Рішення № 106310560, 16.09.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2022 року м.Київ № 320/1615/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рокитянської селищної ради Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Рокитянської селищної ради Київської області, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Рокитянської селищної ради, яка полягає у не прийнятті у встановлений законом строк рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.08.2021 вхідний № 792 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,2170 га, кадастровий номер 3223781500:04:009:0059, яка розташована на території Житньогірської сільської ради Білоцерківського (колишнього Рокитнянського) району Київської області, для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Рокитнянську селищну раду розглянути на найближчому пленарному засіданні чергової або позачергової сесії заяву ОСОБА_1 від 26.08.2021 вхідний № 792 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,2170 га, кадастровий номер 3223781500:04:009:0059, яка розташована на території Житньогірської сільської ради Білоцерківського (колишнього Рокитнянського) району Київської області, для ведення особистого селянського господарства та прийняти рішення про його затвердження та передачу земельної ділянки площею 1,2170 га, кадастровий номер 3223781500:04:009:0059, у власність ОСОБА_1 .

В обґрунтування поданого позову ОСОБА_2 зазначила, що рішенням Житньогірської сільської ради №459-39-УІІ від 07.09.2020 позивачці надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Житньогірської сільської ради Рокитнянського району Київської області для ведення особистого селянського господарства. На реалізацію вищевказаного рішення позивачкою було замовлено у відповідній організації та подано на розгляд відповідача разом із заявою проект землеустрою відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3223781500:04:009:0059, яка розташована на території Житньогірської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Проте, 21.09.2021, за результатами голосування рішення по суті розгляду заяви позивачки не набрало потрібної кількості голосів, а тому прийнято не було. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивачка оскаржила його до суду.

Ухвалою суду від 07.02.2022 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 , подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що розгляд питання про затвердження проекту землеустрою неодноразово призначався до розгляду на сесію Рокитнянської селищної ради. За наслідком розгляду такого клопотання 21.09.2021 рішення не прийнято у зв`язку з ненабранням відповідної кількості голосів депутатів від загального складу ради. Також, дане питання було призначено на 18.02.2022 за №289, проте у зв`язку з великою кількістю питань його розгляд перенесено на 24.02.2022. Проте, у зв`язку з запровадженням в Україні воєнного стану, питання затвердження проекту землеустрою розглянуто не було. Тому, відповідач стверджує, що доводи позивача про допущення ним протиправної бездіяльності є безпідставними.

Позивачка, не погоджуючись з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву, подала відповідь на відзив через свого представника, у якій зазначила про те, що факт не прийняття відповідачем жодного із рішень, передбачених ст. 118 ЗК України за наслідком розгляду поданого ОСОБА_1 проекту землеустрою згідно заяви від 26.09.2021 вхід.№792 свідчить про протиправну бездіяльність Рокитнянської селищної ради.

Також, представником позивачки заявлено клопотання про здійснення розгляду справи з проведенням судового засідання.

Розглянувши дане клопотання, суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу та якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Водночас, зміст клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не дає підстав стверджувати, що повне та всебічне з`ясування усіх обставин у справі потребує проведення судового засідання чи заслуховування пояснень сторін.

Більш того, представник позивача у клопотанні не зазначив, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.

Дослідивши клопотання представника позивача, матеріали справи, беручи до уваги предмет та підстави позову, обставини, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги та заперечення, характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та приходить до висновку, що в задоволенні клопотання має бути відмовлено.

Згідно з частиною 2 статті 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити дану справу по суті за наявними у ній матеріалами.

На підставі наведеного справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 15.12.2000 Рокитнянським РВ ГУ МВС України в Київській області.

04.04.2020 позивачка звернулась до Житньогірської сільської ради з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Житньогірської сільської ради Рокитнянського району Київської області.

Рішенням Житньогірської сільської ради Рокитнянського району Київської області від 07.09.2020 №459-39-УІІ надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Житньогірської сільської ради Рокитнянського району Київської області.

На підставі вищевказаного рішення, позивачка звернулась до ФОП ОСОБА_3 з заявою про розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За зверненням позивачки, ФОП ОСОБА_3 розроблено проект щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

Новосформовану земельну ділянку зареєстровано в Державному земельному кадастрі за №3223781500:04:009:0059, що підтверджується Кадастровим планом земельної ділянки та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.01.2022 №ЗВ-9901544392022.

Проект документації із землеустрою було погоджено висновком ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 16.03.2021 №5125/82-21.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 715-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» затверджено територію Ронитнянської селищної територіальної громади (з адміністративним центром у селищі міського типу Рокитне) до складу якої, зокрема, увійшла територія територіальної громади села Житні Гори Рокитнянського району Київська оо іасті.

Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 «Про утворення та ліквідацію районів» у Київській області утворено Білоцерківський район (з адміністративним центром у місті Біла Церква) складі територій Білоцерківської міської, Володарської селищної, Гребінківської селищної, Ковалівської сільської, Маловільшанської сільської, Медвинської сільської, Рокитнянської селищної, Сквирської міської, Ставищенської селищної, Таращанської міської, Тетіївської міської, Узинської міської, Фурсівської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України; при цьому Рокитнянський район Київської області ліквідовано.

У свою чергу, Житньогірська сільська рада Рокитнянського району Київської області припинена в результаті реорганізації шляхом приєднання до Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області відповідно до рішення Рокитнянської селищної ради від 10.12.2021 № 29-02-УІІІ «Про початок реорганізації Житньогірської сільської ради Рокитнянського району Київської області шляхом приєднання до Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області», про що 12.10.2021 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено відповідний запис /копія рішення та виписки додається).

Таким чином, з 10.12.2021 по на даний час розпорядником земельної ділянки з кадастровим номером 3223781500:04:009:0059 площею 1,2170 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території колишньої Житньогірської сільської ради Рокитнянського району Київської області є Рокитнянська селищна рада Київської області.

З матеріалів справи вбачається, що у серпні 2021 року позивачка звернулась до Рокитнянської селищної ради Київської області з клопотанням у відповідності до статей 118, 121 Земельного кодексу України та просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 1,2170 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3223781500:04:009:0059, яка розташована за адресою: Київська область, Рокитнянський район, Житньогірська сільська рада.

Питання затвердження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території колишньої Житньогірської сільської ради, що увійшла до складу Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області та передачу у приватну власність земельної ділянки неодноразово призначалися на пленарні засідання 12 сесії УІІІ скликання від 21.09.2021, 29.11.2021, 10.12.2021, 13.01.2022, 18.02.2022 та на 24.02.2022.

Проте, за наслідком розгляду клопотання, рішення відповідачем не приймалося у зв`язку з ненабранням потрібної кількості голосів депутаті від загального складу ради.

Крім того, 24.02.2022 у зв`язку з веденням на території України воєнного стану, клопотання ОСОБА_1 не розглядалось.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивачка звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 року №2768-III (далі - ЗК України, у редакції, чинній на час винесення спірного рішення), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п.б ч.1 ст.81 ЗК України (у редакції, чинній на час винесення спірного рішення) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 ст.116 ЗК України (у редакції, чинній на час винесення спірного рішення) встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст.36 ЗК України (у редакції, чинній на час винесення спірного рішення) громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.

На підставі ч.6 ст.118 ЗК України (у редакції, чинній на час винесення спірного рішення) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Отже, рішенню про надання або відмову у наданні земельної ділянки у власність або користування передує отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки та їх надання відповідному органу.

Згідно з вимогами ст.50 Закону України «Про землеустрій» (у редакції, чинній на час винесення спірного рішення) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали погодження проекту землеустрою.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Житньогірської сільської ради Рокитнянського району Київської області від 07.09.2020 №459-39-УІІ надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Житньогірської сільської ради Рокитнянського району Київської області.

Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України (у редакції, чинній на час винесення спірного рішення) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно зі ст.186-1 ЗК України (у редакції, чинній на час винесення спірного рішення) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

На підставі вищевказаного рішення, позивачка звернулась до ФОП ОСОБА_3 з заявою про розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За зверненням позивачки, ФОП ОСОБА_3 розроблено проект щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

Новосформовану земельну ділянку зареєстровано в Державному земельному кадастрі за №3223781500:04:009:0059, що підтверджується Кадастровим планом земельної ділянки та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.01.2022 №ЗВ-9901544392022.

Отже, рішенню про надання або відмову у наданні земельної ділянки у власність або користування передує отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки та їх надання відповідному органу.

Згідно з вимогами ст. 50 Закону України «Про землеустрій» (у редакції, чинній на час винесення спірного рішення) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: - завдання на розроблення проекту землеустрою; - пояснювальну записку; - копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); - рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); - письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; - матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); - відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); - копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; - розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); - розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); - акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); - акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); - перелік обмежень у використанні земельних ділянок; - викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); - кадастровий план земельної ділянки; - матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); - матеріали погодження проекту землеустрою.

Складові Проекту землеустрою позивача щодо найменувань відповідають вказаній вище нормі закону.

Відповідно до ст. 34 Закону України від 7 липня 2011 року №3613-VI «Про Державний земельний кадастр» на кадастровому плані земельної ділянки відображаються: - площа земельної ділянки; - зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності); - координати поворотних точок земельної ділянки; - лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки; - кадастровий номер земельної ділянки; - кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності); - межі земельних угідь; - межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту; - контури об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.

Таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, відомостей про цільове призначення земельної ділянки та розробника документації із землеустрою на земельну ділянку є невід`ємною частиною кадастрового плану земельної ділянки. Кадастровий план земельної ділянки складається при формуванні земельної ділянки у паперовій та електронній (цифровій) формі. Порядок складання та затвердження вимог до оформлення кадастрових планів земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України. У разі зміни відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, власнику (користувачу) земельної ділянки за його заявою Державний кадастровий реєстратор видає Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, складовою частиною якого є кадастровий план, що містить внесені відомості. Кадастровий план земельної ділянки у Проекті містить відомості, передбачені вказаною нормою.

Згідно частин восьмої-десятої статті 118 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час винесення спірного рішення) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять.

При цьому, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі №1640/2594/18.

Судом із матеріалів справи встановлено, що за наслідком розгляду клопотання позивачки пр затвердження проекту землеустрою, відповідач у двотижневий строк не прийняв відповідного рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду, що суперечить чинному законодавству.

Відтак, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачкою вимоги статті 118 ЗК України дотримані.

Проект землеустрою на спірну земельну ділянку у порядку, визначеному статтею 186-1 ЗК України, погоджений ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області відповідним висновком про розгляд документації із землеустрою від 16.03.2021 №5125/82-21, що на час надання висновку про погодження проекту землеустрою відповідало вимогам чинного земельного законодавства.

Таким чином, суд вважає, що погоджений проект землеустрою відповідав вимогам земельного законодавства, а відповідно, включав всі необхідні документи, у тому числі згоду землевласника в особі Житньогірської сільської ради Рокитнянського району Київської області на час прийняття рішення про надання дозволу на розроблення такого проекту.

На підставі вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття у встановлений двотижневий строк рішення за наслідком розгляду клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою від 26.08.2021 вхід. №792.

Посилання відповідача як на поважну причину нерозгляду клопотання позивачки - введення воєнного стану на території України з 24.02.2022, суд не приймає до уваги, оскільки спірні правовідносини виникли за півроку до запровадження такого стану у країні, та відповідач відповідно також був зобов`язаний прийняти відповідне рішення за наслідком розгляду клопотання позивачки у двотижневий строк після звернення з таким клопотанням (26.08.2021).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Таким чином, згідно вказаних норм, питання затвердження проекту землеустрою, поділу земельних ділянок тощо, відповідач має вирішувати за наслідками розгляду відповідного клопотання на пленарному засіданні.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Абзацом 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Отже, належним способом захисту прав позивачки у цій справі є зобов`язання відповідача у встановленому законом порядку розглянути на черговій сесії Рокитнянської селищної ради питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,2170 га, кадастровий номер 3223781500:04:009:0059, яка розташована на території Житньогірської сільської ради Білоцерківського (колишнього Рокитнянського) району Київської області, для ведення особистого селянського господарства та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 10.10.2019 по справі № 814/1959/17.

Таким чином, решта позовних вимог ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не спростував у ході розгляду справи, та не надав до суду жодних належних і достатніх доказів, які спростовують твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій.

Суд також зауважує, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

На підставі цієї норми, враховуючи, що відповідач без поважних причин не надав суду відзив на позов, суд вважає за можливе кваліфікувати таку поведінку суб`єкта владних повноважень як визнання ним позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Водночас, відповідно до частини шостої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

Суд зазначає, що у зв`язку з розпочатою військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

У подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.08.2022 №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Отже, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року № 389-VIII.У свою чергу, відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, як безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Суд вважає, що вказані обставини унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в частині розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та прийняття за результатами такого розгляду відповідного рішення, а тому відповідно до ч.3 ст.378 КАС України наявні підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до припинення (скасування) в Україні воєнного стану.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до копії квитанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1984,80 грн.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору, підлягають часткову стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рокитнянської селищної ради у розмірі 1587,84 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Рокитянської селищної ради Київської області щодо неприйняття у встановлений законом строк рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.08.2021 вхідний №792 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,2170 га, кадастровий номер 3223781500:04:009:0059, яка розташована на території Житньогірської сільської ради Білоцерківського (колишнього Рокитнянського) району Київської області, для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Рокитнянську селищну раду Київської області (код ЄДРПОУ - 04358997, Київська область, Білоцерківський район, смт. Рокитне, вул.Незалежності, 2) розглянути на найближчому пленарному засіданні чергової сесії заяву ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 26.08.2021 вхідний №792 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,2170 га, кадастровий номер 3223781500:04:009:0059, яка розташована на території Житньогірської сільської ради Білоцерківського (колишнього Рокитнянського) району Київської області, для ведення особистого селянського господарства, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Відстрочити виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Рокитнянської селищної ради Київської області (код ЄДРПОУ - 04358997, Київська область, Білоцерківський район, смт. Рокитне, вул.Незалежності, 2) судовий збір у розмірі 1587 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят сім) грн 84 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.