правового статусу юридичної особи приватного права, значиться в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 32239797, у якості платника податків (у тому числі і ПДВ) перебуває на обліку в установі відповідача.

19.04.2021р. контролюючим органом було видано наказ №2702-п з приводу призначення планової виїзної документальної перевірки заявника за період 01.07.2017р.-31.12.2020р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 07.06.2021р. №9662/20-40-07-01-08/32239797.

У тексті Акту викладені власні судження контролюючого органу про вчинення особою податкового правопорушення у вигляді заниження грошового зобов`язання з податку на прибуток, а саме: недотримання вимог п.п.134.1.1 ст134 Податкового кодексу України за рахунок включення до складу валових витрат з податку на прибуток показників не оригіналів, а копій первинних документів про придбання товарно-матеріальних цінностей на суму 1.614.134,00грн.

01.07.2021р. з посиланням на Акт контролюючим органом було видано податкове повідомлення - рішення №00126880701 від 01.07.2021р. про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі 295.404,00грн. (основний платіж 295.404,00,00грн., штраф 0,00грн.).

Не погодившись із відповідністю закону управлінського волевиявлення контролюючого органу з приводу додаткового обчислення грошових зобов`язань з податку на прибуток за означеним вище правовим актом індивідуальної дії, заявник ініціював даний спір, стверджуючи про безпідставність обтяження додатковим податковим обов`язком.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

З 01.01.2011р. приводи та підстави здійснення податкового контролю за дотриманням учасниками суспільних відносин податкової дисципліни; зміст та обсяг повноважень податкових органів; процедура реалізації повноважень контролю регламентована, насамперед, приписами Податкового кодексу України.

Згідно з абз.1 п.522 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 17.03.2020р. №533-ІХ та Закону України від 13.05.2020р. №591-ІХ було установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Отже, нормою закону про оподаткування - абз.1 п.522 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України запроваджено загальне правило, у силу якого протягом дії карантину не призначаються документальні та фактичні перевірки за окремими винятками.

У спірних правовідносинах контролюючим органом не призначались документальні позапланові перевірки заявника з питання правильності справляння ПДВ на підставі звернення платника податків або на підставі п.п.78.1.7 ст.78 чи п.п.78.1.8 ст.78 Податкового кодексу України.

Тобто на призначену контролюючим органом у спірних правовідносинах перевірку не поширюється виключення за абз.1 п.522 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 17.03.2020р. №533-ІХ та Закону України від 13.05.2020р. №591-ІХ.

У подальшому відповідно до п.4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 17.09.2020р. №909-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надати право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Із посиланням на п.4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 17.09.2020р. №909-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" КМУ було видано постанову від 03.02.2021р. №83, де указано: скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52 2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 р. N 568-IX); документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Таким чином, наразі виникла правова колізія між положеннями абз.1 п.522 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 17.03.2020р. №533-ІХ та положеннями Закону України від 13.05.2020р. №591-ІХ (до яких змін не вносилось та якими запроваджено мораторій на проведення документальних податкових перевірок з питання правильності справляння ПДВ) з одного боку та між положеннями п.4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 17.09.2020р. №909-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" і постановою КМУ від 03.02.2021р. №83 (якими відновлено проведення документальних податкових перевірок з питання правильності справляння ПДВ) з іншого боку.

Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли у силу п.п.4.1.4 ст.4 та п.5.2 ст.5 Податкового кодексу України пріоритет у застосуванні належить віддати саме абз.1 п.522 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 17.03.2020р. №533-ІХ та Закону України від 13.05.2020р. №591-ІХ як спеціальним нормам профільного акту законодавства.

Такий самий по суті висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22.02.2022р. по справі №420/12859/21 та у постанові Верховного Суду від 06.07.2022р. по справі №360/1182/21.

Відтак, у спірних правовідносинах суб"єкт владних повноважень згідно з прийнятим наказом ГУ ДПС у Харківській області №19.04.2021р. №2702-п не мав законних підстав для здійснення заходу податкового контролю у формі документальної планової виїзної перевірки.

Відтак, виданий у спірних правовідносинах наказ контролюючого органу про призначення документальної податкової перевірки з питання дотримання податкового законодавства, валютного законодавства, законодавства відносно справляння єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може бути визнаний таким, що узгоджуються із вимогами ч.2 ст.2 КАС України.

А тому усі об`єктивні дані, отримані у результаті проведеної на виконання цього наказу документальної податкової перевірки, слід визнати недопустимими доказами у розумінні ч.1 ст.74 КАС України.

Оскільки будь-яких інших доказів вчинення заявником податкового правопорушення у вигляді заниження грошового зобов`язання з податку на прибуток, окрім акту від 07.06.2021р. №9662/20-40-07-01-08/32239797, складеного на виконання наказу ГУ ДПС у Харківській області від 19.04.2021р. №2702-п, відповідачем суб`єктом владних повноважень у ході розгляду справи до суду не подано, то подію вчинення заявником податкового правопорушення слід визнати недоведеною.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального права викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

До того ж, у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 20.12.2019р. у справі №820/3914/17: 1) саме по собі порушення процедури прийняття акту адміністративного органу може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення; 2) певні дефекти адміністративного акту можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі); 3) саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом; 4) виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття; 5) дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним; 5) стосовно процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність; 6) у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості; 7) ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; 8) межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття; 9) така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі №804/639/18.

Окрім того, згідно з правовою позицією постанови Верховного Суду від 14.09.2022р. у справі №826/6329/16 за правовим висновком, сформульованим Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/17123/18 (постанова від 21.02.2020 року), «оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

У постанові від 22.09.2020 року (справа №520/8836/18) Верховний Суд зазначив, що «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання».

Підсумково у тексті постанови Верховного Суду від 14.09.2022р. по справі №826/6329/16 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого у разі визнання перевірки незаконною така перевірка відсутня як юридичний факт, що виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення. У такому випадку висновки Акта перевірки, визнаної протиправною, не повинні оцінюватися судом. Податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.

Відтак, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах порушення контролюючим органом процедури призначення документальної податкової перевірки створює нездоланний та непереборний дефект оскарженого управлінського волевиявлення з приводу самостійного визначення грошових зобов`язань платника податків, який є самостійною і достатньою підставою для скасування правового акту індивідуальної дії субєкта владних повноважень без надання додаткової правової оцінки юридичній умотивованості та фактичній доведеності суджень субєкта владних повноважень.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), вичерпно реалізував існуючі правові механізми з`ясування об`єктивної істини; надав належну оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права та оцінки обставин фактичної дійсності.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України від №00126880701 від 01.07.2021р.

Роз`яснити, що судове рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України - 19.09.2022 року; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко