Рішення № 106288344, 16.09.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 вересня 2022 р. справа № 520/3273/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Григорова Д.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вултекс-С" (вул. Каштанова, буд. 29, м. Харків, 61124, код ЄДРПОУ: 41661055) до Сумської митниці (вул. Вєтрова Юрія, буд. 24, м. Суми, Сумська область, 40020, код ЄДРПОУ 44017631) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вултекс-С" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати повідомлення-рішення Сумської митниці від 09.02.2022р. №0000312419, №0000322419.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржуване повідомлення-рішення незаконним, необгрунтованим та таким, що порушує права позивача.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі відповідно до ст. 262 КАС України без виклику сторін.

В зв`язку із нездійсненням діяльності Харківського окружного адміністративного суду з відправлення правосуддя через ведення на території Харківської територіальної громади та, зокрема, міста Харкова бойових дій, розгляд справи було відтерміновано.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач позов не визнав, надавши до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що посадові особи Сумської митниці діяли в межах своїх повноважень. Просив суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 262 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Сумською митницею на підставі наказу від 11.01.2022р. № 7 було проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «Вултекс-С» вимог законодавства України з питань митної справи, в частині дотримання порядку здійснення операцій з переробки товарів, в тому числі щодо завершення митного режиму переробки шляхом реекспорту продуктів переробки, оформлення їх в інший режим, митне оформлення яких здійснено за митною декларацією UA807290/2020/021616 від 08.09.2020р.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 27.01.2022р. №2/22/7.24-19/41661055, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ «Вултекс-С»:

1) ч. 1 ст. 151, п. 1 ч. 1 ст. 284, п. 12 ст. 286, п. 3 ч. 1 ст. 276, п. 1 ч. 1 ст. 289 Митного кодексу України та п. 36.1 ст. 36, п 206.16 ст. 206 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) за митною декларацією, наведеною у додатку 2 до акту перевірки UА807290/2020/21616 від 08.09.2020р.;

2) п. 206.16 ст. 206, п. 190.1 ст. 190, п. 132.1 ст. 132, п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) за митною декларацією наведеною у додатку 2 до акту - перевірки UA807290/2020/21616 від 08.09.2020р.

На підставі розгляду висновків акту перевірки відповідачем було ухвалено оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

1) від 09.02.2022р. №0000312419, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на 135 044,08 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 108 035,26 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27 008,82 грн.;

2) від 09.02.2022р. №0000322419, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 364 619 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 291 695,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 72 923,80 грн.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними і такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 1 Митного кодексу України визначено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із ст. 345 Митного кодексу України, митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо:

- правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

- обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

- правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

- відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

- законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності-резидентів України».

Сторонами у справі не заперечується проведення документальної невиїзної перевірки на підставі наказу та з повідомленням про її проведення позивача письмовим повідомленням від 12.01.2022р. № 7.24-08-3/19/13/271. Доводи позовної заяви про незаконність проведеної перевірки зведено до того, що прийняття контролюючим органом наказу про проведення перевірки суперечить Закону України від 30.03.2020р. №540-ІХ, яким внесено зміни до Податкового кодексу України в підрозділ 10 розділу ХХ "Перехідні положення", та, зокрема, цей розділ доповнено пунктом 52-2, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Оцінюючи вказані доводи, суд зауважує, що відповідно до підпункту 52-2 пункту 10 розділу XX Податкового кодексу України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19).

Водночас, Законом України від 16.10.2020 №466- IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (набрав чинності з 23.05.2020р.) пункт.75.1 статті 75 Податкового кодексу України доповнено абзацом третім, згідно з яким види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

Отже, мораторій на проведення документальних перевірок контролюючими органами не розповсюджується на митні органи з 23.05.2020р .

Строки давності відповідно до підпункту 102.3.2 пункту 102.3 статті 102 Податкового кодексу України та абзацу десятого пункту 52-1 підрозділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України зупиняються на період 18.03.2020 по 22.05.2020р.

Таким чином, суд доходить висновку, що документальна невиїзна перевірка дотримання позивачем вимог законодавства з питань митної справи проводилась в межах встановлених законодавством строків та обгрунтовано.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в частині наявності підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Частиною 27 статті МК України передбачено, що митними платежами є: а) мито; б) акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); в) податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції).

Обов`язок із сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України (п. 1 ч. 1 ст. 289 МК).

Відповідно до частини 1 статті 293 МК України, особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Якщо декларування товарів здійснюється особою, уповноваженою на це декларантом, на таку особу покладається обов`язок із сплати митних платежів солідарно з декларантом.

За визначенням, наведеним у п. 25 ч. 1 ст. 4 МК України, митний режим - це комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

З метою застосування законодавства України з питань митної справи запроваджуються такі митні режими: 1) імпорт (випуск для вільного обігу); 2) реімпорт; 3) експорт (остаточне вивезення); 4) реекспорт; 5) транзит; 6) тимчасове ввезення; 7) тимчасове вивезення; 8) митний склад; 9) вільна митна зона; 10) безмитна торгівля; 11) переробка на митній території; 12) переробка за межами митної території; 13) знищення або руйнування; 14) відмова на користь держави. Митні режими встановлюються виключно цим Кодексом (ст. 70 МК України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті МК України, декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 147 МК України, переробка на митній території - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови подальшого реекспорту продуктів переробки.

Поміщення товарів у митний режим переробки на митній території допускається з письмового дозволу митного органу за заявою власника цих товарів або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 149 МК України).

При цьому, частиною 1 статті 151 МК України передбачено, що строк переробки товарів на митній території України встановлюється митним органом у кожному випадку під час видачі дозволу підприємству, виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продуктами їх переробки. Зазначений строк обчислюється, починаючи з дня завершення митного оформлення митним органом іноземних товарів для переробки.

За заявою підприємства, якому видано дозвіл на переробку товарів, з причин, підтверджених документально, строк переробки товарів на митній території України продовжується зазначеним органом, але загальний строк переробки не може перевищувати 365 днів, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 160 МК України, митний режим переробки на митній території завершується шляхом реекспорту продуктів переробки чи поміщення їх в інший митний режим, а також у випадках, передбачених частиною другою цієї статті.

Частиною першою статті 148 МК України визначено, що поміщення товарів у митний режим переробки на митній території здійснюється з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами.

Питання оподаткування митом товарів при переміщенні через митний кордон України залежно від обраного митного режиму врегульоване статтею 286 МК України.

Частиною 12 статті 286 МК України визначено, що до товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом при дотриманні вимог та обмежень, встановлених главою 23 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 284 МК України умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом застосовується до товарів, поміщених у митні режими транзиту, тимчасового ввезення, митного складу, вільної митної зони, безмитної торгівлі, переробки на митній території, знищення або руйнування, за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених розділом V цього Кодексу.

Випадки, коли митні платежі не сплачуються, визначені також і в статті 292 МК України, яка передбачає, що митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України: щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано; при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму.

Разом з тим, до складу митних платежів належить не тільки ввізне мито, а ще податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції).

За загальним правилом, будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством, є платниками податку на додану вартість (п. 180.1 ст. 180 ПК України).

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, операції платників податку з: постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Особливості оподаткування операцій під час переміщення товарів через митний кордон України залежно від обраного митного режиму, визначені в статті 206 ПК України, відповідно до якої під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Водночас, пунктом 206.12. ст.206 ПК України, до операцій із ввезення товарів на митну територію України в митному режимі переробки на митній території застосовується умовне повне звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 23 Митного кодексу України.

Таким чином, норми Митного кодексу України та Податкового кодексу України встановлюють пільги щодо сплати митних платежів для товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території, у вигляді повного звільнення від оподаткування ввізним митом та податком на додану вартість.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем за митною декларацією UA807290/2020/021616 від 08.09.2020р., яка була предметом документальної невиїзної перевірки у даній справі, було надано пільги у вигляді звільнення від сплати митних платежів (код пільги 517) Товари, що поміщуються в митний режим переробки на митній території, яка передбачена п. 1 ч. 1 ст. 284, ч. 12 ст. 286 МК України.

Суд зауважує, що умовою для отримання (користування) пільгою у вигляді повного звільнення від оподаткування ввізним митом та податком на додану вартість щодо товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території, є дотримання вимог цього митного режиму, в тому числі й щодо строку переробки товарів на митній території України.

Відповідно до пункту 206.16. статті 206 ПК України, у разі втрати товарів, що перебувають під митним контролем у митних режимах, в яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування, нецільового використання цих товарів або в разі невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення таких митних режимів особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов`язана сплатити суму податкового зобов`язання, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання звільнення або умовного звільнення від оподаткування.

Частиною 4 статті 296 МК України визначено, що у разі нецільового використання товарів, щодо яких було надано умовне звільнення від оподаткування, а також порушення умов митних режимів, поміщення в які передбачає умовне звільнення від оподаткування, застосовуються ставки митних платежів, що діють на день прийняття митним органом митної декларації для митного оформлення. Митна вартість товарів, їх кількість чи інші характеристики, що використовуються для визначення бази оподаткування, визначаються на день застосування ставок митних платежів.

Згідно з підпунктом 3 пункту 3 статті 293 МК України у разі недотримання положень цього Кодексу щодо користування та розпорядження товарами або виконання інших вимог і умов, установлених цим Кодексом для застосування митних режимів, що передбачають умовне повне або часткове звільнення від сплати митних платежів, особами, на яких покладається обов`язок із сплати митних платежів, є особи, відповідальні за дотримання митного режиму.

Таким чином, наслідком недоотримання умов митного режиму переробки на митній території України, в тому числі й невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення такого митного режиму, у особи, відповідальної за дотримання цього митного режиму, виникає обов`язок сплати митних платежів, на які раніше було надане звільнення.

В ході розгляду справи судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало виявлення контролюючим органом тієї обставини, що 08.09.2020р. позивачем була подана заява № 268 до Слобожанської митниці Держмитслужби на розміщення іноземного товару: «трикотажне полотно, виготовлене з синтетичних поліуретанових (еластомірних) монониток 5%, інші волокна 95%» в кількості 16721,30 кг., ціна сировини 5,95 Євро, загальною вартістю 99491,74 Євро у митний режим переробки на митній території відповідно до глави 23 Митного кодексу України.

Згідно із заявою від 08.09.2020 року № 268 позивач взяв на себе зобов`язання провести операції з переробки товарів відповідно до вимог законодавства України, здійснити відокремлений від інших товарів облік і зберігання товарів, розміщених у митний режим переробки, та продуктів переробки, а також заявити у відповідному митному режимі товарну продукцію, супутні продукти переробки, залишки переробки, що будуть отримані в результаті переробки товарів, і видалити відповідно до законодавства України відходи переробки.

Відповідно до рішення на зворотній частині заяви, Слобожанською митницею Держмитслужби надано дозвіл щодо розміщення ТОВ «ВУЛТЕКС-С» товарів у заявленому митному режимі (переробка на митній території) терміном 180 днів з дня завершення митного оформлення іноземних товарів для переробки. Встановлений строк закінчення переробки даної партії іноземного товару до 07.03.2021р.

Позивачем було поміщено у митний режим «переробка на митній території» іноземні товари, що підлягають переробці на митній території України «трикотажне полотно виготовлене з синтетичних поліуретанових (еластомірних) монониток 5%, інші волокна 95%» (далі -Товар) за митною декларацією від 08.09.2020р. № UA8070290/2020/021616 типу ІМ51ДЕ в кількості 16721,30 кг., ціна сировини 5,95 Євро, загальною вартістю 99491,74 Євро.

Згідно з частиною першою статті 160 Митного кодексу України, митний режим переробки на митній території завершується шляхом реекспорту продуктів переробки чи поміщення їх в інший митний режим.

Отже, на позивача, який отримав дозвіл митного органу на поміщення товару у митний режим переробки, покладено обов`язок до закінчення встановленого у такому дозволі строку (до 07.03.2021) здійснити реекспорт продуктів переробки, оформити їх в інший митний режим згідно у умовами зовнішньоекономічного контракту, або звернутись із письмовою заявою до митного органу, яким видано відповідний дозвіл на переробку з метою продовження строку переробки товарів.

Контролюючий орган виходив з того, що станом на дату закінчення строку дії дозволу - 07.03.2021р., позивачем митний режим переробки на митній території для товару не було завершено, а відповідна заява про продовження строку дозволу на переміщення товарів у митний режим переробки на митній території України позивачем була подана до Слобожанської митниці Держмитслужби лише 16.03.2021р.

Разом з тим, на виконання ухвали суду про витребування доказів від 22.08.2022р. позивачем до суду 30.08.2022р. надано докази надіслання на адресу контролюючого органу 05.03.2021р. листа про продовження строку дії дозволу, який, як слідує з доводів позовної заяви та відзиву на неї, контролюючий орган не отримав. Після цього позивач повторно звернувся до відповідача із заявою аналогічного змісту від 16.03.2021р.

Досліджуючи вказану обставину, суд зауважує, що позивачем було виконано покладений на нього обов`язок, при тому, що надісланий ним вчасно лист не було отримано контролюючим органом за відсутності вини позивача. Обов`язок позивача пересвідчитися в отриманні контролюючим органом заяви про продовження строку дозволу на переміщення товарів у митний режим переробки на митній території України чинним законодавством не конкретизовано.

Суд бере до уваги, що відповідно до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України, він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно абз.2 п. 1.1 ст. 1, п. 41.1.2 ст. 41 ПК України, ним визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, в тому числі митних органів (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань митної справи та оподаткування митом, акцизним податком, податком на додану вартість, іншими податками та зборами, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв`язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони.

За змістом приписів ст. 109 ПК, слід вважати, що для встановлення контролюючим органом наявності порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, необхідним є встановлення вини платника податків.

Відповідно до абз.2 п. 109.1 ст. 109 ПК України, діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, установлення вини у вчиненні податкового правопорушення можливе в разі доведення цього контролюючим органом. Тобто необхідною підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення такого правопорушення є встановлення контролюючим органом у встановлених пунктом 109.3 статті 109 Податкового кодексу України випадках вини платника, яка означає, що особа мала та може дотримуватися закріплених цим кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, правил і норм.

Так, у статті 112 ПК України встановлено підстави, за яких особа вважається винною: установлення можливості дотримання особою правил і норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, але невжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання; доведення контролюючим органом того, що вчиняючи дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Також слід мати на увазі, що Кодексом адміністративного судочинства формалізовано принцип верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стст.7, 8 КАС).

Цей принцип перегукується із завданнями адміністративного судочинства, відповідно до яких метою діяльності адміністративних судів є захист прав, свобод та інтересів передусім приватних фізичних та юридичних осіб. При цьому захист прав та інтересів держави або будь-яких органів державної влади в процесуальному законі не згадується. Саме цим пояснюється й опосередковано впроваджена кодексом презумпція правомірності дій приватного суб`єкта в його спорі із суб`єктом владних повноважень (ст.71 КАС).

Таким чином, згідно принципу in dubio pro tributario, у разі виникнення спору між платником податків та державою суд не може відмовити громадянину в захисті лише через сумніви в правомірності його дій. Особливість розподілу тягаря доказування в адміністративних справах не дозволяє трактувати «сумніви» інакше, як неспроможність контролюючого органу переконливо довести обгрунтованість та правомірність власних дій у спірних відносинах, тобто невиконання ним свого процесуального обов`язку.

З огляду на що, суд вважає, що висновки про порушення позивачем умов митного режиму переробки (його не завершення у визначений контролюючим органом строки) на момент проведення спірної перевірки є спростованим судовим розглядом, за обставин відсутності вини ТОВ "Вултекс-С" як обов`язкової ознаки цього правопорушення.

Надаючи оцінку правомірності визначення відповідачем заниження податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) за митною декларацією стосовно позивача, в тому числі й правомірності визначення розміру бази оподаткування, суд зазначає, що за частиною 1 статті 294 МК України передбачено, що об`єкт та база оподаткування митними платежами під час переміщення товарів через митний кордон України визначаються відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України.

Відповідно до пп. в п. 185.1 ст. 185 ПК України, операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Пункт 206.16 статті 206 ПК України передбачає, що в разі невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення таких митних режимів, в яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування, особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов`язана сплатити суму податкового зобов`язання, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення.

Відтак, наслідком невиконання у встановлений строк заходів щодо завершення митного режиму переробки, є виникнення у особи, відповідальної за дотримання такого режиму, обов`язку сплатити податкове зобов`язання з податку на додану вартість в повному обсязі (в сумі, на яку надавалось звільнення).

Оскаржуване рішення контролюючого органу про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість також було вмотивовано недотриманням з боку позивача вимог цього митного режиму щодо строку переробки товарів на митній території України, що обумовлено відсутністю заяви ТОВ "Вултекс-С" про продовження строку переробки товарів на митній території України.

З урахуванням висновків суду, наведених вище, за якими позивачем фактично дотримано вимоги щодо порядку продовження такого строку, виключаються і наслідки недоотримання умов митного режиму переробки на митній території України, в тому числі щодо невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення такого митного режиму, у вигляді обов`язку сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного та керуючись ст .ст. 2, 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вултекс-С" (вул. Каштанова, буд. 29, м. Харків, 61124, код ЄДРПОУ: 41661055) до Сумської митниці (вул. Вєтрова Юрія, буд. 24, м. Суми, Сумська область, 40020, код ЄДРПОУ 44017631) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити .

Визнати протиправними і скасувати повідомлення-рішення Сумської митниці від 09.02.2022р.: №0000312419 та №0000322419.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці (вул. Вєтрова Юрія, буд. 24, м. Суми, Сумська область, 40020, код ЄДРПОУ 44017631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вултекс-С" (вул. Каштанова, буд. 29, м. Харків, 61124, код ЄДРПОУ: 41661055) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7494 (сім тисяч чотириста дев`яносто чотири) грн. 95 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено та підписано 16.09.2022.

Суддя Д.В. Григоров