Ухвала суду № 106273342, 16.09.2022, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/398/21

16 вересня 2022 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі : головуючого судді Куценка О.О., секретаря судового засідання Двібородчин І.В., за участю: прокурора Свірідова Д.І., захисника адвоката Годованець В.Ф., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Богородчанського районного суду Івано-Франківської області, клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

в с т а н о в и в :

В судовому засіданні прокурор Свірідов Д.І. надав письмове клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на 60 діб без визначення розміру застави. Клопотання обґрунтовує тим, що до закінчення строку тримання під вартою завершити розгляд кримінального провадження не можливо. Зважаючи на те, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, не зменшилися, просить продовжити строк дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник адвокат Годованець В.Ф. у судовому засіданні зазначив, що наявність ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України фактично прокурором не доведена. Його підзахисний майже 2 роки ( 1 рік та 10 місяців) перебуває під вартою. Вважає, що є всі підстави змінити запобіжний захід ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, який забезпечить належну поведінку підзахисного та запобігання ризикам, які передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. Вказує, що у попередній ухвалі суд про продовження строку дії запобіжного заходу було зазначено, що у обвинуваченого відсутнє житло, однак КПК України не вимагає наявність у обвинуваченого житла на праві власності для застосування такого запобіжного заходу. Так, ОСОБА_1 є зареєстрований в с. Горохолина у будинку який належить його родині і це є достатнім для застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав доводи свого захисника. Вважає, що прокурор не довів, що він може та здатен вчиняти дії передбачені ч.1 ст. 177 КПК України у випадку застосування до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Зазначає, що його належну поведінку здатен забезпечити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, а наведені прокурором ризики є лише його припущеннями, які не доводяться жодними доказами.

Вислухавши учасників судового провадження, суд приходить до наступного.

Положеннями глави 18, зокрема ч.1 ст.177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За змістом закону, тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст.177 КПК України. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоб запобігти їхньому настанню.

Встановлено,що ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2020 року ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. З того часу ухвалами (слідчого судді) суду вказаний строк продовжувався та в останнє ухвалою суду від 18 серпня 2022 року, продовжено ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 17 вересня 2022 року.

Завершити розгляд вказаного кримінального провадження до закінчення строку тримання під вартою суд вважає не можливим.

Враховуючи зміст ст. ст.177,178,183,199,331 КПК України, суд при розгляді клопотання про продовження строкутриманняпідвартоюповинен належним чином дослідити обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, оцінити в сукупності всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження дії запобіжного заходу та застосувати такий запобіжний захід, який буде відповідним тим ризикам, які суд вважатиме доведеними на момент розгляду клопотання про продовження строківтриманняпідвартою.

У цьому контексті необхідно зазначити, що підхід Європейського суду з прав людини до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою як впродовж досудового розслідування, так і судового розгляду ґрунтується на презумпції, що з перебігом розслідування чи судового слідства справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії. Відповідно, кожне наступне клопотання про продовження строкутриманняпідвартоюмає містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання у право особи на свободу.

Разом з тим при продовженні строку дії запобіжного заходу у виглядітриманняпідвартоювідносно обвинуваченого, слід враховувати обставини, передбаченіст. 178 КПК України.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 15 років.

Так, у відповідності до Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іліє в проти Болгарії" передбачено, що "суворість, передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Не зважаючи на ті обставини, що у судовому засіданні сторона захисту наполягає на застосуванні запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд вважає, що стороною захисту не доведено можливість застосування такого запобіжного заходу.

Так, згідно ч.1 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороніпідозрюваному,обвинуваченомузалишати житло цілодобово або у певний період доби.

Під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд має з`ясувати місце проживання обвинуваченого. При цьому слід звертати увагу, що вжите законодавцем у вказаній статтісловосполучення "житло цієї особи" охоплює випадки, коли обвинувачений є зареєстрований у такому житлі; постійно або тимчасово проживає у такому житлі без реєстрації тощо.

Відповідно, на думку суду при застосуванні такого запобіжного заходу у даному випадку є правильним з`ясувати думку власника житла та оцінивши усі обставини в сукупності, у тому числі: міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання; наявність у нього родини й утриманців (місце їх фактичного проживання); достатність застосування такого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним устатті 177 КПК, зокрема спробам обвинуваченого ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду тощо.

Так, слід зазначити, що на цей час, як і раніше відсутні належні докази (довідка сільської ради, інформаційна довідка з реєстру речових прав на нерухоме майно, дозвіл власника майна тощо) на обгрунтування позиції сторони захисту про наявність у обвинуваченого придатного для проживання житла та можливість ОСОБА_1 проживати у ньому на обгрутування доводів сторони захисту, щодо можливості застосування до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

При цьому суд враховує доводи сторони обвинувачення, що ОСОБА_1 не має міцних соціальних зв`язків, до вчинення злочину за місцем реєстрації не проживав та не мав постійного місця проживання.

За таких обставин, враховуючи, що судове провадження в цьому кримінальному провадженні не завершено, строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою спливає, проте ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, зокрема про можливість переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжують існувати, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, суд вважає, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого слід продовжити.

При цьому також слід враховувати ті обставини, що фактично продовження судового розгляду кримінального провадження на цей час пов`язано з перевіркою доводів обвинуваченого, який під час судового розгляду змінив надані раніше показання.

Разом з цим, суд вважає, що прокурором не обгрунтовано, доцільність продовження строку тримання під вартою на максимальний строк передбачений нормами КПК України, а тому клопотання прокурора в цій частині слід задовольнити частково.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, що спричинив загибель людини, суд не визначає заставу у цьому кримінальному провадженні.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 369, 372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжитистрок діїзапобіжного заходуу виглядітримання підварто щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 30 днів по 16 жовтня 2022 року включно, з утриманням його в Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)" (м. Івано-Франківськ, вул. Коновальця, 70 "а").

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: