Рішення № 10626584, 02.07.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

02 липня 2010 р.           Справа 7/41-10

за позовом: Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", м.Дніпропетровськ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро", смт. Вендичани, Могилів-Подільський район, Вінницька область

про стягнення 21035,49 євро, або 227 393,65 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники:

позивача : Олішевський Д.А., довіреність № 6182 від 25.11.2009 року.

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення з ТОВ "Дністер-Агро" боргу у розмірі 227 393, 65 грн., або 21035, 49 євро за відповідним курсом.

За вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/41-10 з призначенням її до розгляду в засіданні суду на 22.04.2010 року.

На визначену дату представники сторін не з'явились, витребуваних ухвалою суду документів не подали, не зважаючи на те, що про час та місце розгляду справи були повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 2015212 від 26.03.2010 року, № 2024483 від 30.03.2010 року та № 2015867 від 26.03.2010 року.

Разом з тим, до господарського суду Вінницької області 22.04.2010 року від представника ПАТ КБ "ПриватБанк" надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату мотивована перебуванням представника позивача у щорічній відпустці з 22.04.2010 року по 08.05.2010 року. В підтвердження наведеного представником позивача надано відповідні докази (копію наказу про відпустку).

Враховуючи неявку в судове засідання представників сторін, ненадання ними витребуваних документів необхідних для розгляду справи по суті та неможливість вирішення даного спору в цьому судовому засіданні, розгляд справи було відкладено до 17.05.2010 року.

Позивачем в судовому засіданні подано уточнення до позовної заяви відповідно до якого останній просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 08/07-098 від 11.09.2007 року у розмірі 87054,27 грн., заборгованість за кредитним договором № 10/07-119 від 23.10.2007 року у розмірі 129412,71 грн. та судові витрати.

При цьому судом встановлено, що сторонами не у повному обсязі виконав вимоги суду щодо надання витребуваних доказів у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 16.06.2010 року.

В судовому засіданні 16.06.2010 року оголошувались перерви до 23.06.2010 року, 30.06.2010 року та 02.07.2010 року з метою надання сторонами доказів необхідних для вирішення спору по суті.

При цьому 16.06.2010 року відповідач надав письмові пояснення в яких фактично визнає, борг, при цьому вказує, що незважаючи на скрутне фінансове становище все ж таки здійснює проплати по кредиту, а повністю погасити борг по кредиту планує з реалізації урожаю 2010 року. Також відповідач вказує. що підстав для дострокового стягнення кредиту по договору № 08/07-098 від 11.09.2007 року немає.

В свою чергу позивачем 23.06.2010 року подано заяву про зміну розміру позовних вимог згідно якої останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 10/07-119 від 23.10.2007 року у розмірі 112799,77 грн., що за курсом 9,6965 відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/233 від 22.06.2010 року еквівалентно 11633,04 [Євро], а також штрафи відповідно до пункту 5.8 кредитного договору № 10/07-119 від 23.10.2007 року: - 1000,00 грн. - штраф (фіксована частина); - 5639,98 грн. - штраф (процентна складова) що за курсом 9,6965 відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/233 від 22.06.2010 року еквівалентно 581,65 Євро (5% від розміру заборгованості), а також заборгованість за кредитним договором № 08/07-098 від 11.09.2007 року у розмірі 75 648,40 грн., що за курсом 9,6965 відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/233 від 22.06.2010 року еквівалентно 7801,62 [Євро], а також штрафи відповідно до пункту 5.8 кредитного договору № 08/07-098 від 11.09.2007р.:-1000,00 грн. - штраф (фіксована частина); - 3782,41 грн. - штраф (процентна складова) що за курсом 9,6965 відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/233 від 22.06.2010 року еквівалентно 390,08 Євро (5% від розміру заборгованості), а також понесені судові витрати.

Розглянувши вказану заяву, яка розцінена судом як заява про зменшення розміру позовних вимог в частині суми основного боргу, а в іншій частині, як заява про збільшення розміру позовних вимог, суд приймає її до розгляду як таку, що не суперечить ст.22 ГПК України.

Відповідач в судове засідання 30.06.2010 року та 02.07.2010 року не з'явився при тому, що про час та місце судового засідання 30.06.2010 року повідомлявся під розпис в судовому засіданні, що відбулось 23.06.2010 року.

Справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами оскільки від сторін не надійшло клопотання про здійснення технічної фіксації.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

11.09.2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Дністер Агро" укладено кредитний договір № 08/07-098 за умовами якого банк при наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати кредитору кредит в формі відповідно до п. А.1 в сумі та на цілі вказані в п. А.2 не пізніше 5 днів з моменту підписання договору, в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті процентів винагороди в обумовлені даним договором строки (п. 1.1 Договору).

При цьому в договорі сторонами погоджено вид кредиту - строковий кредит (п. А.1), ліміт кредиту - 16038 Євро (п. А.2) та графік погашення кредиту (а.с. 29, т.1).

Відповідно до п.п. 2.2.2, 2.2.3 кредитного договору № 08/07-098 від 11.09.2007 року позичальник зобов'язався повернути кредит в порядку та строки встановлені договором, сплатити проценти за користування кредитом

Відповідно до укладеного договору № 08/07-098 від 11.09.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро" 11.09.2007 року отримав кредит _ розмірі 16038,00 [Євро], що підтверджується меморіальним ордером № 5 від 14.09.2007 року (а.с 94, т.1).

Крім того 23.10.2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Дністер Агро" укладено кредитний договір № 10/07-119 за умовами якого банк при наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати кредитору кредит в формі відповідно до п. А.1 в сумі та на цілі вказані в п. А.2 не пізніше 5 днів з моменту підписання договору, в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті процентів винагороди в обумовлені даним договором строки (п. 1.1 Договору).

При цьому в договорі сторонами погоджено вид кредиту - строковий кредит (п. А.1), ліміт кредиту - 20837,00 Євро (п. А.2) та графік погашення кредиту (а.с. 29, т.1).

Відповідно до п.п. 2.2.2, 2.2.3 кредитного договору № 10/07-119 від 23.10.2007 року позичальник зобов'язався повернути кредит в порядку та строки встановлені договором, сплатити проценти за користування кредитом

Відповідно до укладеного договору № 10/07-119 від 23.10.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро" 25.10.2007 року отримав кредит у розмірі 20837,00 [Євро], що підтверджується меморіальним ордером № 3 від 25.10.2007 року (а.с 95, т.1).

Однак відповідач взяті на себе зобов'язання за вищевказаними договорами виконував неналежним чином, невчасно та не у повному обсязі проводив погашення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом як наслідок утворився борг який не погашався.

Наявність заборгованості відповідача підтверджується розрахунками заборгованості, виписками рухів по рахункам позичальника, виписками по рахунку ТОВ "Дністер Агро", та власне не заперечується відповідачем.

Позивач неодноразово звертався по відповідача з претензіями про погашення заборгованості (а.с 53-62, т.1)

Слід вказати, що при цьому 16.06.2010 року сторони підписали два акти звірки нарахування заборгованості по кредиту, відсотках та пені до укладених договорах.

Так згідно акту по кредитному договору 08/07-098 борг відповідача складає 7742,65 Євро, що еквівалентно 75113,20 гнр., а по договору № 10/07-119 11549,61 Євро, що еквівалентно 112045,38 грн..

Беручи до уваги встановлені обставини суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу за отриманий кредит з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи із встановлених обставин спору суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Зокрема в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 названої статті передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином позовні вимоги про стягнення боргу за кредитом, процентів та комісії за користування ним є правомірними та обґрунтованими.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафів в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п.5.8 Кредитних договорів сторони передбачили, що при порушені Позичальником строків платежів щодо будь-якого з грошових зобов'язань, передбачених цими договорами, більш ніж на 30 днів, що спричинило за собою звернення банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що нараховується за наступною формулою: 1000,00 грн. +5% від суми позову.

В п.п.5.1, 5.4. Кредитних договорів сторони погодили розмір, підстави та порядок відповідальності Позичальника за порушення ним зобов'язань у вигляді пені.

Таким чином заявлення позивачем вимог про стягнення штрафів та пені є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладених сторонами Договорів.

При цьому під час перевірки правильності нарахування штрафів та пені судом не виявлено помилок у зв'язку суд задовольняє позовні вимоги позивача у вказаній частині у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Посилання відповідача на те, що позивач немає права на дострокове стягнення кредиту суперечить встановленим судом обставинам справи, з яких випливає факт порушення Позичальником взятого на себе зобов'язання щодо погашення кредиту в обумовлені договорами строки, а також приписам ч.2 ст.1050 ЦК України.

Крім того суд зазначає, що ПАТ КБ "ПриватБанк" є правонаступником ЗАТ КБ "ПриватБанк", що вбачається з п.1.1 статуту ПАТ КБ "ПриватБанк".

Беручи до уваги викладене позов підлягає задоволенню в повному обсязі з врахуванням викладених вище мотивів.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Стосовно поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог суд звертає увагу на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

За письмовим клопотанням позивача 02.07.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер Агро", вул. 50 річчя Жовтня, 23, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24032 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 25497645) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 14360570) - 188448 грн. 17 коп. заборгованості за кредитними договорами, 11422 грн. 39 коп. - штрафу 1998 грн. 71 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 07 липня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Соборна, 52, м. Вінниця, 21050.

3 - відповідачу - вул. 50 річчя Жовтня, 23, смт. Вендичани, Могилів-Подільський район Вінницька область, 24032.