Ухвала суду № 106291495, 30.08.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3956/22

1-кп/308/316/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2022 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді - Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання Майор Ю.В.

з участю прокурора Мирошниченко Д.О.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисників Сідун О.С. та Кракосевич І.Р.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалісудув м.Ужгород кримінальнепровадження №308/3956/22, відомості проякевнесенодо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№12022071030000117 від 30.01.2022 р. про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 185 КК України та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження №308/3956/22, відомості проякевнесенодо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№12022071030000117 від 30.01.2022 р. про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 185 КК України та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 185 КК України.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 25.03.2022 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до20 травня 2022 року включно.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 10.05.2022 року обвинуваченим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до07 липня 2022 року включно.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 05.07.2022 року обвинуваченим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до02 вересня 2022 року включно.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор всудовомузасіданнізаявив клопотання,якеподаву письмовому виглядіпро продовження строкудії запобіжногозаходуу вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_1 та обвинувачену ОСОБА_2 підвартою,яке подаву письмовому вигляді. Прокурор вказуєна наявністьризиків передбачених у п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України,а саме:переховуватися відсуду;незаконно впливатина потерпілу та свідків;вчинити інше кримінальне правопорушення. Просив врахувати, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який міцних соціальних зв`язків не має, офіційно ніде не працює, його майновий стан незадовільний, не має постійного джерела доходів, обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності. Просив врахувати, дані про особу обвинуваченої ОСОБА_2 , яка міцних соціальних зв`язків не має, офіційно ніде не працює, її майновий стан незадовільний, не має постійного джерела доходів, обвинувачена раніше притягувалася до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності та 09.08.2021 року умовно- достроково звільнена від відбування покарання за вироком суду від 10.12.2020 року.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - Кракосевич І.Р. в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив, вважає клопотання необгрунтованим, відсутні докази на підтвердження наявності ризиків, просив відмовити у задоволенні клопотання. Просив обрати йому інший запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав доводи захисника, просив змінити йомураніше обраний запобіжний захід на запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_2 - Сідун О.С. в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечила, просила обрати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачена ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала доводисвого захисника, просила змінити їйраніше обраний запобіжний захід з триманням під вартою на домашній арешт.

Вислухавши думку прокурора, обвинувачених та їх захисників вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до наступного висновку.

Вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд враховує вимоги КПК України та п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

До спливу строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 25.03.2022 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до20 травня 2022 року включно.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 10.05.2022 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до07 липня 2022 року включно.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 05.07.2022 року обвинуваченим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до02 вересня 2022 року включно.

Завершити судове провадження до спливу строку тримання під вартою не надалось можливим.

Відповіднодо вимогп.9ч.2ст.131КПКУкраїнизапобіжний західє заходом забезпечення кримінального провадження.Однією з підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадженняєнаявністьобґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступенютяжкості.

Привирішенніклопотання пропродовженнястроківтримання під вартою слід враховувати вимоги статей177,178 КПКУкраїни, статей 5,6Конвенціїпро захист прав людиниі основоположних свободтаположень, встановлених у рішеннях Європейського суду зправ людини щодонеобхідності дотримання розумнихстроків триманняособи підвартою.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України- метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Статтею 177КПКУкраїни передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Запобіжний західувиглядітримання підвартоюобвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був обраний з метою забезпечення виконання ними покладених на них процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, потерпілого; вчинити інше кримінальне правопорушення , у якому обвинувачуються.

Вирішуючи питання про продовженнястроку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судвраховує вимоги КПК України та п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбчених ст. 177 КПК України, суд приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Не вирішуючипитанняпродоведеність винитаправильністькваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.3 ст.187, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 185 та ОСОБА_2 за ч.3 ст.187, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 185 ККУкраїни,а виходячилише зфактичних даних,що містятьсяв матеріалах кримінального провадження,приходжу до висновку про обґрунтованість обвинувачення останніх увчиненні кримінальних правопорушень завикладених в обвинувальному акті обставин. Кримінальні правопорушення за ч.3 ст.187, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 185 КК України, зокрема санкція статті за кримінальне правопорушення, передбаченеч.3 ст. 187 Кримінальногокодексу України, передбачає покаранняувигляді позбавленнямволі настроквід семи до дванадцяти років із конфіскацією майна, відповідно до ст.12КК України єтяжкимзлочином.

Суд,звертає увагусторони захистуна те,що питання щодо доведеності чи недоведеності вини обвинувачених не являється предметом розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою.

Європейськийсудзправлюдинивсвоємурішенніусправі«ЛетельєпротиФранції»від26 червня 1991 рокузазначив,що особливатяжкість деякихзлочинів може викликати таку реакцію суспільстваісоціальнінаслідки,які виправдовуютьпопереднє ув`язненняяк виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобтоіззазначеного рішення Європейського судузправ людини вбачається, щоусправах,деособа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення можебути застосоване.Суд зобов`язаний врахувати всідійсні обставини справиі за наявностіпідстав, вичерпний перелік яких визначений вст.183 КПКУкраїни,застосувати винятковийвид запобіжного заходу.

Вкожномувипадку,якпідкреслює Європейськийсудзправлюдини, судсвоїм рішенням повинензабезпечитинетільки правапідозрюваного,айвисокі стандарти охорони загальносуспільних правтаінтересів.

Прирозглядіклопотання судвраховуєнаявністьобґрунтованої підозриу вчиненні інкримінованих обвинуваченим кримінальнихправопорушень,тяжкість покарання, що загрожує останнім у разі визнанняїхвинуватими,наявністьпідстав вважати, що останні, перебуваючи на волі, можуть переховуватисьвід суду,можуть перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведеннюсудового розгляду, що унеможливить повноту, всебічність при розгляді даного кримінального провадження, можуть незаконно впливатина свідків, потерпілого уцьому кримінальному провадження, щосвідчить проте,щоінші більшм`які запобіжні заходи можуть бутинедостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177КПКУкраїни.

Європейськийсудзправлюдиниусправі «ІлійковпротиБолгарії» вказав,що «суворість передбаченогопокарання»єсуттєвим елементомприоцінюванні«ризиків переховування або повторновчиненнязлочинів».Отже,суд приймаєдоувагитяжкість інкримінованого кримінального правопорушеннятапокарання, щопідвищуєризик зникнення обвинуваченого відправосуддя.

Урішенні Європейськогосуду«ЛабітапротиІталії»від06.04.2000р. зазначено, що небезпека перешкоджаннявстановленнюістини усправіта переховуванняособивід правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покараннявсукупностіз наявністю данихпро матеріальний, соціальнийстанособи,її зв`язкамиз державою,уякій його переслідують, та міжнароднимиконтактами

Судвраховує,що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються увчиненнікримінальних правопорушень, ч.3 ст.187, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 185 КК України, зокрема санкція статті за кримінальне правопорушення, передбаченеч.3 ст. 187 Кримінальногокодексу України, передбачає покаранняувигляді позбавленнямволі настроквід семи до дванадцяти років із конфіскацією майна, відповідно до ст.12КК України єтяжкимзлочином.

Судвважає,доведенимте,щоіснуєреальназагрозатого,щообвинувачені перебуваючи на волі можутьвпливатина свідків, потерпілого, які ще не допитані в ході судового розгляду, отже існуєризик незаконноговпливу на свідків, потерпілогоз метою зміни їхпоказівна свою користь,з метою уникнення кримінальної відповідальності, самостійно абочереззнайомих, шляхом вмовляння, погроз або іншим способом.

Окрім того, судом враховано дані про особу ОСОБА_1 : раніше судимий, вчинив тяжкий злочин, сім`ї та утриманців не має, не працює, що свідчить про відсутність тісних соціальних зв`язків на території України та підтверджує ризик переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Аналізуючи доцільність подальшого застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість кримінальних правопорушень у вчиненні яких він обвинувачується, приймає до уваги, що ризики, передбачені положеннями ст.177КПК України, що стали підставою для обрання суддею відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, доказів, які б свідчили про погіршення стану здоров`я обвинуваченого суду не надано.

Окрім того судом встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих та тяжких кримінальних правопорушень, та засуджений вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29.10.2019 року за ст. 185 ч.3 КК України до покарання у виді 4 роки 6 місяців позбавлення волі. 05.07.2021 звільнений з Личаківської ВК № 30 по відбуттю строку покарання, щов поєднанні з наявними усуді данимипро йогоособу,який непрацює, судимий, тобтоне виправдав ступінь довіривиражениййомусудом, свідчить про обґрунтованість наявності таких ризиків тапронеможливість їхуникнення при застосуванні більш м`яких запобіжних заходів.

Окрім того,судом врахованодані проособу ОСОБА_2 :раніше судима,вчинила тяжкийзлочин,не працює,що свідчитьпро відсутністьтісних соціальнихзв`язків натериторії Українита підтверджуєризик переховуваннявід судуз метоюуникнення відкримінальної відповідальності.

Аналізуючи доцільність подальшого застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість кримінальних правопорушень у вчиненні яких вона обвинувачується, приймає до уваги, що ризики, передбачені положеннями ст.177КПК України, що стали підставою для обрання суддею відносно обвинуваченої ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, доказів, які б свідчили про погіршення стану здоров`я обвинуваченої суду не надано.

Окрім того судом встановлено, що ОСОБА_2 раніше судима вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 10.12.2020 року за ч.3 ст. 186, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 2 місяці, звільнена 09.08.2021 умовно-достроково на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30.07.2021 року, щов поєднанні з наявними усуді данимипроїїособу,яка непрацює, судима, тобтоне виправдала ступінь довіри вираженийїйсудом, свідчить про обґрунтованість наявності таких ризиків тапро неможливість їхуникнення при застосуванні більш м`яких запобіжних заходів.

Співставленнянегативнихдляобвинуваченихнаслідків переховуванняувигляді їх покарання у невизначеномумайбутньому, ззасудженнямдопокарання уразідоведення прокурором їхвинуватостіу найближчійперспективідоводять, щоцейризикєдостатньо високим.

Судвважає,щонебезпекапереховуванняобвинувачених здаєтьсяявнопереконливою.

Вирішуючипитанняпроіснуванняпередбаченихкримінальним процесуальним законом ризиківнеправомірної процесуальноїповедінкиобвинувачених,суд відмічає, щоризикомне можна вважатипрогнозовануподію, настанняякоїрозглядається якцілком гарантоване.

Ризикомуконтексті кримінальногопровадженняєпевнаступінь ймовірності того, що особа,у цьому випадкуобвинувачені,можутьвдатисядо вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду абожстворятьзагрозусуспільству.

Такимчином, суд,оцінюючивірогідність такоїповедінкиобвинуваченого,має дійти обґрунтованого висновкупровисокуступіньймовірностіпоза процесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідьсвідчитьпрореальноіснуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.

Надаючиоцінкуможливостіобвинуваченимпереховуватисявідсудуабонезаконновпливати на іншихучасниківпровадження, судбередоуваги,щоіснує певна ймовірність того, що обвинувачені зметоюуникненняпокарання,передбаченогоза вчиненняінкримінованих злочинів можуть вдатисядо відповідних дій.

Водночас,продовжуєзалишатисяреальнимризиктого,що обвинувачені, перебуваючи наволі, зможутьухилитисявідсудутаневиконатийогопроцесуальні рішення (ризик переховування). Існування такогоризику обгрунтовується характером протиправних дій,спосіб вчинення кримінальних правопорушень, які мають високийступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками татяжкість покарання,яке загрожує обвинуваченим уразівизнанняїх винуватими у інкримінованих злочинах та наявність реальнихознак справжнього суспільного інтересу.

Встановленийризикнезаконновпливатинасвідків,потерпілу, єактуальнимдо моменту їх допиту в суді при розгляді обвинувального акту посуті, а тому, не може вважатись припиненим. Допит потерпілої та свідків ще не відбувся, атому, ризик неможе вважатись припиненим.

Щодоризикунезаконноговпливу насвідків,потерпілої, уцьомужкримінальному провадженні, то судвважаєйогообґрунтованим,оскількиобвинувачені перебуваючи на волі під час розгляду справи матиме можливість впливати на свідків, потерпілу. Окрімцього,при встановленні наявності ризику впливу насвідків,потерпілої, слідвраховувати встановлену КПК процедуруотримання показань відосіб,якіє свідками,потерпілою укримінальному провадженні, асаме спочаткуна стадії досудового розслідуванняпоказання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, апіслянаправлення обвинувального актадо судуна стадіїсудового розгляду-усно шляхом допиту особи всудовому засіданні (частини 1,2статті23, стаття224 КПК). Судможе обґрунтовувати свої висновкилише на показаннях, яківін безпосередньо сприймав підчас судового засідання або отриманихупорядку, передбаченомустаттею 225КПК,тобто допитаних настадії досудового розслідування слідчим суддею. Судневправі обґрунтовувати судові рішенняпоказаннями, наданими слідчому, прокурору, абопосилатисянаних (частина4 статті95КПК). Затакихобставин ризиквпливу насвідків, потерпілої існуєнелишенапочатковому етапі кримінальногопровадження при зібранні доказів,айнастадії судовогорозгляду домоменту безпосереднього отримання судом показань відсвідків, потерпілої тадослідженняїхсудом.

Наданийчасіснуєреальнанеобхідністьдопитувеликогоколасвідків та потерпілої, проведення великого обсягу необхідних процедурних (процесуальних)дій,відтак, напереконання суду,існує об`єктивна реальність ризикуможливоговпливу обвинуваченого насвідків та потерпілої.

Частиною 5ст.9КПКУкраїни визначено,щокримінальне процесуальне законодавство застосовуєтьсязурахуваннямпрактикиЄвропейськогосудузправ людини.

ПрецедентнеправоЄвропейськоїконвенціїзправлюдинисформулювало підстави, за наявності яких допускаєтьсятриманняпідвартоюобвинувачених.

Доцихпідставвіднесені:наявністьризику,щообвинуваченінез`явитьсядосуду;вчинитьдії,якіперешкоджаютьправосуддю;скоїтьіншекримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tironv.Romania, §37;Smirnovav. Russia,§59; Piruzyan v.Armenia, § 94).

Судзвертаєувагунаспосібвчинення кримінальнихправопорушень,які мають високий ступіньсуспільноїнебезпеки,зумовленоїтяжкиминаслідкаминелише для конкретних осіб,а і для суспільствавцілому,наявність реальнихознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючина презумпціюневинуватості, переважає принцип повагидо особистості, а також враховуєпрактику Європейського судузправ людини, відповіднодо якоїсудсвоїм рішенням повинензабезпечитине лишеправа підозрюваного, алейвисокі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, щовимагаєвідсуду більшої суворості воцінціпорушень цінностей суспільства.

Затакихобставинсуд вважаєдоведенимнаявністьвищевказанихризиків, станом на день вирішення клопотання ризикинезменшилися, невідпали тапродовжують існувати, і неможливість їх запобігання привжитті більшм`якихзапобіжнихзаходів, передбачених КПКУкраїниоскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачується увчиненні кримінальних правопорушень,один з яких за ч.3 ст.187 КК України, відносяться докатегорії тяжких злочинів, завчиненняякихзаконом передбачено покарання у видіпозбавленняволі настроквід семи до дванадцяти років із конфіскацією майна, причому вчинення злочину стало наслідком усвідомленого ігнорування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимог чинного законодавства.

Отже,враховуючиобставини провадження,характеробвинувачення,судвважає, щопо справі наявні реальніознакисправжньогосуспільногоінтересу, який,не зважаючи на презумпцію невинуватості,переважаєпринципповагидо особистої свободи обвинувачених.

Тому, на думку суду, існування ризику можливого переховування обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюються, обвинувачуються, залишається високим.

Надумкусуду,застосуваннябільшм`якогозапобіжногозаходуне унеможливить прояв встановленихсудом ризиків, та не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадженнятасвідчитьпроте,щоіншібільшм`які запобіжні заходи можуть бути недостатнімидля запобігання ризикам, передбаченимст.177КПКУкраїни

Водночас суд вважає, що вік та стан здоров`я ОСОБА_1 дозволяють та не перешкоджають продовженню дії відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Доказів про те, що стан здоров`я ОСОБА_1 перешкоджає продовженню дії відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надано.

Водночас суд вважає, що вік та стан здоров`я ОСОБА_2 дозволяють та не перешкоджають продовженню дії відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Доказів про те, що стан здоров`я ОСОБА_2 перешкоджає продовженню дії відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надано.

Суд вважає, що продовження дії відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, тяжкістю покарання, яке йому загрожує у випадку визнання їх винуватими, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинувачених на більш м`який.

Будь-якихінших обставин,якібсвідчили проте,що данийзахід забезпечення кримінального провадженняне виправдовуєтакий ступіньвтручання управа ісвободи обвинуваченихсудом,на даномуетапі,не встановленота сторонамине доведено,тож судприходить довисновку продоцільність продовженнястроку триманняпід вартоювідносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23,27,314-316 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора Ужгородськоїокружноїпрокуратури Мирошниченко Д.О. про продовження діїзапобіжногозаходуувиглядітриманняпід вартоювідносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 ,обвинуваченого увчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 185 КК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 28 жовтня 2022 року включно.

Продовжити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженці та мешканці АДРЕСА_2 ,обвинуваченої увчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 185КК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до28 жовтня 2022 року включно.

На ухвалу в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути подано апеляційну скаргу до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Копію ухвали надіслати начальнику Закарпатської УВП №9.

Повний текст ухвали у звязку з перебуванням судді в нарадчий кімнаті в іншій справі оголошено 05.09.2022 року о 08 год.45 хв.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца