Рішення № 106277822, 07.09.2022, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2022м. ХарківСправа № 922/5389/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

при секретарі судового засідання Саєнко А.А.,

розглянувши заяву Акціонерного товариства Сбербанк від 25.03.2019 за вх. № 8 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Харківської області від 19 березня 2018 року по справі № 922/5389/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СХІД ФІНАНС (код ЄДРПОУ 38421401, місцезнаходження: 03039, м. Київ, Голосіївський проспект (проспект 40-річчя Жовтня), будинок 42-А; телефон +38(044)331-32-70, електронна пошта: skhid.finance@gmail.com);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод" (код ЄДРПОУ 24481702, місцезнаходження: 61010, м. Харків, Набережна Червоношкільна, будинок 24, телефон +38(068)244-81-70, електронна пошта: 24481702@ukr.net);

до відповідача Приватного акціонерного товариства Термолайф (код ЄДРПОУ 3401518261071, м. Харків, шосе Карачівське, будинок 44, телефон +38(050)328-62-61, +38(057)735-23-11, електронна пошта не відома);

про стягнення 44309645,32 грн,

за участі представників учасників справи:

позивача не з`явився;

відповідач не з`явився;

розпорядника майна відповідача (арбітражного керуючого Хорошевської Т.В.) - не з`явився;

3-ї особи не з`явився;

ліквідатора 3-ої особи (арбітражного керуючого Саутенка С.О.) не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії" (далі по тексту - ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії", Банк) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача Приватного акціонерного товариства "Термолайф" (далі по тексту - ПрАТ "Термолайф"), в якій просило стягнути з відповідача заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 у розмірі 1 627 276 доларів США 12 центів, що в гривневому еквіваленті (за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку 1 доллар США 21,805419 грн) складає 35 483 437,63 грн і 5 948 028,54 грн, яка складається з:

- простроченої заборгованості за кредитом у сумі 1 010 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку становить 22 023 473,19 грн;

- простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 617 276,12 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку становить 13 459 964,44 грн;

- пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом у сумі 3 069 849,39 грн;

- пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом у сумі 2 878 179,15 грн.

Також позивач у позові просив стягнути з відповідача 182 700,00 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням невиконання позичальником -Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" (далі по тексту - ПрАТ "Харківський коксовий завод") належним чином своїх зобов`язань по договору про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, у зв`язку з чим ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулося з позовними вимогами до ПрАТ "Термолайф", яке є поручителем на підставі договору поруки від 04.09.2012, укладеного між ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Термолайф" у забезпечення зобов`язань позичальника по договору про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.03.2018 у справі № 922/5389/15 у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у позові судом прийнято до уваги постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 у справі № 922/5729/15, якою залишено в силі рішення Господарського суду Харківської області від 02.01.2018 у справі № 922/5729/15 про визнання припиненим договору поруки від 04.09.2012, укладеного між ПрАТ "Термолайф" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії". Визнано припиненими солідарні зобов`язання ПрАТ "Термолайф" за договором про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (ід. код 30962083, далі по тексту - ТОВ "Коксотрейд"), що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012. Визнано припиненими солідарні зобов`язання ПрАТ "Термолайф" за договором про відкриття кредитної лінії № 29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ТОВ "Коксотрейд", що випливали з умов Договору поруки від 04.09.2012. Визнано припиненими солідарні зобов`язання ПрАТ "Термолайф" за договором про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Харківський коксовий завод", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012. Визнано припиненими солідарні зобов`язання ПрАТ "Термолайф" за договором про відкриття кредитної лінії № 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Харківський коксовий завод", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012. У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент логістик компані" відмовлено.

Враховуючи вищезазначене суд у своєму рішенні дійшов висновку, що договір поруки від 04.09.2012, укладений між ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Термолайф", є припиненим, як і солідарні зобов`язання по ньому, а відтак, зобов`язання за договором поруки є такими, що повністю припинились і не існують на день прийняття рішення, тому вимоги ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії" до ПрАТ Термолайф, як до поручителя за кредитним договором № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ Харківський коксовий завод, є безпідставними і задоволенню не підлягають

25.03.2019 за вх. № 8 Акціонерне товариство «Сбербанк" (далі по тексту - АТ «Сбербанк"), яке є правонаступником позивача - ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії" (назву якого згідно з рішенням єдиного акціонера Банку № 3 від 19.10.2015 було змінено на ПАТ "Сбербанк" та в подальшому згідно з рішенням єдиного акціонера Банку № 1 від 10.04.2018 на АТ «Сбербанк") звернулося до Господарського суду Харківської області з заявою про перегляд рішення від 19.03.2018 у справі № 922/5389/15 за нововиявленими обставинами, в якій (з урахуванням заяви, поданої на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 15.04.2019 у справі № 922/5389/15) просить зазначене рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування заяви Банк зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову в рішенні від 19.03.2018 у справі № 922/5389/15 суд посилався на припинення договору поруки від 04.09.2012, укладеного між ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Термолайф" у забезпечення договору про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 02.01.2018 у справі № 922/5729/15, залишеного без змін постановою суду апеляційної інстанції від 26.02.2018. Втім, Постановою Верховного Суду від 20.02.2019 скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 02.01.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 у справі № 922/5729/15 в частині задоволення позовних вимог ПрАТ "Термолайф", зокрема щодо визнання припиненим договору поруки від 04.09.2012, укладеного між ПрАТ "Термолайф" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", та в цій частині передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Відтак, як вважаєж зазявник, наявні підстави для перегляду рішення Господарського суду Харківської області від 19.03.2018 у справі № 922/5389/15 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.04.2019 у справі № 922/5389/15 після усунення позивачем недоліків заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами було прийнято зазначену заяву до розгляду, відкрито провадження по справі за нововиявленими обставинами та призначено розгляд справи в судовому засіданні.

У процесі розгляду справи ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.05.2019 за заявою позивача зупинено провадження по справі № 922/5389/15 до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 922/5729/15 за позовом ПрАТ "Термолайф" до ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" в особі відділення "Харківське відділення № 3 "АТ "Сбербанк Росії", ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ТОВ "Коксотрейд" про визнання поруки такою, що припинена.

Підставою для зупинення провадження по справі № 922/5389/15 було те, що перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 19.03.2018 у справі № 922/5389/15 за нововиявленими обставинами здійснюється з підстави скасування постановою Верховного Суду від 20.02.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 02.01.2018 у справі № 922/5729/15 в частині визнання припиненим договору поруки від 04.09.2012, укладеного між ПрАТ "Термолайф" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" у забезпечення зобов`язань позичальника - ПрАТ "Харківський коксовий завод" по договору про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду в справі № 922/5389/15, що розглядається. Вказаною постановою Верховного Суду справу № 922/5729/15 у зазначеній частині направлено на новий розгляд, тобто справи № 922/5389/15 та № 922/5729/15 є пов`язаними між собою, а отже існує об`єктивна неможливість розгляду справи № 922/5389/15 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 922/5729/15, оскільки обставини, які встановлюються у справі № 922/5729/15 мають преюдиційне значення для розгляду справи № 922/5389/15.

У зв`язку з усуненням обставин, які були причиною зупинення провадження по справі, ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.04.2022 у справі № 922/5389/15 поновлено провадження по справі та призначено розгляд справи на 16.05.2022 о 14:10.

Ухвалою суду від 11.05.2022 у справі № 922/5389/15 на підставі клопотання позивача від 09.05.2022 за вх. № 4746/22 та доданого до зазначеного клопотання Статуту Акціонерного товариства Міжнародний резервний банк станом на 22.11.2021 було змінено назву позивача з Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" на Акціонерне товариство Міжнародний резервний банк.

Ухвалою суду від 16.05.2022 у справі № 922/5389/15 задоволено клопотання позивача - АТ Міжнародний резервний банк про заміну учасника справи його правонаступником та замінено позивача у справі № 922/5389/15 Акціонерного товариства Міжнародний резервний банк (код ЄДРПОУ 25959784, 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю СХІД ФІНАНС (код ЄДРПОУ 38421401, 03039, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня (Голосіївський пр-т), буд. 42-А).

Іншою ухвалою суду від 16.05.2022 у справі № 922/5389/15 у зв`язку з відсутністю в судовому засіданні представників учасників справи, з огляду на продовження до 25.05.2022 строку дії воєнного стану в Україні, введеного у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації, з метою забезпечення вчасного повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання та надання їм можливості скористатись своїм правом приймати участь в судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи без визначення дати судового засідання та запропоновано учасникам справи направити в суд свої пропозиції щодо дати призначення судового засідання, а також рекомендовано, виходячи з поточної ситуації, у випадку загрози їх життю, здоров`ю та безпеці подавати до суду заяви про розгляд справи в їхній відсутності за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 3 ст. 196 ГПК України або заяви про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції в порядку ст. 197 ГПК України, зобов`язавши надати такі пропозиції в 5-тиденний термін з дня отримання ухвали.

Ухвалою суду від 23.06.2022 у справі № 922/5389/15 з метою дотримання розумних строків розгляду справи та недопущення порушення прав учасників справи щодо доступу до правосуддя призначено розгляд заяви позивача про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 19.03.2018 у справі № 922/5389/15 за нововиявленими обставинами на 03.08.2022 о 10:45.

Ухвалою суду від 03.08.2022 відкладено розгляд справи № 922/5389/15 на 07.09.2022 о 10:00 у зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання та те, що відповідачем ПрАТ Термолайф та 3-ю особою - ПрАТ "Харківський коксовий завод" після поновлення провадження у справі ухвалою суду від 14.04.2022 не було отримано жодної ухвали з повідомленням про дати, час і місце розгляду справи, зважаючи на введення воєнного стану в Україні, що ускладнює вчасне отримання учасниками справи поштової кореспонденції, зокрема з повідомленнями про дату, час і місце розгляду справи.

Зазначену ухвалу у відповідності до ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень та її копію направлено учасникам справи, а також арбітражному керуючому Хорошевській Тетяні Володимирівні, яку призначено розпорядником майна боржника ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.06.2021 у справі № 922/1629/21 про банкрутство ПрАТ "Термолайф" та арбітражному керуючому Саутенку Сергію Олеговичу, якого призначено ліквідатором банкрута постановою Господарського суду Харківської області від 27.01.2022 у справі № 922/543/21 про визнання банкрутом ПрАТ "Харківський коксовий завод".

08.08.2022 судом здійснено виклик ПрАТ "Термолайф" та ПрАТ "Харківський коксовий завод" у призначене на 07.09.2022 о 10:00 судове засідання у справі № 922/5389/15 шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Втім представники відповідача - ПрАТ Термолайф та 3-ї особи - ПрАТ "Харківський коксовий завод" у судове засідання 07.09.2022 не прибули. Як вбачається з матеріалів справи, копії ухвали суду від 03.08.2022 про відкладення розгляду справи на 07.09.2022, які були направлені на їхні адреси листами з рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення №№ 6102256667109 та 6102256667095 відповідно, адресатам не вручені та повернулися до суду з довідками працівників поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою, що у відповідності до приписів ч. 6 ст. 242 ГПК України свідчить про належне повідомлення відповідача та 3-ї особи про дату, час та місце судового засідання.

Розпорядник майна відповідача - ПрАТ Термолайф - арбітражний керуючий Хорошевська Т.В. у судове засідання 07.09.2022 не прибула, про причину неявки не повідомила, будь-яких заяв та клопотань, зокрема щодо участі у розгляді справи в режимі відеоконференції до суду не подала, хоча про дату, час і місце розгляду справи належно повідомлена, направлену на її адресу копію ухвали суду від 03.08.2022 про відкладення розгляду справи на 07.09.2022 отримала 31.08.2022, що підтверджується наявним у справі зворотним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6102256667117.

Ліквідатор 3-ї особи - ПрАТ "Харківський коксовий завод" - арбітражний керуючий Саутенко С.О. у судове засідання 07.09.2022 не прибув, про причину неявки не повідомив, будь-яких заяв та клопотань по справі не надав, хоча про дату, час і місце розгляду справи належно повідомлений, направлену на його адресу копію ухвали суду від 03.08.2022 про відкладення розгляду справи на 07.09.2022 отримав 22.08.2022, що підтверджується наявним у справі зворотним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6102256667125.

Позивач - ТОВ СХІД ФІНАНС свого представника в судове засідання 07.09.2022 не направив, правом прийняти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції в порядку ст. 197 ГПК України не скористався, про причину неявки його представника в судове засідання не повідомив суду, хоча про дату, час і місце розгляду справи був належно повідомлений, направлену на його адресу копію ухвали суду від 03.08.2022 про відкладення розгляду справи на 07.09.2022 отримав 23.08.2022, що підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту АТ «УКРПОШТА» про відстеження поштового відправлення № 6102256668865.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами пп. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки та у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

За приписами ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На підставі зазначеного, зважаючи на тривалість розгляду даної справи та на те, що судом, враховуючи введений воєнний стану в Україні у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації, неодноразово відкладався розгляд справи з метою належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання та надання їм можливості скористатись своїм правом приймати участь в судовому засіданні, враховуючи, що всі учасники справи були належно повідомлені про відкладення розгляду справи на 07.09.2022, явка представників учасників справи в судове засідання судом не визнавалася обов`язковою, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду заяви позивача про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, з огляду на положення ч. 1 ст. 202 ГПК України щодо можливості розгляду справи у разі неявки в судове засідання учасників справи за умови їх належого повідомлення про дату, час і місце цього засідання, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду справи судом упродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість завершити розгляд заяви позивача про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 19.03.2018 у справі № 922/5389/15 за нововиявленими обставинами без участі представників учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд встановив таке.

У відповідності до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів і цей перелік не є вичерпним.

Згідно зі ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вирішуючи господарський спір, суд повинен дотримуватися певного алгоритму дій, а саме, з`ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.

Отже, звертаючись з позовом, позивач повинен довести наявність у нього порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також довести, що ці права порушені саме відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, у відповідності до ч. 2 ст. 320 ГПК України є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

У відповідності до ч. 4 ст. 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Частиною 5 ст. 320 ГПК України встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Господарського суду Харківської області від 19.03.2018 у справі № 922/5389/15 ПАТ "Серббанк " у позові відмовлено повністю.

Разом з тим, Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2019 скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 02.01.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 у справі № 922/5729/15 в частині задоволення позовних вимог ПрАТ "Термолайф", зокрема щодо визнання припиненим договору поруки від 04.09.2012, укладеного між ПрАТ "Термолайф" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", та в цій частині передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В частині вирішення позовних вимог ТОВ "Менеджмент логістик компані" постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 02.01.2018 у справі № 922/5729/15 залишено без змін.

Згідно з інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України, за результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Харківської області від 07.10.2019 у справі № 922/5729/15 відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог ПрАТ Термолайф про: визнання припиненими договору поруки від 04.09.2012, укладеного між ПрАТ "Термолайф" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії"; визнання припиненими солідарних зобов`язань ПрАТ "Термолайф" за договорами про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та № 29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеними між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ТОВ "Коксотрейд", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012; визнання припиненими солідарних зобов`язань ПрАТ "Термолайф" за договорами про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та № 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеними між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Харківський коксовий завод", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 рішення Господарського суду Харківської області 07.10.2019 у справі № 922/5729/15 залишено без змін.

Тобто, за результатами нового розгляду справи № 922/5729/15 рішенням Господарського суду Харківської області від 07.10.2019 у задоволенні позовних вимог ПрАТ "Термолайф" відмовлено повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, на момент прийняття Господарським судом Харківської області рішення від 19.03.2018 у справі № 922/5389/15, про перегляд якого за нововиявленими обставинами просить позивач, не існувало обставин, на які посилається позивач в обґрунтування заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, зазначені обставини стали відомі лише після прийняття рішення від 07.10.2019 у справі № 922/5729/15, залишеного без змін судом апеляційної інстації.

Таким чином, за переконанням суду, зазначена обставина містить всі складові для надання їй статусу нововиявленої: існування цієї обстанини на час розгляду справи; вказана обставини не могла бути відома заявникові на час розгляду цієї справи; істотність даної обставини для розгляду справи (тобто коли врахування її судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги скасування судових рішень у справі № 922/5729/15 та перегляду рішення у даній справі, які були підставою для ухвалення рішення Господарського суду Харківської області від 19.03.2018 у справі № 922/5389/15, вказане рішення підлягає перегляду за нововиявленими обставинами та скасуванню на підставі п. 3 ч. 2 ст. 320 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.09.2012 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування - АТ Міжнародний резервний банк) та ПрАТ "Харківський коксовий завод" було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 (далі по тексту - Кредитний договір), за умовами якого позичальник - ПрАТ "Харківський коксовий завод" отримав кредит у розмірі 7 280 000,00 доларів США у вигляді кредитної лінії (п. 1.2 Кредитного договору) з остаточним строком повернення кредиту 01.09.2017 (п. 1.4 Кредитного договору).

Відповідно до умов Кредитного договору, позичальник зобовязується використовувати Кредит на цілі, зазначені у п. 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування Кредитом, а також повернути наданий йому кредит, у розмірах та у терміни, зазначені в ст. 8 Кредитного договору і виконувати інші умови цього договору.

Пунктами 1.3 Кредитного договору встановлено змінювану процентну ставку.

Згідно з пп. 1.3.1 п. 1.3 Кредитного договору, розмір процентної ставки визначається як сума погодженого кредитодавцем та позичальником індексу (базова процентна ставка) і маржі кредитодавця та розраховується за наступною формулою: R=LIBOR6M+M, де R - розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом у відсотках річних; LIBOR6M (Лондонська міжбанківська ставка пропозиції) - базова процентна ставка, яка визначається на підставі даних інформаційних систем Thomson REUTERS та/або BLOMBERG; М - маржа кредитодавця - 11%, яка є незмінною протягом дії кредитного договору.

На дату укладення Кредитного договору розмір змінюваної процентної ставки становив 11,75% річних (пп. 1.3.2 п. 1.3 Кредитного договору), який був зафіксований cторонами як мінімальний розмір змінюваної процентної ставки (пп. 1.3.5 п. 1.3 Кредитного договору).

Максимальний розмір змінюваної процентної ставки сторонами встановлено на рівні 20% річних (пп. 1.3.3 п. 1.3 Кредитного договору).

Сторонами у Кредитному договорі погоджено, що зміна розміру змінюваної процентної ставки відбувається автоматично, не потребує внесення змін до кредитного договору, але потребує письмового повідомлення позичальника не пізніш ніж за 15 календарних днів до застосування нового розміру змінюваної процентної ставки (пп. 1.3.8 п. 1.3 Кредитного договору).

У випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань за кредитним договором змінювана процентна ставка за користування кредитом збільшується на 2 процентних пункта, після чого розмір змінюваної процентної ставки розраховується за формулою: R=LIBOR6M+M+2% (два проценти річних). Сторонами погоджено, що така зміна розміру змінюваної процентної ставки не потребує внесення змін до кредитного договору, але потребує письмового повідомлення позичальника не пізніш ніж за 15 календарних днів до застосування нового розміру змінюваної процентної ставки (п. 6.6 Кредитного договору).

Додатком № 1 до Кредитного договору є "Порядок визначення розміру процентної ставки за кредитним договором".

Додаток № 1 набирає чинності з дати підписання сторонами Кредитного договору та діє до дати припинення останнього (п. 8 Додатку № 1), а з моменту набуття чинності Додатку № 1 Кредитний договір діє у частині, що не змінена Додатком № 1 (п. 9 Додатку № 1).

Згідно з п. 3 Додатку № 1 до Кредитного договору, в разі, якщо кредитовий оборот позичальника в банку дорівнює або більше ніж 90% від загального кредитового обороту позичальника, позичальником сплачуються проценти за користування кредитом в розмірі, що визначений відповідно до умов кредитного договору, а якщо менше ніж 90% від загального кредитового обороту позичальника - позичальником сплачуються проценти за користування кредитом, що будуть розраховані за формулою: R=LIBOR6M+M+2%.

В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором між ПрАТ "Термолайф" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" було укладено договір поруки від 04.09.2012 (далі - Договір поруки).

Відповідно до статті 1 вказаного договору, ПрАТ "Термолайф" поручилося за виконання ПрАТ "Харківський коксовий завод" його кредитних зобов`язань перед ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" за кількома договорами про відкриття кредитної лінії, в тому числі і за договором про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 (Кредитним договором).

При цьому, сторонами Договору поруки погоджено, що зміна розміру процентної ставки внаслідок її перегляду на умовах та в порядку, визначеному в п. п. 1.3, 6.6 Кредитного договору та Додатку № 1 не потребує внесення змін до Договору поруки.

Згідно з пунктом 6.2 статті 6 Договору поруки, Поручитель надає згоду на пролонгацію основного договору (Кредитного договору). При цьому дія Договору поруки буде автоматично продовжуватись на строк такої пролонгації.

Також, відповідно до п. 3.1 ст. 3 Договору поруки, поручитель надав свою згоду на забезпечення порукою виконання зобов`язань боржника за кредитним договором з усіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи й ті, що можуть бути укладені у майбутньому.

У подальшому між Банком - ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та Позичальником - ПрАТ "Харківський коксовий завод" були укладені кілька договорів про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/100 від 04.09.2012, а саме договори про внесення змін: № 1 від 22.01.2013, № 2 від 27.03.2013, № 3 від 30.12.2013, № 4 від 24.01.2014, якими, зокрема вносилися зміни до пунктів 2.1 та 3.6 Кредитного договору щодо порядку забезпечення виконання зобов`язавнь позивачальника та до п. 1.2 Кредитного договору щодо розміру ліміту кредитної лінії.

Договором про внесення змін № 1 від 30.12.2013 до Договору поруки, укладеним між Банком - ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та Поручителем - ПрАТ "Термолайф", окрім іншого внесено зміни та доповнення до пп. 2.1.1 п. 2.1 статті 2 Договору поруки "Обсяг відповідальності поручителя", згідно з якими відповідальність поручителя перед кредитодавцем включає зобов`язання, передбачені Кредитним договором, з урахуванням усіх змін та доповнень до нього, зокрема укладених між сторонами договорів про внесення змін № 1 від 22.01.2013, № 2 від 27.03.2013, № 3 від 30.12.2013 до договору про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/100 від 04.09.2012.

Крім того, до між Банокм та Позичальником були укладені договори про внесення змін № 5 від 14.05.2014 та № 6 від 30.09.2014 до Кредитного договору, що призвело до збільшення в абсолютному вираженні суми процентів до сплати за користування кредитом на 20950,00 доларів США та збільшення в абсолютному вираженні суми процентів до сплати за користування кредитом на 757 220,00 доларів США.

Також сторонами був укладений договір про внесення змін № 8 від 20.01.2015 до Кредитного договору, що призвело до збільшення обсягу відповідальності ПрАТ Термолайф, як поручителя, а саме: було змінено Порядок визначення процентної ставки за Кредитним договором, згідно з яким зазначений Порядок було доповнено додатковими підставами для застосування звичайної та підвищеної змінюваної процентної ставки за кредитом, зокрема внесені зміни та доповнення до п. З додатку № 1, який викладено в новій реакції, відповідно до якого:

Якщо протягом звітного періоду:

а) кредитовий оборот Позичальника в установі Кредитодавця з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, з 01 січня 2016 року та протягом усього строку кредитування, дорівнює або більше ніж 90 % загального кредитового обороту Позичальника, Кредитодавець буде нараховувати, а Позичальник сплачувати Кредитодавцю протягом розрахункового періоду проценти у розмірі, встановленому у договорі про відкриття кредитної лінії.

Кредитовий оборот компаній групи в установі Кредитодавця в іноземній валюті (щоквартально), з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року дорівнює або більше ніж 75% від загального кредитового обороту компаній групи в іноземній валюті, та кредитовий оборот компаній групи в установі Кредитодавця у національній валюті дорівнює або більше ніж 80% від загального кредитового обороту компаній групи у національній валюті при одночасному виконанні обох умов, Кредитодавець буде нараховувати, а Позичальник сплачувати Кредитодавцю протягом розрахункового періоду проценти у розмірі, встановленому умовами Кредитного договору № 1;

б) кредитовий оборот Позичальника в установі Кредитодавця з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, з 01 січня 2016 року та протягом всього строку кредитування, менш ніж 90% загального кредитового обороту Позичальника, Кредитодавець буде нараховувати, а Позичальник сплачувати Кредитодавцю протягом розрахункового періоду проценти у розмірі, що визначаються за наступною формулою R=LIBOR6M+М+2% (два процента річних).

Також внесені зміни та доповнення до п. 3.4 ст. 3 Кредитного договору Гарантії, згідно з якими Позичальник, зокрема, зобов`язався: з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, щоквартально, забезпечити проведення виручки від проведення реалізації товарів/послуг через рахунки відкриті/які будуть відкритті в установі Кредитодавця, в розмірі не менш - 75% від загальних надходжень групи компаній групи (Позичальник - Третя особа, поручителі ТОВ Коксотрейд та Відповідач) в іноземній валюті та 80% від загальних надходжень групи компаній у національній валюті. У випадку невиконання Позичальником вказаного зобов`язання процентна ставка за кредитом встановлюється на 2 відсоткових пункти вище діючої за Кредитним договором № 1. У випадку невиконання Позичальником даного зобов`язання Кредитодавець також отримав право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Проаналізувавши відносини, які склались між сторонами суд зазначає, що за своєю правовою природою договір про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/100 від 04.09.2012, укладений між позивачем та відповідачем є кредитним договором. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду Договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 205, 638, 1049, 1054 ЦК України та ст. ст. 179, 180 ГК України), він вважається укладеним та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме: майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. 11, 202, 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, Банком належним чином виконано умови зазначеного Кредитного договору та надано Позичальнику кредит у визначеному договорі розмірі, що підтверджується Виписками по особовому рахунку Позичальника - ПрАТ "Харківський коксовий завод". Втім, відповідачем здійснено погашення кредиту частково, що також підтверджується вищезазначеними Виписками по особовому рахунку Позичальника.

Відповідно до наданого позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості, у відповідача перед банком станом на 01.09.2015 була наявна заборгованість за Кредитним договором у розмірі 1 627 276 доларів США 12 центів, що в гривневому еквіваленті (за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку 1 доллар США 21,805419 грн) складає 35 483 437,63 грн і 5 948 028,54 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом у сумі 1 010 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку становить 22 023 473,19 грн; простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 617 276,12 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку становить 13 459 964,44 грн; пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом у сумі 3 069 849,39 грн; пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом у сумі 2 878 179,15 грн.

Станом на момент прийняття Господарського суду Харківської області рішення від 19.03.2018 по справі № 922/5389/15 у матеріалах справи були відсутні та відповідачем не надано докази, які б спростовували наявність у нього заборгованості за Кредитним договором перед позивачем.

Станом на день розгляду заяви позивача про перегляд вищезазначеного рішення за нововиявленими обставинами у матеріалах справи також відсутні докази погашення відповідачем вищезазначеної заборгованості за Кредитним договором, у зв`язку з чим суд дійшов переконливого висновку, що вимоги позивача про стягнення залишку заборгованості по тілу кредиту, а саме: простроченої заборгованості за кредитом у сумі 1 010 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку становить 22 023 473,19 грн; простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 617 276,12 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку становить 13 459 964,44 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом у розмірі 3 069 849,39 грн та пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом у розмірі 2 878 179,15 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Початком відліку періоду прострочення у відповідності до ст. 253 ЦК України, є наступний день після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного Кодексу України).

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право нарахування пені сторони договору погодили пунктом 10.1 Договору, відповідно до якого за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позичальником за кредитним договором, Банк має право вимагати сплати позичальником пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла у період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожен день прострочення: за прострочення строку/ів повернення кредиту; за прострочення строку/ів сплати процентів за користування кредитом, які визначені ст. 6 цього Договору.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не здійснено остаточного розрахунку з позивачем у порядку та строки, визначені умовами Кредитного договору, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання щодо погашення заборгованості по тілу кредиту та по відсоткам.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені на відповідність умовам укладеного між сторонами Кредитного договору, а також вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 253-255, 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України та ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом у розмірі 3 069 849,39 грн та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом у розмірі 2 878 179,15 грн є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню повністю.

У забезпечення своєчасності та повного виконання зобов`язань за зазначеними вище кредитними договорами було укладено окремо до кожного договору договори застави та договори поруки.

Як вже зазначалося вище, в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за договором про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/100 від 04.09.2012 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (Банком) та ПрАТ "Термолайф" (Поручителем) було укладено договір поруки від 04.09.2012.

Відповідно до п. 4.1 Договору поруки, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник. Поручитель та боржник залишаються зобов`язаними перед кредитом до того моменту, поки всі зобов`язання за основним /ими договором /ами не будуть виконанні повністю.

Таким чином, уклавши вказаний договір поруки, ПрАТ "Термолайф" поручився перед кредитором (позивачем) за виконання боржником (ПрАТ "Харківський коксовий завод") своїх зобов`язань за Кредитним договором.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Пунктом 4.2 Договору поруки сторони досягли згоди, що передбачена статтею 2 відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання зобов`язань.

Умовами п. 4.3 Договору поруки передбачено, що поручитель зобов`язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов`язань протягом 10 календарних днів з моменту поштового відправлення йому кредитором письмового повідомлення або в іншій термін, зазначений у такому повідомленні (Договору)

Як свідчать матеріали справи, 27.11.2015 Банк направив Поручителю - ПрАТ "Термолайф" повідомлення-вимогу (вих. № 11147/4/28-2 від 26.11.2015) про усунення порушення зобов`язання за Кредитним договором в частині повернення повної суми заборгованості за кредитом, в т.ч. сплати процентів за користування кредитом та пені (том 1 а.с. 222-228). Відповідачем вказану повідомлення-вимогу отримано 08.12.2015, що підтверджується зворотним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (цінного листа) № 0100133427141 та описом вкладаення до зазначеного цінного листа (том 1 а.с. 229, 230). Проте будь-яких доказів виконання відповідачем повідомлення-вимоги позивача, до матеріалів справи не надано.

30.01.2020 між АТ "Сбербанк" та ТОВ СХІД ФІНАНС (код 38421401) укладено Договір № 15/БД06-2/20, відповідно до якого АТ "Сбербанк" зобов`язалося відступити (передати), а ТОВ СХІД ФІНАНС зобов`язалося прийняти усі належні АТ "Сбербанк" права вимоги до боржників за Кредитними договорами, зокрема за договором про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012.

15.12.2020 між АТ "Сбербанк" (первісним кредитором) та ТОВ СХІД ФІНАНС (новим кредитором) укладено договір про відступлення права вимоги за Договорами поруки, згідно з умовами якого первісний кредитор відступив новому кредитору - ТОВ СХІД ФІНАНС усі права вимоги, зокрема за договором про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та договором поруки від 04.09.2012, укладеним між ПАТ Сбербанк та ПрАТ Термолайф у забезпечення вказаного договору про відкриття кредитної лінії.

Факт передачі права вимоги за вказаними договорами підтверджується відповідним Актом приймання-передачі прав вимоги від 15.12.2020, згідно якого АТ "Сбербанк" (позивачем) відступило (передало), а ТОВ СХІД ФІНАНС набуло (прийняло) всі права, що наявні у Банку, як кредитора в тому числі за договором про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 зі змінами та доповненнями.

22.12.2020 за вих. № 774/06-2 та № 775/06-2 позивач рекомендованими листами з описами вкладення до зазначених листів направив на адреси ПрАТ Термолайф та ПрАТ Харківський коксовий завод повідомлення про відступлення права грошової вимоги та зміну кредитора відповідно.

Таким чином, позивачем було належним чином виконано обов`язок щодо письмового повідомлення боржника та поручителя про заміну кредитора у зобов`язанні в порядку ч. 2 ст. 516 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, усі права вимоги за Кредитним договором № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та договором поруки від 04.09.2012, укладеним між ПАТ Сбербанк та ПрАТ Термолайф у забезпечення вказаного Кредитного договору з 15.12.2020 перейшли до ТОВ СХІД ФІНАНС (код 38421401).

Частинами 1 і 2 статті 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У матеріалах справи відсутні докази виконання боржником або поручителем забезпеченого на підставі Договору поруки від 04.09.2012 зобов`язання за Кредитним договором № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, тому вказане зобов`язання не є припиненим, а отже і порука відповідача щодо зобов`язань за Кредитним договором також є чинною.

З огляду на наведене, враховуючи, що 15.12.2020 усі права вимоги за Кредитним договором № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та договором поруки від 04.09.2012, укладеним у забезпечення вказаного Кредитного договору, перейшли до ТОВ СХІД ФІНАНС, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позивачем позовних вимог у повному обсязі та стягнення з ПрАТ "Термолайф" на користь ТОВ СХІД ФІНАНС заборгованості за Кредитним договором у загальному розмірі 1 627 276 доларів США 12 центів, що в гривневому еквіваленті (за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку 1 доллар США 21,805419 грн) складає 35 483 437,63 грн і 5 948 028,54 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом у сумі 1 010 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку становить 22 023 473,19 грн; простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 617 276,12 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку становить 13 459 964,44 грн; пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом у сумі 3 069 849,39 грн; пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом у сумі 2 878 179,15 грн.

Відповідачем заявлені позивачем вимоги належними та доступними засобами доказування не спростовані, наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість вказаних позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що позовні вимоги у даному спорі задоволені в повному обсязі, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ст. 75-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 232-233, 236-241, 320, п. 2 ч. 3, п. 1 ч. 4 ст. 325 ГПК України, Господарський суд Харківської області

ВИРІШИВ:

1. Заяву (від 25.03.2019 за вх. № 8) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Харківської області від 19 березня 2018 року по справі № 922/5389/15 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 19 березня 2018 року по справі № 922/5389/15 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення.

4. Позов задовольнити повністю.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Термолайф (код ЄДРПОУ 3401518261071, м. Харків, шосе Карачівське, будинок 44) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СХІД ФІНАНС (код ЄДРПОУ 38421401, місцезнаходження: 03039, м. Київ, Голосіївський проспект (проспект 40-річчя Жовтня), будинок 42-А) суму заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 № 26-В/12/66/ЮО у розмірі 1 627 276 (один мільйон шістсот двадцять сім тисяч двісті сімдесят шість) доларів США 12 центів, що в гривневому еквіваленті (за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку 1 долар США - 21,805419 грн) становить 35 483 437 (тридцять п`ять мільйонів чотириста вісімдесят три тисячі чотириста тридцять сім) гривень 63 копійки і 5 948 028 (п`ять мільйонів дев`ятсот сорок вісім тисяч двадцять вісім) гривень 54 копійки, яка складається з:

- простроченої заборгованості за кредитом - 1 010 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті (за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку) становить 22 023 473,19 грн;

- простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом - 617 276,12 доларів США, що в гривневому еквіваленті (за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку) становить 13 459 964,44 грн;

- пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом - 3 069 849,39 грн;

- пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 2 878 179,15 грн.

6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Термолайф (код ЄДРПОУ 3401518261071, м. Харків, шосе Карачівське, будинок 44) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СХІД ФІНАНС (код ЄДРПОУ 38421401, місцезнаходження: 03039, м. Київ, Голосіївський проспект (проспект 40-річчя Жовтня), будинок 42-А) витрати по сплаті судового збору в розмірі 182 700,00 грн.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.09.2022.

СуддяН.А. Новікова