Рішення № 10627624, 01.07.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

01 липня 2010 року справа № 5020-9/075 За позовом Прокурора Гагарінського району міста Севастополя (99014, м. Севастополь, вул. Корчагіна, буд. 16) в інтересах держави в особі Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, буд. 2)

до Державного комунального підприємства „Магазин - медтехніка” (99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, 89),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, буд. 3),

про стягнення 10323,80 грн.,

суддя Рибіна С.А.

За участю:

прокурора - Шульга Антон Миколайович, посвідчення №574 від 18.11.2008;

позивача - Іванов Павло Павлович, довіреність №5127 від 14.12.2009;

відповідача - Іванов Борис Вікторович - директор, наказ №17-Л від 22.03.2010;

третьої особи - не з’явилась.

Суть спору: Прокурор Гагарінського району міста Севастополя звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (далі - КП „Севтеплоенерго” СМР) до Державного комунального підприємства „Магазин - медтехніка” (далі –ДКП «Магазин - медтехніка»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Севастопольської міської державної адміністрації, про стягнення заборгованості за теплову енергію та нарахованих штрафних санкцій в розмірі 10323,80 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії №171 від 07.07.2006.

Додатково прокурор просить забезпечити позовні вимоги, накласти арешт на грошові кошти відповідача на суму позову –10323,80 грн.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги визнає в повному обсязі, додатково просить надати розстрочку виконання рішення суду строком на шість місяців (а.с.48).

Третя особа (Севастопольська міська Рада) явку повноважних представників у судове засідання не забезпечила, подавши клопотання про розгляд справи у відсутності його представника та зазначивши, що позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі (а.с.28).

За клопотанням представника позивача та відповідача відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

07.07.2006 між КП „Севтеплоенерго” СМР (продавець) та ДКП «Магазин - медтехніка»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії №171 (далі –Договір) (а.с.7-9).

Розділом 1 Договору встановлено, що продавець зобов’язується надати покупцю теплову енергію до межі балансової і експлуатаційної відповідальності своєчасно та відповідної якості, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами.

Розділом 2 Договору встановлені тарифи за одиницю теплової енергії (з ПДВ), а саме: централізоване опалення для підприємств, організацій та установ круглий рік –2,63 грн/м2; за гарячіше водопостачання –23,07 грн/м3.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 4.1 Договору).

Згідно пункту 4.7 Договору остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється у строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно тарифам, які діють на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць.

Як свідчать матеріали справи, позивачем в період з грудня 2009 року по березень 2010 року було здійснено постачання теплової енергії відповідачеві та виставлені рахунки-фактури за отриману теплову енергію №171 від 25.12.2009, 28.01.2010, 24.02.2010, 25.03.2010 (а.с.12-15).

Зобов’язання з постачання теплової енергії за Договором позивачем виконувались своєчасно та належним чином, однак відповідач не в повному обсязі оплачував спожиту теплову енергію, у зв’язку з чим за період з листопада 2009 року по березень 2010 року у нього утворилась заборгованість.

Викладене стало підставою для звернення прокурора до суду з позовом про стягнення заборгованості за теплову енергію та нарахованих штрафних санкцій.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Згідно пункту 1.2 статуту Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради, його засновником є територіальна громада міста Севастополя в особі Севастопольської міської Ради, яка є органом місцевого самоврядування.

Таким чином, звернення прокурора в інтересах Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради суд вважає правомірними.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд встановив, що за період з грудня 2009 року по березень 2010 року у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 9570,02 грн.

Докази погашення відповідачем заборгованості на день прийняття рішення суду відсутні.

На підставі вищевикладеного, суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 9570,02 грн. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України та статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктами 4.7, 6.1 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного внесення плати відповідачем за теплову енергію з нього стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 259,26 грн. Розрахунок пені перевірений судом та визнаний обґрунтованим, а сума пені такою, що підлягає стягненню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, на суму простроченої заборгованості позивачем нараховані 3 % річних у сумі 37,94 грн. та заборгованість з урахуванням інфляційного відшкодування - 456,58 грн.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Позивачем нараховане інфляційне відшкодування в розмірі 456,58 грн., яке підлягає стягненню з відповідача частково, виходячи з наступного розрахунку:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

01.01.2010 - 01.02.20102883.761.01851.912935.67

01.02.2010 - 01.03.20104989.041.01994.795083.83

01.03.2010 - 01.04.20106593.261.00959.346652.60 Таким чином, сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 206,04 грн.

Суд перевірив розрахунок 3% річних, який складає 37,94 грн. та встановив, що він відповідає вимогам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 01.07.2010 відмовлено Прокурору Гагарінського району міста Севастополя у задоволенні клопотання про вжиття заходів по забезпеченню позову.

В судовому засіданні відповідач визнав дану заборгованість.

Частиною п’ятою статті 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Суд встановив, що визнання позову відповідачем не суперечить діючому законодавству, не порушує прав та інтересів інших осіб.

На підставі викладеного суд визнає вимоги прокурора такими, що підлягають задоволенню частково, в розмірі 10073,26 грн., з яких: 9570,02 грн. - сума основного боргу, 259,26 грн. –пеня, 37,94 грн. - 3% річних, 206,04 грн. - інфляційне відшкодування.

Крім того, відповідач у порядку пункту 6 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду у зв’язку з важким фінансовим становищем.

Згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до пункту 2 Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України №02-5/333 від 12.09.1996 ”Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України ” (зі змінами та доповненнями) вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.

Прокурор та представник позивача не заперечують проти задоволення заявленого клопотання на строк не більше шести місяців.

На підставі вищевикладеного, дослідивши доводи заявника, суд вважає можливим задовольнити клопотання відповідача та надати розстрочку виконання рішення на шість місяців.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статями 49, 82-85, 116, 117, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного комунального підприємства „Магазин - медтехніка” (99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, 89, ідентифікаційний код 19191043, р/р 260063020291 у АБ «Таврика», МФО 324377) на користь Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357, р/р 26030945206831 в СФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 324195) 10073,26 грн., з яких: 9570,02 грн. - сума основного боргу, 259,26 грн. –пеня, 37,94 грн. - 3% річних, 206,04 грн. - інфляційне відшкодування.

Розстрочити виконання рішення в цій частини та здійснювати погашення наступнім чином:

липень 2010 року - 1678,88 грн.;

серпень 2010 року - 1678,88 грн.;

вересень 2010 року - 1678,88 грн.;

жовтень 2010 року - 1678,88 грн.;

листопад 2010 року - 1678,88 грн.;

грудень 2010 року - 1678,86 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути з Державного комунального підприємства „Магазин - медтехніка” (99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, 89, ідентифікаційний код 19191043, р/р 260063020291 у АБ «Таврика», МФО 324377) в доход Державного бюджету (р/р 31113095700007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район в місті Севастополі, банк отримувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 24035598, код платежу 22090200) державне мито в сумі 102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Стягнути з Державного комунального підприємства „Магазин - медтехніка” (99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, 89, ідентифікаційний код 19191043, р/р 260063020291 у АБ «Таврика», МФО 324377) в доход Державного бюджету (р/р 31216259700007, банк одержувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, одержувач: Ленінський район, код бюджетної класифікації 22050000, МФО 824509, код ЄДРПОУ 24035598) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя           підпис                     С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 06.07.2010