Рішення № 10626656, 22.06.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" червня 2010 р.Справа № 5/504

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Брагіної Я.В.

судді

за участю представників сторін

від позивача не з'явився (у судовому засіданні 08.06.10. був присутній представник Лісовський О.С. - дов. б/н від 04.01.10.)

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Ліктрави" (м.Житомир)

до Приватного підприємства "Аверс" (м.Житомир)

про стягнення 67679,08грн

Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості згідно договору №151209 Б від 15.12.09. в сумі 67679,08грн, з яких 63328,14грн - основний борг, 3920,63грн - пеня та 430,31грн - 3% річних.

10.06.10. до суду від позивача надійшла заява №6/1177 від 09.06.10. про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 61593,00грн - основного боргу, 7283,25грн - пені, 1735,14грн - інфляційних втрат, 804,93грн - 3% річних.

15.06.10. позивачем до суду надано докази надіслання відповідачу та отримання останнім заяви №6/1177 від 09.06.10. про збільшення розміру позовних вимог.

З врахуванням вимог ст.22 ГПК України суд приходить до висновку про прийняття до розгляду вказаної вище заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог. Тому, розгляд справи здійснюється в межах збільшених позовних вимог, наданих до суду 10.06.10.

Представник позивача в засідання суду не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить додаток до протоколу судового засідання від 08.06.10.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ухвали господарського суду Житомирської області направлялись сторонам на їх юридичні адреси, зазначені в позовній заяві, а також у довідках з ЄДРПОУ, тобто - м.Житомир, Київське шосе, 21 (адреса позивача) та м.Житомир, вул. Маршала Рибалки, 28, офіс 1 (адреса відповідача).

У п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

У даній справі позивач у позовній заяві вказав свою адресу: м.Житомир, Київське шосе, 21 та адресу відповідача: м.Житомир, вул. Маршала Рибалки, 28, офіс 1. На ці адреси господарським судом направлялись всі поштові відправлення, інші адреси господарському суду не повідомлялися.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.12.09. між Закритим акціонерним товариством "Ліктрави" (покупець, позивач) та Приватним підприємством "Аверс" (продавець, відповідач) укладено договір №151209 Б (а.с. 7-8), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує: Бокс БАВп-01 "ЛАМІНАР-С"-1,2 в кількості 1 шт. згідно рахунку-фактури №0000641 від 01.12.09. (а.с.9) (далі - товар).

Пунктом 3 договору встановлено, що передбачений в договорі товар повинен бути поставлений напротязі чотирнадцяти робочих днів з моменту списання грошових коштів покупця.

Загальна сума товару з ПДВ 20% складає 82125,00грн. Поставки товару здійснюється транспортом продавця та за його рахунок. У вартість обладнання входить його установлення і навчання персоналу (п.2 договору).

У п.4 договору сторони визначили наступні умови платежу, а саме: - оплата 75% на розрахунковий рахунок продавця: 26003055985595 в ЖРУ КБ "Приватбанк" м.Житомира, МФО 311744; ЄДРПОУ 22065454; - оплата 25% на розрахунковий рахунок продавця напротязі 3-х банківських днів після установки і передачі товару покупцю, згідно діючого законодавства.

На виконання вказаного договору відповідачу позивачем перераховано попередню оплату в сумі 61593,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №4458 від 23.12.09. (а.с.10).

Відповідач свої зобов'язання за договором №151209 Б від 15.12.09. щодо поставки позивачу товару не виконав.

Зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Частина 1 статті 265 ГК України визначає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).

За змістом ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст.693 ЦК України).

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу (попередньої оплати) в сумі 61593,00грн.

Також, позивач, на підставі п.6 договору №151209 Б від 15.12.09. просить суд стягнути з відповідача пеню, яка згідно заяви №6/1177 від 09.06.10. про збільшення розміру позовних вимог становить 7283,25грн.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у цій частині, враховуючи наступне.

Відповідно до п.6 договору №151209 Б від 15.12.09. у випадку поставки товару покупцю після строку, вказаного в п.3 даного договору, продавець зобов'язаний сплатити покупцю пеню, встановлену на рівні подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період прострочення поставки за кожен день від суми товару, що має бути поставлений.

Слід зазначити, що ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з у р а х у в а н н я м в и м о г ц ь о г о К о д е к с у, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, свобода договору проявляється, зокрема, у наданій сторонам можливості визначати умови такого договору. Однак, під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись вимог чинних нормативно-правових актів.

При цьому, за змістом ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного г р о ш о в о г о з о б о в ' я з а н н я за кожен день прострочення виконання.

Крім того, ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" також визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів з а п р о с т р о ч к у п л а т е ж у пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, такий вид неустойки, як пеня, нараховується за умови несвоєчасного виконання саме грошового зобов'язання, а не за невиконання або неналежне виконання будь-якого іншого господарського зобов'язання, зокрема - не поставлення чи несвоєчасне поставлення товару, як сторони визначили в договорі №151209 Б від 15.12.09.

Тому, з врахуванням того, що згідно умов договору №151209 Б від 15.12.09. відповідач зобов'язаний поставити товар, а не сплатити грошові кошти, а також правової природи пені, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 7283,25грн.

Окрім того, позивач на підставі ст.625 ЦК України заявляє вимогу про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які згідно заяви №6/1177 від 09.06.10. про збільшення розміру позовних вимог складають 804,93грн і 1735,14грн - відповідно.

Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання г р о ш о в о г о з о б о в ' я з а н н я, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, ст.625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей.

Разом з тим, позов заявлено до відповідача, який згідно договору не здійснив поставку товару, про стягнення 61593,00грн попередньої оплати за непоставлений товар.

Отже, підставою спірних правовідносин, які виникли між сторонами, є не грошове зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Вищого господарського суду України від 18.02.10. у справі №20/266 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ Кант ХХІ" до Фізичної особи-підприємця про стягнення 49769,32грн.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 804,93грн - 3% річних та 1735,14грн - інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів повернення позивачу попередньої оплати за товар не надав. Крім того, в підписаному повноважними представниками і скріпленому печатками сторін акті звіряння розрахунків заборгованість у сумі 61593,00грн визнав (а.с.32).

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 61593,00грн основного боргу, оскільки вони є обгрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи. У частині стягнення пені в розмірі 7283,25грн, інфляційних втрат у сумі 1735,14грн і 3% річних у розмірі 804,93грн суд відмовляє в задоволенні позову.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст.509, 525, 526, 549, 625, 693, 712 ЦК України, ст.ст.173, 193, 265 ГК України та керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Аверс" (10031, м. Житомир, вул. Маршала Рибалки, 28, офіс 1; р/р 26003055985595, р/р 26001055601155 у ЖФКБ "Приватбанк", МФО 311744; код ЄДРПОУ 22065454)

на користь Закритого акціонерного товариства "Ліктрави" (10001, м. Житомир, Київське шосе, 21; р/р 26009301171651 у філії ПАТ "Відділення Промінвестбанку в м.Житомир", МФО 311056; код ЄДРПОУ 00481181):

- 61593,00грн - основного боргу;

- 615,93грн - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита;

- 203,53грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог у частині стягнення 7283,25грн - пені, 1735,25грн - інфляційних нарахувань та 804,93грн - 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяБрагіна Я.В.

Дата підписання рішення: 24.06.10.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу