Рішення № 10628181, 15.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2010 р. Справа № 37/275-09

вх. № 7428/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Волик О.М. за довіреністю П/160710/83 від 16.09.2009 р.

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Публічного АТ "Комерційний банк "Володимирський", м. Суми

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод", с. Зачепилівка

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-строй 2001", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за рахунок заставленого майна

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Володимирський" (позивач) звернувся до господарського суду з позовом до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод" та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-строй 2001" (відповідачі) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод" заборгованості за кредитним договором в сумі 6101848,70 грн. за рахунок вказаного заставленого майна та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-строй 2001" заборгованості за кредитним договором в сумі 6101848,70 грн. за рахунок вказаного заставленого майна.

Позивач до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 15.07.2010 р. за вх. № Д694, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідачі про судове засідання були повідомлені належним чином, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили.

17.05.2010 р. за вх. № 9459 позивач через канцелярію суду надав уточнення до позовної заяви від 12.05.2010 р., які господарським судом залучені до матеріалів справи.

Також, позивач, через канцелярію господарського суду 15.07.2010 р. за вх. № 15514, надав письмові пояснення по справі, які господарським судом залучаються до матеріалів справи. Дослідивши вказані письмові пояснення, господарським судом було встановлено, що в даних письмових поясненнях позивач вказує, що у зв'язку з тим, що відповідач 2 є майновим поручителем за зобов'язаннями відповідача 1, позивач має право стягнути заборгованість за кредитним договором, як з відповідача 1 так і з відповідача 2, але не більше ніж існуюча заборгованість, тобто не більше 6101848,70 грн.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що дані письмові пояснення є доповненням уточнень до позовної заяви, а уточнення позивача до позовної заяви з доповненнями за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, господарський суд вважає за необхідне прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядати справу з урахуванням цієї заяви.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що згідно позовних вимог позивач просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод» та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-строй 2001» на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Володимирський" заборгованість за кредитним договором №К/17/2009 від 25.07.2008 р. у сумі 6101848,70 грн. та судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Між АКБ «Європейський» та ТОВ «Цегельний завод» (відповідач 1) 25.07.2008 було укладено кредитний договір № К/17/2009 (надалі - кредитний договір).

Відповідно до умов кредитного договору, а саме п.1.1, п. 1.2. та п.1.3. АКБ «Європейський» на умовах цього договору надає позичальнику (відповідачу 1) грошові кошти в сумі 2900000,00 грн. (два мільйони дев’ятсот тисяч гривень 00 копійок) та 355000,00 дол. США (триста п’ятдесят п’ять тисяч доларів США 00 центів) кредит на строк з 25.07.2008 по 25.07.2013 року включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а відповідач 1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним, комісії, передбачені цим договором, а також виконати всі свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Пунктом 1.4. кредитного договору було встановлено, що плата за користування кредитом у вигляді процентів становить у гривні 25,00 (двадцять п’ять) % річних, в доларах США має сплатити 18,00 (вісімнадцять) % річних.

Згідно п.1.5. кредитного договору цільове призначення кредиту – погашення заборгованості перед АКБ «Золоті Ворота» за кредитним договором №052/05 від 21.06.2005р., та поповнення обігових коштів.

Судом встановлено, що АКБ «Європейський» було виконано свої зобов'язання за вказаним кредитним договором , що підтверджується:

-          меморіальним ордером № 182972 від 25.07.2008 згідно якого 25.07.2008 банк перерахував ТОВ «Цегельний завод» суму 1 000000,00 грн. (один мільйон гривень 00 копійок);

-          меморіальним ордером №183016 від 25.07.2008 згідно якого 25.07.2008 банк перерахував ТОВ «Цегельний завод» суму 335000,00 дол. США (триста тридцять п’ять тисяч доларів США 00 центів) еквівалент в гривні становить 1622338,00 грн. (один мільйон шістсот двадцять дві тисячі триста тридцять вісім гривень 00 копійок);

-          меморіальним ордером №195334 від 29.07.2008 згідно якого 29.07.2008 банк перерахував ТОВ «Цегельний завод» суму 800000,00 грн. (вісімсот тисяч гривень 00 копійок);

-          меморіальним ордером №72319 від 12.08.2008 згідно якого 12.08.2008 банк перерахував ТОВ «Цегельний завод» суму 200000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 копійок);

-          меморіальним ордером №36769 від 04.09.2008 згідно якого 04.09.2008 банк перерахував ТОВ «Цегельний завод» суму 150000,00 грн. (сто п’ятдесят гривень 00 копійок);

-          меморіальним ордером №100651 від 09.10.2008 згідно якого 09.10.2008 банк перерахував ТОВ «Цегельний завод» суму 70000,00 грн. (сімдесят тисяч гривень 00 копійок);

-          меморіальним ордером №117885 від 13.10.2008 згідно якого 13.10.2008 банк перерахував ТОВ «Цегельний завод» суму 80000,00 грн. (вісімдесят тисяч гривень 00 копійок);

-          меморіальним ордером №348864 від 15.10.2008 згідно якого 15.10.2008 банк перерахував ТОВ «Цегельний завод» суму 50 000,00 грн. (п’ятдесят тисяч гривень 00 копійок);

-          меморіальним ордером №395294 від 28.01.2009 згідно якого 28.01.2009 банк перерахував ТОВ «Цегельний завод» суму 270 000,00 грн. (двісті сімдесят тисяч гривень 00 копійок);

-          меморіальним ордером №38544 від 05.02.2009 згідно якого 05.02.2009 банк перерахував ТОВ «Цегельний завод» суму 93 000,00 грн. (дев’яносто три тисячі гривень 00 копійок).

Так, АКБ «Європейський» відповідачу 1 було перераховано 2713 000,00 (два мільйони сімсот тринадцять тисяч гривень 00 копійок) та 335000,00 дол. США (триста тридцять п’ять тисяч доларів США 00 центів) еквівалент в гривні становить 1622338,00 грн. (один мільйон шістсот двадцять дві тисячі триста тридцять вісім гривень 00 копійок).

Відповідно до п.3.3. кредитного договору проценти за користування кредитом сплачуються щомісячно до 05 числа (включно) поточного місяця (з 9.00 до 18.00 години) за попередній місяць у порядку, передбаченому розділом 4 цього договору. Проценти, нараховані за користування кредитом в останньому календарному місяці користування кредитом, сплачується одночасно із погашенням заборгованості за кредитом.

Згідно п.4.1. кредитного договору погашення заборгованості за кредитом здійснюється по 25 липня 2013 року включно, у відповідності з графіком, який наведено у додатку №1 до цього договору та є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 5.1. кредитного договору встановлено, що виконання відповідачем своїх зобов'язань по цьому договору забезпечується:

-          іпотекою нерухомого майна належного ТОВ «Агро-строй 2001» (відповідач 2) на праві власності, яке знаходиться за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Зачепилівка, вул. Степова, 2;

-          заставою рухомого майна, належного відповідачу 2 на праві власності, яке знаходиться за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Зачепилівка, вул. Степова, 2;

-          заставою рухомого майна, належного відповідачу 1 на праві власності, яке знаходиться за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Зачепилівка, вул. Степова, 2;

-          заставою рухомого майна, а саме автотранспорту, належного відповідачу 1 на праві власності, яке знаходиться за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Зачепилівка, вул. Степова, 2

Судом встановлено, що 08 травня 2009 року АКБ «Європейський» та позивач уклали Договір про відступлення права вимоги (купівлі – продажу боргових зобов’язань) за кредитним договором № К/17/2009, що укладений 25 липня 2008 між АКБ «Європейський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод».

Позивач повідомив 1-го відповідача про відступлення права вимоги за вищезазначеним кредитним договором, повідомленням про відступлення права вимоги за вих. №09-04/915-02 від 12.05.2009 р.

Відповідно до п.6.1. кредитного договору у випадку ненадходження в строки, визначені у п.п.1.3., 3.3., 3.4., 4.1., 7.5., 8.1., 8.2. цього договору, на відповідний рахунок, визначений цим договором, суми заборгованості за кредитом та/або процентів за користування ним, та/або сум комісій, та/або інших платежів, належних до сплати відповідачем відповідно до умов цього договору, відповідач, незалежно від наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за цим договором, сплачує третій особі пеню в розмірі подвійної ставки рефінансування НБУ, що діє протягом періоду прострочення відповідного платежу, від суми відповідного платежу, строк сплати якого порушений, за кожний день існування порушення (прострочення), при цьому кількість днів року приймається рівною фактичній кількості днів у році. Пеня сплачується відповідачем у порядку, встановленому п.4.2. цього Договору, за рахунок коштів, що направляються відповідачем для виконання грошових зобов'язань, передбачених цим договором, або протягом 3 банківських днів з дня отримання вимоги третьої особи про сплату пені.

Згідно п.6.4. кредитного договору сторони встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання відповідачем зобов'язань за даним договором не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, і такі штрафні санкції третя особа має право продовжувати нараховувати до дати повного виконання відповідачем відповідних прострочених зобов'язань за договором.

Судом встановлено, що відповідач -1 порушив свої зобов'язання за кредитним договором - зобов'язання по поверненню кредиту та процентів за користування кредитом не виконав, з урахуванням чого виникла заборгованість за кредитом у доларах США в розмірі 372510,69 дол. США, що за офіційним курсом НБУ складає 2972635,31 грн., а саме:

-          заборгованість за кредитом – 335000,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ складає 2673300,00 грн.;

-          заборгованість за процентами – 35023,55 дол. США, що за офіційним курсом НБУ складає 279487,93 грн.;

-          пеня – 2487,14 дол. США, що за офіційним курсом НБУ складає 19847,38 грн.;

у гривнях 3129213,39 грн., а саме:

- заборгованість за кредитом - 2713000,00 грн.;

- заборгованість за процентами – 393687,66 грн.;

- пеня – 22525,73 грн.

Отже, загальна заборгованість за кредитним договором становить 6101848,70 грн., що підтверджується наданим розрахунком позивача.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до 1-го відповідача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

В частині позовних вимог позивача до 2-го відповідача, господарський суд вважає, що дані позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки дані вимоги не ґрунтуються на взаємовідносинах поруки, у зв'язку з чим 2-й відповідач не може відповідати перед позивачем за зобов'язаннями 1-го відповідача за кредитним договором, як солідарний боржник.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню, в частині позовних вимог до 1-го відповідача.

Однак, враховуючи те, що сума за позовом підлягає стягненню у повному обсязі, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з 1-го відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 25500,00 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 512, 514, 525, 526, 530, 543, 549, 554, 611, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядати справу з урахуванням цієї заяви.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод» (64401, Харківська область, Зачепилівський район, с. Зачепилівка, вул. Степова, 2, код ЄДРПОУ 30767675, п/р 26005002525401 в відділенні № 28 АКБ "Європейський", МФО 380184) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Володимирський" (40030, м. Суми, пл. Незалежності, 10, код ЄДРПОУ 26120084, к/р № 32003101300 в Управлінні НБУ в Сумській області, МФО 337933) заборгованість за кредитним договором №К/17/2009 від 25.07.2008 р. в сумі 6101848,70 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя

Рішення підписано 20.07.2010 р.