Постанова № 1063005, 23.08.2007, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

23.08.07 Справа№ 5/1081-28/161 А

16 год 00 хв

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Львівський завод Автонавантажувач”, м. Львів

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Львові, м. Львів

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Львові від 07.02.2007 року №0000021511/0/2131 та від березня 2007 року №0000021511/1

Суддя Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Онишко І.Р.

м. Львів, вул.Личаківська,128,

Зал судового засідання № 302.

Представники сторін

Від позивача: Козенко Н.В. - представник

Від відповідача: Гейшев О.О.-старший державний податковий інспектор

Позов заявлено Відкритим акціонерним товариством „Львівський завод Автонавантажувач” до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Львові від 07.02.2007 року №0000021511/0/2131 та від березня 2007 року №0000021511/1.

Хід розгляду справи викладений у відповідних ухвалах суду.

Як вбачається із долученої відповідачем до письмового пояснення копії податкового повідомлення-рішення №0000021511/1, воно датоване 06 березня 2007 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, наведених в по зовній заяві, просить визнати нечинними спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові. Позивач зазначає, що визначений відповідачем платіж є дивідендами в розумінні п.1.9 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, норм ЦК та ГК України, Закону України “Про цінні папери та фондову біржу”, Закону України “Про господарські товариства”. В період нарахування зазначених платежів позивач перебував у процедурі санації (у справі про банкрутство позивача), а нормами Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”передбачено, що після призначення розпорядника майна органи управління боржника не мають права приймати рішення про виплату дивідендів. Виплата дивідендів прямо суперечить цілям процедури санації, оскільки у випадку розподілу прибутку між акціонерами не відбудеться погашення заборгованості боржника перед кредиторами, а основним завданням процедури санації являється фінансове оздоровлення господарюючого суб’єкта та погашення заборгованості перед кредиторами. Також ухвалою господарського суду Львівської області від 04.04.2006 року (залишеною без змін вищестоячими судовими інстанціями) роз’яснено, що ВАТ „Львівський завод Автонавантажувач” не має права здійснювати виплату дивідендів в період процедури санації.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у письмовому поясненні на позовну заяву, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, свої заперечення відповідач обґрунтовує наступним. У статутному фонді ВАТ „Львівський завод Автонавантажувач” державі належить частка (акції, паї) в розмірі 57,39 %. Відповідно до даних звіту про результати (форма №2) за 9 місяців 2006 року товариство отримало чистий прибуток в сумі 1219,7 тис. грн. Тому з урахування розміру державної частки сума відрахування частини прибутку (доходу) повинна становити 349993 грн, дані відрахування обумовлені нормами Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, “Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році”, затвердженого Постановою КМУ від 17.05.2006 року №678. Щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, відповідач зазначає, що в період дії мораторію не застосовуються пеня та штраф за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань, передбачені ст.16 та п.п.17.1.7. п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, інші штрафні санкції за порушення правил оподаткування, передбачені вищезгаданим Законом, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосовуються на загальних підставах.

В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (акт перевірки, податкові повідомлення-рішення, скарга, рішення, лист, ухвали, постанови, протокол та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Працівниками ДПІ у м. Львові року було проведено документальну невиїзну перевірку ВАТ „Львівський завод Автонавантажувач” за період 9 місяців 2006 року. Перевіркою встановлено порушення ст. 67 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” від 20.11.2005 року №3235-ІУ (із змінами і доповненнями) та п.6, п. 7 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році, затвердженого Постановою КМУ від 17.05.2006 року №678, із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено суму відрахувань частини прибутку (доходу), яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України, за 9 місяців 2006 року на 349993 грн.

За результатами вищезазначеної перевірки складено Акт перевірки №2/15-0/05808758 від 25.01.2007 року, на підставі якого ДПІ у м.Львові прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.02.2007 року №0000021511/0/2131, яким ВАТ „Львівський завод Автонавантажувач” визначено суму податкового зобов”язання за платежем частина прибутку (доходу) господарських організацій (державних, казенних підприємств та їх об”єднань), що вилучаються до бюджету, у сумі 367492,65 грн (в т. ч. 349993 грн –основного платежу, 17499,65 грн - штрафних (фінансових) санкцій).

В результаті адміністративного оскарження вищезазначене податкове повідомлення-рішення залишене без змін Рішенням ДПІ у м. Львові №3770/25-005/39 від 01.03.2007 року „Про результати розгляду первинної скарги”.

За результатами адміністративного оскарження позивачу було надіслано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові від березня 2007 року №0000021511/1, за змістом аналогічне до попереднього. Всупереч приписам Дотатку № 2 до “Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій”, затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253 (зареєстровано в Мін’юсті України 06.07.2001 року за № 567/5758), із змінами і доповненнями, в податковому повідомленні-рішенні ДПІ у м.Львові від березня 2007 року №0000021511/1 не було зазначено число його винесення, а лише зазначено місць та рік (копія додана позивачем до позовної заяви, оригінал було оглянуто в судовому засіданні і повернуто позивачу).

Як вбачається із долученої відповідачем до письмового пояснення копії податкового повідомлення-рішення №0000021511/1, воно датоване 06 березня 2007 року.

Відповідно до ст. 67 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, господарські організації: державні, в тому числі казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2005 року та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб’єктів господарювання, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств, а також господарських організацій, у статутних фондах яких є частка комунальної власності, зазначені відрахування провадяться з частини прибутку(доходу) відповідно до розміру державної або комунальної частки(акцій,паїв) у їх статутних фондах.

У статутному фонді ВАТ „Львівський завод Автонавантажувач” державі належить частка (акції) в розмірі 57,39 %.

Враховуючи визначення видів підприємств, яке надане в ст.63 Господарського кодексу України, ВАТ „Львівський завод Автонавантажувач” відноситься до підприємств, заснованих на змішаній формі власності.

З аналізу змісту норм п.2 ч.1 ст.116, п.3.ч.2 ст.159 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.88 Господарського кодексу України, ст.ст. 5,9 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”від 18.06.1991 року № 1201-XII (втратив чинність згідно із Законом 22.02.2006 року № 3480-IV), ст.6 Закону України “Про цінні папери і фондовий ринок”від 22.02.2006 року № 3480-IV, ч.1 ст.10 Закону України “Про господарські товариства”від 19.09.1991 року № 1576-ХІІ, п.1.9 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР(із змінами та доповненнями) вбачається, що дивідендами є частина прибутку, яка виражена в грошовій формі та здійснюється у формі платежу юридичною особою емітенту корпоративних прав на користь власника таких корпоративних прав у зв’язку з розподілом такого прибутку, отриманого юридичною особою, за рішенням уповноважених органів управління підприємством.

Отже, частина чистого прибутку, яка відраховується до державного бюджету господарськими товариствами, у статутному фонді яких державі належить частка у відповідності до ст.67 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, являється дивідендами.

Як вбачається із матеріалів справи (зокрема, ухвали господарського суду Львівської області від 04.04.2006 року у справі № 7/93-23/46 про банкрутство ВАТ „Львівський завод Автонавантажувач”, ухвали господарського суду Львівської області 27.06.2006 року у справі №7/93-23/46), ухвалою арбітражного суду Львівської області від 29.05.2001 року було порушено справу про банкрутство ВАТ „Львівський завод Автонавантажувач” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а ухвалою господарського суду Львівської області від 27.06.2002 року затверджено план санації ВАТ „Львівський завод Автонавантажувач”. В період, за який позивачу донараховано податкове зобов’язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями, ВАТ „Львівський завод Автонавантажувач” перебував в процедурі санації.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, санація - це система заходів, що здійснюється під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що основним завданням процедури санації є фінансове оздоровлення боржника та погашення заборгованості перед кредиторами, тобто відновлення платоспроможності боржника.

Таким чином, виплата дивідендів прямо суперечить цілям процедури санації, оскільки у випадку розподілу прибутку між акціонерами не відбудеться погашення заборгованості боржника перед кредиторами, а отже не відновиться його платоспроможність.

Відповідно до ст. 41 Закону України „Про господарські товариства”, ст. 159 ЦК України, питання виплати дивідендів віднесено до виключної компетенції загальних зборів господарського товариства.

Водночас, відповідно до абз.2 ч.4 ст. 17 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, з дня винесення ухвали про санацію припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи та передаються керуючому санацією.

Таким чином, спеціальні норми, які врегульовували діяльність ВАТ „Львівський завод Автонавантажувач” в період провадження у справі про банкрутство, містяться в Законі України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а тому норми саме цього Закону мають приорітет по відношенню до норм інших Законів і відповідно вони підлягають застосуванню.

Окрім того, ухвалою господарського суду Львівської області від 04.04.2006 року у справі № 7/93-23/46 про банкрутство ВАТ „Львівський завод Автонавантажувач”, суд ухвалив роз’яснити ухвалу господарського суду Львівської області від 27.06.2002 року у справі № 7/93-23/46 наступним чином: ВАТ „Львівський завод Автонавантажувач” не вправі здійснювати виплату дивідендів акціонерам в період процедури санації.

Не погоджуючись із даною ухвалою кредитор - ДПІ у м.Львові подав на неї апеляційну скаргу. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.06.2006 року у справі № 7/93-23/46 ухвалу господарського суду Львівської області від 04.04.2006 року у справі № 7/93-23/46 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, ДПІ у м.Львові звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою. Постановою Вищого Господарського суду України від 22.11.2006 року у справі № 7/93-23/46 касаційну скаргу ДПІ у м.Львові залишено без задоволення, а Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.06.2006 року та ухвалу господарського суду Львівської області від 04.04.2006 року у справі № 7/93-23/46 залишено без змін.

Ухвалою Верховного суду України від 25.01.2007 року відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого Господарського суду України від 22.11.2006 року у справі № 7/93-23/46.

Вищезазначеними судовими рішеннями у справі № 7/93-23/46 встановлено, що ВАТ „Львівський завод Автонавантажувач” не вправі здійснювати виплату дивідендів акціонерам в період процедури санації; посилання ДПІ у м.Львові на ст.72 Закону України “Про державний бюджет України на 2004 рік”є необґрунтованими.

Відповідно до ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За своєю правовою природою платіж у вигляді частини прибутку(доходу), який передбачений у ст. 67 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”(згідно якої донараховано позивачу суму за спірними податковими повідомленнями-рішеннями), є ідентичним до платежу, що був передбачений ст.72 Закону України “Про державний бюджет України на 2004 рік”.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що у податкового органу не було підстав для визначення позивачу суми податкового зобов”язання за платежем частина прибутку (доходу) господарських організацій (державних, казенних підприємств та їх об”єднань), що вилучаються до бюджету, у сумі 367492,65 грн (в т. ч. 349993 грн –основного платежу, 17499,65 грн - штрафних (фінансових) санкцій).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Виходячи із вищенаведеного суд дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову та визнає нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 07.02.2007 року №0000021511/0/2131 та від 06 березня 2007 року №0000021511/1.

Судові витрати у вигляді 3 грн 40 коп судового збору присуджуються з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись п.2-1, п.3, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-72, 86, 87,94,98,158,160,162,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 07.02.2007 року №0000021511/0/2131 на суму 367492,65 грн та від 06 березня 2007 року №0000021511/1 на суму 367492,65 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „Львівський завод Автонавантажувач” (79039, м. Львів, вул. Залізнична, 7, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05808758) 3 грн. 40 коп. - судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Морозюк А.Я.