Рішення № 106311072, 12.09.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/10301/21

Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бодюл М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

представник: адвокат Пронін Ю.О.

відповідач: Головне управління ДФС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 39393501)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Головне управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 43142606)

представник: Соменко А.М.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Головне управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ ВП 43995486)

представник: Івашкін О.В.

про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення коштів.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області №134-о від 12.10.2021 року "Про звільнення ОСОБА_1 " їй припинено державну службу та 30.09.2021 року звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора відділу координації бюджетного процесу Головного управління ДФС у Кіровоградській області на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу". Позивачка вважає звільнення незаконним, оскільки її не було належним чином попереджено про таке звільнення, а також не було запропоновано жодної посади у новому органі, якому передані повноваження та функції органу, що припиняється. З цих підстав позивачка, з урахуванням поданих уточнень, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Кіровоградській області №134-о від 12.10.2021 року "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновити її на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу координації бюджетного процесу Головного управління ДФС у Кіровоградській області з 30.09.2021 року;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Кіровоградській області нарахувати та виплатити їй грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку тривалістю 20 календарних днів за період роботи з 26.01.2014 року по 25.01.2015 року, 3 календарні дні додаткової відпустки державного службовця за період роботи з 03.11.2016 року по 02.11.2017 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 30.09.2021 року;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Кіровоградській області нарахувати та виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.09.2021 року по день поновлення на роботі.

Ухвалою судді від 24.02.2022 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача відзив на позовну заяву до суду не надходив. Згідно з актом від 14.03.2022 року за адресою місцезнаходження відповідача по вул. Велика Перспективна, 55 у м. Кропивницькому знаходиться Головне управління ДПС у Кіровоградській області, представник якого відмовився отримати кореспонденцію у справі №340/10301/21.

Ухвалами від 23.05.2022 року та від 15.06.2022 року суд залучив до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП 43995486) та Головне управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606). Також суд вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання для розгляду справи по суті.

Від третіх осіб надійшли пояснення із запереченнями щодо позову, мотивованими тим, що наразі на виконання постанов Кабінету Міністрів України №537 від 19.06.2019 року "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", №893 від 30.09.2020 року "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" проводяться заходи, пов`язані з ліквідацією Головного управління ДФС у Кіровоградській області та Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606). ОСОБА_1 не зверталася до керівництва ГУ ДПС у Кіровоградській області з питання переведення її до новоутворених органів податкової служби і їй такі пропозиції не надходили. З цих підстав просили суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини.

ОСОБА_1 проходила державну службу в органах державної податкової служби, присягу державного службовця прийняла 03.11.2009 року, має 13 ранг державного службовця в межах категорії "В" посад державної служби.

З 31.07.2013 року ОСОБА_1 була призначена в порядку переводу на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, з 27.04.2015 року переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДФС у Кіровоградській області. (а.с. 161зв, 170, т.1)

З 22.02.2016 року у зв`язку зі змінами організаційної структури ГУ ДФС у Кіровоградській області переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу координації бюджетного процесу Управління моніторингу доходів та обліково-звітних систем на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_2 (а.с. 180зв, т.1)

З 12.09.2016 року по 15.01.2017 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці у зв`язку з вагітністю і пологами, а з 16.01.2017 року їй надано відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 09.11.2019 року. (а.с. 181, 182зв., т.1)

З 16.02.2018 року у зв`язку зі змінами організаційної структури та штатного розпису ГУ ДФС у Кіровоградській області Васецька М.В. переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу координації бюджетного процесу, аналітики податкових ризиків Управління моніторингу доходів та обліково-звітних систем ГУ ДФС у Кіровоградській області.

З 14.08.2018 року у зв`язку зі змінами організаційної структури та штатного розпису ГУ ДФС у Кіровоградській області Васецька М.В. переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу координації бюджетного процесу Управління моніторингу доходів та обліково-звітних систем ГУ ДФС у Кіровоградській області на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_2 (а.с. 183, т.1)

З 10.11.2019 року ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати як матері, дитина якої потребує домашнього догляду, до 10.05.2020 року, про що головою комісії з реорганізації ГУ ДФС у Кіровоградській області видано наказ №837-о від 08.11.2019 року. Наказом №21-о від 08.05.2020 року позивачці знову надано таку відпустку з 11.05.2020 року по 11.11.2020 року. (а.с. 184зв., 186, т.1)

З 25.03.2021 року набрав чинності Закон України "Про Бюро економічної безпеки України", згідно з яким Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави. Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.

Підпунктом 2 пункту 10 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Бюро економічної безпеки України" передбачено Кабінету Міністрів України не пізніше восьми місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити ліквідацію Державної фіскальної служби України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення Бюро економічної безпеки України" №510 від 12.05.2021 року утворено Бюро економічної безпеки України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 р. № 85" №761 від 21.07.2021 року у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України №85 від 05.04.2014 року "Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів" виключено позицію, яка передбачала граничну чисельність працівників (державних службовців) апарату ДФС України та її територіальних органів у кількості 4974 одиниці.

Голова комісії з реорганізації ДФС України видав наказ №22-рг від 23.07.2021 року "Про вивільнення працівників Державної фіскальної служби України".

Голова комісії з реорганізації ГУ ДФС у Кіровоградській області видав наказ №8-рг від 26.07.2021 року "Про вивільнення працівників Головного управління ДФС у Кіровоградській області".

Голова комісії з реорганізації ГУ ДФС у Кіровоградській області 25.08.2021 року склав попередження про наступне звільнення головного державного ревізора-інспектора відділу координації бюджетного процесу Головного управління ДФС у Кіровоградській області, адресоване ОСОБА_1 , яким її повідомлено про звільнення із займаної посади відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу". (а.с. 129, т.1)

Згодом голова комісії з реорганізації ГУ ДФС у Кіровоградській області видав наказ №134-о від 12.10.2021 року "Про звільнення ОСОБА_1 " (а.с. 19, т.1), яким відповідно до підпункту 2 пункту 10 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Бюро економічної безпеки України", постанов Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України , від 12.05.2021 року №510 "Про утворення Бюро економічної безпеки України", керуючись підпунктом 4 пункту 21 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року №1074, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2021 року №761 "Про внесення зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 р. № 85" та наказу Державної фіскальної служби України "Про вивільнення працівників Державної фіскальної служби України" від 23.07.2021 року №22-рг, наказав:

1. Припинити державну службу та звільнити 30.09.2021 року ОСОБА_1 - головного державного ревізора-інспектора відділу координації бюджетного процесу ГУ ДФС у Кіровоградській області із займаної посади у зв`язку з припиненням Державної фіскальної служби України з повним скороченням посад та чисельності на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу".

2. Виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані нею 20 календарних днів щорічної основної відпустки за період роботи з 26.01.2014 року по 25.01.2015 року, 3 календарних дні додаткової відпустки державного службовця за період роботи з 03.11.2016 року по 02.11.2017 рок та вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Позивачка стверджує, що отримала копію цього наказу та свою трудову книжку 12.11.2021 року поштою разом з відповіддю голови комісії з реорганізації ГУ ДФС у Кіровоградській області №376/В/11-97-07-30 від 01.11.2021 року, наданою на її заяву від 08.11.2021 року про продовження їй терміну відпустки для догляду за дитиною з 09.11.2021 року по 09.05.2022 року. (а.с. 18 21, 45, 46, 127, т.1)

Не погоджуючись зі своїм звільненням, позивачка 10.12.2021 року звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до пунктів 342.4, 342.6 статті 342 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України "Про державну службу" та іншими законами.

Згідно з частинами 1, 5 статі 3 Закону України "Про державну службу" цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Окремі особливості проходження державної служби в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, їх територіальних органах визначаються Митним кодексом України та Податковим кодексом України.

Частинами 1, 2 статті 5 Закону України "Про державну службу" передбачено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 34 Закону України "Про державну службу" призначення на посаду державного службовця здійснюється безстроково, крім випадків, визначених цим та іншими законами України.

Строкове призначення на посаду здійснюється у разі: 2) заміщення посади державної служби на період відсутності державного службовця, за яким відповідно до цього Закону зберігається посада державної служби.

Згідно з частиною 1 статті 83 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється:

1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону);

2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону);

3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону);

4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону);

5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону);

6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону);

7) у разі виходу державного службовця на пенсію або досягнення ним 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;

8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади";

9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).

Відповідно до статті 85 Закону України "Про державну службу" у разі призначення на посаду державної служби на певний строк державний службовець звільняється з посади в останній день цього строку.

Державний службовець, призначений на посаду державної служби на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, за яким зберігалася посада державної служби, звільняється з посади в останній робочий день перед днем виходу на службу тимчасово відсутнього державного службовця. У такому разі тимчасово відсутній державний службовець зобов`язаний письмово повідомити керівника державної служби не пізніш як за 14 календарних днів про свій вихід на службу.

Порядок припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення установлений статтею 87 Закону України "Про державну службу".

Так, частиною 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

1-1) ліквідація державного органу;

2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;

3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;

4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Відповідно до частини 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Згідно з частиною 4 статті 87 Закону України "Про державну службу" у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Відповідно до частини 5 статті 87 Закону України "Про державну службу" наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

У такому випадку оформлення і видача трудової книжки, а також розрахунок при звільненні проводяться протягом семи днів з дня звільнення.

Відповідно до частини 3 статті 5 Закону України "Про державну службу" дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

За правилами пункту 4 частини 1 статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є зокрема розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).

Згідно з частиною 4 статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частиною 3 статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

У частині 4 статті 40 КЗпП України наголошено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Статтею 49-2 КЗпП України установлений порядок вивільнення працівників.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Згідно з частиною 6 статті 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

- про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

- у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини 2 статті 40 цього Кодексу та положення частини 2 цієї статті;

- не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Суд зазначає, що звільнення державного службовця за ініціативою суб`єкта призначення у зв`язку з реорганізацією державного органу, скороченням чисельності або штату державних службовців (п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу") та у зв`язку з ліквідацією державного органу (п.1-1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу") є різними підставами припинення державної служби. У разі реорганізації державного органу, скорочення чисельності або штату державних службовців на суб`єкта призначення або керівника державної служби покладається обов`язок забезпечити працевлаштування державного службовця шляхом його переведення на відповідну посаду, з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей, а також переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством про працю.

Суд установив, що позивачка була посадовою особою контролюючого органу та займала посаду державної служби в ГУ ДФС у Кіровоградській області - територіальному органі Державної фіскальної служби України.

Державна фіскальна служба України була утворена постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року №160 "Про утворення Державної фіскальної служби" як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, після реорганізації Міністерства доходів і зборів шляхом перетворення.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №236 від 21.05.2014 року, Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.

У складі ДФС та її територіальних органах діють підрозділи податкової міліції, які здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, виконують оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Між тим, у 2018 році розпочалася процедура реорганізації Державної фіскальної служби України.

Так, Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1200 від 09.10.2018 року "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України", пунктом 1 якої постановлено утворити Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Пунктом 2 цієї постанови Кабінету Міністрів України (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №846 від 25.09.2019 року) установлено, що:

- Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок);

- Державна митна служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства;

- Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності;

- Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

- Підрозділи податкової міліції у складі Державної фіскальної служби продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Постановою Кабінету Міністрів України №227 від 06.03.2019 року затверджено Положення про Державну податкову службу України.

Пунктами 1, 7 цього Положення (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №846 від 25.09.2019 року) передбачено, що Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. ДПС та її територіальні органи є контролюючими органами (податковими органами, органами стягнення).

Постановою Кабінету Міністрів України №395 від 15.05.2019 року "Питання Державної податкової служби" утворено комісію з реорганізації Державної фіскальної служби.

Згодом Кабінет Міністрів України прийняв постанову №537 від 19.06.2019 року "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", пунктом якої 1 постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1, зокрема Головне управління ДПС у Кіровоградській області.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №537 від 19.06.2019 року "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Держаної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2. Зокрема Головне управління ДФС у Кіровоградській області реорганізується шляхом приєднання до новоутвореного Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Згідно з пунктами 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України №537 від 19.06.2019 року "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №846 від 25.09.2019 року) установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Визначено територіальні органи Державної податкової служби правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

З метою реалізації пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №537 від 19.06.2019 року наказом голови комісії з реорганізації ДФС України "Про реорганізацію головних управлінь ДФС в областях та м. Києві" №7-рг від 31.07.2019 року наказано розпочати реорганізацію головних управлінь ДФС в областях та м. Києві, утворено комісії з реорганізації головних управлінь ДФС в областях та м. Києві. Встановлено строк проведення реорганізації головних управлінь ДФС в областях та м. Києві три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. (а.с. 197 207, т.1)

Головою комісії з реорганізації ГУ ДФС у Кіровоградській області видано накази №1-рг від 31.08.2019 року "Про реорганізацію Головного управління ДФС у Кіровоградській області відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537", яким наказано розпочати процедуру реорганізації ГУ ДФС у Кіровоградській області шляхом приєднання до ГУ ДПС у Кіровоградській області. (а.с. 208 216, т.1)

Цим наказом також затверджено план заходів з реорганізації ГУ ДФС у Кіровоградській області шляхом приєднання до ГУ ДПС у Кіровоградській області, яким передбачено:

- вивчення переважних прав на залишення на роботі при скороченні чисельності штату працівників ГУ ДФС у Кіровоградській області протягом тижня після затвердження штатного розпису ГУ ДПС у Кіровоградській області;

- внесення на розгляд комісії з реорганізації ГУ ДФС у Кіровоградській області пропозиції про вивільнення працівників ГУ ДФС у Кіровоградській області (у разі необхідності) - протягом тижня після затвердження штатного розпису ГУ ДПС у Кіровоградській області;

- здійснення (у письмовому вигляді) попередження працівників ГУ ДФС у Кіровоградській області про наступне вивільнення відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 статті 40 КЗпП України з урахуванням вимог статті 49-2 КЗпП України, із запропонуванням вакантних посад в ГУ ДПС у Кіровоградській області - протягом двох тижнів після затвердження штатного розпису ГУ ДПС у Кіровоградській області;

- здійснення в установленому порядку припинення державної служби та звільнення попереджених працівників у зв`язку із скороченням граничної чисельності відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 статті 40 КЗпП України.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.08.2019 року внесено запис про перебування Головного управління ДФС у Кіровоградській області у стані припинення на підставі рішення засновника щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації.

Воднораз, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31.07.2019 року зареєстрована нова юридична особа - Головне управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606).

Наказом голови ДПС України №14 від 12.07.2019 року затверджено Положення про Головне управління ДПС у Кіровоградській області. Відповідно до цього Положення Головне управління ДПС у Кіровоградській області є територіальним органом Державної податкової служби України, забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території Кіровоградської області, є правонаступником усіх прав та обов`язків Головного управління ДФС у Кіровоградській області. (а.с. 146 154, 155 164, т.2)

Наказом в.о. начальника ГУ ДПС у Кіровоградській області №1 від 19.08.2019 року "Про введення в дію організаційної структури Головного управління ДПС у Кіровоградській області та штатного розпису на 2019 рік" затверджено загальну штатну чисельність по Головному управлінню ДПС у Кіровоградській області у кількості 569 одиниць. Наказано здійснити комплекс заходів щодо призначення працівників на посади ГУ ДПС у Кіровоградській області з урахуванням затвердженої структури та штатного розпису. (а.с. 5 16, т.3)

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №682-р "Питання Державної податкової служби" погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. №227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 28.08.2019 року №36 "Про початок діяльності Державної податкової служби України" розпочато виконання Державною податковою службою України функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється.

У зв`язку з цим розпорядженням голова ДПС України видав наказ №36 від 28.08.2019 року "Про початок діяльності Державної податкової служби України", а в.о. начальника ГУ ДПС у Кіровоградській області видав наказ №5 від 29.08.2019 року "Про початок діяльності Головного управління ДПС у Кіровоградській області".

Отже, діяльність та адміністративна компетенція Державної фіскальної служби України та її територіального підрозділу ГУ ДФС у Кіровоградській області - у сфері реалізації державної податкової політики припинилася, а їхні функції і зобов`язання у публічно-правових відносинах у цій сфері з 28.08.2019 року перейшли до інших органів державної влади - Державної податкової служби України та ГУ ДПС у Кіровоградській області, які стали їхніми правонаступниками.

З пояснень представників третіх осіб установлено, що у процесі припинення юридичної особи ГУ ДФС у Кіровоградській області у зв`язку з його приєднанням до ГУ ДПС у Кіровоградській області - його рухоме та нерухоме майно, майнові права та обов`язки, фінансові зобов`язання передані до ГУ ДПС у Кіровоградській області, а більшість державних службовців ГУ ДФС у Кіровоградській області (зокрема державні ревізори-інспектори) були переведені для подальшої роботи до ГУ ДПС у Кіровоградській області.

Воднораз у складі ДФС України та ГУ ДФС у Кіровоградській області продовжували діяти підрозділи податкової міліції, які здійснювали повноваження з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань, виконували оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Так, наказами в.о. начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області №4 від 20.02.2020 року, №15 від 12.05.2020 року "Про введення в дію організаційної структури та штатного розпису Головного управління ДФС у Кіровоградській області на 2020 рік" затверджено загальну штатну чисельність по Головному управлінню ДФС у Кіровоградській області у кількості 106 одиниць. Наказано здійснити комплекс заходів щодо призначення, переведення та звільнення працівників ГУ ДФС у Кіровоградській області відповідно до змін, проведених в організаційній структурі та штатному розписі ГУ ДФС у Кіровоградській області. (а.с. 242 245, т.2; а.с. 1 - 4, 167 179, т.3)

Між тим, згодом Кабінет Міністрів України прийняв постанову №893 від 30.09.2020 року "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби", пунктом 1 якої постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, зокрема Головне управління ДПС у Кіровоградській області.

Пунктом 2 цієї постанови установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій; права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №893 від 30.09.2020 року "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" постановлено Державній податковій службі забезпечити: утворення комісій з ліквідації територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови; здійснення заходів щодо ліквідації територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови; утворення територіальних органів Державної податкової служби відповідно до статті 21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади".

Наказом голови Державної податкової служби №529 від 30.09.2020 року "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи, зокрема Головне управління ДПС в Кіровоградській області. (а.с. 54 - 55, т.1)

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606) як юридична особа з 19.10.2020 року перебуває у стані припинення на підставі рішення засновника щодо припинення юридичної особи.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14.12.2020 року зареєстроване Головне управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП 43995486) як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.

Наказом голови Державної податкової служби України №643 від 12.11.2020 року затверджено Положення про Головне управління ДПС у Кіровоградській області. Відповідно до цього Положення Головне управління ДПС у Кіровоградській області є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС, забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території Кіровоградської області, є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606). (а.с. 108 - 109, т.1)

Наказом голови Державної податкової служби України №755 від 24.12.2020 року "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій" наказано розпочати з 01.01.2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 року №529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби України", повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №893 від 30.09.2020 року "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби". (а.с. 53, т.1)

Отже, з 01.01.2021 року функції і зобов`язання Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606) у публічно-правових відносинах виконує відокремлений підрозділ Державної податкової служби України - Головне управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП 43995486).

На той момент ГУ ДФС у Кіровоградській області продовжувало здійснювати повноваження податкової міліції та виконувало функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, оскільки не був створений центральний орган виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Такий орган - Бюро економічної безпеки України - створений у серпні 2021 року на підставі Закону України "Про Бюро економічної безпеки України" та постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення Бюро економічної безпеки України" №510 від 12.05.2021 року.

Суд зазначає, що постановами Кабінету Міністрів України №537 від 19.06.2019 року "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", №893 від 30.09.2020 року "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" прямо передбачено послідовне правонаступництво територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у відповідних сферах діяльності.

Тож на підставі цих розпорядчих актів Уряду відбулася реорганізація територіального органу центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, - ГУ ДФС у Кіровоградській області як юридичної особи публічного права, а не його ліквідація. До правонаступника - новоствореної юридичної особи ГУ ДПС у Кіровоградській області - перейшли як функції та повноваження щодо реалізації державної податкової політики, що виконувалися ГУ ДФС у Кіровоградській області, так і майнові права та обов`язки цієї юридичної особи, що припиняється, а також зобов`язання у трудових правовідносинах.

Реорганізація чи ліквідація державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників реорганізованої (ліквідованої) установи. Обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на роботодавця з дня попередження про звільнення до дня розірвання трудового договору та передбачає обов`язок запропонувати працівникові усі вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.

Такий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 13.10.2021 року у справі №240/10996/20, від 04.08.2022 року у справі № 280/531/20.

Суд установив, що позивачка займала посаду головного державного ревізора-інспектора відділу координації бюджетного процесу Управління моніторингу доходів та обліково-звітних систем ГУ ДФС у Кіровоградській області, на яку була призначена наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області №273-о від 14.08.2018 року на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_2 .

Основний працівник ОСОБА_3 приступила до виконання службових обов`язків на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу координації бюджетного процесу Управління моніторингу доходів та обліково-звітних систем ГУ ДФС у Кіровоградській області 26.10.2018 року після виходу її з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. (а.с. 85, т.3)

На той час позивачка, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину, перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, наданій їй для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (з 16.01.2017 року до 09.11.2019 року).

Відповідно до частин 3, 4 статті 179 КЗпП України за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

Підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

Згідно з частиною 6 статті 179 КЗпП України у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов`язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Частиною 3 статті 184 КЗпП України передбачено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.

Тож попри вихід на службу 26.10.2018 року тимчасово відсутнього державного службовця ОСОБА_3 , на посаду якої позивачка була призначена на період її заміщення, позивачка не була звільнена з цієї посади відповідно до статті 85 Закону України "Про державну службу", позаяк на неї поширювалися гарантії, передбачені статтею 184 КЗпП України.

З 10.11.2019 року по 11.11.2020 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, наданій їй як матері, дитина якої потребує домашнього догляду за медичним висновком.

Представник позивачки у судовому засіданні стверджував, що після 11.11.2020 року така відпустка була двічі продовжена на 6 місяців на підставі відповідних медичних висновків, а саме у листопаді 2020 року (до травня 2021 року) та у травні 2021 року (до листопада 2021 року). Проте на надав суду доказів прийняття наказів ГУ ДФУ у Кіровоградській області, якими б було оформлено надання позивачці такої відпустки.

В особовій справі ОСОБА_1 , копія якої надана архівною установою на запит суду, також відсутні відомості про видання наказів про надання позивачці відпустки без збереження заробітної плати як матері, дитина якої потребує домашнього догляду, після закінчення 11.11.2020 року відпустки, наданої наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області №21-о від 08.05.2020 року. (а.с. 122 188, т.1)

Відповідач на надав суду пояснення, у якому статусі позивачка перебувала після 11.11.2020 року, чи повернулася вона до роботи та як табелювалася її служба у цей період.

Суд установив, що у зв`язку з реорганізацією ГУ ДФС у Кіровоградській області шляхом приєднання до ГУ ДПС у Кіровоградській області, проведеного у липні жовтні 2019 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України №537 від 19.06.2019 року "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", відповідач не повідомляв позивачку, яка на той час перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, про наступне вивільнення та не вжив заходів щодо її переведення до новоствореного ГУ ДПС у Кіровоградській області, яке стало правонаступником ГУ ДФС у Кіровоградській області. Попри зміну організаційної структури та штатного розпису ГУ ДФС у Кіровоградській області, пов`язану зі змінами його функцій та повноважень, позивачка не була призначена на іншу посаду в цьому державному органі, передбачену оновленими структурою та штатним розписом.

Так само після того, як з 01.01.2021 року повноваження ГУ ДПС у Кіровоградській області з реалізації державної податкової політики у зв`язку з його припиненням (ліквідацією) перейшли до ГУ ДПС у Кіровоградській області (відокремленого підрозділу ДПС), питання про проходження позивачкою державної служби в органах податкової служби не було вирішено.

Позивачка продовжувала перебувати у штаті ГУ ДФС у Кіровоградській області на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу координації бюджетного процесу Управління моніторингу доходів та обліково-звітних систем, яка не була передбачена організаційною структурою та штатним розписом ГУ ДФС у Кіровоградській області, що діяли у 2020 2021 роках. (а.с. 167 182, т.3)

Суд наголошує, що позивачка не проходила службу в податковій міліції, не належала до осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та не займала посаду, обов`язки на якій були пов`язані з боротьбою з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства.

Між тим, у вересні 2021 року державну службу позивачки припинено, а її звільнено з роботи з підстав ліквідації Державної фіскальної служби України, пов`язаної з утворенням Бюро економічної безпеки України, яке супроводжувалося повним скороченням посад та чисельності ДФС України.

Суд зазначає, що Державна фіскальна служба України та Головне управління ДФС у Кіровоградській області є різними державними органами та окремими юридичними особами публічного права. Суду не надано доказів того, що Головне управління ДФС у Кіровоградській області, як юридична особа публічного права перебувало/перебуває у процесі ліквідації. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління ДФС у Кіровоградській області перебуває у стані припинення у зв`язку з реорганізацією, а від його імені діє комісія з реорганізації.

Реорганізація ГУ ДФС у Кіровоградській області розпочалася з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №537 від 19.06.2019 року "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби". Така реорганізація передбачала приєднання ГУ ДФС у Кіровоградській області до новоутвореного ГУ ДПС у Кіровоградській області. На час виникнення спірних правовідносин процедура припинення юридичної особи ГУ ДФС у Кіровоградській області не завершена, від його імені діє комісія з реорганізації. Воднораз, у липні 2021 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України №761 від 21.07.2021 року "Про внесення зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 р. № 85" відбулося повне скорочення чисельності ГУ ДФС у Кіровоградській області.

Отже в ГУ ДФС у Кіровоградській області у 2019 році розпочалася реорганізація, у ході якої у 2021 році відбулося повне скорочення чисельності та штату державних службовців.

З 29.08.2019 року повноваження та функції ГУ ДФС у Кіровоградській області у сфері реалізації державної податкової політики перейшли до ГУ ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606), а з 01.01.2021 року до відокремленого підрозділу ГУ ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП 43995486).

У процесі реорганізації державні службовці ГУ ДФС у Кіровоградській області, функціональні обов`язки яких були пов`язані з реалізацією державної податкової політики, були переведені до ГУ ДПС у Кіровоградській області за процедурою, передбаченою статтею 41 Закону України "Про державну службу".

Згідно з частиною 5 статті 22 Закону України "Про державну службу" у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Порядок переведення державних службовців передбачений у статті 41 Закону України "Про державну службу".

Відповідно до частин 1, 2 статті 41 Закону України "Про державну службу" державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу:

1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення;

2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.

Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

Верховний Суд у постановах від 17.06.2021 року у справі №240/455/20, від 06.07.2021 року у справі №640/1627/20, від 04.08.2022 року у справі №280/531/20 вказав, що за змістом частини 5 статті 22 і пункту 2 частини 1 статті 41 Закону України "Про державну службу" працевлаштування державного службовця у випадку реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу передбачає його переведення на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу. Переведення у такому випадку відбувається за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

У ході судового розгляду справи представники третіх осіб визнавали, що попри наявні вакантні посади, позивачці будь-яка робота за відповідною професією чи спеціальністю в ГУ ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606) та в ГУ ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП 43995486) не пропонувалася.

Ні відповідач, ні його правонаступники, які приймають участь у цій справі як треті особи, не надали суду доказів того, що ними перед звільненням позивачки розглядалася можливість переведення позивачки у створений після реорганізації ГУ ДФС у Кіровоградській області державний орган ГУ ДПС у Кіровоградській області, який став його правонаступником, або проводилася перевірка рівня професійної підготовки та професійної компетентності позивачки, за наслідками якої вони не знайшли можливість подальшого використання їй на державній службі та запропонувати їй будь-яку вакантну посаду державної служби у цьому органі, попри те, що такі вакантні посади були наявні.

Також відповідач не довів, що він належним чином попередив позивачку про наступне звільнення, як того вимагає частина 3 статті 87 Закону України "Про державну службу", частина 6 статті 49-2 КЗпП України.

Статтею 9-1 Закону України "Про державну службу" унормований порядок доведення до відома державного службовця інформації або документів.

Цією нормою передбачено, що доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

Державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов`язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв`язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів.

Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1042 затверджено Порядок фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку, який визначає процедуру фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку відповідно до вимог Закону України "Про державну службу".

Згідно з пунктами 2 6 цього Порядку інформація або документи надсилаються державному службовцю з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку виключно на його адресу електронної пошти чи за іншими контактними даними, про які він повідомив службі управління персоналом під час вступу чи проходження державної служби та які зазначені в його особовій справі.

Факт доведення інформації або документів до відома державного службовця фіксується протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця (далі - протокол).

Протокол складається в одному примірнику та зберігається у службі управління персоналом.

Державний службовець, якому доведено інформацію або документи до відома, має право отримати завірену в установленому порядку копію відповідного протоколу.

Позивачка стверджує, що не отримувала попередження про звільнення від 25.08.2021 року.

Відповідач не надав жодних доказів вручення/ознайомлення ОСОБА_1 з попередженням про наступне звільнення від 25.08.2021 року, надсилання його поштою або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. В особовій справі позивачки такі документи відсутні.

Також суд вважає, що звільнення позивачки, яка має дитину віком до шести років, що потребує домашнього догляду на підставі медичного висновку, суперечить частині 3 статті 184 КЗпП України, яка передбачає можливість звільнення таких жінок лише у випадку повної ліквідації установи й за умови обов`язкового працевлаштування.

Доказів того, що ГУ ДФС у Кіровоградській області ліквідувалося, суду не надано.

Суд установив, що станом на серпень жовтень 2021 року в ГУ ДПС у Кіровоградській області були наявні вакантні посади державних службовців, у тому числі посади державних ревізорів-інспекторів. (а.с. 70 74, т.1)

Треті особи, які є правонаступниками ГУ ДФС у Кіровоградській області, не довели, що у серпні жовтні 2021 року була відсутня можливість запропонувати позивачці відповідні вакантні посади в діючому органі податкової служби з метою її працевлаштування, а єдиним способом вирішення питання, пов`язаного із проходженням позивачкою державної служби, було припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

Ці обставини свідчать, що звільнення позивачки відбулося з порушенням установленого порядку та норм чинного законодавства, а спірний наказ №134-о від 12.10.2021 року як індивідуальний правовий акт не відповідає критеріям, наведеним у частині 2 статті 2 КАС України, тож є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону України "Про державну службу", не врегульовано процедури поновлення на посаді державного службовця в разі його незаконного звільнення.

Тож до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми КЗпП України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

У постанові від 21.05.2014 року у справі №6-33цс14 Верховний Суд України зазначив, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Отже, під незаконним звільненням слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, встановленого законом. У випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

У ході розгляду справи суд установив, що позивачку незаконно звільнено з посади та припинено державну службу з 30.09.2021 року. Відповідно до записів у трудовій книжці цей день був останнім днем її роботи (а.с. 17, т.1). Тож позивачку слід поновити на роботі з 01.10.2021 року.

За правилами статті 235 КЗпП України позивачка як незаконно звільнений працівник повинна бути поновлена саме на роботі, яку займала до звільнення, тобто на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу координації бюджетного процесу Управління моніторингу доходів та обліково-звітних систем ГУ ДФС у Кіровоградській області.

З огляду на те, що відповідач незаконно звільнив позивачку 30.09.2021 року, тому суд, поновлюючи у цій справі позивачку на роботі з 01.10.2021 року, на підставі частини 2 статті 235 КЗпП України, одночасно приймає рішення про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.10.2021 року по 12.09.2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок №100), який поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форми власності та застосовується зокрема у випадках вимушеного прогулу.

Відповідно до абзаців 1, 3, 4, 6, 7 пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку.

Абзацами 3 5 пункту 4 Порядку №100 передбачено, що якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору.

Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Згідно з пунктом 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100 середня заробітна плата за час вимушеного прогулу, пов`язаного з незаконними звільненням у вересні 2021 року, повинна обчислюватися виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передували звільненню за липень та серпень 2021 року.

Суд установив, що у ці періоди позивачка заробітну плату не отримувала, оскільки з 12.09.2016 року фактично не працювала.

Тому суд вважає, що для визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу застосуванню підлягають положення пункту 4 Порядку №100, до яких відсилають положення пункту 2 Порядку №100.

Відповідач не надав до суду довідку про посадовий оклад позивачки за останньою займаною нею посадою.

Воднораз, зі змісту наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області №273-о від 14.08.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 при призначенні на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу координації бюджетного процесу Управління моніторингу доходів та обліково-звітних систем ГУ ДФС у Кіровоградській області встановлено посадовий оклад у розмірі 4800 грн. (а.с. 183, т.1)

Оскільки цей посадовий оклад є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати у розрахунковому періоді (6000 грн. у липні - серпні 2021 року), тому відповідно до абзацу 7 пункту 2, абзаців 4, 5 пункту 4 Порядку №100 середня заробітна плата повинна розраховуватися з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахункового періоду, а її нарахування має здійснюватися шляхом множення мінімальної заробітної плати на кількість місяців у розрахунковому періоді (2 місяці). За правилами абзацу 2 пункту 8 Порядку №100 середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу 5 пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, які передували звільненню. Виходячи з абзацу 1 пункту 8 Порядку №100, нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів вимушеного прогулу, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Таким чином, середня заробітна плата для оплати вимушеного прогулу, пов`язаного з незаконним звільненням, становитиме: 6000 грн. х 2 місяці = 12000 грн. (умовний дохід за липень серпень 2021 року); 12000 грн.: 43 робочих дні (кількість робочих днів у липні-серпні 2021 року) = 279,07 грн. середньоденна заробітна плата.

Вимушений прогул позивачки у період з 01.10.2021 року по 12.09.2022 року складає 236 робочих днів. Доказів того, що у цей період позивачці у встановленому порядку була надана відпустка без збереження заробітної плати, судом не здобуто.

Тож цей період вимушеного прогулу позивачки має бути оплачений середнім заробітком у сумі 65860, 52 грн. (279,07 грн. х 236).

Суд зазначає, що кошти втраченого заробітку за час вимушеного прогулу позивачки слід стягнути на її користь з ГУ ДФС у Кіровоградській області. Суми середнього заробітку визначені судом без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а їх нарахування та утримання має бути здійснено роботодавцем як податковим агентом при виплаті цих сум позивачці.

Вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку тривалістю 20 календарних днів за період роботи з 26.01.2014 року по 25.01.2015 року, 3 календарні дні додаткової відпустки державного службовця за період роботи з 03.11.2016 року по 02.11.2017 року, суд установив, що на виконання пункту 2 спірного наказу №134-о від 12.10.2021 року "Про звільнення ОСОБА_1 " позивачці такі кошти були нараховані у жовтні 2021 року у загальній сумі 12 204, 75 грн., але не були перераховані органом Казначейства через відсутність інформації про поточний рахунок, відкритий в установі банку на ім`я позивачки. (а.с. 136 39, т.3)

З огляду на те, що у цій справі наказ №134-о від 12.10.2021 року "Про звільнення ОСОБА_1 " скасовано, а позивачку поновлено на роботі, тому підстави для стягнення на її користь грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки, належної у разі звільнення, відсутні. Тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку у межах суми 5 581, 40 грн. (279,07 грн. х 20 днів кількість робочих днів у жовтні 2021 року) слід звернути до негайного виконання.

Судові витрати сторонами у справі не понесені.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного правління ДФС у Кіровоградській області №134-о від 12.10.2021 року "Про звільнення ОСОБА_1 "

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу координації бюджетного процесу, аналітики податкових ризиків Управління моніторингу доходів та обліково-звітних систем Головного управління ДФС у Кіровоградській області з 01.10.2021 року.

Стягнути з Головного управління ДФС у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.10.2021 року по 12.09.2022 року у сумі 65 860, 52 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку у межах суми 5 581, 40 грн. звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш

Повне рішення суду складено 19.09.2022 року.