Рішення № 106306346, 07.09.2022, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/5456/20

Провадження № 2/552/15/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.09.2022 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Шаповал Т.В.,

при секретарі - Дубовик І.О.,

за участі:

представник позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом будинком і знесення капітальної господарської будівлі, що є об`єктом самочинного будівництва,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 20.11.2020 року звернулася в Київський районний суд міста Полтави з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом будинком і знесення капітальної господарської будівлі, що є об`єктом самочинного будівництва.

Посилалась на те, що вона є власницею Ѕ частки в праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Поряд з належним їй житловим будинком розташований житловий будинок №12-А , який на праві власності належить відповідачу - ОСОБА_4 ..Зазначила, що протягом червня - липня 2020 року відповідачем було здійснено незаконне будівництво капітальної господарської будівлі вздовж спільного паркану, частина покрівлі, якої виходить за межі належної їй земельної ділянки, і розташована на подвір`ї позивача. Внаслідок такої побудови покрівлі всі атмосферні опади стікають на територію її подвір`я, що створює значні незручності. Крім того, вказана покрівля затуляє світло до вікон її будинку. Вважає, що вказане будівництво проведено відповідачем з порушенням діючих державних будівельних норм та санітарних правил. На її численні усні прохання привести покрівлю капітальної споруди у відповідність до вимог чинного законодавства відповідач не реагувала.

Просила суд зобов`язати ОСОБА_4 власними силами або за власний рахунок знести об`єкт самочинного будівництва - капітальну господарську будівлю, розташовану в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , яка побудована на межі з житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

23.09.2021 року до суду від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, остаточно просила суд зобов`язати ОСОБА_4 власними силами або за власний рахунок демонтувати частину навісу капітальної господарської будівлі ( гаражу під літ. «Г» в технічному паспорті за адресою: АДРЕСА_2 ), яка знаходиться на земельній ділянці домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_4 власними силами або за власний рахунок демонтувати стіну капітальної господарської будівлі ( гаражу під літ. «Г» в технічному паспорті за адресою: АДРЕСА_2 ), яка побудована вздовж межі земельної ділянки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 з порушенням вимог пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова території».

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 26 листопада 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

14.12.2020 року до суду від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву. Зазначила, що дійсно вона є власником житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , який вона отримала у спадщину у 2008 року. На подвір`ї дійсно знаходився сарай та гараж ( згідно технічного паспорту г. та б. 1962 та 1974 років побудови), який межує з територією сусідів позивача по справі та її брата, який є співвласником сусідньої земельної ділянки та будинку. Гараж ще з початку забудови виконував додатково і функцію забору. Під час розробки технічної документації на землю, між ними було підписано акт погодження меж земельної ділянки, жодних претензій ніхто не пред`являв. Посилалась на те, що у 2020 році даний гараж був напівзруйнований. Погодивши дане питання з позивачем по справі, вона його частково розібрала та здійснила незначний ремонт, не вийшовши за межі фундаменту та додатково встановила паркан. Дах було обладнано системою водовідведення, стік здійснюється на її земельну ділянку. Крім цього, вона частково перекрила дах на навісі сусідів. Зазначила, що вона придбала будинок у 2008 році, тобто до будівництва сараю та гаражу. Те що, вона відремонтувала гараж та сарай щоб останній не зруйнувався, на її думку, не є порушенням, а навпаки вона привела споруду до належного стану. Жодного належного та допустимого доказу, що її споруда нібито порушує права позивача, в матеріалах справи немає. Просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

16.01.2021 року до суду від ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив. Зазначила, що ні вона, ні ОСОБА_5 , які є власниками домоволодіння по АДРЕСА_1 з 07.11.2008 року, ніколи не підписували акт погодження меж земельної ділянки з відповідачем. Також, посилалась на те, що відповідач зазначає, що питання будівництва (реконструкції) гаражу вона погоджувала з нею, однак, при цьому не надає будь - яких належних та допустимих доказів її погодження. Такого погодження вона ніколи не давала.

Зазначила, що будуючи гараж на межі земельних ділянок, відповідач вийшла за межі належної їй земельної ділянки і частина цього гаражу ( покрівля) знаходиться на належній їй земельній ділянці, що свідчить про порушення і не визнання нею її права власності на цю земельну ділянку.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 20.01.2021 року призначено по справі судову будівельно - технічну експертизу, провадження по справі зупинено.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 29.07.2021 року відновлено провадження у справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 13.10.2021 року закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 30.11.2021 року призначено по справі судову будівельно - технічну експертизу, провадження по справі зупинено.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 05.07.2022 року відновлено провадження у справі.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судове засідання позивач ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_4 не з`явились, належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи.

Третя особа Київська районна в м. Полтаві рада належним чином повідомлений про день і час розгляду справи, в судове засідання представника не направив.

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, попередньо надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, згідно договору дарування від 07.11.2008 року ОСОБА_6 передав у власність у рівних частках ОСОБА_3 , ОСОБА_5 житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, загальною площею 896 кв.м., кадастровий номер 5310136400:14:003:0097, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . /т.1 а.с.10/

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка та будинок за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_4 /т.1 а.с.17/

Згідно повідомлення департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Полтавській області від 13.08.2020 року встановлено, що відповідно до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація щодо видачі документів дозвільного та декларативного характеру, які б надавали право виконання підготовчих та будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_3 ./т.1 а.с.25/

Згідно повідомлення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради від 14.08.2020 року встановлено, що за період з 2012 року по теперішній час дозвільні документи на будівництво зазначеної господарської будівлі в домоволодінні по АДРЕСА_2 виконкомом не надавались./т.1 а.с.27/

Згідно висновку судового експерта Авдєєвої Н.М. №14 за результатами проведення судової будівельно - технічної та земельно - технічної експертизи від 16.07.2021 встановлено, що самочинно збудована господарська будівля - одноповерхова з навісом ( реконструкція гаража літ «Г») по АДРЕСА_3 не відповідає наступним вимогам державних будівельних норм:

-Ст.ст.26;29;31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» реконструкція господарської будівлі з навісом повинна була виконуватись по розробленому будівельному паспорту, по зареєстрованій декларації про початок будівельних робіт, що не було виконано;

-Стаття 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво об`єкта архітектури. Будівництво ( нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

-П..3.21 ДБН А.2.2.-3:2014 склад та зміст проектної документації ( з урахуванням змін №1 до вказаного ДБН, яка набрала чинності 01.06.2018 року) лист Мінрегіону від 05.11.2019 року №7/14.3/17534-19 зміна функціонального призначення господарських будівель здійснюється на підставі дозволів на здійснення будівельних робіт;

-П 6.1.41 ДБН В.2.2.-12-2019 «Планування та забудова міських і сільських поселень». При розміщенні будинків в кварталах, забудова яких історично склалася, для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1,0 м.

При цьому, має бути забезпечене виконання необхідних інженерно - технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

З аналізу викладених вище документів вбачається: площа, конфігурація та лінійні розміри земельної ділянки ( кадастровий номер 5310136400:14:003:0357) площею 0,0635 га з цільовим призначенням - для будівництва обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3 та земельної ділянки ( кадастровий номер 5310136400:14:003:0097) площею 0,0896 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 не відповідають площам, конфігурації та лінійним розмірам земельних ділянок вказаних у плані.

Фактичний розмір земельної ділянки по АДРЕСА_1 порівняно з розміром цієї ділянки, який вказаний в технічній документації збільшений по 5м2. Фактичний розмір земельної ділянки по АДРЕСА_3 порівняно з розміром цієї ділянки, який вказаний в технічній документації зменшений на 10м2. Частина земельної ділянки відійшла до земельної ділянки по АДРЕСА_1 . У даному випадку порушені межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 шляхом проведення забудови капітальної господарської будівлі в домоволодінні по АДРЕСА_3 не виявлено./т.2 а.с.6-19/

Згідно висновку судового експерта Федорова Д.Ф. №25 за результатами судової додаткової будівельно - технічної експертизи від 10.06.2022 встановлено, що на основі проведеного дослідження, експерт дійшов висновку, що перебудувати самочинно збудовану господарську будівлю - одноповерхову з навісом ( гараж літ. «Г» за технічним паспортом) в домоволодінні по АДРЕСА_3 відповідно до вимог нормативно - правових актів у галузі будівництва, у тому числі ДБН Б.2.2 -12:2019 «Планування та будова територій» - технічно не представляється можливим./т.2 а.с.179-190/

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються ст. 376 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 1, 4, 7 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення, під якими розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст.16 ЦК України.

Пунктом 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №6 «Про практику застосування судами ст.376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» визначено, що відповідно до вимог статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до п. п. 22, 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

У правовій позиції Верховного Суду України викладеній в Постанові від 17.12.2014 року (справа №6-137 цс14) зазначено, що з урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України та статті 3 ЦПК України.

Таким чином, відповідно із змісту діючого законодавства щодо спірних правовідносин: з позовом про знесення самочинної будівлі має право звернутися, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інша особа, права якої порушені за умови, що вона доведе наявність порушеного права; знесення самочинної будівлі, можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Враховуючи,що перебудувати самочинно збудовану господарську будівлю - одноповерхову з навісом ( гараж літ. «Г» за технічним паспортом) в домоволодінні по АДРЕСА_3 відповідно до вимог нормативно - правових актів у галузі будівництва, у тому числі ДБН Б.2.2 -12:2019 «Планування та будова територій» - технічно не представляється можливим, а отже усунути виявлені порушення без демонтажу частини навісу та стіни капітальної господарської будівлі неможливо.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні житлом будинком і знесення капітальної господарської будівлі, що є об`єктом самочинного будівництва є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У ЦПК України визначено види судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано квитанцію №9 від 22.02.2022 року на суму 5000 грн./т.2 а.с.204/.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо,

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.

Суд, враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, а також критерії розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та ціну позову в ній, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, приходить до висновку, що витрати ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 5000 грн., оскільки саме на цю суму підтверджується доказами надання адвокатом правничих послуг у справі .

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Крім того, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати за проведення судової будівельно - технічної експертизи сплачені судовому експерту Авдєєвій Н.М. у розмірі 3000 грн., витрати за проведення судової будівельно - технічної експертизи сплачені судовому експерту Федорову Д.Ф. у розмірі 4500 грн., а всього 7500 грн..

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 840,80 грн. сплаченого судового збору, 5000 грн. на правничу допомогу, витрати за проведення судових будівельно - технічних експертиз у розмірі 7500 грн., а всього 13 340 грн. 80 коп..

Керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом будинком і знесення капітальної господарської будівлі, що є об`єктом самочинного будівництва - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_4 власними силами або за власний рахунок демонтувати частину навісу капітальної господарської будівлі ( гаражу під літ. «Г» в технічному паспорті за адресою: АДРЕСА_3 ), яка знаходиться на земельній ділянці домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_4 власними силами або за власний рахунок демонтувати стіну капітальної господарської будівлі ( гаражу під літ. «Г» в технічному паспорті за адресою: АДРЕСА_3 ), яка побудована вздовж межі земельної ділянки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 з порушенням вимог пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова території».

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., витрати за проведення судових будівельно - технічних експертиз у розмірі 7500 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., а всього 13 340 грн. 80 коп..

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ;

відповідач - ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ;

третя особа - Київська районна в м. Полтаві рада,місцезнаходження: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова,1/2, код ЄДРПОУ 34204415;

третя особа - ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 19 вересня 2022 року.

Суддя Т.В. Шаповал