Рішення № 106310858, 19.09.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2022 року м. Київ справа №320/7388/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом Головного управління Держпраці у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінії Контрактів" про застосування заходів реагування,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Держпраці у Київській області (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінії Контрактів" (далі - відповідач), в якому просить суд:

- застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду у виді заборони експлуатації, а саме: заборонити експлуатацію АГЗП за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайка, вул. Валентини Чайки, 2а (п. 19; 20 Акту).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами здійснення перевірки відповідача встановлено порушення вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки, на підставі чого складено акт та припис про зобов`язання усунути виявлені порушення, однак після проведення повторної перевірки встановлено, що відповідач не усунув виявлені недоліки, а відтак є підстави для застосування заходів реагування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.

Відповідач, належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, відзив до суду не подав, з клопотанням та іншими заявами до суду не звертався.

Згідно з вимогами ст. 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляд судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежать від неї.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не наддасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Із урахуванням наведеного суд зазначає, що за час розгляду справи відповідач правом надання до суду відзиву не скористався, необхідні документи до суду не подав, не зазначив про об`єктивну причину їх ненадання і не надав доказів, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

За таких обставин суд визнає, що відповідач без поважних причин не надав докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, а тому згідно з приписамист.77 КАС України суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

На підставі наказу Головного управління Держпраці в Київській області від 17 березня 2021 р. № 1192 та направлення від 17 березня 2021 р. № 830 у період 18 березня 2021 р. по 31 березня 2021 р. посадовими особами позивача було проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання відповідачем, який розташований за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 4А, офіс 202, вимог законодавства у сферах охорони праці та промислової безпеки, за результатами якого складено акт від 31 березня 2021 р. № КВ830/734/АВ та припис від 31 березня 2021 р. №КВ830/734/АВ/П.

У ході перевірки виявлено порушення відповідачем законодавчих та нормативно-правових актів у сферах охорони праці та промислової безпеки, зокрема:

1) роботодавцем не забезпечено функціонування системи управління охороною праці, а саме: роботодавцем, на основі Типового положення про службу охорони праці з урахуванням специфіки виробництва та видів діяльності, чисельності працівників, умов праці та інших факторів не розроблене і не затверджене Положення про службу охорони праці підприємства, не визначена структура служби охорони праці, її чисельність, основні завдання, функції та права її працівників відповідно до законодавства;

2) роботодавцем не забезпечено функціонування системи управління охороною праці, а саме: на підприємстві на основі Типового положення, з урахуванням специфіки виробництва та вимог нормативно-правових актів з охорони праці, не розроблено і не затверджено відповідне положення підприємства про навчання з питань охорони праці;

3) роботодавцем не забезпечено контроль за додержанням посадовими особами, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, покладених на них функцій, а саме: відсутній план роботи та графіки обстежень підприємства службою охорони праці, затверджений роботодавцем;

4) на підприємстві не функціонує служба охорони праці, а саме: на підприємстві відсутній, затверджений роботодавцем, перелік інструкцій з охорони праці;

5) керівник підприємства не забезпечив утримання, експлуатацію і обслуговування електроустановок відповідно до вимог чинних нормативних документів, а саме:

- не затверджено Положення про енергетичну службу;

- не забезпечив проведення профілактичних випробувань та вимірювань електроустановок згідно з правилами і нормами (ПТЕ), які знаходяться на балансі підприємства;

6) на підприємстві не виконуються основні вимоги безпеки під час обслуговування електроустановок, а саме: на підприємстві відсутній затверджений керівником перелік робіт з підвищеною небезпекою;

7) на підприємстві відсутній список електротехнічних працівників, затверджений керівником;

8) роботодавцем не забезпечено функціонування системи управління охороною праці, а саме: директор ОСОБА_1 не пройшов (періодичне) навчання і перевірку знань з питань охорони праці. Порушено п.5.1. НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці»;

9) на підприємстві не виконуються організаційні заходи, що убезпечують працівників під час роботи, а саме: на підприємстві відсутні затвердженні на 2021 рік списки працівників, які мають право на видачу нарядів,розпоряджень, керівників робіт, допускачів, а також переліки робіт, що виконуються за нарядами, розпорядженнями і в порядку поточної експлуатації;

10) на підприємстві не виконуються основні вимоги безпеки під час обслуговування електроустановок, а саме: огляди, виявлення і ліквідація несправностей в електроустановках не виконуються. Не встановлена особою, відповідальною за електрогосподарство, періодичність цих робіт. Відсутні оперативні журнали для записів результатів огляду електроустановок;

11) не проведено регламентні роботи з опосвідчення стану безпеки електроустановок, що належать підприємству, із визначенням рівня безпечного стану;

12) керівником підприємства не забезпечено комплектування працівників випробуваними засобами захисту від ураження електричним струмом відповідно до норм комплектування;

13) на підприємстві не проводиться періодичний огляд засобів захисту із записом в журнал;

14) на підприємстві не виконуються правила безпеки під час виконання окремих видів робіт в електроустановках спеціального призначення, а саме: всі електричні машини, апарати, а також інше електрообладнання і електропроводки у вибухонебезпечних зонах, не пройшли зовнішній огляд із фіксацією в оперативному або спеціальному журналі;

15) на підприємстві не виконуються правила безпеки під час виконання окремих видів робіт в електроустановках спеціального призначення, а саме: не розроблена та не погоджена в Держпраці інструкція з охорони праці з виконання робіт з обслуговування електрообладнання, яке розташоване у вибухонебезпечних зонах;

16) на АГЗП не розроблені паспорти індивідуальної експлуатації на вибухозахищене електрообладнання АГЗС. Відсутні відомості про проведення випробування обладнання у вибухозахищеному виконанні на АГЗП;

17) не реєструються в журналі газонебезпечні роботи, які здійснюються без оформлення наряду-допуску, але з обов`язковою реєстрацією таких робіт в спеціальному журналі перед початком роботи (зокрема, роботи з відбору проб палива з автоцистерни);

18) не проведено атестації робочих місць за умовами праці;

19) ідентифікація об`єктів підвищеної небезпеки не проведена;

20) декларування безпеки об`єктів підвищеної небезпеки для кожного об`єкта підвищеної небезпеки, який експлуатується, не проведено;

21) не розроблено план локалізації і ліквідації аварій для кожного об`єкта підвищеної небезпеки, який експлуатується.

У зв`язку з тим, що відповідач вимоги закону не виконав та не усунув порушення, встановлені у приписі, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Закон України "Про охорону праці" №2694-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні

Стаття 1 Закону №2694-XII визначено, що охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону №2694-XII державна політика в галузі охорони праці базується, у тому числі на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних умов праці.

Стаття 27 Закону України "Про охорону праці" визначає, що нормативно-правові акти з охорони праці - це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов`язкові для виконання.

Відповідно до вимог п.1 Положення про Державну службу України з питань праці затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Основними завданнями Держпраці є: 1) реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; 2) здійснення комплексного управління охороною праці та промисловою безпекою на державному рівні; 3) здійснення державного регулювання і контролю у сфері діяльності, пов`язаної з об`єктами підвищеної небезпеки; 4) організація та здійснення державного нагляду (контролю) у сфері функціонування ринку природного газу в частині підтримання належного технічного стану систем, вузлів і приладів обліку природного газу на об`єктах його видобутку та забезпечення безпечної і надійної експлуатації об`єктів Єдиної газотранспортної системи.

Згідно з вимогами підпунктів 4, 16, 52 пункту 4 Положення №95 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування; здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення; виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів; організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення та перевірки їх знань; зупиняє, припиняє, обмежує експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень та інших виробничих об`єктів, виготовлення та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва, виконання певних робіт, у тому числі пов`язаних із користуванням надрами, застосуванням нових небезпечних речовин, реалізацію продукції шляхом видачі відповідного розпорядчого документа у передбачених законодавством випадках, а також анулює видані дозволи і ліцензії до усунення порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю працівників.

Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право звертатися у передбачених законом випадках до суду (п.п. 12 п. 6 Положення №96).

Пункт 7 Положення №96 передбачає, що Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Додатком до постанови Кабінету Міністрів України 11 лютого 2018 р. №100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" затверджено перелік територіальних органів Державної служби з питань праці, що утворюються. Відповідно до вказаного переліку утворено Головне управління Держпраці у Київській області.

Згідноз вимогами статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог статті 38 Закону №2694-XII державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 р. № 877-V (далі - Закон № 877-V).

Відповідно до вимог ст. 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з вимогами п. 5 ст. 4 Закону № 877-V повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

Відповідно до вимог ст. 7 ч. 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Положення п. 3 ст. 6 ст. 7 ч. 7 Закону № 877-V закріплюють, що підставами для здійснення позапланових заходів є: перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Виходячи із системного аналізу вищевказаних правових норм, суд дійшов висновку, що встановлення факту порушення вимог законодавства у сфері охорони праці, що створює загрозу життю та здоров`ю людей та у подальшому може призвести до тяжких наслідків у цій сфері, є достатньою підставою для застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.

Адміністративний суд, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що виявлені органом державного нагляду (контролю) порушення вимог законодавства у сфері охорони праці створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей і не були усунуті суб`єктом господарювання, має ухвалити рішення про вжиття відповідних заходів реагування.

Поняття загроза життю та/або здоров`ю людини є оціночним поняттям та віднесено до сфери захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

Суд зазначає, що при прийнятті рішення суд враховує, що життя та здоров`я людини має бути найвищою цінністю у суспільстві.

Недотримання правил у сфері охорони праці може призвести до тяжких наслідків, що є неприпустимим, оскільки порушуватиме конституційно закріплені права людей, зокрема тих, які працюють у відповідача.

У ході розгляду справи судом встановлено, що Головним управлінням Держпраці в Київській області проведена позапланова перевірка виконання суб`єктом господарювання припису щодо усунення порушень вимог законодавства, виданого за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю), а саме припису на усунення порушень від 31 березня 2021 р. №КВ830/734/АВ/П.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 10 Закону № 877-V суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо: державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону; суб`єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб`єкта господарювання); тривалість планового заходу державного нагляду (контролю) або сумарна тривалість таких заходів протягом року перевищує граничну тривалість, встановлену частиною п`ятою статті 5 цього Закону, або тривалість позапланового заходу державного нагляду (контролю) перевищує граничну тривалість, встановлену частиною четвертою статті 6 цього Закону; орган державного нагляду (контролю) здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю); органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику; у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Закону України №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема: перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

Отже, факт виконання/невиконання суб`єктом господарювання порушень, може бути встановлено лише за результатами проведення органом державного нагляду (контролю) позапланових заходів (перевірки).

Суд не наділений повноваженнями виконувати функції органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері охорони праці, які в свою чергу є дискреційними, а тому тільки позивач при проведенні перевірки вправі оцінити якість виконаних робіт, спрямованих на усунення порушень.

Вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил у сфері охорони праці слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи.

Водночас, існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування.

Указані висновки кореспондується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26 червня 2018 р. по справі № 823/589/16.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що застосування відповідних заходів реагування є необхідним оперативним та превентивним способом впливу з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей.

Таким чином, не має значення якою особою було допущено ці порушення, оскільки такий захід впливу застосовується контролюючим органом не з метою притягнення винних осіб до відповідальності, а виключно з метою уникнення заподіяння шкоди життю та здоров`ю людей, тобто має запобіжний характер.

Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері охорони праці призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень.

Крім того, захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері охорони праці.

Указані висновки кореспондується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 5 грудня 2018 р. по справі № 826/13896/16.

Верховний Суд у постанові від 8 квітня 2020 р. у справі №420/3577/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 88654613) зазначив, що такий захід реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань охорони праці, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю працівників.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена і у постанові від 28 лютого 2019 р. по справі №810/2400/18.

При цьому, вказані порушення були встановлені ще у квітні 2021 році в приписі та досі не усунуті та не оскаржені відповідачем.

Ураховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, щодо задоволення позовних вимог про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду у виді заборони експлуатації, а саме: заборонити експлуатацію АГЗП за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайка, вул. Валентини Чайки, 2а (п. 19; 20 Акту).

За приписами ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з п. 41 висновку 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні в матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Витрат пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз позивачем під час розгляду справи не здійснювалось, тому підстави для вирішення питання про судові витрати відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінії Контрактів" заходи реагування у сфері державного нагляду у виді заборони експлуатації, а саме: заборонити експлуатацію АГЗП за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайка, вул. Валентини Чайки, 2а (п. 19; 20 Акту).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач Головного управління Держпраці у Київській області, адреса: вул. Вавілових, 10, м. Київ, 04060, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінії Контрактів", адреса: вул. Шевченка, буд. 4А, офіс 202, м. Ірпінь, Київська область, 08200, код ЄДРПОУ - 41078267.

Суддя Журавель В.О.