Постанова № 106298862, 19.09.2022, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1708/22

РІШЕННЯ

Іменем України

19 вересня 2022 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Васильєвої Т.Ю.,

секретар Кострюкова Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниця в порядку розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з даною позовною заявою, в якій вказує, що 15.08.2022 інспектор УПП у Вінницькій області 1-го батальйону 1-ї роти рядовий поліції Яцюк А.С. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, серії ЕАР № 5759009, якою її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Відповідно до винесеної постанови, позивач 15.08.2022 о 21 год 20 хв. в м. Вінниця, вул. Коцюбинського, 38,керуючи транспортним засобом не надала перевагу у русі пішоходу, що рухався по пішохідному переходу, чим порушила п. 18.1 ПДР України.

Вважає, що постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною та не є доказом у справі про адміністративне правопорушення, оскільки містить лише опис обставин, які визнані відповідачем підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, без зазначення певних доказів на їх підтвердження, та в матеріалах справи відсутні дані, які б беззаперечно свідчили про те, що вона вчинила порушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позивач вказує на відсутність належних доказів вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів порушення нею вимог п. 18.1 ПДР України, в тому числі, пояснень свідків (пішоходів чи інших учасників дорожнього руху).В порушення ст. 283 КУпАП в постанові не зазначено, що працівниками патрульної поліції здійснювалась відеофіксація, не зазначено, яким технічним засобом знімався відеозапис.

Позивач зазначає, що 15.08.2022 року о 21 год. 20 хв. Вона, керуючи автомобілем Renault Hadjar, державний номер НОМЕР_1 , рухалась в правій смузі по вулиці Коцюбинського в місті Вінниці ближче до правого краю дороги та, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, вона зменшила швидкість руху автомобіля майже до повної зупинки та переконавшись, що на пішохідному переході відсутні пішоходи, продовжила рух далі. В цей момент часу вона помітила з лівого боку дороги пішохода, який йшов з протилежної сторони дороги та зупинився на островку безпеки, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків. Майже одночасно, за нею, в попутному напрямку дороги, в лівій смузі зупинився автомобіль поліції, та оскільки в цей момент не було створено загрози для пішохода і відстань до нього була безпечною, вона продовжила рух далі, таким чином звільнивши нерегульований пішохідний перехід.Потім її зупинили ці самі ж працівники поліції, які звинуватили її в порушенні п. 18.1 ПДР України: «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, і в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

Зауважує, що відповідно до п. 8.3 Правил дорожнього руху України, проїжджаючи повз пішоходів, які не встигли закінчити перехід проїзної частини і вимушено перебувають на острівці безпеки або лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, водії повинні дотримуватись безпечного інтервалу, що нею було дотримано.У відповідь на її заперечення, працівники поліції повідомили, що у них начебто є відеозапис, на якому було б видно одного пішохода, який перебував на островці безпеки, проте цей запис їй в якості доказів надано не було.

За таких обставин, позивач вважає постанову серії ЕАР № 5759009 від 15.08.2022 незаконною та винесеною з грубим порушенням адміністративно-процесуального законодавства, а також такою, що підлягає скасуванню, та керуючись ст.ст. 287, 288 КУпАП України, ст.ст. 2, 6, 9, 20, 72-77, 139, 242-246, 286, 295 КАС України проситьскасувати постанову пропритягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у розмірі 340 грн.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 31.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та розгляд справи вирішено здійснювати в порядку розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ (а.с. 15).

Представник відповідача, на підставі ст. 162 КАС України, надала суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.Під час патрулювання 15.08.2022 інспектором роти № 1 БУПП у Вінницькій області ДПП Яцюком А.С. було зупинено автомобіль, водійякого ОСОБА_1 під час руху по вул. Коцюбинського, 38, м. Вінниця не надала переваги в русі пішоходу, який рухався по нерегульованому пішохідному переході чим порушила п. 18.1 ПДР України.

Вказує, що вимога пункту 18.1 ПДР України передбачає, що на нерегульованих пішохідних переходах пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами з моменту, коли вони ступили на перехід. Для виконання вимог цього пункту водій транспортного засобу обов`язково повинен своїм маневром показати пішоходам, що він дає дорогу, тобто знизити швидкість, якщо цього достатньо для того, щоб дати дорогу або зупинитися. Забороняється здійснювати об`їзд пішохода, який перебуває на пішохідному переході, незалежно від відстані між ним та транспортним засобом, а також збільшувати швидкість з метою «проскочити» перед пішоходом, який ступив на нерегульований пішохідний перехід. Таким чином водій повинен врахувати можливі маневри пішохода на пішохідному переході (пішохід може зупинитися, передбачаючи небезпеку, побігти або уповільнити хід) і спрогнозувати можливий розвиток ситуації: якщо ймовірно, що шляхи руху пішохода (незалежно від того, як він рухається) і транспортного засобу можуть перетнутись на переході - уникнути такої ситуації, тобто дати дорогу пішоходу.

Відповідач зауважує, що в даному випадку позивач сама не заперечує того факту, що не пропустила пішохода, про що зазначено як у позовній заяві, так і зафіксовано на відео з портативної бодікамери поліцейського.

Щодо доводів позивача про порушення поліцейським порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач, посилаючись на ч. 4, 5 ст. 258, 222 КУпАП, зазначає, що законодавством передбачено спрощену процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, що виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи тощо, крім того, реалізація права позивача щодо можливості скористатися правовою допомогою забезпечується під час оскарження безпосередньо рішення суб`єкта владних повноважень в суді. Процедурні порушення допущені суб`єктом владних повноважень при розгляді справи про адміністративне правопорушення не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження правопорушення.

Таким чином, представник відповідача зазначає, що постанова поліцейського є правомірною, обґрунтованою, законною та такою, що не підлягає скасуванню, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Позивач надала суду заперечення на відзив з додатками, а саме скріншотами відео з наданого відповідачем відеофайлу з описом подій, в тому числі, що після того, як вона пригальмувала перед пішохідним переходом і впевнилась в безпеці руху для інших учасників дорожнього руху, забезпечивши безпечний інтервал та враховуючи можливі дії пішохода (пішохід стояв і чекав), вона продовжила рух, звільнила шлях на пішохідному переході. Приблизно в цей самий момент часу позаду неї зупинився автомобіль патрульної поліції і пішохід, можливо, почав свій рух. Вказує, що інспектор не надав ніяких доказів, ґрунтуючись на своїх припущеннях та власному переконанні, при цьому інспектор психологічно впливав на неї, повторюючи одне й те саме запитання по декілька разів, та встановивши особу водія та інформацію про транспортний засіб, оголосив про винесення постанови за порушення ПДР згідно п. 18.4 та накладення штрафу у розмірі 340 грн. Під час розгляду справи їй не було роз`яснено її права в повній мірі, в тому числі права скористатися допомогою правника, та постанова була винесена вже за порушення п. 18.1 ПДР.

Позивач в судове засідання не з`явилась, однак в позовній заяві просила розглянути справу без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в тому числі відповідно до вимог ст. 268 КАС України, що згідно ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, оглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

15.08.2022 інспектор першого батальйону першої роти Управління патрульної поліції у Вінницькій області рядовий поліції Яцюк А.С. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 5759009, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП України та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн за порушення водієм Правил дорожнього руху України, а саме за те, що 15.08.2022 о 21:20:22 год в м. Вінниці, вул. Коцюбинського, 38, водій керуючи вантажним транспортним засобом Renault Kadjar, д.н.з. НОМЕР_1 , не надав перевагу у русі пішоходу, що рухався по пішохідному переході, чим порушив п. 18.1 ПДР - водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, не пропустив пішоходів, які перебували на ньому (а. с. 6).

Також судом було досліджено наданий відповідачем та позивачем відеозапис, на якому відповідачем зафіксовано зупинку транспортного засобу Renault Kadjar, розмову інспектора з водієм, за якої інспектор повідомляє позивачу обставини вчиненого порушення, щодо яких позивач не заперечує, при цьому інспектор пропонував позивачу надати для огляду відео вчиненого правопорушення, проте водій відмовилася, та в подальшому інспектор з`ясовував необхідні йому відомості щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, також з відео можливо встановити частину проспекту Коцюбинського, по якому рухалась ОСОБА_1 .

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція),у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених крім інших частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122 КУпАП.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином, відповідно до статті 258 КУпАП, розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, здійснюється саме безпосередньо на місці вчинення правопорушення та без складання протоколу.

Аналогічного висновку дійшов Касаційний адміністративний суд в Постанові від 06.02.2019 по справі № 489/2363/16-а.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 122 КУпАП.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП (в редакції на час винесення оскаржуваної постанови) передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Положеннями п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Правила дорожнього руху (далі - ПДР), відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України (п.1.1 Правил дорожнього руху).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Острівець безпеки - технічний засіб регулювання дорожнього руху на наземних пішохідних переходах, конструктивно виділений над проїзною частиною дороги та призначений як захисний елемент для зупинки пішоходів під час переходу проїзної частини дороги. До острівця безпеки належить частина розділювальної смуги, через яку пролягає пішохідний перехід (п. 1.10 ПДР).

Пішохідний перехід - ділянка проїзної частини, острівця безпеки чи розділювальної смуги або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.38.1-5.41.2, дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч (п. 1.10 ПДР).

Регульованим вважається пішохідний перехід, рух по якому регулюється світлофором чи регулювальником, нерегульованим - пішохідний перехід, на якому немає регулювальника, світлофори відсутні або вимкнені чи працюють у режимі миготіння жовтого сигналу (п. 1.10 ПДР).

Відповідно до п. 18.1 ПДР, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Дане правило кореспондується з положенням ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» згідно якого, водій зобов`язаний надавати переважне право руху пішоходу, який знаходиться на пішохідній доріжці (зебрі). У цьому разі водій зобов`язаний надати можливість пішоходу безпечно перейти дорогу, вулицю.

Згідно ст. 17 Закону України «Про дорожній рух», пішохід має право на переважне перетинання проїзної частини по позначених пішохідних переходах.

Так, позивач, зазначаючи про відсутність підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності, в позовній заяві та в запереченнях на відзив не заперечує того факту, що помітила з лівого боку дороги пішохода, який йшов з протилежної сторони дороги та зупинився на островку безпеки, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, та оскільки в цей момент не було створено загрози для пішохода і відстань до нього була безпечною, вона продовжила рух далі.

При цьому в розумінні вищезазначених пунктів ПДР, до пішохідного переходу відноситься, в тому числі, острівець безпеки.

Тому доводи позивача з приводу відсутності загрози для пішохода та наявності безпечної відстані до нього, не є обставинами, які підтверджують відсутність в діях водія порушення п. 18.1 ПДР, оскільки позивач зобов`язана була надати переважне право руху пішоходу, який знаходився на нерегульованому пішохідному переході, а саме на розділювальній смузі, яка є частиною пішохідного переходу в розумінні наданого визначення у ПДР, а не продовжувати рух далі, оскільки піщохід був на достатній для такого маневру відстані.

Зауваження позивача про дотримання нею п. 18.3 ПДР, в якому зазначено, що проїжджаючи повз пішоходів, які не встигли закінчити перехід проїзної частини і вимушено перебувають на острівці безпеки або лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, водії повинні дотримувати безпечного інтервалу, суд роз`яснює, що відповідно до п. 1.10 ПДР безпечний інтервал - відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об`єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху, та зважаючи на безумовний обов`язок водія дати дорогу пішоходам, які перебувають на нерегульованому пішохідному переході, вбачається, що вимога про дотримання безпечного інтервалу до водіїв, які проїжджають повз пішоходів, які вимушено перебувають на острівці безпеки або лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, стосується водіїв, які рухаються в тій смузі автомобільної дороги, яку пішохід вже перетнув, оскільки для них при наближенні до пішохода не передбачено обов`язку зменшення швидкості або зупинення транспортного засобу, втім за для забезпечення безпеки пішохода, який перебуває на розділювальній смузі дороги, водії повинні дотримуватись безпечного інтервалу між бічною частиною транспортного засобу та пішоходом. Крім того, згідно винесеної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності саме за порушення п. 18.1 ПДР, а саме за те, що водій, керуючи транспортним засобом не надав переваги у русі пішоходу, що рухався по пішохідному переході; про порушення п. 18.3 ПДР в постанові не йдеться.

Доводи позивача про те, що поліцейським оголошено про винесення постанови за іншим пунктом ПДР України, а саме пунктом 18.4 ПДР України суд не бере до уваги, оскільки у розділі 5 постанови «час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення» чітко зазначено, що позивачем допущено наступне порушення: «водій керуючи транспортним засобом не надав перевагу у русі пішоходу, що рухався по пішохідному переходу, чим порушив п. 18.1 ПДР».

Крім того, аналіз відеозаписів із нагрудної камери патрульного поліцейського свідчить про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення поліцейським стосувався саме п. 18.1 ПДР України, що позивач усвідомлював та розумів.

Зважаючи на те, що позивачем підтверджено, що під час руху вона помітила перебування пішохода на ділянці дороги, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, на нерегульованому пішохідному переході, та вона все ж продовжила рух далі, оскільки це, на її думку, не створювало загрози для пішохода, суд приходить до висновку, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Такий висновок суду відповідає правовому висновку, вказаному Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 04.12.2019, справа № 751/4821/17.

Як вбачається з копії оскаржуваної постанови, вона складена в електронній формі у вигляді стрічки і роздрукована за допомогою спеціального технічного пристрою, та містить відомості, наведені у додатку 5 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 за № 1395, та за перебування пішохода на нерегульованому пішохідному переході, а саме на ділянці, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, якому позивач не надала переваги в русі, що позивачем не заперечується, особу притягнуто до адміністративної відповідальності в межах санкції статті КУпАП.

Тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 була обґрунтовано та на законних підставах притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 241 - 244, 246, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

1.Позивач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

2.Відповідач Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, поштовий індекс: 03048; e-mail: public@patrol.police.gov.ua; код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя: