Рішення № 1062646, 12.09.2007, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2007 р. Справа № 46/260-07

вх. № 7788/4-46

Суддя господарського суду Черленяк М.І.

при секретарі судового засідання Збаражська В.П.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Зінченко О. В.,

третьої особи (Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області) - не з"явився

третьої особи - (Управління з питань майна комунальної власності Харківської обласної державної адміністрації) - не з"явився

розглянувши справу за позовом СПДФО ОСОБА_1, с. Червоний Оскіл

до Червонооскільського психоневрологічного інтернату, с. Червоний Оскіл  

про стягнення 33847,34 гривень

та зустрічний позов Червонооскільського психоневрологічного інтернату, с. Червоний Оскіл

до СПДФО ОСОБА_1, с. Червоний Оскіл

про стягнення 1638,73 гривень.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1- звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача (Червонооскільського психоневрологічного інтернату) суми у розмірі 33847,34 гривень, з яких: 31997,34 гривень - упущеної вигоди; 500 гривень - сума прострочених зобов'язань за кредитним договором; 840 гривень - моральної шкоди. Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неправомірними діями відповідача, зокрема, розірванням відповідачем договору оренди в односторонньому порядку і як наслідок, завдання цим збитків позивачу.

Відповідач заперечує проти задоволення позову та 06 серпня 2007 року (вх. № 16636) звернувся до суду із зустрічним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1про стягнення суми боргу по орендній платі та комунальним послугам у розмірі 1638,73 гривень та просить покласти судові витрати на позивача за первісним позовом. Враховуючи, що відповідно до статті 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним, суд ухвалою від 13 серпня 2007 року прийняв до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 46/260-07 зустрічний позов Червонооскільського психоневрологічного інтернату до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1про стягнення суми боргу по орендній платі та комунальним послугам у розмірі 1638,73 гривень.

Позивач за зустрічним позовом обґрунтовує свої вимоги тим, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1своєчасно не вносила орендну плату за договором оренди, укладеним між позивачем і відповідачем, і вказаний договір було розірвано за взаємною згодою сторін, в зв'язку з чим просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом суму заборгованості по орендній платі та комунальним послугам.

Відповідач за зустрічним позовом заперечує проти задоволення зустрічного позову та просить суд відмовити в задоволенні зустрічного позову з мотивів, наведених у своїх поясненнях.

18 липня 2007 року на адресу господарського суду надійшло клопотання відповідача за первісним позовом, в якому поставлено питання про залучення до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача за первісним позовом Фонду комунального майна Харківської області. Суд, враховуючи приписи статті 27 ГПК України, ухвалою від 18 липня 2007 року залучив до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області. В судовому засіданні 14 серпня 2007 року представник третьої особи пояснив, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області є неналежною третьою особою у даній справі, оскільки договір оренди комунального майна від 01 листопада 2006 року, який укладений між позивачем і відповідачем, було погоджено начальником управління з питань майна комунальної власності Харківської обласної державної адміністрації. Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне виключити Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області з числа осіб, які беруть участь у розгляді даної справи як неналежну третю особу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 серпня 2007 року суд залучив у якості третьої особи на стороні відповідача за первісним позовом Управління з питань комунальної власності Харківської обласної ради, оскільки зазначений договір оренди було погоджено начальником даного управління. Проте у зазначеній ухвалі суд помилково зазначив повну назву залученої третьої особи, а саме: замість Управління з питань майна комунальної власності Харківської обласної державної адміністрації вказав Управління з питань майна комунальної власності Харківської обласної ради. З огляду на зазначену помилку, суд вважає за необхідне вважати третьою особою по даній справі Управління з питань майна комунальної власності Харківської обласної державної адміністрації. Третя особа не забезпечила явку свого представника в судове засідання.

В судовому засіданні 05 вересня 2007 року оголошувалась перерва до 12 вересня 2007 року для виготовлення повного тексту рішення по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, вивчивши правову позицію сторін по справі, встановив наступне.

01 листопада 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди комунального майна - приміщення Червонооскільського психоневрологічного інтернату загальною площею 37,3 м. кв., з цільовим призначенням - розміщення магазину непродовольчих товарів (крім товарів підакцизної групи) - аркуш справи 8-10.

Відповідно до акту приймання-передачі орендованого майна від 01 листопада 2006 року відповідач за первісним позовом передав, а позивач за первісним позовом прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 37,3 м. кв., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (аркуш справи 11).

Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору орендна плата за перший місяць оренди (листопад місяць 2006 року) становила 224,17 гривень, яка у подальшому повинна бути проіндексована згідно індексу інфляції (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункту 3.3 вказаного договору орендна плата перераховується щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним таким порядком - 50% орендодавцю, 50% - до обласного бюджету.

01.11.2006 року між позивачем та відповідачам було укладено додаток до договору оренди, яким визначено витрати за комунальні послуги (опалення) та електроенергію, які повинен сплачувати позивач за первісним позовом за користування приміщенням, відповідно до якого сума за опалення становить 100,90 гривень на місяць, за електроенергію - 130,65 гривень на місяць, а разом - 231,55 гривень (аркуш справи 42-43).

В порушення умов вказаного договору та додатку до нього позивач за первісним позовом не вносив своєчасно орендну плату, не сплачував витрати по оплаті опалення та електроенергії, внаслідок чого утворилась заборгованість перед відповідачем за первісним позовом. Крім того, в порушення умов договору позивач за первісним позовом здійснював в приміщенні, орендованого у відповідача за первісним позовом, реалізацію продукції підакцизних груп (пива), про що був складений відповідний акт (аркуш справи 47).

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на час розгляду справи господарським судом, заборгованість позивача за первісним позовом перед відповідачем за первісним позовом складає: за оренду приміщення - 480,93 гривень, за опалення та електроенергію - 1157,80 гривень, а разом - 1638,73 гривень (аркуш справи 45-46).

В зв'язку з невиконанням позивачем за первісним позовом належним чином взятих на себе зобов'язань за договором оренди, 17 березня 2007 року Червонооскільським психоневрологічним інтернатом (вих. № 156) на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1було надіслано лист, в якому поставлено питання про погашення існуючої заборгованості за договором оренди та про можливість розірвання договору оренди у разі несплати у повному обсязі існуючої заборгованості (аркуш справи 48).

Як свідчать матеріали справи, на вказаному листі позивачем за первісним позовом було зроблено напис: „ОСОБА_1 з 05.04.2007 року прошу розірвати договір оренди. Заборгованість перед інтернатом та Управлінням комунальної власності сплачу повністю”. Під написом міститься особистий підпис позивача за первісним позовом та напис датовано 05.04.2007 роком. Матеріали справи містять також акт приймання-передачі від 04.04.2007 року (аркуш справи 49), яким комісія у складі заступника директора Червонооскільського психоневрологічного інтернату Іванченко І. Г., головного бухгалтера Максименко З. Г., сестра/господарка ОСОБА_3з одного боку та ОСОБА_1 з іншої сторони засвідчили передачу орендованого позивачем за первісним позовом приміщення відповідачу за первісним позовом - Червонооскільському психоневрологічному інтернату. Зазначений акт підписаний всіма членами зазначеної комісії, в тому числі позивачем за первісним позовом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Підстави для припинення зобов'язання встановлені статтею 598 Цивільного кодексу України, якою зазначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1). Статтею 604 вказаного кодексу встановлено, що зобов'язання припиняється також за домовленістю сторін.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 Цивільного кодексу України). Проте пропозиція укласти (розірвати) договір - оферта - та відповідно прийняття такої пропозиції - акцепт - згідно приписів цивільного законодавства (статті 207 ЦК України), може вчинятися, зокрема, шляхом обміну листами.

Вищенаведене дає суду підстави дійти висновку, що договір оренди комунального майна від 01 листопада 2006 року (приміщення Червонооскільського психоневрологічного інтернату загальною площею 37,3 м. кв.), укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1та Червонооскільським психоневрологічним інтернатом було розірвано за домовленістю сторін, що вчинено шляхом надсилання пропозиції розірвати договір у разі несплати у повному обсязі заборгованості по орендній платі з однієї сторони (оферта) та відповідно прийняттям такої пропозиції (акцептом), шляхом вчинення відповідного напису на зазначеному листі, зробленому власноруч позивачем за первісним позовом. Розірвання договору за домовленістю сторін також підтверджується переданням орендованого приміщення актом приймання-передачі, який оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України.

При цьому суд вважає обґрунтованим розрахунок суми заборгованості по орендній плати та комунальним послугам та таким, що доведений суду необхідними конкретними доказами, в зв'язку з чим задовольняє вимоги зустрічного позову у повному обсязі.

З наведених обставин справи випливає висновок суду про недоведеність первісного позову, який ґрунтується на наступному.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача по первісному позову 31997,34 гривень суми упущеної вигоди, 500 гривень прострочених зобов'язань за кредитним договором, 840 гривень моральної шкоди, а разом суму 33847,34 гривень. Проте такі вимоги не узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003 року збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для стягнення збитків, є наявність у діях відповідача складу цивільно-правового правопорушення у вигляді збитків, зокрема, що відповідач діяв протиправно, наявність майнової шкоди та причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою, а також вина відповідача.

Розглядаючи питання про доведеність позивачем за первісним позовом наявності в діях відповідача за первісним позовом складу цивільно-правового правопорушення у вигляді збитків у сумі упущеної вигоди, суд не вбачає жодного з елементів складу цивільно-правового правопорушення в діях відповідача по первісному позову, а отже і в цілому складу цивільно-правового правопорушення.

Не приймається судом також посилання позивача по первісному позову стосовно укладання кредитного договору для здійснення підприємницької діяльності, що було викликано недопущенням позивача по первісному позову у орендоване приміщення відповідачем по первісному позову, оскільки з тексту кредитного договору (аркуш справи 14) випливає, що ціль кредитування - це споживчі потреби, а дата укладання свідчить про підписання договору ще за два місяця до укладання зазначеного договору оренди. Тобто даний кредитний договір ніяким чином не стосується предмету спору по даній справі та жодним чином не може свідчити про наявність причинного зв'язку між діями відповідача по первісному позову і сумою прострочених зобов'язань за кредитним договором, що виникли у позивача за первісним позовом.

Відхиляються судом також доводи позивача по первісному позову про наявність моральної шкоди, ніби-то викликаної діями відповідача по первісному позову, оскільки позивачем по первісному позову не доведено жодним необхідним конкретним доказом суми боргу, наявності у діях відповідача складу цивільно-правового правопорушення, і як наслідок цього, наявності моральної шкоди

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні первісного позову як недоведеного та такого, що позбавлений фактичного та правового обґрунтування.

Відповідно до статті 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забазпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача, в зв'язку з чим суд покладає витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, понесені відповідачем по первісному позову, на позивача по первісному позову - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 207, 509, 526, 604, 654, 759 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, - суд

ВИРІШИВ:

Виключити Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області з числа осіб, які беруть участь у розгляді даної справи як неналежну третю особу.

Вважати третьою особою по даній справі Управління з питань майна комунальної власності Харківської обласної державної адміністрації.

В задоволенні первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_2, код НОМЕР_1, відомості про поточні рахунки, відкриті в установах банку у матеріалах справи відсутні) на користь Червонооскільського психоневрологічного інтернату (АДРЕСА_1, р\р 35411001002228 в УДК Харківської області, МФО 851011, ЄДРПОУ 03189601) 1638,73 гривень заборгованості по орендній платі та комунальним послугам, 163, 88 гривень витрат по оплаті державного мита, 118,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано та оголошено в судовому засіданні 12 вересня 2007 року.

Суддя Черленяк М.І.