Рішення № 10627213, 03.06.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

03 червня 2010 року справа № 5020-3/080 За позовом                    В. о. прокурора Гагарінського району м. Севастополя

(вул. Корчагіна, 16, м. Севастополь, 99014)

в інтересах                    Комунального підприємства „Севтеплоенерго”

держави                    Севастопольської міської Ради

в особі:                    (вул. Л. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011)

до                              Севастопольської міської організації

всеукраїнського об’єднання демократичних сил „Злагода”

(вул. Ген. Петрова, 6, м. Севастополь, 99011)

(пр. Нахімова, 10, кв. 22, м. Севастополь, 99011),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:                    Севастопольської міської Ради

                              (вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 12851,29 грн.

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

прокурор (Прокурор Гагарінського району м. Севастополя) –Шульга А.М., старший прокурор відділу прокуратури м. Севастополя, посвідчення №438 від 20.02.2006;

позивач (КП „Севтеплоенерго” СМР) –Іванов П.П., юрисконсульт договірно-претензійного відділу, довіреність №5127 від 14.12.2009, дійсна до 31.12.2010;

відповідач (Севастопольська міська організація всеукраїнського об’єднання демократичних сил „Злагода”) –явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив;

третя особа (Севастопольська міська Рада) –явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечила.

Суть спору:

13.05.2010 виконуючий обов’язки прокурора Гагарінського району м. Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради з позовом до Севастопольської міської організації всеукраїнського об’єднання демократичних сил „Злагода” про стягнення 16351,29 грн.

Відповідач отримав копію позовної заяви з додатком, що підтверджується фіскальним чеком від 13.05.2010 №1534 /арк. с. 6/.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу теплової енергії щодо своєчасної та в повному обсязі оплати отриманої теплової енергії.

Ухвалою від 17.05.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-3/080; розгляд справи призначено на 03.06.2010.

У судове засідання 03.06.2010 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений заздалегідь та належним чином –рекомендованою кореспонденцією відповідно до юридичної адреси (поштове повідомлення про вручення /арк. с. 70/); про причини нез’явлення не сповістив.

Третя особа також у судове засідання 03.06.2010 явку уповноважених представників не забезпечила, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлена заздалегідь та належним чином (рекомендованою кореспонденцією /арк. с. 69/); до початку судового засідання надала клопотання про розгляд справи у відсутність свого представника у зв’язку з великою завантаженістю фахівців юридичного відділу Севастопольської міської Ради /арк. с. 71/.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Зважаючи на вищевикладене, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідача та третьої особи.

У судовому засіданні 03.06.2010 Комунальне підприємство „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради надало заяву про зміну позовних вимог /арк. с. 73/, згідно з якою просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 12851,29 грн., з яких 10506,37 грн. –сума основного боргу; 282,28 грн. –сума пені; 1859,80 грн. –сума інфляційних збитків; 202,84 грн. –3% річних.

Отже, фактично заява позивача про зміну позовних вимог є заявою про зменшення розміру позовних вимог, надання якої є процесуальним правом позивача, тому суд приймає цю заяву до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України „Про прокуратуру” передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор має право звертатися до господарського суду в інтересах держави.

У рішенні Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Також вказаним рішенням Конституційного Суду України встановлено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, у чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Тлумачення поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” наведено в пункті 2 резолютивної частини зазначеного рішення. Так, Конституційний Суд України вказує, що під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, визначеним в частині другій статті 2 ГПК України, слід розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до пункту 1.2 Статуту Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради /арк. с. 82-92/ засновником підприємства є територіальна громада міста Севастополя в особі Севастопольської міської Ради.

Статтею 5 Закону України „Про місце самоврядування в України” встановлено, що Севастопольська міська Рада є органом місцевого самоврядування, до основних повноважень якого згідно зі статтею 13 Закону України „Про теплопостачання” входить: регулювання діяльності суб’єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад; затвердження місцевих програм розвитку у сфері теплопостачання, участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері; затвердження з урахуванням вимог законодавства у сфері теплопостачання проектів містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, схем теплопостачання та іншої містобудівної документації; здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог; погодження на розміщення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці нових або реконструкцію діючих об’єктів теплопостачання та сприяння розвитку систем теплопостачання на відповідній території; встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Таким чином, органом, який уповноважений здійснювати функції держави в сфері теплопостачання, є Севастопольська міська Рада, яка для здійснення цих функцій створила КП „Севтеплоенерго” СМР.

10.02.2005 між Всеукраїнським об’єднанням демократичних сил „Злагода” (Споживач) та державним комунальним підприємством „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (Енергопостачальна організація) укладений договір №77 про постачання теплової енергії /арк. с. 8-11/ (далі –Договір від 10.02.2005), згідно з яким, Енергопостачальна організація бере на себе зобов’язання надавати Споживачу теплову енергію, а Споживач зобов’язується оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами в строки, що передбачені Договором.

Відповідно до пункту 3.2.1 Договору від 10.02.2005 Споживач зобов’язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в строки, що передбачені договором. В разі порушення строків Споживач несе відповідальність згідно з пунктом 7.2.3 договору.

У пункті 6.4 Договору від 10.02.2005 передбачено, що Споживач здійснює оплату в строк до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Споживач несе відповідальність за несвоєчасне здійснення розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки (пункт 7.2.3 Договору від 10.02.2005).

Договір від 10.02.2005 набирає силу з 01.01.2005 та діє 3 роки (пункт 10.1 Договору від 10.02.2005).

Сторони у пункті 10.5 Договору від 10.02.2005 встановили, що договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його закінчення не буде письмово заявлено однією зі сторін.

Також, 30.10.2006 між Всеукраїнським об’єднанням демократичних сил „Злагода” (Покупець) та комунальним підприємством „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (Продавець) укладений договір №77 купівлі-продажу теплової енергії /арк. с. 14-16/ (далі –Договір від 30.10.2006), згідно з яким Продавець зобов’язується передати Покупцю теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності своєчасно та відповідної якості, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами (пункт 1.1 Договору від 30.10.2006).

В розділі 2 Договору сторони домовились щодо визначення тарифів на теплову енергію.

Зокрема, відповідно до пункту 2.1 Договору від 30.10.2006 встановлюються такі тарифи за одиницю теплової енергії (з ПДВ):

1)          централізоване опалення:

-          для підприємств, організацій, установ: в опалювальний сезон –6,93 грн./м2.

Також, в пункті 2.2 Договору від 30.10.2006 сторони зазначили, що тарифи на теплову енергію затверджуються органами місцевого самоврядування та можуть бути змінені впродовж строку дії Договору, про що Продавець повинен повідомити Покупця через засоби масової інформації.

Згідно з пунктом 4.1 Договору від 30.10.2006 розрахунковим періодом є календарний місяць.

Плата за теплову енергію розраховується виходячи із займаної опалювальної площі, відповідно до нормативів споживання (п. 4.2 Договору від 30.10.2006).

При висоті опалювальних приміщень більше ніж 3,5 м, плата здійснюється за наведеною площею (п. 4.3 Договору від 30.10.2006).

Відповідно до пункту 4.5 Договору від 30.10.2006 плата за договором встановлюється:

4.5.1          За опалення загальної площі в житлових приміщеннях:

кількість                              106,30 м2

при тарифі без ПДВ                    5,7750 грн./м2 (опалювального сезону)

в місяць без ПДВ                    613,88 грн.

ПДВ 20%                              122,78 грн.

загалом з ПДВ                    736,66 грн.

В пункті 4.6 Договору від 30.10.2006 сторони встановили, що Покупець щомісяця, до 15 числа розрахункового місяця, може здійснювати авансові платежі за усіма видами теплопостачання, передбаченими Договором, відповідно до виставленого Продавцем рахунку в сумі не менше 50% від нарахованої суми за спожиту теплову енергію у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком за фактично відпущену теплову енергію.

Кінцевий розрахунок за теплову енергію здійснюється в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно до тарифів, що діють на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим Покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць (п. 4.7 Договору від 30.10.2006).

За умовами пункту 10.1 Договору від 30.10.2006, він є укладеним строком на три роки та набирає чинності з 01.11.2006.

Судом встановлено, що позивач свої зобов’язання за Договорами від 10.02.2005 та від 30.10.2006 виконував належним чином: здійснював відповідачу постачання теплової енергії.

Натомість відповідач умови Договорів порушив, за отриману теплову енергію розраховувався не в повному обсязі та не своєчасно.

Невиконання відповідачем зобов’язань за Договорами від 10.02.2005 та від 30.10.2006 щодо повної та своєчасної оплати за отриману теплову енергію і стало причиною для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов’язань за Договорами №77 від 10.02.2005 та №77 від 30.10.2006 щодо оплати поставленої позивачем теплової енергії.

Предметом позову є матеріально-правова вимога Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради до Севастопольської міської організації всеукраїнського об’єднання демократичних сил „Злагода” про стягнення заборгованості за Договором про теплопостачання в розмірі 12851,29 грн., з яких 10506,37 грн. –сума основного боргу; 282,28 грн. –сума пені; 1859,80 грн. –сума інфляційних збитків; 202,84 грн. –3% річних.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також положеннями спеціальних нормативно-правових актів, зокрема, Законами України „Про теплопостачання”, „Про житлово-комунальні послуги”, іншими нормативними актами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Так, згідно з пунктом 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (надалі –Правила), послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, за період дії Договору від 30.10.2006 позивачем відповідачеві надані послуги з теплопостачання.

Однак відповідач за спожиту теплову енергію за Договором від 30.10.2006 розрахувався не повністю, тому за період з березня 2006 року по березень 2010 року в нього утворилась заборгованість перед позивачем.

Так, за період з березня 2006 року по березень 2010 року позивачем відповідачеві були виставлені рахунки на загальну суму 19858,22 грн., а саме:

рахунок-фактура №77 від 10.03.2006 на суму 692,46 грн. /арк. с. 19/;

рахунок-фактура №77 від 03.11.2006 на суму 736,66 /арк. с. 20/;

рахунок-фактура №77 від 06.12.2006 на суму 648,26 /арк. с. 21/;

рахунок-фактура №77 від 12.01.2007 на суму 589,33 грн. /арк. с. 22/;

рахунок-фактура №77 від 26.02.2007 на суму 736,66 грн. /арк. с. 23/;

рахунок-фактура №77 від 28.03.2007 на суму 714,56 грн. /арк. с. 24/;

рахунок-фактура №77 від 25.04.2007 на суму 49,12 грн. /арк. с. 25/;

рахунок-фактура №77 від 29.11.2007 на суму 786,61 грн. /арк. с. 26/;

рахунок-фактура №77 від 17.12.2007 на суму 566,36 грн. /арк. с. 27/;

рахунок-фактура №77 від 17.01.2008 на суму 786,61 грн. /арк. с. 28/;

рахунок-фактура №77 від 18.02.2008 на суму 778,74 грн. /арк. с. 30/;

рахунок-фактура №77 від 21.03.2008 на суму 589,96 грн. /арк. с. 32/;

рахунок-фактура №77 від 25.11.2008 на суму 786,61 грн. /арк. с. 33/;

рахунок-фактура №77 від 25.12.2008 на суму 778,74 грн. /арк. с. 34/;

рахунок-фактура №77 від 28.01.2009 на суму 770,88 грн. /арк. с. 36/;

рахунок-фактура №77 від 27.02.2009 на суму 1119,78 грн. /арк. с. 37/;

рахунок-фактура №77 від 27.02.2009 на суму 93,02 грн. /арк. с. 38/;

рахунок-фактура №77 від 27.03.2009 на суму 1038,97 грн. /арк. с. 39/;

рахунок-фактура №77 від 25.11.2009 на суму 1585,57 грн. /арк. с. 40/;

рахунок-фактура №77 від 25.12.2009 на суму 1379,45 грн. /арк. с. 41/;

рахунок-фактура №77 від 28.01.2010 на суму 1585,57 грн. /арк. с. 43/;

рахунок-фактура №77 від 24.02.2010 на суму 1474,58 грн. /арк. с. 44/;

рахунок-фактура №77 від 22.03.2010 на суму 1569,72 грн. /арк. с. 45/.

За цей же період позивач здійснив зняття заборгованості на загальну суму 570,26 грн., про що свідчать рахунки:

рахунок-фактура №77 від 17.01.2008 на суму –262,20 грн. /арк. с. 29/;

рахунок-фактура №77 від 18.02.2008 на суму –101,50 грн. /арк. с. 31/;

рахунок-фактура №77 від 25.12.2008 на суму –52,44 грн. /арк. с. 35/;

рахунок-фактура №77 від 25.12.2009 на суму –52,85 грн. /арк. с. 42/;

рахунок-фактура №77 від 02.04.2010 на суму –101,27 грн. /арк. с. 46/.

Відповідач сплатив позивачеві 8781,59 грн. (786,61+2336,23+2158,75+3500,00) (розрахунок суми основної суми боргу /арк. с. 75-76/).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з березня 2006 року по березень 2010 року станом на день прийняття рішення у справі складає 10506,37 грн. (19858,22-570,26-8781,59).

В силу статті 625 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У встановлені пунктом 4.7 Договору від 30.10.2006 строки відповідач взяті на себе зобов’язання щодо повної оплати за отриманий товар (теплову енергію) не виконав.

За викладених обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 10506,37 грн. є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В свою чергу, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Водночас, відповідно до статті 3 цього Закону розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В пункті 7.2.3 Договору від 10.02.2005, пунктах 4.8, 6.1 Договору від 30.10.2006 сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення плати за теплову енергію з Покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд зазначає, що він здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі 282,28 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право позивача вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнових прав та інтересів, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, інфляційне збільшення суми боргу та нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами є правомірними.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних збитків суд зазначає, що в цілому він є правильним, але позивач невірно визначив суму основного боргу для розрахунку суми інфляційних збитків за лютий 2009 року. Так, у лютому 2009 року позивач нараховує інфляційні збитки на суму основного боргу в розмірі 5498,46 грн. Водночас, інфляційні збитки у лютому 2009 року мають нараховуватися на суму боргу відповідача станом на 01.01.2009 (4634,56 грн.), з урахуванням вартості опалення за січень 2009 року (770,88 грн.), зазначеної в рахунку-фактурі №77 від 28.01.2009 /арк. с. 36/. Тому, інфляційні збитки у лютому 2009 року повинні нараховуватись на суму боргу в розмірі 5405,44 грн. (4634,56+770,88):

                    5405,44*101,5/100-5405,44=81,08 грн.

Також позивачем невірно взятий індекс інфляції у березні 2010 року: замість 100,9%, взятий –104,7%. Тому, сума інфляційних збитків за березень 2010 року складає 82,21 грн. (9134,55*100,9/100-9134,55).

Враховуючи, що у лютому 2009 року сума інфляційних збитків за розрахунком суду складає 81,08 грн., а у березні 2010 року –82,21 грн., загальний розмір інфляційних збитків за розрахунком суду складає 1511,26 грн., що на 348,54 грн. менше, ніж заявлено позивачем.

За викладених обставин, з відповідача підлягають стягненню інфляційні збитки в сумі 1511,26 грн.

Так само при обчисленні 3% річних позивачем допущено помилку, а саме не враховано, що 2008 рік є високосним, тобто має 366 календарних днів.

Тому суд здійснив власний розрахунок 3% річних за заявлений позивачем період –з квітня 2007 року по березень 2010 року, –що наведено нижче.

За рахунком-фактурою №77 від 25.04.2007 на суму 49,12 грн. /арк. с. 25/:

Загальний період –з 16.05.2007 по 03.02.2009

1)          за період з 16.05.2007 по 31.12.2007 –230 днів.

49,12*3/100/365*230=0,93 грн.

2)          за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 –366 днів.

          49,12*3/100/366*366=1,47 грн.

3)          за період з 01.01.2009 по 03.02.2009 –34 дні.

          49,12*3/100/365*34=0,14 грн.

За рахунком-фактурою №77 від 17.12.2007 на суму 566,36 грн. /арк. с. 27/:

Загальний період –з 16.01.2008 по 03.02.2009

1)          за період з 16.01.2008 по 31.12.2008 –351 день.

          566,36*3/100/366*351=16,29 грн.

2)          за період з 01.01.2009 по 03.02.2009 –34 дні.

          566,36*3/100/365*34=1,58 грн.

За рахунком-фактурою №77 від 17.01.2008 на суму 524,41 грн (786,61-262,20) /арк. с. 28-29/:

Загальний період –з 16.02.2008 по 03.02.2009

1)          за період з 16.02.2008 по 31.12.2008 –320 днів.

          524,41*3/100/366*320=13,76 грн.

2)          за період з 01.01.2009 по 03.02.2009 –34 дні.

          524,41*3/100/365*34=1,47 грн.

За рахунком-фактурою №77 від 18.02.2008 на суму 677,24 грн. (778,74-101,50) /арк. с. 30-31/:

Загальний період –з 16.03.2008 по 03.02.2009

1)          за період з 16.03.2008 по 31.12.2008 –291 день.

          677,24*3/100/366*291=16,15 грн.

2)          за період з 01.01.2009 по 03.02.2009 –34 дні.

          677,24*3/100/365*34=1,89 грн.

3)          за період з 04.02.2009 по 22.04.2010 на суму 344,80 грн. (677,24-332,44):

          344,80*3/100/365*443=12,55 грн.

За рахунком-фактурою №77 від 21.03.2008 на суму 589,96 грн. /арк. с. 32/:

Загальний період –з 16.04.2008 по 22.04.2010

1)          за період з 16.04.2008 по 31.12.2008 –260 днів.

          589,96*3/100/366*260=12,57 грн.

2)          за період з 01.01.2009 по 22.04.2010 –477 днів.

          589,96*3/100/365*477=23,13 грн.

За рахунком-фактурою №77 від 25.11.2008 на суму 786,61 грн. /арк. с. 33/:

Загальний період –з 16.12.2008 по 22.04.2010

1)          за період з 16.12.2008 по 31.12.2008 –16 днів.

          786,61*3/100/366*16=1,03 грн.

2)          за період з 01.01.2009 по 22.04.2010 –477 днів.

          786,61*3/100/365*477=30,84 грн.

За рахунком-фактурою №77 від 25.12.2008 на суму 726,30 грн. (778,74-52,44) /арк. с. 34-35/:

За період з 16.01.2009 по 22.04.2010 –462 дні.

726,30*3/100/365*462=27,58 грн.

За рахунком-фактурою №77 від 25.11.2009 на суму 1585,57 грн. /арк. с. 40/:

За період з 16.12.2009 по 22.04.2010 –128 днів.

1585,57*3/100/365*128=16,68 грн.

За рахунком-фактурою №77 від 25.12.2009 на суму 1326,60 грн. (1379,45-52,85) /арк. с. 41-42/:

За період з 16.01.2010 по 22.04.2010 –97 днів.

1326,60*3/100/365*97=10,58 грн.

За рахунком-фактурою №77 від 28.01.2010 на суму 1585,57 грн. /арк. с. 43/:

За період з 16.02.2010 по 22.04.2010 –66 днів.

1585,57*3/100/365*66=8,60 грн.

За рахунком-фактурою №77 від 24.02.2010 на суму 1474,58 грн. /арк. с. 44/:

За період з 16.03.2010 по 22.04.2010 –38 днів.

1474,58*3/100/365*38=4,61 грн.

За рахунком-фактурою №77 від 22.03.2010 на суму 1468,45 грн. (1569,72-101,27) /арк. с. 45-46/:

За період з 16.04.2010 по 22.04.2010 –7 днів.

1468,45*3/100/365*7=0,84 грн.

Таким чином загальний розмір 3% річних за розрахунком суду складає 202,69 грн.

Тому, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню в розмірі 202,69 грн., решта позовних вимог (202,84-202,69=0,15) задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 12502,60 грн., з яких: 10506,37 грн. –сума основного боргу; 282,28 грн. –сума пені; 1511,26 грн. –сума збитків від інфляції; 202,69 грн. –сума 3% річних.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: державне мито в розмірі – 125,03 грн. (1% від 12502,60 грн.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі –229,60 грн. (12502,60*236,00/12851,29).

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Севастопольської міської організації всеукраїнського об’єднання демократичних сил „Злагода” (вул. Ген. Петрова, 6, м. Севастополь, 99011; пр. Нахімова, 10, кв. 22, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 25726749; відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (вул. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 03358357; п/р26030945206831 в СФ „Укрсоцбанк”; МФО 324195) суму заборгованості в розмірі 12502,60 грн. (дванадцять тисяч п’ятсот дві грн. 60 коп.), з яких: 10506,37 грн. –сума основного боргу; 282,28 грн. –сума пені; 1511,26 грн. –сума збитків від інфляції; 202,69 грн. –сума 3% річних.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути з Севастопольської міської організації всеукраїнського об’єднання демократичних сил „Злагода” (вул. Ген. Петрова, 6, м. Севастополь, 99011; пр. Нахімова, 10, кв. 22, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 25726749; відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) в доход Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район в м. Севастополі, п/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополі, ОКПО 24035598, МФО 824509, код платежу 22090200) державне мито в розмірі 125,03 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Стягнути з Севастопольської міської організації всеукраїнського об’єднання демократичних сил „Злагода” (вул. Ген. Петрова, 6, м. Севастополь, 99011; пр. Нахімова, 10, кв. 22, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 25726749; відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) в доход Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район в м. Севастополі, п/р 31216259700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополі, ОКПО 24035598, МФО 824509, код платежу 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 229,60 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          В частині стягнення збитків від інфляції в сумі 348,54 грн. та 3% річних в розмірі 0,15 грн. –в позові відмовити.

Суддя В.О. Головко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 07.06.2010.