Постанова № 10630140, 29.07.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2010 р.Справа № 22/62-10-2164

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Риковій О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Бочкарьов Д.О. –за дорученням

від відповідача: Погорілий О.В. –за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна агрофірма „МАЯКИ”, Одеська область, Біляївський район, с. Маяки

на рішення господарського суду Одеської області

від 11 червня 2010 року                    

у справі № 22/62-10-2164                                                            

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОЗАХИСТ ПІВДЕНЬ”, м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна агрофірма „МАЯКИ”, Одеська область, Біляївський район, с. Маяки

про стягнення 107 909 грн. 41 коп.

В С Т А Н О В И Л А:

          14.05.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „АГРОЗАХИСТ ПІВДЕНЬ” (далі позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна агрофірма „МАЯКИ” (далі відповідач) про стягнення 107 909 грн. 41 коп.

          Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання за укладеним між сторонами у справі договором купівлі-продажу № 7 від 05.02.2007 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, внаслідок чого має борг по його оплаті в сумі 80488 грн. 06 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 4829 грн. 28 коп. –плати за користування товарним кредитом у розмірі 6 % відповідно до додаткової угоди № 23 від 27.02.2009 р.; 804 грн. 88 коп. –плати за користування товарним кредитом у розмірі 1% від суми несплаченого товару згідно п. п. 2.1, 2.3 названого договору; 2711 грн. 52 коп. –3% річних; 9175 грн. 64 коп. –пені у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення та 47125 грн. 87 коп. –збитків від інфляції (індекс інфляції).

          10.06.2010 р. відповідач звернувся до місцевого суду з заявою про застосування строку позовної давності та просив суд залишити позовні вимоги без задоволення з зазначених підстав.

          Заявою від 11.06.2010 р. позивач доповнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на його користь ще 13139 грн. 90 коп. збитків посилаючись на те, що своїми діями відповідач змусив його укласти договір № 1/06 від 01.02.2010 р. про надання послуг пов’язаних з підготовкою претензійних листів, позовної заяви до суду та представництва інтересів позивача в місцевому суді та інших судових інстанціях по стягненню заборгованості з відповідача. При цьому, 10790 грн. 90 коп. є витратами позивача на сплату винагороди, а 2349 грн. –на оплату банківських послуг та інших виробничих витрат. Крім того, відповідач просив стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати по справі: 1181 грн. 10 коп. – на сплату держмита та 236 грн. –на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 11.06.2010 р. (суддя Торчинська Л.О.) позов задоволений у повному обсязі. Крім того, з відповідача до Державного бюджету України стягнуті витрати по держмиту в сумі 393 грн. 60 коп.

          Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання за укладеним між сторонами у справі договором купівлі-продажу № 7 від 05.02.2007 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, внаслідок чого має борг по його оплаті в сумі 80488 грн. 06 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 4829 грн. 28 коп. –плати за користування товарним кредитом у розмірі 6 % відповідно до додаткової угоди № 23 від 27.02.2009 р.; 804 грн. 88 коп. –плати за користування товарним кредитом у розмірі 1% від суми несплаченого товару згідно п. п. 2.1, 2.3 названого договору; 2711 грн. 52 коп. –3% річних; 9175 грн. 64 коп. –пені у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення та 47125 грн. 87 коп. –збитків від інфляції. Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13139 грн. 90 коп. збитків, оскільки до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктом, вартість додаткових робіт, додатково витрачені матеріали тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною. Понесені позивачем судові витрати по справі: 1181 грн. 10 коп. – на сплату держмита та 236 грн. –на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладені судом на відповідача.

          Стягнення з відповідача до Державного бюджету України 393 грн. 60 коп. витрат по держмиту взагалі не мотивовано та необґрунтовано судом першої інстанції.

          В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення яким позовні вимоги залишити без задоволення. В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник позивача доводи свого відзиву на апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення зміні та частковому скасуванню з наступних підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 05.02.2007 р. між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу № 7 за умовами якого позивач зобов’язався передати, а відповідач прийняти засоби захисту рослин орієнтовною вартістю 69972 грн. 34 коп. та оплатити їх вартість на умовах товарного кредиту з обов’язковою 15% передоплатою та здійснити остаточний розрахунок за отриманий товар в строк до 04.12.2007 р.

          На виконання умов укладеного договору позивач передав, а відповідач прийняв за накладним та довіреностями:

- № 11 від 22.03.2007 р. та № 459383 серії ЯНБ від 22 березня 2007р. відповідно товарно-матеріальні цінності на суму 93515 грн. 76 коп.;

- № 26 від 26.03.2007 р. та № 581656 серії ЯНО від 26 березня 2007 р. відповідно товарно-матеріальні цінності на суму 22935 грн.;

- № 52 від 06.04.2007 р. та № 581651 серії ЯНО від 6 квітня 2007 р. відповідно товарно-матеріальні цінності на суму 40387 грн. 80 коп.;

- № 84 від 19.04.2007 р. та № 581668 серії ЯНО від 19 квітня 2007р. відповідно товарно-матеріальні цінності на суму 3756 грн.;

- № 115 від 04.05.2007 р. та № 581675 серії ЯНО від 25 квітня 2007 р. відповідно товарно-матеріальних цінності на суму 873 грн.,

- № 184 від 31.07.2007 р. та № 058535 серії НБГ від 30липня 2007 р. відповідно товарно-матеріальні цінності на суму 20723 грн. 88 коп.,

- № 205 від 31.08.2007 р. та № 024855 серії ЯНЧ від 31 серпня 2007 р. відповідно товарно-матеріальні цінності на суму 1458 грн. 79 коп.

          Доводи позивача про те, що за накладною № 115 від 04.04.2007 р. ним були передані відповідачу товарно-матеріальні цінності на суму 2893 грн. 54 коп. до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки зазначена накладна в матеріалах справи не міститься, а згідно наданої позивачем накладної № 115 від 04.05.2007 р. та довіреності № 581675 серії ЯНО від 25 квітня 2007 р. відповідачем отримано від позивача товарно-матеріальні цінності на суму 873 грн.

          Таким чином, колегія суддів вважає встановленим та доведеним, що на виконання умов договору купівлі-продажу № 7 від 05.02.2007 р. позивачем було передані, а відповідачем отримані товарно-матеріальні цінності на загальну суму 183 650 грн. 23 коп., які останній повинний був оплатити в строк до 04.12.2007 р.

          З регістра по обліку руху грошових коштів по розрахунковому рахунку № 26004690735781 вбачається, що відповідач частково розрахувався з позивачем за отриманий товар сплативши останньому 105182 грн. 71 коп., а від оплати решти отриманого товару вартістю 78467 грн. 52 коп. ухилився.

          Оскільки, акт звірки взаємних розрахунків є бухгалтерським документом, яким звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами –договором, накладними, рахунками тощо, то колегія суддів не приймає до уваги складені між сторонами у справі акти звірки, так як вони не є належними, допустимими та достатніми доказами у справі.

          14.05.2010 р. позивач звернувся до місцевого суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором № 7 від 05.02.2007 р. за яким останній повинний був виконати свої грошові зобов’язання в строк до 04.12.2007 р., внаслідок чого вважати, що позивачем був пропущений встановлений ст. 258 ЦК України 3-х річний строк позовної давності –неможливо, у зв’язку з чим протилежні доводи відповідача до уваги прийнятими бути не можуть.

          Крім того, 27.02.2009 р. сторонами у справі укладена додаткова угода до договору № 7 від 05.02.2007 р. якою сторонами визначений новий строк для проведення остаточних розрахунків за цим договором, а саме до 16.03.2009 р., а також погоджена сплата відповідачем за користування товарним кредитом за січень, лютий та 15 днів березня 6% від суму заборгованості.

          При викладених обставинах колегія суддів вважає, що отриманий товар за вищеназваним договором відповідач повинний був оплатити в строк до 16.03.2009 р.

          Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися своєчасно і належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, у зв’язку з чим колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 78467 грн. 52 коп. боргу по оплаті отриманого за договором № 7 від 05.02.2007 р. товару.

          Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2734 грн. 54 коп. –3 % річних та 9055 грн. 23 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) за період з 16.03.2009 р. по 14.05.2010 р. виходячи з суми боргу 78467 грн. 52 коп.

          Розрахунок збитків від інфляції та 3% річних здійснений колегією суддів за допомогою комп’ютерної програми Юридична інформаційно-пошукова система „Законодавство”.

          При викладених обставинах, в межах заявленого позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2711 грн. 52 коп. –3% річних та 9055 грн. 23 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів.

          Згідно Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент є товарним кредитом.

          Таким чином, 3% річних та проценти за користування товарним кредитом мають різну правову природу, а тому протилежні доводи скаржника є помилковими.

          Відповідно до умов укладеного договору № 7 від 05.02.2007 р. та додаткової угоди до нього від 27.02.2009 р. відповідач повинний сплатити позивачеві за користування товарним кредитом за січень, лютий та 15 днів березня 2009 року –6 % від суми заборгованості, а з 16.03.2009 р. по 14.05.2010 р. –1 % від суми заборгованості в розмірі 78467 грн. 52 коп., у зв’язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставне стягнув з відповідача, в межах заявленого позову, як 4829 грн. 28 коп. –6 %, так і 804 грн. 88 коп. –1 %, тобто за різний період часу, за користування товарним кредитом, у зв’язку з чим протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

          Позивач вважає, що відповідач відповідно до умов укладеного договору повинний сплатити йому 9175 грн. 64 коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання.

          Але, з такими доводами позивача погодитись не можна, оскільки відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Пункт 4.4 договору № 7 від 05.02.2007 р. сторонами викладений в наступній редакції: „За несвоєчасне виконання грошового зобов’язання продавець нараховує покупцю пеню за кожний день прострочення виконання”, у зв’язку з чим вважати, що сторонами умовами договору погоджений конкретний розмір пені, що підлягає стягненню –неможливо, а тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені у максимальному розмірі передбаченому законодавством України –відсутні, внаслідок чого позовні вимоги, в цій частині, задоволені бути не можуть.

          Не підлягають також задоволенню і позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь 13139 грн. 90 коп. збитків, з яких 10790 грн. 90 коп. є витратами на оплату винагороди за надані юридичні послуги, а 2349 грн. –на оплату банківських послуг та інших виробничих витрат, оскільки понесення останніх взагалі не підтверджуються жодним із доказів, що містяться в матеріалів справи, а витрати на юридичну допомогу не є збитками у розумінні ст. 225 ГК України, оскільки не носять обов’язкового характеру.

          При викладених обставинах колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 78467 грн. 52 коп. –боргу, 2711 грн. 52 коп. – 3% річних, 9055 грн. 23 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів, 4829 грн. 28 коп. –6 % за користування товарним кредитом та 804 грн. 88 коп. –1 % за користування товарним кредитом, а всього 95868 грн. 43 коп., а в решті частині позову слід відмовити.

          Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню на 79.19 % (позов заявлений на 121049 грн. 31 коп., а підлягає задоволенню на 95868 грн. 43 коп.).

          Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв’язку з чим відповідач повинний відшкодувати позивачеві: 935 грн. 31 коп. понесених витрат на сплату держмита та 186 грн. 89 коп. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Подана відповідачем апеляційна скарга оплачена держмитом в сумі 540 грн., а підлягала оплаті в розмірі 590 грн. 55 коп. (50 % від 1181.1 = 590.55), у зв’язку з чим недоплачене скаржником держмито за подану та розглянуту апеляційну скаргу в сумі 50 грн. 55 коп. підлягає стягненню з відповідача до Держбюджету України

          Так як, апеляційна скарга підлягає задоволенню на 20.81%, то з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 122 грн. 89 коп. понесених витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу.

          Оскільки при ухвалені судового рішення місцевий суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не повністю відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне п. п. 1 та 2 резолютивної частини цього рішення змінити, а п. 3 –скасувати.

Керуючись ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна агрофірма „МАЯКИ” –задовольнити частково.

          Пункти 1 та 2 резолютивної частини рішення господарського суду Одеської області від 11 червня 2010 року у справі 22/62-10-2164 –змінити та викласти їх в наступній редакції:

          1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОЗАХИСТ ПІВДЕНЬ”, м. Одеса –задовольнити частково.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна агрофірма „МАЯКИ” (вул. Радянської Армії, 24, с. Маяки, Біляївський район, Одеська області, р/р № 2600431841 в ООФ АППБ „Аваль” МФО 380805, код ЄДРПОУ 05528881) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОЗАХИСТ ПІВДЕНЬ” (вул. Проценко, буд.23/4, м. Одеса, 65031, р/р №26004690735781 в ОООФ АКБ „Укрсоцбанк” в м. Одеса, МФО 328016, код ЄДРПОУ 34799841 ): 78467 грн. 52 коп. –боргу, 2711 грн. 52 коп. –3% річних, 9055 грн. 23 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів, 4829 грн. 28 коп. –6 % за користування товарним кредитом та 804 грн. 88 коп. –1 % за користування товарним кредитом, 935 грн. 31 коп. – понесених витрат на сплату держмита та 186 грн. 89 коп. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в решті частині позову –відмовити.

          Пункт 3 резолютивної частини рішення господарського суду Одеської області від 11 червня 2010 року у справі 22/62-10-2164 –скасувати.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОЗАХИСТ ПІВДЕНЬ” (вул. Проценко, буд.23/4, м. Одеса, 65031, р/р №26004690735781 в ОООФ АКБ „Укрсоцбанк” в м. Одеса, МФО 328016, код ЄДРПОУ 34799841 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна агрофірма „МАЯКИ” (вул. Радянської Армії, 24, с. Маяки, Біляївський район, Одеська області, р/р № 2600431841 в ООФ АППБ „Аваль” МФО 380805, код ЄДРПОУ 05528881): 122 грн. 89 коп. –понесених витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна агрофірма „МАЯКИ” (вул. Радянської Армії, 24, с. Маяки, Біляївський район, Одеська області, р/р № 2600431841 в ООФ АППБ „Аваль” МФО 380805, код ЄДРПОУ 05528881) до Державного бюджету України ( Рахунок: 31114095700008 Банк: ГУДКУ в Одеській області, отримувач: ГУДКУ в Одеській області, МФО: 828011, ЄДРПОУ: 23213460) 50 грн. 55 коп. недоплаченого держмита за подану та розглянуту апеляційну скаргу.

          Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: В.В.Шевченко

Суддя: В.В.Бєляновський

Суддя: М.А.Мирошниченко