Рішення № 106258921, 08.09.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2022 року м. Київ№ 320/6222/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С»

до Київської митниці ДФС,

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (далі позивач, декларант) з позовом до Київської митниці ДФС (далі відповідач, митний орган), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000354/2 від 10.05.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при митному оформленні товарів, які ввозилися на територію України, ТОВ «Текссол-С» визначено їх митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту), із зазначенням цього показника у декларації митної вартості. Крім того, до митної декларації підприємством додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України.

Водночас, на думку позивача, митним органом безпідставно не визнано заявленої декларантом митної вартості товарів та незаконно прийнято рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням другорядного методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Так, позивачем зазначено, що в якості причин для коригування митної вартості товару (які зафіксовані в оскаржуваному рішенні) митним органом безпідставно вказано, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, та що документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Позивач не погоджується із зазначеними в рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані підприємством документи містять достатньо відомостей, які визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товарів з урахуванням визначених сторонами умов поставки, а відповідачем усупереч вимогам законодавства не враховано надані до митного оформлення основні та додаткові документи, які чітко підтверджують ціну товару.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до розгляду та призначено підготовче судове засідання на 14.01.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 задоволено заяву Київської митниці ДФС про заміну сторони правонаступником, замінено відповідача в адміністративній справі № 320/6222/19 Київську митницю ДФС, на правонаступника Київську митницю Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А), продовжено строк проведення підготовчого провадження в адміністративній справі №320/6222/19 та відкладено підготовче засідання в адміністративній справі №320/6222/19 на 18.02.2020.

Відповідач позов не визнав, до суду подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що ним під час здійснення контрою правильності визначення митної вартості за митною декларацією детально розглянуто подані позивачем до митного оформлення документи та встановлено, що вони не містили об`єктивних, достовірних відомостей для підтвердження числового значення заявленої митної вартості та містили розбіжності.

Зважаючи на те, що надані до митного оформлення документи не містили достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували визначення складових митної вартості, митний орган не мав можливості визнати заявлену декларантом митну вартість, відповідно частини другої статті 58 МК України.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 закрито підготовче провадження у справі № 320/6222/19 та призначено справу № 320/6222/19 до судового розгляду по суті заявлених позоних вимог.

У судове засідання, призначене у справі на 23.04.2020 сторони не з`явились, хоча були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, явку уповноважених представників до суду не забезпечили.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про здійснення подальшого розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» зареєстровано в якості юридичної особи 09.04.2007, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 22.06.2019, який наявний у матеріалах справи.

Між Dawood Exports (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан, (далі продавець), та ТОВ «Текссол-С» 12.10.2012 був укладений контракт № 1012/12 (далі контракт), відповідно до якого продавець, зокрема продає позивачу тканини власного виробництва.

Відповідно до додаткової угоди № 1012/12/4 від 11.10.2016 до контракту продавець та позивач, зокрема продовжили строк дії контракту до 31.12.2017.

Відповідно до додаткової угоди № 1012/12/10 від 29.12.2017 до контракту продавець та позивач, зокрема продовжили строк дії контракту до 31.12.2019.

Між продавцем та позивачем була укладена додаткова угода № 366 від 16.01.2019 до контракту (далі додаткова угода), відповідно до пункту 1 якої продавець поставив позивачу, а позивач прийняв наступну тканину виробництва Ісламської Республіки Пакистан (далі товар): тканина вибивна полікотон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 76х68/30х30, завширшки 220 см, у кількості 11 391,85 кг, 45 027 погонних метрів, за ціною 3,45 долари США за 1 (один) кг; тканина відбілена полікотон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 76х68/30х30, завширшки 220 см, у кількості 759 кг, 3 000 погонних метрів, за ціною 3,45 долари США за 1 (один) кг.

Відповідно до пунктів 2.1, 3.1 та 4 додаткової угоди товар відвантажується морським контейнером на умовах FOB м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан.

Загальна вартість товару за інвойсом № HT/1675/2019, який виставить до сплати продавець відповідно до додаткової угоди, складає 41 920,43 доларів США.

Оплата здійснюється позивачем протягом 90 (дев`яноста) календарних днів після поставки товару на склад позивача. Валютою платежу є долар США. Усі витрати, пов`язані з банківським переказом за поставку товару, несе позивач.

Продавець на виконання пункту 3.1 додаткової угоди 17.01.2019 виставив позивачу до сплати інвойс №HT/1675/2019 (далі інвойс) на загальну суму 41 920,43 доларів США.

Матеріали справи свідчать, що 04.04.2019 позивач із метою переміщення товару через митний кордон України подав попередню митну декларацію ІМ40ЕЕ №UA125000/2019/917268, у графах 31 якої позивач задекларував товар.

12.04.2019 Одеська митниця ДФС провела митний огляд товару та склала акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500120/2019/000542, яким підтвердила опис товару, зокрема те, що товар є стоковим.

03.05.2019 позивачем до Київської митниці ДФС, правонаступником якої є відповідач (Київська митниця Держмитслужби), було подано додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/408068, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар.

Відповідно до граф 20, 22 та 42 додаткової митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/408068 від 03.05.2019 загальна вартість товару складає 41 920,43 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан.

У той же час з матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт) з порту м. Карачі (Мухаммад Бін Касім), Ісламська Республіка Пакистан, до місця ввезення на митну територію України. Розмір фрахту склав 24 815,79 грн.

Таким чином, загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), склала в гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем тимчасової митної декларації щодо товару 15.04.2019 1 144 672,79 грн. (41 920,43 доларів США х 26,713872 + 24 815,79 грн.).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом разом із додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/408068 від 03.05.2019 надано до митного органу, зокрема наступні документи: пакувальний лист продавця на товар від 17.01.2019; рахунок-фактуру №HT/1675/2019 від 17.01.2019; коносамент №MEDUPK190221 від 04.02.2019; автотранспортну накладну №А0965790 від 12.04.2019; сертифікат про походження товару №PTEA/CO/19-05398 від 07.03.2019; сертифікат про походження товару форми A №TDAP (F) GSP1185393/000167 від 07.03.2019; акт Одеської митниці Держмитслужби про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500120/2019/000542 від 12.04.2019; рахунок-фактуру №СФ-0001227 від 11.04.2019, виставлений ТОВ «Олимп А.С.»; документ, що підтверджує вартість перевезення товару, довідку ТОВ «Олимп А.С.» №1901026 від 11.04.2019; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 12.01.2019; додаткову угоду; додаткову угоду №1012/12/5 від 06.12.2016 до контракту; додаткову угоду №1012/12/10 від 29.12.2017 до контракту; додаткову угоду №1012/12/11 від 26.03.2018 до контракту; контракт; договір (контракт) про перевезення №120416-Д від 12.04.2016; акт про взяття проб (зразків) товарів № 34 від 12.04.2019.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в додатковій митній декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/408068 від 03.05.2019 митної вартості, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53, статті 54 Митного кодексу України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вказаний запит декларантом було надано митному органу лист № 1005/19-01 від 10.05.2019, у якому позивач у якості виписки з бухгалтерської документації позивач надав відповідачу прибуткову накладну № ТЕК-000059 від 15.04.2019, складеної позивачем, а також фотокопії первинних документів бухгалтерського обліку позивача щодо подібних (аналогічних товарів), а саме: додаткової митної декларації ІМ40ДТ № UA125110/2019/400296 від 11.01.2019; інвойса № KBT-786/422/18 від 15.10.2018, виставленого продавцем; видаткової накладної №ТЕК-000009 від 16.01.2019, складеної між позивачем та ТОВ «Тексіка»; податкової накладної № 9 від 16.01.2019, складеної позивачем.

У якості транспортних (перевізних) документів позивач надав відповідачу акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-00001227 від 11.04.2019, складений між ТОВ «Олимп А.С.» та позивачем.

Позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов`язаних із поставкою товару, так як треті особи не залучалися зі сторони позивача до поставки спірного товару.

У якості прайс-листа позивач надав відповідачу лист продавця № 19OUTUA-135 від 08.05.2019.

Позивач також повідомив про відсутність у нього копії митної декларації країни відправлення, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

10.05.2019 Київською митницею ДФС було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000354/2, згідно з яким відповідач, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 2б), заявлену позивачем митну вартість товару № 1 в додатковій митній декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/408068 від 03.05.2019 в розмірі 40 172,84 доларів США скоригував до рівня 42 833,28 доларів США, а товару № 2 в розмірі 2676,54 доларів США до рівня 3063,06 доларів США.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, та що документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначається, що джерелом інформації, яким він користувався при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, є: для товару №1 митна декларація № UA500040/2019/2955 від 14.03.2019 (рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації 3,76 долари США / кг); для товару №2 митна декларація №UA807170/2019/18898 від 01.01.2019 (рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації 4,036 долари США / кг).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125110/2019/00191 від 10.05.2019.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відносини, що пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно зі статтею 248 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 53 МК одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом із цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа №21-591а15).

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК, на підставі якого відповідач 1 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Таким чином рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000354/2 від 10.05.2019 встановлено, що оскаржуване рішення було винесено відповідачем у зв`язку з непідтвердженням позивачем витрат на транспортування спірного товару до митної території України, з приводу чого суд зазначає наступне.

Так, поставка спірного товару позивача відбувалася на умовах FOB м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан (відповідно до Incoterms 2010), які передбачають те, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження, тобто в порту Мухаммад Бін Касім, який знаходиться у м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан.

Відтак, суд відхиляє твердження відповідача, наведене в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в довідці ТОВ «Олимп А.С.» №1901026 від 11.04.2019 міститься інформація про відмінний географічний пункт відвантаження спірного товару (порт Мухаммад Бін Касім), аніж в інших товаросупровідних документах, так як порт Мухаммад Бін Касім знаходиться у м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан.

Судом досліджено контракт, додаткову угоду, в пункті 3.1 якої є посилання на інвойс, та сам інвойс № HT/1675/2019 від 17.01.2019, договір (контракт) про перевезення № 120416-Д від 12.04.2016, рахунок-фактуру №СФ-0001227 від 11.04.2019, виставлений ТОВ «Олимп А.С.» та в якому міститься посилання на номер контейнера, в якому перевозився товар (TGCU0137179), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00001227 від 11.04.2019, складений між ТОВ «Олимп А.С.» та позивачем, та платіжне доручення №3641 від 13.06.2019, які містять посилання на рахунок-фактуру №СФ-0001227 від 11.04.2019, довідку ТОВ «Олимп А.С.» №1901026 від 11.04.2019, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах FOB м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан, а сама вартість товару в розмірі 41 920,43 доларів США з урахуванням розміру фрахту в 24 815,79 грн., сплаченого позивачем за перевезення товару в контейнері №TGCU0137179 з порту м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан, до митної території України, відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в додатковій митній декларації IM40ДТ №UA125110/2019/408068 від 03.05.2019 в розмірі 1 144 672,79 грн. (41 920,43 доларів США х 26,713872 + 24 815,79 грн.).

Суд зазначає, що на підставі поданих позивачем до митного оформлення спірного товару транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, можна обчислити розмір витрат позивача на транспортування товару до митної території України (24 815,79 грн.).

Суд вважає необґрунтованим висновок відповідача, наведений в оскаржуваному рішенні, про те, що позивач у відповідь на запит щодо надання додаткових документів для підтвердження не надав йому акту виконаних робіт, складеного між ТОВ «Олимп А.С.» та позивачем, а також платіжного доручення на оплату фрахту, адже з матеріалів справи слідує, що позивач надав разом із листом № 1005/19-01 від 10.05.2019 акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-00001227 від 11.04.2019, складений між ТОВ «Олимп А.С.» та позивачем.

Суд зауважує, що ненадання позивачем платіжного доручення на оплату фрахту під час митного оформлення спірного товару пов`язане з тим, що фрахт був оплачений 13.06.2019, тобто після завершення митного оформлення, що підтверджується платіжним дорученням №3641 від 13.06.2019, виданим позивачем та яке міститься в матеріалах справи.

При цьому суд відхиляє твердження відповідача про необхідність включення до митної вартості винагороди експедитора (ТОВ «Олимп А.С.»), яка є платою експедитору за надані ним послуги, адже матеріалами справи підтверджується, що позивач та ТОВ «Олимп А.С.» зареєстровані в Україні як юридичні особи, а тому в силу приписів пункту 185.1 статті 185 та підпункту ж) пункту 186.3 статті 186 ПК України винагорода експедитора є об`єктом оподаткування податком на додану вартість саме на митній території України, адже місцем постачання послуг експедитора в даному випадку є митна територія України. Суд зазначає, що протилежний підхід призвів би до подвійного оподаткування однієї і тієї ж операції з надання послуг експедитором позивачу.

Відтак, суд вважає передчасними та такими, що не відповідають обставинам справи, твердження відповідача про те, що надані позивачем документи, які підтверджують митну вартість товару, містять розбіжності та що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості товару.

Не знайшли свого об`єктивного відображення і твердження відповідача про те, що позивачем не доведено приналежності товару до стокового.

Суд зазначає, що сторони угоди чітко визначилися, що товар є стоковим. При цьому, згідно з пунктом 8.3 акта Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA500120/2019/000542 від 12.04.2019, який є в матеріалах справи та додавався позивачем до додаткової митної декларації IM40ДТ № UA125110/2019/408068 від 03.05.2019, під час проведення митного огляду товару Одеська митниця ДФС встановила відповідність опису товару тому, який був задекларований позивачем у графах 31 попередньої митної декларації ІМ40ЕЕ № UA125000/2019/917268 від 04.04.2019.

Так, згідно з пунктом 4.2 Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1316 від 12.12.2012, зареєстрованим у Міністерстві юстиції Украйни 26.02.2013 за № 318/22850 при виявленні під час огляду фактів невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, ці факти зазначаються в Акті огляду.

Отже, враховуючи, що актом митного огляду № UA500120/2019/000542 від 12.04.2019 не встановлено невідповідності фактичних характеристик, кількості та інших відомостей про товар, що поставлявся позивачем, відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митній декларації, в тому числі щодо такої характеристики як стоковий товар, суд приходить до висновку, що Одеська митниця ДФС під час здійснення митного огляду підтвердила приналежність товару, митний огляд якого здійснювався, до стокового. При цьому власного митного огляду товару позивача Київська митниця ДФС не здійснювала, що, своєю чергою, позбавляє відповідача права стверджувати про те, що за результатами митного огляду не підтверджено, що товар є стоковим.

Принцип, який закладений під час проведення митного огляду, передбачає встановлення посадовою особою митного органу невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях.

Отже, якщо за результатами митного огляду митниця не встановила такої невідповідності, стверджувати в подальшому про не підтвердження тієї чи іншої характеристики відповідач не має права.

Що стосується твердження митного органу про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на його запит не надав витребовувані ним прайс-лист виробника товару, копію митної декларації країни відправлення й висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, то суд зазначає, що ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

При цьому суд вважає безпідставним неврахування відповідачем наданого позивачем у якості прайс-листа виробника товару листа продавця № 19OUTUA-135 від 08.05.2019, адже в ньому продавець підтвердив ціни на свою продукцію в період з 01.01.2019 по 31.01.2019 для всіх покупців, у тому числі на спірний товар, придбаний позивачем.

Суд також зазначає, що у своєму листі №1005/19-01 від 10.05.2019 позивач повідомив митному органу про відсутність у нього копії митної декларації країни відправлення та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Отже, заявлений позивачем рівень митної вартості товару підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, додатковою угодою №1012/12/10 від 29.12.2017, додатковою угодою, інвойсом №HT/1675/2019 від 17.01.2019, рахунком-фактурою №СФ-0001227 від 11.04.2019, виставленим ТОВ «Олимп А.С.», актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00001227 від 11.04.2019, складеним між ТОВ «Олимп А.С.» та позивачем, платіжним дорученням №3641 від 13.06.2019, виданим позивачем, довідкою ТОВ «Олимп А.С.» №1901026 від 11.04.2019 та не викликає у суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення № UA125000/2019/000354/2 від 10.05.2019 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній додатковій митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за другорядним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 в справі №826/6346/16 (№ К/9901/36092/18), від 31.01.2018 в справі № 813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 по справі № 804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише номери та дати митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості товарів позивача, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митних декларацій № UA500040/2019/2955 від 14.03.2019 та № UA807170/2019/18898 від 01.01.2019 є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000354/2 від 10.05.2019 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3611 від 31.10.2019 на суму 1921,00 грн.

Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено повністю, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1 921,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000354/2 від 10.05.2019.

3.Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359; місцезнаходження: 03124, м.Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) суму судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (код ЄДРПОУ 35892372; місцезнаходження: 08138, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, хутір Фермерський, вул. Вишнева, 12А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.