Рішення № 106310842, 19.09.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2022 року м. Київ справа №320/6811/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ергопак" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ергопак" (далі - позивач) з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00330;

- зобов`язати відповідача підготувати висновок про повернення позивачу суми надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість) за митною декларацією №UA100300/2020/425463 у сумі 184178 грн. 81 коп. та подати його у встановленому порядку для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для повернення на банківський рахунок позивача IBAN НОМЕР_1 в АТ "КредіАгріколь Банк", МФО 300614.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно та необґрунтовано відмовлено в митному оформленні товарів згідно митної декларації UA100300/2020/425354 та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/425463, а також проігнорувано вимогу про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації №UA100300/2020/425463 та повернення надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість) у розмірі 184 178 грн. 81 коп.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

19 липня 2021 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що декларантом до митного оформлення подано лист Головного управління Держпраці у Київській області від 25 листопада 2020 р. №11/3/20/18959, в якому не зазначена мета ввезення задекларованих товарів. Зазначив, що у цьому листі номер партії або серійного номера товару містить інформацію щодо номера рахунку-фактури без зазначення дати складання, та не містить артикулів, які вказані у графі 31 митної декларації.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

30 березня 2018 р. між позивачем та ZHANGJIAGANGHANDARUBBERPRODUCTSCO.LTD (виробник товару) підписано контракт № 03/18. Відповідно до контракту було здійснено імпорт в Україну партії рукавичок латексних не опудрених, код УУКТЗЕД 4015190000, згідно інвойсу № 20НD072 від 9 вересня 2020 року, обсяг партії: 202320 пар. Вказана партія товару ввозилася, в тому числі, для реалізації на території Україні з метою здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію і ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19).

26 листопада 2020р. позивачем подано до Відділу митного оформлення № 1 митного поста "Київ - південно-західний" Київської митниці Держмитслужби митну декларацію № UA100300/2020/425354. Позивачем було визначено митну вартість товару із врахуванням загальної вартості товару за інвойсом у розмірі 29293,20 дол. США, роялті - 58,58 дол. США та витрат на транспортування - 1550 дол. США, що в перерахунку по курсу валют на дату подачі митної декларації (28,3816 грн. за дол.) в загальній сумі складало 877041 грн. 96 коп. Від даної суми в митній декларації була розрахована сума ввізного мита (5%) - 43852,10 грн. На підставі змін, внесених пунктом 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, сума податку на додану вартість в митній декларації не розраховувалась.

Разом з митною декларацією митному органу було подано усі документи, які передбачені пунктом 3 статті 335 Митного кодексу України (надалі МКУкраїни), а саме:

- пакувальний лист від 9 вересня 2020 р.;

- рахунок-фактура (інвойс)№20HD072 від 9 вересня 2020 р.;

- коносамент №LSSHEC200901769 від 10 жовтня 2020 р.;

- автотранспортну накладну №6565 від 23 листопада 2020 року ;

- сертифікат походження товару № 20С3205А2414/00015 від 6 жовтня 2020 р.;

- Довідка-рахунок від 26 листопада 2020 р. до інвойсу №20HD072 від 9 вересня 2020 р. , що підтверджує роялті;

- транспортна довідка №09/11 від 9 листопада 2020 р., що підтверджує вартість перевезення товару;

- Контракт № 03/18 від 30 березня 2018 р.;

- Ліцензійний договір на використання об`єкта права інтелектуальної власності від 31 грудня 2010 р.;

- Ліцензійний договір на використання об`єкта права інтелектуальної власності від 1 березня 2012 року;

- Ліцензійний договір на використання об`єкта права інтелектуальної власності від 1 вересня 2017 року;

- Генеральний договір №1103-2019 на транспортно-експедиторське обслуговування пр. комбінованих перевезеннях експортно-імпортних і транзитних вантажів від 11 березня 2019 року;

- інформаційний лист від імпортера №368 від 26 листопада 2020 р. з повідомленням мети ввезення товару;

- повідомлення Держпраці про введення в обіг засобів індивідуального захисту №11/2/20/18959 від 25 листопада 2020 р.

26 листопада 2020 р. посадовою особою митного органу - державним інспектором Янковенком Богданом Петровичем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00330, відповідно до якої у митному оформленні (випуску) товарів було відмовлено з таких причин: Відповідно до пункту 11 статті 264, пункту 3 статті 335 Митного кодексу України, пункту 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України - до митного оформлення не подано документи, що підтверджують ввезення медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій короно вірусної хвороби (COVID-19) спричиненої коронавірусом SARS CoV-2 та які звільняються від оподаткування податком на додану вартість, а також документів, зазначених в графі 44 митної декларації.

Не погоджуючись з карткою відмови, 4 грудня 2020 р. позивач звернувся до Київської митниці Держмитслужби із Скаргою вих. №378 від 3 грудня 2020 р. (дані - Скарга 1), в якій просив скасувати картку відмови UA100300/2020/00330 в прийнятті митної декларації № UA100300/2020/425354 та митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та повернути суму надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість) у сумі 184178 грн. 81 коп. по митній декларації №100300/2020/425354.

5 січня 2021року позивач отримав відповідь №7.8-8/15/11/25482 від 21 грудня 2020 року (далі - Відповідь №1) на Скаргу 1, в якій в задоволенні вимог позивача було відмовлено.

4 лютого 2021року позивач направив Скаргу вих. №25 від 4 лютого 2021 року (далі - Скарга 2) до митного органу вищого рівня - Державної митної служби України, в якій також просив скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00330 та повернути суму надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість) за митною декларацією № UA 100300/2020/425463 у сумі 184178 грн. 81 коп. на банківський рахунок позивача.

16 березня 2021року позивач отримав відповідь №08-1/15-01/13/2916 від 9 березня 2021 р., в якій в задоволенні вимоги позивача також було відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваною з карткою відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України №540-IX внесено зміни до пункту 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13-17, ст. 112), якими визначено:

"71. Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 р. № 224 (надалі - Постанова Кабінету Міністрів України №224), в редакції, яка діяла на момент митного оформлення, затверджено перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, відповідно до якого, окрім іншого, визначені такі засоби індивідуального захисту, які звільняються від сплати ввізного мита та від оподаткування податком на додану вартість:

4015 Рукавички нітрилові;

4015 Рукавички латексні не опудрені.

Отже, до цього переліку товарів входять рукавички латексні не опудрені, код УКТЗЕД 4015190000, стосовно яких позивачем подана до митного органу митна декларація №UA100300/2020/425354 із застосуванням пільг по звільненню від сплати ПДВ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 р. №226 та постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 р. № 271, в редакціях, які діяли на момент митного оформлення, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 № 761 «Про затвердження Технічного регламенту засобів індивідуального захисту» такого змісту:

1-1. Установити, що на час дії пункту 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" податкового кодексу України та пункту 9-6 розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України введення в обіг засобів індивідуального захисту, включених до переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 р. № 224 (далі Перелік), дозволяється:

якщо вони відповідають вимогам затвердженого цією постановою Технічного регламенту;

або на підставі повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг окремих засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, але використання яких необхідне в інтересах охорони здоров`я.

При цьому дія затвердженого цією постановою Технічного регламенту не поширюється на засоби індивідуального захисту, на які видано таке повідомлення Державною службою з питань праці. Для введення в обіг на підставі повідомлення Державної служби з питань праці таких засобів індивідуального захисту заявник подає до зазначеного органу заяву із зазначенням мети введення в обіг, інформації щодо виробника, назви виробів, номера партії або серійного номера, обсягу партії, а також дані щодо призначення виробу та способу дії. За результатами опрацювання поданих документів Державна служба з питань праці видає заявнику відповідне повідомлення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 264 МК України митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Митним органам забороняється вимагати надання декларантом або уповноваженою ним особою документів та/або відомостей, якщо цим Кодексом та іншими законами України передбачено надання таких документів (відомостей) митним органам державними органами, установами та організаціями, уповноваженими на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, через єдиний державний інформаційний веб-портал "Єдине вікно для міжнародної торгівлі", а також приймати і використовувати такі документи та/або відомості, надані декларантом або уповноваженою ним особою, для здійснення митних формальностей, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до вимог п.9. ч.3. ст. 335 МК України разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою у разі необхідності зазначаються відомості про документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму.

Позивачем на підтвердження права на звільнення від сплати ПДВ при митному оформленні було подано документи, що передбачені Митним кодексом України, в тому числі і документи, які підтверджують право на звільнення від сплати ПДВ, а саме повідомлення про введення в обіг засобів індивідуального захисту від Головного управління Держпраці у Київській області щодо даної партії рукавичок латексних не опудрених №11/3/20/18959 від 25 листопада 2020 р. з повідомленням мети ввезення товару.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що в листі Головного управління Держпраці в Київській області №11/3/20/18959 від 25 листопада 2020 р. не зазначена мета ввезення задекларованих товарів, не може братися судом до уваги, оскільки законодавством України не передбачені конкретні вимоги щодо переліку інформації, яка має зазначатися у повідомленні компетентного органу. Також відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що товар відповідно до наявного маркування не відповідає меті ввезення визначених Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 № 224.

Суд бере до уваги, що законодавством України не встановлені вимоги щодо маркування товару, який ввозиться з метою здійснення заходів, спрямованих на запобігання, виникненню і поширенню, локалізацію і ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (Covid-19). Окрім того, пільга з оподаткування повинна застосовуватися, незалежно від того, кому здійснюється постачання товарів, включених до Переліку №224 закладам охорони здоров`я чи будь-яким іншим суб`єктам господарювання/кінцевим споживачам. Також Постанова Кабінету Міністрів України №224 не містить однозначного висновку про те, що звільнялись від оподаткування засоби індивідуального захисту виключно для закладів охорони здоров`я.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 3 МК України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Тому суд дійшов висновку, що партія товару, а саме рукавички латексні не опудрені згідно з митною декларацією №UA100300/2020/425354, за якою складено оскаржувану картку відмови, входить до переліку товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 № 224, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Суд зазначає, що позивач правомірно застосував пільгу по звільненню зі сплати ПДВ при ввезенні товару на митну територію України та для підтвердження права на пільгу разом з митною декларацією подав до митного органу передбачені чинним законодавством України документи, на підтвердження права на пільгу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, частини 5 статті 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Так, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, interalia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovaandPine v. theCzechRepublic), № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovaandPine v. theCzechRepublic), пункту 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovaandPine v. theCzechRepublic), пункт 53 та «Тошкуце та інші проти Румунії» (ToscutaandOthers v. Romania), пункт 38).

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності відмови позивачу в прийнятті митної декларації та прийнятті картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00330. Натомість, судом встановлено факт дотримання позивачем всіх вимог щодо митної декларації, встановлені Митним кодексом України, а саме митна декларація № UA100300/2020/425354 від 26 листопада 2020 р. містить всі відомості і подана із документами, які передбачені ст. 335 Митного кодексу України.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача підготувати висновок про повернення позивачу суми надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість) у розмірі за митною декларацією №UA100300/2020/425463 у сумі 184 178 грн. 81 коп. та подати його у встановленому порядку для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для повернення на банківський рахунок позивача IBAN НОМЕР_1 в АТ "КредіАгріколь Банк", МФО 300614, суд зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, внаслідок прийняття митним органом картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00330, позивач був вимушений для випуску в обіг на території України товару, оформити нову митну декларацію №UA100300/2020/425463 без застосування преференцій, згідно з якою надмірно сплатив митні платежі (а саме ПДВ) на суму 184 178 грн. 81 коп., що підтверджується відміткою в графі 47 митної декларації №UA100300/2020/425463.

Правовідносини, пов`язані із поверненням надміру сплачених сум митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13 березня 2012 року).

Частинами 1, 3 статті 301 Митного кодексу України (в редакції від 17 березня 2020 р.) передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з вимогами п. 6 частини 5 статті 301 Митного кодексу України (в редакції від 17 березня 2020 р.) повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо: платником податків подано митному органу документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Відповідно до вимог пунктів 43.1-43.5 статті 43 Податкового кодексу України (в редакції від 17 березня 2020 р.) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 р. № 643 (надалі - Порядок), визначає послідовність виконання дій посадовими особами Держмитслужби та митниць Держмитслужби при поверненні, зокрема суб`єктам господарювання помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною 5 статті 301 Митного кодексу України, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Згідно з вимогами пунктами 1, 3 розділу III зазначеного Порядку повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною 5 статті 301 Митного кодексу України, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Платник податків подає до митниці Держмитслужби заяву довільної форми в паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі за допомогою засобів ІТС Держмитслужби з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі через систему електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

Як слідує з матеріалів справи, скарга та повторна заява, які подавались позивачем до Митного органу під час адміністративного оскарження картки відмови, одночасно містили вимоги щодо повернення надмірно сплачених митних платежів та оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України, тому вимога позивача про зобов`язання відповідача підготувати висновок про повернення позивачу суми надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість) за митною декларацією №UA100300/2020/425463 у сумі 184178 грн. 81 коп. та подати його у встановленому порядку для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для повернення на банківський рахунок позивача IBAN НОМЕР_1 в АТ "КредіАгріколь Банк", МФО 300614, підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 5 травня 2012 р. № 5076-VI (далі Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Судом встановлено, що між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Яценко, Аверкова та партнери» (Об`єднання) було укладено договір про надання правової допомоги від 3 червня 2021 р. № 01.

Відповідно до вимог п. 1.1 розділу 1 цього договору клієнт доручає, а об`єднання, відповідно до чинного законодавства, приймає на себе доручення по наданню клієнту правової допомоги та захисту його інтересів у кримінальних справах (провадженнях), справах про адміністративні правопорушення, цивільних т господарських справах, адміністративних справах, виконавчих провадженнях. Правова допомога надається на всій території України.

Дослідивши наявні докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що ні позивачем, ні відповідачем не надано Актів прийому-виконання робіт, довідок про виконання об`єднанням робіт (з конкретним переліком цих робіт, часом їх виконання та конкретною вартістю тощо), та не надано доказів понесення самим позивачем витрат про сплату об`єднанню за надання професійної правничої допомоги (квитанції або платіжного доручення про сплату витрат на правничу допомогу). У зв`язку з цим, суд зазначає, що клопотання представника позивача про відшкодування витрат за наданупрофесійну правничу допомогу є не обґрунтованим, тому не підлягає задоволенню.

Щодо розподілу інших судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення від 4 червня 2021 р. № 34145 на суму 3 062 грн. 68 коп. та платіжного доручення від 4 червня 2021 р. № 34151 на суму 2270 грн. 00 коп. позивачем сплачено судовий збір на суму 5 332 грн. 68 коп. Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 5 332 грн. 68 коп. підлягають стягненню на його за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00330.

Зобов`язати Київську митницю Держмитслужби підготувати висновок про повернення позивачу суми надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість) за митною декларацією №UA100300/2020/425463 у сумі 184178 грн. 81 коп. та подати його у встановленому порядку для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для повернення на банківський рахунок позивача IBAN НОМЕР_1 в АТ "КредіАгріколь Банк", МФО 300614.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ - 43337359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ергопак" (код ЄДРПОУ - 31364122) судовий збір у розмірі 5 332 (п`ять тисяч триста тридцять дві) грн. 68 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ергопак", адреса: вул. Соборна, 36, м. Боярка, Київська область, 08150, код ЄДРПОУ - 31364122.

Відповідач Київська митниця Держмитслужби, адреса: бул. Гавела Вацлава, 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ - 43337359.

Суддя Журавель В.О.