Вирок № 106271032, 15.09.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1275/20

Провадження №1-кп/522/1594/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Єршової Л.С.,

за участю секретаря судового засідання Тончевої П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019160500003225 від 19.06.2019 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кілія Кілійського району Одеської області, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.286КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Атаманенко І.В.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

захисника Тодоріки К.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

19.06.2019 року у Приморському районі м. Одеси близько 07 год. 40 хв., тобто у денний час доби, при необмеженій видимості та сухому дорожньому покритті, водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним легковим автомобілем «BMW», р.н. НОМЕР_1 , здійснював рух по правій смузі свого напрямку руху проїзної частини вул. Осипова з боку вул. Велика Арнаутська в напрямку вул. Успенська, на якій організовано двосторонній рух по одній смузі руху в кожному напрямку руху, які поділені дорожньою розміткою 1.5 та 1.1 згідно з Правилами дорожнього руху України.

Під`їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою 1.14.1 («зебра», позначає нерегульований пішохідний перехід) та відповідними дорожніми знаками 5.35.1 і 5.35.2 згідно з Правилами дорожнього руху України, розміщеного перед нерегульованим перехрестям вул. Осипова вул. Базарна, по ходу його напрямку руху, водій ОСОБА_1 , будучи не уважним і не стежачи за дорожньою обстановкою, перед зміною свого напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод чи небезпеки для інших учасників дорожнього руху, перетнув дорожню розмітку 1.1 відповідно до Правил дорожнього руху України, що поділяє зустрічні транспортні потоки проїзної частини вул. Осипова та виїхав у зустрічну для себе смугу руху проїзної частини вул. Осипова для виконання маневру обгону іншого легкового автомобіля, який здійснював рух по правій смузі свого напрямку руху проїзної частини вул. Осипова, попереду автомобіля «BMW», р.н. НОМЕР_1 , у попутному з ним напрямку руху та який при під`їзді до даного пішохідного переходу зменшував швидкість руху, надаючи переваги в русі пішоходу.

Здійснюючи маневр обгону попутного транспортного засобу, водій ОСОБА_1 не обрав безпечної швидкості руху, яка б дозволяла безпечно керувати транспортним засобом, постійно контролювати його рух та вчасно реагувати на можливу зміну для нього дорожньої обстановки, при під`їзді до вказаного нерегульованого пішохідного переходу, не знизив своєчасно швидкість руху свого автомобіля аж до зупинки транспортного засобу, та почав проїжджати пішохідний перехід не переконавшись при цьому у відсутності на пішохідному переході пішохода, який має перевагу в русі при переході проїзної частини по ньому і для якого могла бути створена перешкода чи небезпека, в результаті чого на пішохідному переході допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перетинала проїзну частину вул. Осипова, рухаючись по вказаному пішохідному переходу справа наліво по ходу напрямку руху автомобіля «BMW», р.н. НОМЕР_1 , в темпі середнього кроку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, з якими була госпіталізована до КУ «Міська клінічна лікарня №1».

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої променевої кістки в типовому місці, перелому шилоподібного відростку правої ліктьової кістки, закритої черепно-мозкової травми в формі струсу головного мозку.

Вказані тілесні ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини кузову легкового автомобіля в умовах ДТП (зіткнення автомобіля та пішохода) 19.06.2019 року, і відносяться до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості.

Також встановлено, що в умовах даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «BMW», р.н. НОМЕР_1 мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді шляхом належного виконання вимог пункту 14.6 (в) та вимог дорожньої розмітки 1.1 згідно з Правилами дорожнього руху України та дії даного водія знаходяться в причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, водій ОСОБА_1 своїми необережними діями допустив порушення вимог п. п. 2.3. (б), 4.16 (а), 10.1, 12.1, 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху України, які вказують на те, що:

п.2.3.ПДР «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п.4.16ПДР «Пішохід має право:

а) на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора»;

п.10.1.ПДР «Перед початком руху, перестроюванням табудь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, щоцебуде безпечним інестворить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п.12.1ПДР «Під час вибору вустановлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, атакож особливості вантажу, щоперевозиться, істан транспортного засобу, щоб мати змогу

п.18.1ПДР «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а при необхідності зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

п.18.4ПДР «Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

Таким чином, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, щиро розкаявся у його вчиненні, підтвердив обставини злочину, не піддавши сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті.

Прокурор просив суд визнати ОСОБА_1 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.286КК України за кваліфікуючими ознаками - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Захисник погодився з думою прокурора щодо кваліфікації кримінального правопорушення, просив суворо обвинуваченого не карати.

Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим своєї вини в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, а також те, що він не піддав сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченого, у суду також не виникає сумнівів в добровільності позиції інших учасників судового провадження.

У зв`язку з цим, згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , дослідженням висновку експерта №3005 від 23.12.2019 року та доказів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Обвинувачений ОСОБА_1 дав суду показання про те, що дійсно він 19.06.2019 року близько 07 год. 40 хв., керуючи технічно справним легковим автомобілем «BMW», р.н. НОМЕР_1 , здійснював рух по правій смузі свого напрямку руху проїзної частини вул. Осипова з боку вул. Велика Арнаутська в напрямку вул. Успенська. Під`їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою «зебра», виїхав у зустрічну для себе смугу руху проїзної частини вул. Осипова для виконання маневру обгону іншого легкового автомобіля, який здійснював рух по правій смузі свого напрямку руху проїзної частини вул. Осипова, почав проїжджати пішохідний перехід не переконавшись при цьому у відсутності на пішохідному переході пішохода, в результаті чого на пішохідному переході допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 .

Потерпіла ОСОБА_2 надала суду показання, які є аналогічними обставинам, що викладені в обвинувальному акті та показанням обвинуваченого. Також потерпіла ОСОБА_2 просила суд не обирати обвинуваченому покарання, пов`язане з обмеженням волі.

Судом встановлено, що згідно з висновком експерта № 3005 від 23.12.2019 року у гр-ки ОСОБА_2 виявлені наступні тілесні ушкодження: закритий перелом правої променевої кістки в типовому місці, перелом шилоподібного відростку правої ліктьової кістки, закрита черепно-мозкова травма в формі струсу головного мозку. Вказані ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини кузова легкового автомобіля та дорожнє покриття в умовах ДТП (зіткнення автомобіля та пішохода). Враховуючі дані медичної документації слід вважати, що ушкодження виникли незадовго до звернення за медичною допомогою, тобто могли бути спричинені 19.06.2019 р. Закритий перелом правої променевої кістки в типовому місці, перелом шилоподібного відростку правої ліктьової кістки спричинили тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм згідно п. 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості; закрита черепно-мозкова травма в формі струсу головного мозку спричинила короткочасний розлад здоров`я строком понад 6-ть, але не більше як 21 день і за цим критерієм згідно п. 2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, допитавши обвинуваченого, потерпілу, дослідивши вказані письмові докази, з`ясувавши ступінь участі водія у спричиненні злочинного наслідку, суд вважає, що зібрані докази є належними, допустимими та достовірними, і є достатніми для постановлення обвинувального вироку.

Беручи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286КК України повністю доведена та його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України,оскільки він,керуючи транспортнимзасобом,допустив порушення п. п. 2.3. (б), 4.16 (а), 10.1, 12.1, 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху України, що спричинило потерпілій тілесне ушкодження середньої тяжкості.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого, суд встановив, що він раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, у 2019 році був прооперований через онкологічне захворювання, станом на теперішній час продовжує лікування.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, передбачені ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Згідно з досудовою доповіддю служби з питань пробації про обвинуваченого ОСОБА_1 існує низький рівень ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а тому його виправлення без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе, а перебування в громаді не становить небезпеки для суспільства.

З урахуванням вказаних обставин, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що ОСОБА_1 необхідно для його виправлення та запобігання нових злочинів призначити покарання у виді штрафу із застосуванням додаткового покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами.

При визначенні розміру штрафу, суд враховує положення ст.ст. 4, 5 КК України та те, що кримінальне правопорушення було вчинене обвинуваченим до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року №2617-VIII, який набрав чинності з 01.07.2020 р. (далі Закон №2617-VIII), та яким, у тому числі, підвищений розмір штрафу за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

З урахуванням вказаних обставин, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання у виді штрафу у максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 286 КК України в редакції чинній на час вчинення діяння, оскільки Законом №2617-VIII, що набрав чинності з 01.07.2020 р., розмір штрафу у санкції ч.1 ст.286 КК України значно збільшений, у зв`язку з чим в силу ст.5 КК України не має зворотньої дії у часі в цій частині.

В даному випадку, за переконанням суду, саме таке покарання як штраф у максимальному розмірі, передбаченому санкцією частини статті повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, у зв`язку з чим суд не вбачає необхідності призначати більш суворе покарання з числа передбачених за вчинений злочин.

Також суд приходить до висновку про доцільність та призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Суд вважає вказане покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Така позиція суду також узгоджується з Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні не затримувався та під вартою не тримався, запобіжні заходи відносно нього не застосовувалися.

У відповідності до ч.2 ст.124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_1 мають бути стягнуті на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судових експертиз (виконавець: Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз, (р/р 31256272210989 в Головному Управлінні Державної Казначейської Служби України в Одеській області, МФО-828011, код ЄДРПОУ 02883110, код платежу 25010100/272) на загальну суму 11020 гривень 00 коп., з яких:

- судова авто-технічна експертиза технічного стану автомобіля, вартістю 5809,00 гривень;

- судова транспортно-трасологічна експертиза автомобіля, вартістю 2699,00 гривень;

- судова авто-технічна експертиза за обставинами ДТП, вартістю 2512,00 гривень.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Щодо цивільного позову суд зазначає наступне.

Потерпілою ОСОБА_2 до обвинуваченого Карая було заявлено цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 56642,14 грн., з яких: витрати на лікування після ДТП 42041,81 грн., вартість пошкодженого та знищеного внаслідок ДТП майна - 12912,71 грн., витрати на подорож та на абонемент до фітнес клубу, якими потерпіла не змогла скористатись через травми, отримані під час ДТП, та моральної шкоди, пов`язаної з болем і стражданнями, які зазнала потерпіла, у зв`язку з ДТП, на суму 250000,00 грн.

У судовому засіданні потерпіла підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні обвинувачений визнав позов частково, а саме в частині стягнення матеріальної шкоди.

Згідно з ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 4 ст.206ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За таких обставин, враховуючи, що розмір матеріальної шкоди, завданої злочином, підтверджується матеріалами кримінальної справи, ОСОБА_1 , вимоги про стягнення матеріальної шкоди у судовому засіданні визнав у повному обсязі, цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 56642,14 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з чинним законодавством моральна шкода може полягати, зокрема:

?у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації,

?у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я,

?у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав,

?у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом,

?у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя,

?у порушенні стосунків з оточуючими людьми,

?при настанні інших негативних наслідків.

Судом встановлено наявність причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями ОСОБА_1 та завданою ОСОБА_2 моральною шкодою.

Також суд вважає, що ОСОБА_2 доведено, що неправомірними діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я (тілесні ушкодження середньої тяжкості).

Таким чином, установивши, що порушення законних інтересів ОСОБА_2 призвели до моральних страждань та переживань, втрати нормальних життєвих зв`язків, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 1500,00 гривень.

При цьому суд враховує, що з огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнала ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-375 КПК,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 8500,00 (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 коп.) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , матеріальну шкоду у розмірі 56642 (п`ятдесят шість тисяч шістсот сорок дві) гривні 14 коп., та моральну шкоду у розмірі 1500,00 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави документально підтверджені витрати на проведення експертиз:

- судово авто-технічної експертизи технічного стану автомобілю, вартістю 5809,00 (п`ять тисяч вісімсот дев`ять) гривень;

- судово транспортно-трасологічної експертизи автомобілю, вартістю 2699,00 (дві тисячі шістсот дев`яносто дев`ять) гривень;

- судовол авто-технічної експертизи за обставинами ДТП, вартістю 2512,00 (дві тисячі п`ятсот дванадцять) гривень.

Речовий доказ DVD R диск марки Verbatim, розміром 4.7 GB, серійний №ZE6272-DVR-J47F4 з відеозаписом ДТП зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Л.С. Єршова