Рішення № 10631097, 05.05.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "05" травня 2010 р. по справі № 4/133-38

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельський житлово-будівельний комбінат"

про стягнення 1 217 832,30 грн.

                                                                      Суддя Слободян П.Р.

За участю представників сторін:

від позивача: Мамро О. О. - довіреність у справі

від відповідача: Шевчук В. В. - довіреність у справі

27.04.2010р. в судовому засіданні оголошена перерва до 05.05.2010р.

Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", м. Київ звернувся в господарський суд з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський ЖБК", м. Ковель про стягнення 1217832,30грн. в т.ч. 1054027,75грн. основного боргу, 25433,18грн. збитків інфляції, 8820,87грн. річних, 60829,44грн. пені.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 27.04.2010р. проти позову заперечує, мотивуючи тим, що на день розгляду справи усі транспортні засоби позивачу повернуті та існує виконавчий напис, який виконано, останній є виконавчим документом, тому звернення до суду вважається повторним стягненням за договором, тобто повторною відповідальністю за зобов'язання, які вже відповідачем виконанні, дана позиція висвітлена в рішенні Верховного суду України від 25.01.2006р.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві.

27 квітня 2010 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 1440870,10грн. в т.ч. 1020928,52грн. лізингових платежів, 126136,80грн. пені, 53659,81грн. річних, 171424,08грн. інфляції, 68721,00грн. витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Позивач у відзиві на заперечення № 1239 від 28.04.2010р. та представник в судовому засіданні, повідомив, що виконавчий напис був вчинений для повернення предметів лізингу, а не заборгованості та стягнення заборгованості не відбулося.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

7 листопада 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" "лізингодавець" та товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельський ЖБК" "лізингоодержувач" був укладений договір фінансового лізингу № 553.

Відповідно до умов договору “лізиногодавець” відпустив, а “лізингоодержувач” одержав транспортні засоби: МАЗ 555102-223, кран маніпулятор UNIC URA - 1504, причеп МАЗ 837810-042 без тента, МАЗ 544008-060-031, МАЗ 544008-060-031, МАЗ 642208-232 з гідро відбором, напівпричіп МАЗ 975800-042 без тента, напівпричіп МАЗ - 975830-3012, автокран КС 55727-1, МАЗ 555102-225, МАЗ 642208-232, напівпричіп МАЗ 953000-011 (самосвал), напівпричіп МАЗ 975800-042 без тента, МАЗ 543203, напівпричіп МАЗ 975800-042 без тента, Ford 1830. МАЗ 543205, напівпричіп МАЗ 975830-3012, автокран КС-3579-2 на базі МАЗ 533702, МАЗ 543205, що підтверджується актами приймання-передачі транспортних засобів № 553/001 від 07.12.2007р., № 553/002 від 25.01.2008р., № 553/003 від 21.01.2008р., №№ 553/004, 553/005, 553/006, 553/008, від 27.12.2007р., №№ 553/007, 553/009 від 16.01.2008р., №№ 553/011, 553/012, 553/013, 553/014, 553/015, 553/016, 553/017, 553/018, 553/019 від 22.03.2008р., № 553/020 від 07.05.2008р., № 553/021 від 10.04.2008р.

Згідно п.п. 5.1.-5.3. договору відповідач зобов’язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до встановленого графіка.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Відповідно до цього, цивільні права і обов’язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Отже, з моменту отримання товару між сторонами виникли цивільно - правові відносини, які регулюються як загальними положеннями про зобов'язання так і окремими зобов’язаннями, зокрема, лізинг.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). (ст. 806 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, “лізингодавець” - ТзОВ "Євро Лізинг" зобов’язання за договором виконав та передав майно “лізингоодержувачу” ТзОВ "Ковельський ЖБК", що підтверджується актами приймання - передачі (зазначені вище).

Водночас, відповідачем належним чином не виконано зобов’язань та не проведено розрахунків відповідно до графіку платежів.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість станом на 26.04.2010р. складає 1020928,52грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Разом з тим, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, позовна вимога про стягнення з відповідача 171424,08грн. інфляційних, 53659,81грн. - 3% річних підставна та підлягає до задоволення.

Крім того, відповідно до ст. 546, 548 Цивільного кодексу виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно пункту 16.1 договору сторонами передбачена відповідальність за порушення зобов’язань згідно договору, а саме: за порушення термінів сплати лізингових платежів - пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Виходячи з умов договору та вимог Закону України “Про відповідальність за невиконання грошового зобов’язання”, нарахована позивачем пеня за прострочення платежу у розмірі 126136,80грн. підставна та підлягає до стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізин" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно виконавчого напису від 08.09.2008р. зареєстрованого в реєстрі за № 7002 запропоновано товариству з обмеженою відповідальністю "Ковельський ЖБК" повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" транспортні засоби, що були передані у користування на умовах фінансового лізингу за договором фінансового лізингу № 553 від 07.11.2007р. та стягнуто 67221,06грн.

Відповідно до постанови ВДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції про закриття виконавчого провадження від 18.12.2008р. виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 7002 виданого 08.09.2008р. закінчено.

Відповідно п. 6 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізин" "лізингодавець" має право вимагати від "лізингоодержувача" відшкодування збитків відповідно до закону та договору, отже вимоги про відшкодування позивачу витрат по сплаті виконавчого напису нотаріуса у розмірі 67221,06грн. та 1500,00грн. витрат пов'язаних з службовим відрядженням підставні та підлягають до задоволення.

При зверненні до суду позивач сплатив 24331,66грн. державного мита. Однак, виходячи з ціни позову та 1%-ної ставки державного мита, передбаченої абз. «а» п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету міністрів України "Про державне мито", слід було сплатити 14408,70грн., з огляду на що зайво сплачена різниця в сумі 9922,96грн. підлягає поверненню на підставі ст. 47 ГПК України.

Оскільки справу до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 11, 546, 548, 625, 806 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський ЖБК", (м. Ковель, вул. Підколодного, 3, код 33502868) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", (м. Київ, пр. Перемоги, 67, код 32774741) 1020928,52грн. лізингових платежів, 126136,80грн. пені, 53659,81грн. річних, 171424,08грн. інфляції, 68721,00грн. витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса та 1500,00грн. витрат пов'язаних з службовим відрядженням, 14408,70грн. витрат, пов’язаних з оплатою державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", (м. Київ, пр. Перемоги, 67, код 32774741) надмірно сплачене державне мито в розмірі 9922,96грн. (платіжне доручення № 6357 від 16.12.2009р.)

          Суддя                                                                      Слободян П. Р.