Рішення № 106277778, 22.08.2022, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 серпня 2022 рокуСправа № 11/Б-1203(921/265/22)

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

розглянув матеріали справи

за позовом: Державного підприємства Зарубинський спиртовий завод, 47343, с.Зарубинці Збаразький район Тернопільської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕРФОРМС, 79026, м.Львів, вул.Академіка Сахарова, буд.43

про стягнення 377 175,10 грн.

в межах провадження у справі № 11/Б-1203 про банкрутство Державного підприємства Зарубинський спиртовий завод

Суть справи: Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 09 листопада 2009 року порушено провадження у справі № 11/Б-1203 про банкрутство Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", с.Зарубинці Збаразького району Тернопільської області, ідентифікаційний код 00375065.

Частиною 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Державне підприємство Зарубинський спиртовий завод звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕРФОРМС, 79026, м.Львів, вул.Академіка Сахарова, буд.43 про стягнення 377 175,10 грн.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 20.06.2022 прийнято до розгляду позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 11/Б-1203 (921/265/22) за позовом Державного підприємства Зарубинський спиртовий завод, 47343, с. Зарубинці Збаразький район Тернопільської області до Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕРФОРМС, 79026, м.Львів, вул.Академіка Сахарова, буд.43 про стягнення 377 175,10 грн. в межах провадження у справі № 11/Б-1203 про банкрутство Державного підприємства Зарубинський спиртовий завод.

Вказана ухвала суду від 20.06.2022 була надіслана відповідачу 23.06.2022 рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 79026, Львівська обл., м.Львів, вул. Академіка Сахарова,43. 05.08.2022 року рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернуто на адресу Господарського суду Тернопільської області із відміткою "за закінченням терміну зберігання".

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. У даній справі таких клопотань сторонами подано не було. Окрім цього, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.

Суд зазначає, що з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, про відкладення підготовчого засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, поштова кореспонденція надсилалась господарським судом відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю ПЕРФОРМС за адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме, 79026, м.Львів, вул..Академіка Сахарова, буд.43.

За приписами п.5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 7 статті 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу).

Крім того, Верховний Суд в Постанові від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19).

Крім того, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначено, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Судом виконано процесуальні вимоги щодо повідомлення відповідача належним чином про час та місце слухання справи. При цьому явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив:

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

07 травня 2019 року між Державним підприємством «Зарубинський спиртовий завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРФОРМС» укладено договір комісії на продаж продукції № 07-05/19К.

Відповідно до п.1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента в інтересах і за рахунок останнього здійснити від свого імені угоду з продажу (поставки) продукції етанол в якості компонента змішання для бензину згідно ДСТУ EN 15376:2015 (код УКТЗЕД 3824 90 97 90).

Відповідно до п.4.1. Сторони визначили, що передання продукції Комітентом Комісіонеру для продажу відповідно до умов цього Договору здійснюється за актом прийому передачі або видатною накладною на таких умовах: 4.1.1. Місце передання: Тернопільська область, Збаразький район, с.Зарубинці.4.1.2. Об`єм продукції, що передається на реалізацію, її вартість, реалізаційна ціна, розмір винагороди Комісіонера, термін передачі продукції на реалізацію та за необхідно граничні терміни реалізації продукції визначається Специфікаціями, які і підписуються уповноваженим представниками сторін сторін окремо по кожній партії продукції та є невід`ємною частиною даного Договору.

При передачі продукції Комітентом Комісіонеру право власності на продукцію до останнього не переходить. (п. 4.3. Договору).

Розмір комісійної плати (винагороди Комісіонера) визначається окремо по кожній партії продукції відповідно до підписаної уповноваженими представниками Стороні Специфікації (п.5.1. Договору).

Комісійна плата сплачується шляхом утримання Комісіонером належних останньому із сум грошових коштів, які надійшли до Комісіонера за договором поставки (купівлі-продажу) із Покупцями.

Грошові кошти, належні Комітенту за договором поставки (купівлі-продажу), виплачуються Комісіонером протягом п`яти банківських днів із дня реалізації партії продукції та/або підписання Комітентом звіту Комісіонера.(п.5.3. Договору).

Взяті на себе зобов`язання щодо передачі продукції на комісію, позивач виконав в повному обсязі що підтверджується видатковою накладною № 289 від 30 серпня 2019 року. Однак відповідачем проведено оплату за отриману продукцію лише частково.

21.07.2021 року між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків.

Отже, з боку Комісіонера має місце неналежне виконання умов Договору в частині своєчасної та повної оплати за переданий товар, що призвело до утворення заборгованості перед Комітентом в розмірі 246 598,61грн (двісті сорок шість тисяч п`ятсот дев`яносто вісім гривень 61 копійка).

З метою досудового врегулювання спору 21 липня 2021 року за вих.№ 191 Позивачем була направлена претензія, у якій зазначалась вимога про погашення заборгованості.

Також у претензії зазначалось, що в разі невиконання вимог даної претензії або залишення претензії без відповіді, Позивач буде змушений звернутися до Господарського суду з позовною заявою про стягнення суми боргу та штрафних санкцій, а також стягнення усіх пов`язаних із поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного Кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського та управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно положень частини першої статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов"язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В частині першій та другій статті 193 Господарського кодексу України сформульовано загальні вимоги виконання господарських зобов`язань, відповідно до яких суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання (ст.610 Цивільного кодексу України).

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.(ч.1 ст.216 Господарського кодексу України).

Підставою господарсько-правової відповідальності за правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставини, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. (ч.1.2 ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Грошовим слід вважати будь яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обовязок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язання оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, статтями 549-552,611,625 Цивільного кодексу України. З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства).

Так, відповідно до п.5.12 Договору - за прострочення строку оплати Замовник сплачує підряднику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених робіт за кожен день прострочення.

Згідно поданого позивачем розрахунку, за неналежне виконання договірних зобов`язань відповідачу за період з 30.08.2019 по 01.03.2020 нараховані пеня в сумі 36.304.10грн, 3% річних в сумі 20 268,33 грн та інфляційні нарахування в сумі 74004,06 грн.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази, дослідивши усі обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 5 657,64 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241,252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕРФОРМС, 79026, м.Львів, вул. Академіка Сахарова, буд.43, ідентифікаційний код 42827024 на користь Державного підприємства Зарубинський спиртовий завод, 47343, Тернопільська обл., Збаразький район, с.Зарубинці, ідентифікаційний код 00375065 377 175,10 грн /триста сімдесят сім тисяч сто сімдесят п`ять гривень 10 копійок/ заборгованості з яких: 246 598,61грн( двісті сорок шість тисяч п`ятсот дев`яносто вісім гривень 61 копійка) - основного боргу, 36 304,10 (тридцять шість тисяч триста чотири гривень 10 коп) пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, 74 004,06 грн (сімдесят чотири тисячі чотири гривні 06 копійок) - інфляційних втрат, 20 268,33 (двадцять тисяч двісті шістдесят вісім гривень 33 копійки) грн - 3% річних та 5 657,64 грн / п`ять тисяч шістсот п`ятдесят сім гривень 64 копійок/ в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 16.09.2022.

Суддя А.М. Сидорук