Рішення № 106271552, 14.09.2022, Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/1573/20

Провадження № 2/943/60/2022

14 вересня 2022 року м. Буськ Львівська область

Буський районний суд Львівської області в складі:

в складі: головуючого-судді Шендрікова Г. О.

за участю секретаря судового засідання Бузун О.О.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Буську без фіксації технічним засобом цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Буської міської ради Золочівського району Львівської області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із указаним позовом до Тур`янської сільської ради Буського району Львівської області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області. Просить визнати за нею право власності на середню земельну частку (пай) розміром 1,1373 умовних кадастрових гектари, з них 0,7221 га ріллі та 0,4152 га кормових угідь, розташованих на території Тур`янської сільської ради Буського району Львівської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування заявлених вимог позивачка покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її свекруха ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина на належну спадкодавцю земельну частку (пай). Стверджує, що її чоловік ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті матері та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відтак, позивачка вважає, що вона фактично прийняла спадщину після смерті свекрухи, оскільки якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Позивачка не може оформити своїх спадкових прав через втрату спадкодавцем оригіналу сертифіката на право приватної власності на спадкове майно (земельний пай), а тому просить позов задовольнити.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, належно та вчасно була повідомлена про день, час, місце розгляду справи. До матеріалів справи додала заяву про слухання справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задоволити. В додаткових поясненнях зазначила, що довела своє право на спадщину та вважає, що у неї наявні підстави для визнання за нею права власності на земельну ділянку.

Ухвалою суду від 12.04.2021 року було проведено заміну відповідача в справі на Буську міську раду Золочівського району Львівської області, яка із 10 грудня 2020 року є правонаступником припиненої Тур`янської сільської ради Буського району Львівської області.

Відповідач Буська міська рада Золочівського району Львівської області явку свого повноважного представника до суду не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про час і місце судового засідання, направивши письмову заяву від 28.04.2021 за №621, у якій заперечили щодо задоволення заявленого позов, оскільки позивачка стверджує, що у порядку спадкової трансмісії фактично прийняла спадщину. Відповідно до ст. 548 та ч.ч.1,2 ст. 549 УК Української РСР, норми якого діяли на час смерті ОСОБА_4 , для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважає, що позивачка не довела належними доказами, які б достовірно підтверджували факт прийняття її чоловіком ОСОБА_3 , спадкоємецею якого вона є, спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_4 , у порядку, визначеному ч.ч.1,2 ст. 549 ЦК Української РСР. Належних доказів того, що ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 звертався із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, а також доказів, які б свідчили, що він фактично виступив в управління спадковим майном - правом на середню земельну частку, позивачкою не надано. Відтак просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа Головне управління Держгеокадастру в Львівській області явку свого представника до суду не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали та з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У силу вимог статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами п`ятою - сьомою статті 81 цього Кодексу передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що на ім`я спадкодавця ОСОБА_2 був зареєстрований сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №1378 від 10.04.1997 року із земель НААГ «Зірка», внаслідок чого розроблено розпорядження голови Буської райдержадміністрації №107 від 02.04.1997 року загальною площею 1.80 га. Проте, беручи до уваги розпорядження голови Буської РДА №111 від 06.03.2000 року «Про затвердження технічної документації про внесення змін до проекту роздержавлення та приватизації земель» на спадкодавця розрахована частка розміром 1,1373 умовних кадастрових гектари, з них 0,7221 га ріллі та 0,4152 га кормових угідь, про що вбачається із листа Відділу Держгеокадастру в Буському районі Львівської області від 17.07.2020.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Гутисько-Тур`янське Буського району Львівської області, що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 від 26.06.1997.

Оскільки спірні правовідносини виникли у 1997 році (момент відкриття спадщини), тобто до набрання чинності Цивільним Кодексом України у редакції 2003 року, а тому регулюються нормами ЦК УРСР у редакції 1963 року.

Відповідно до вимог статей 527, 529 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно вимог статті 548 УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини (ст. 549 УРСР).

Спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину (ст. 560 ЦК УРСР).

Статтею 524 ЦК УРСР визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Приписами частини першої статті 553 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.

Позивачка стверджує, що померла ОСОБА_2 є її свекрухою та матір`ю її померлого чоловіка ОСОБА_3 , однак матеріалами справи даний факт не підтверджено.

Разом із тим, як убачається із матеріалів справи та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.12.2009, що єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 був ОСОБА_3 виключно на грошові вклади, а спірну земельну частку (пай) після її смерті ні він, ні будь-який інший не прийняли взагалі.

Статтею 71 ЦК УРСР передбачено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін (ст. 75 ЦК УРСР).

Згідно статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові (ст. 80 ЦК УРСР).

В силу чинної на даний час норми статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «дізналася» та «повинна була дізнатися», що містяться у статті 76 ЦК УРСР, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року № 487/10132/14-ц.

Виходячи із наведених вище фактичних обставин спору, суд вважає, що чоловік позивачки ОСОБА_3 знав про порушення своїх спадкових прав на спірну земельну частку (пай) ще у 2009 році, отримавши у Буській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 .. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 так і оформивши спадщини на середню земельну частку (пай) та не звернувшись до суду за захистом. Натомість до суду із цим позовом звернулася дружина померлого.

Згідно ст. 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Отже, суд приходить до висновку, що у задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити за спливом позовної давності, ураховуючи заяву представника відповідача, зроблену ним у письмових запереченнях на позовну заяву (лист №621 від 28.04.2021), подану до ухвалення судового рішення.

Крім того, в силу вимог пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати сплачений позивачем ОСОБА_1 судовий збір за подання нею позовної заяви в сумі 840,80 грн. покладаються на неї, ураховуючи відмову в задоволенні позову.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 1, 2, 4, 8, 10, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 81, 82, 83, 84, 141, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено: 14.09.2022 р.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Буська міська рада Львівської області 80500, м. Буськ, вул. 900-річчя Буська, 1.

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру в Львівській області 79019, м. Львів, проспект В. Чорновола, 4.

Суддя: Г. О. Шендрікова