Рішення № 10627907, 11.05.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" травня 2010 р.Справа № 9/10-430 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продсервіс" вул. Верховинна, 6-А, м.Київ, 04080

до Приватного підприємства "МДС Збаразький сирзавод" вул. Грушевського, 145, м.Збараж, Збаразького району, Тернопільської області, 47300

про cтягнення заборгованості в сумі 6 423 грн. 34 коп., з яких: 5 500 грн. - сума основного боргу, 753 грн. 50 коп. - втрат від інфляційних процесів, 169 грн. 84 коп. - 3% річних.

За участю представників сторін:

          позивача: не з'явився

          відповідача: не з'явився

Сторони в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили.

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Продсервіс" вул. Верховинна, 6-А, м.Київ звернувся 15.03.2010р. (вх.№0463 згідно штампу канцелярії суду) до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "МДС Збаразький сирзавод" вул. Грушевського, 145, м.Збараж, Збаразького району, Тернопільської області про стягнення : 5 500 грн. основного боргу, 753 грн. 50 коп. втрат від інфляційних процесів, 169 грн. 84 коп. - 3% річних.

Позов обґрунтовується належно завіреними копіями : рахунків –фактур №1-00000802 від 05.05.2008р. на суму 2500,00 грн., №1-00000846 від 12.05.2008р. на суму 2500,00 грн., №1-00001297 від 14.07.2008р. на суму 2500,00 грн., Видаткових накладних №ПС-0000762 від 06.05.2008р., №ПС-0000800 від 12.05.2008р., №ПС-0001240 від 14.07.2008р., Претензії №146 від 21.11.2008р., Претензії №100 від 30.01.2009р. та іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 19.03.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 01.04.2010р. З метою правильного і об’єктивного розгляду справи та надання сторонам, передбаченого ст. ст. 4-2,4-3,22 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України ухвалою від 01.04.2010р. на 13.04.2010р. за клопотанням відповідача, ухвалою від 13.04.2010р. на 27.04.2010р., та востаннє ухвалою від 27.04.2010р. на 11.05.2010р.

Позивач в засідання 11.05.2010р. не з'явився, проте листом (вх.№12031 від 26.04.2010р.), в зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання, просить слухати справу без його участі за наявними у справі матеріалами.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, (про що свідчать поштові повідомлення з відміткою про вручення кореспонденції, які знаходяться в матеріалах справи), а тому суд розглядає спір за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, доводи позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.

За змістом ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як випливає з матеріалів справи, позивач на підставі усної домовленості передав Товар (харчові стабілізатори) відповідачу, що підтверджується відповідними рахунками-фактурами (№1-00000802 від 05.05.08р. на суму 2500 грн., №1-00000846 від 12.05.08р. на суму 2500 грн., №1-00001297 від 14.07.08р. на суму 2500 грн.) –всього на суму 5500 грн.; Видатковими накладними (№ПС-0000762 від 06.05.2008р., №ПС-0000800 від 12.05.2008р., №ПС-0001240 від 14.07.2008р.) та довіреностями Відповідача на отримання Товару (серія ЯПА №231804 від 05.05.08р., серія ЯПА №231812 від 12.05.08р., серія ЯПА №231837 від 04.07.08р.) (належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи).

В свою чергу Покупець, зобов’язався отримати цей товар та оплатити його вартість. Факт отримання Товару підтверджується підписами представника Відповідача в графі накладних про отримання та копіями довіреності виданих відповідачем на отримання продукції від Позивача.

Відповідачем розрахунки за поставлений Товар проведені частково в сумі 2000,00 грн. (підтверджується випискою Банку за 15.07.2008р., представленою позивачем), в зв'язку з чим заборгованість Приватного підприємства "МДС Збаразький сирзавод" за поставлений йому Товар, станом на час розгляду справи, становить 5500 грн. 00 коп. Суд вважає зазначену суму основного боргу правомірно заявленою та документально обґрунтованою.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов’язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов’язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу Відповідача були надіслані претензії з вимогою терміново погасити заборгованість (№146 від 21.11.2008р., №100 від 30.01.2009р.), проте обидві залишені Відповідачем без відповіді та задоволення. Факт надсилання претензій підтверджено матеріалами справи.

Таким чином, знаходять свої підтвердження у матеріалах справи доводи позивача стосовно того, що відповідачем проведено оплату заборгованості за отриманий товар не в повному обсязі, що є порушенням вимог ст.193 України. Зокрема, в зв’язку з допущеним простроченням виконання грошових зобов’язань борг відповідача перед позивачем, станом на розгляду справи, складає 5500 грн. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позовні вимоги позивача щодо стягнення 753,50 грн. інфляційних нарахувань за період з грудня 2008р. по грудень 2009р. та 169,84 грн. 3 % річних за період з 01.12.2008р. –21.12.2009р. (386 днів) суд вважає правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та враховуючи, що відповідач в судове засідання не з’явився, на день розгляду спору не надав суду будь-яких заперечень по суті заявлених позовних вимог, як і не надав суду доказів про погашення заборгованості перед позивачем, а тому суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Продсервіс", щодо стягнення з Приватного підприємства "МДС Збаразький сирзавод" вул. Грушевського, 145, м.Збараж, Збаразького району, Тернопільської області - 5 500 грн. 00 коп. основного боргу, 753 грн. 50 коп. - втрат від інфляційних процесів, 169 грн. 84 коп. - 3% річних обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 11, 16, 205, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 193, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 43, 44 - 49, 69, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

           2.          Стягнути з Приватного підприємства "МДС Збаразький сирзавод" вул. Грушевського, 145, м.Збараж, Збаразького району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 21166874, в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продсервіс", вул. Верховинна, 6-А, м.Київ, код ЄДРПОУ 24934992 –5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 753 (сімсот п'ятдесят три) грн. 50 коп. - втрат від інфляційних процесів, 169 (сто шістдесят дев'ять) грн. 84 коп. - 3% річних, 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор – апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення 14 травня 2010 р., через місцевий господарський суд.

Суддя