Рішення № 106254519, 15.09.2022, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2022 року м. Черкаси Справа № 925/798/22

Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., за участю секретаря судового засідання Бузун Л.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ-Транс Євро",

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Гранд Груп",

про стягнення 12 000 грн.

Представники сторін участі не брали.

ВСТАНОВИВ:

15.08.2022 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ-Транс Євро" (далі - ТОВ "АБ-Транс Євро") з вимогою стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Гранд Груп" (далі - ТОВ "ТД Гранд Груп") 12 000 грн заборгованості за виконане перевезення.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов Договору-замовлення № 304 про виконання автомобільного перевезення вантажу в частині неоплати наданих послуг.

Ухвалою від 17.08.2022 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 925/798/22 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судовий розгляд призначив на 15.09.2022 о 15:30 год.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі, направлена на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута органом поштового зв`язку із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, на підставі ч. 4 ст. 122 ГПК України господарський суд повідомив відповідача про час і місце судового засідання через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, сторінці Господарського суду Черкаської області на вкладці "Прес-центр - Виклики і повідомлення, що здійснюються судом". Оголошення розміщено судом 26.08.2022.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України - відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

З урахуванням вказаної норми, з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату розгляду справи.

Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

В ухвалі про відкриття провадження встановлено відповідачу строк - протягом 15 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву не подав.

12.09.2022 до суду надійшло клопотання про слухання справи без участі представника позивача за наявними у справі документами, в якому позивач зазначив, що заявлені позовні вимоги підтримує повністю.

У судовому засіданні представники сторін участі не брали, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд враховує клопотання позивача від про розгляд справи без участі його представника.

Відтак, господарський суд розглядає справу по суті без участі представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, господарський суд встановив таке.

ТОВ "ТД Транс Груп" (експедитор) та ТОВ "АБ-Транс Євро" (перевізник) підписано Договір-Замовлення № 304 (далі - Договір).

У вказаному Договорі сторони, серед іншого, визначили:

пункт завантаження - м. Борисполь;

пункт вивантаження - Дніпропетровська обл., смт. Дніпровське (згідно ТТН);

найменування та маса - Сваї 22т;

дата завантаження - 22.02.2022р.;

дата прибуття - 23.02.2022р.;

ставка за один автомобіль - 12000грн., з ПДВ безготівковий розрахунок по оригіналам документів за один автомобіль;

документи на оплату - 1) Перелік документів для здійснення оплати вказаний в додатку № 1 до договора-замовлення.

Згідно з Товарно-транспортною накладною від 22.02.2022 № 931 визначено автомобіль ДАФ АР 53-70 СХ, причіп НОМЕР_1 , зазначено перевізником Гранд Груп ТД ТОВ, ІПН 419601723010 та водій - ОСОБА_1 .

З приводу зазначення перевізником підприємства відповідача, позивач зазначає, що такою є практика складання товаросупровідних документів, при умові, що в перевезенні приймає участь посередник-експедитор, який бере на себе зобов`язання з організації доставки вантажу перед безпосереднім замовником перевезення - вантажовідправником, який і складає накладну. Ідентифікувати перевізника можна за номерами автопоїзда та даними про водія, котрі відображаються в ТТН.

На підтвердження того, що перевезення виконувалося транспортним засобом належним саме позивачу ТОВ "АБ-Транс Євро" та водієм, що перебуває у трудових відносинах саме з позивачем, останнім надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 реєстраційний номер НОМЕР_3 за ТОВ "АБ-Транс Євро", яке є власником транспортного засобу та причіпу СХІ 192652, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є також відповідач; документи, що підтверджують працевлаштування водія в ТОВ "АБ-Транс Євро" - наказ від 06.03.2017 № 122 про прийняття на постійну роботу ОСОБА_1 на посаду водія автотранспортних засобів (великовантажних автомобілів).

Позивач зазначає, що ним направлялись документи на оплату на ім`я директора ТОВ "ТД Гранд Груп" Надточія Ю.М. поштовим перевізником ТОВ "Нова Пошта" за експрес-накладною № 59000806503188 та враховуючи те, що сервіси "Нової Пошти" не передбачають опису вкладення, такий не проводився.

Як стверджує позивач, ним виконано умови Договору та здійснено автомобільне перевезення вантажу, у свою чергу відповідачем зобов`язання з оплати перевезення за Договором не виконано, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Розглядаючи спір, господарський суд враховує такі положення чинного законодавства.

Ч. 1, 2 ст. 11, ст. 205, 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України), перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Ч. 1, 2 ст. 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

За змістом ст. 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України)

Ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 1-2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Позивачем направлено документи на оплату директору відповідача поштовим перевізником ТОВ "Нова Пошта" за експрес-накладною № 59000806503188 від 04.04.2022, на виконання вимог Договору.

У судовому засіданні судом, в порядку ч. 7 ст. 82 ГПК України, оглянуто сторінку сайту "Нова пошта", відповідно до відомостей з якої встановлено, що документи, які відправлені за експрес-накладною № 59000806503188 від 04.04.2022 на ім`я Надточія Ю.М., який відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є директором ТОВ "ТД Гранд Груп", отримані 13.04.2022 о 10:30.

Жодних доказів повідомлення відповідачем позивача про неотримання оригіналів документів по перевезенню за період з квітня 2022 року по день розгляду справи по суті, суду не надано.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Аналіз положень наведеної норми дає підстави для висновку, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 15.08.2018 у справі 910/11049/17, від 04.09.2018 у справі № 911/151/16.

Отже, позивач виконав свої зобов`язання за Договором, виконавши перевезення та направивши документи, жодних заперечень від відповідача щодо неотримання документів не надходило, відповідач не довів відсутність своєї вини щодо неоплати за здійснене перевезення вантажу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України - якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, після отримання документів - 13.04.2022 відповідач зобов`язаний був здійснити оплату виконаних позивачем перевезень, що виконано не було.

Отже, враховуючи, що відповідачем не надано доказів оплати за перевезення, господарський суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача 12 000 грн заборгованості за виконане перевезення.

Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені на правову допомогу адвоката у сумі 3500,00 грн, а також при задоволенні позову, стягнути з відповідача 1000,00 грн у якості відшкодування гонорару успіху, який має бути сплачений позивачем.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закон № 5076-VI ), котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VI).

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано документи, які свідчать про такі обставини.

03.08.2022 між довірителем - Товариством з обмеженою відповідальністю "АБ-Транс Євро" та повіреним - Лозою Віктором Миколайовичем, адвокатом підписано Договір про правову допомогу (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, Повірений зобов`язується від імені і за рахунок Довірителя здійснити наступні дії: Надати правову допомогу у спорі з ТОВ "ТД Гранд Груп". З цією метою: 1. Здійснити огляд, вивчення та попередню оцінку доказів за їх місцезнаходженням (2 год). 2. Провести заходи досудового врегулювання, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (0,5 год). 3. Здійснити аналіз судової практики (0,5 год) 4.Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (5 год) 5. Вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи в суді та забезпечення виконання судового рішення (2 год).

Розділом 2 Договору передбачено винагороду та порядок розрахунків:

2.1. За здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього Договору, Довіритель сплачує Повіреному винагороду в розмірі 3500,00 грн.

2.2. Розрахунок здійснюється в наступному порядку: кошти у вказаній в п. 2.1. сумі сплачуються повіреному в момент передачі підготовленої позовної заяви.

2.3. При задоволенні позову стягнути з відповідача кошти, які мають бути сплачені у якості премії (гонорару успіху) у сумі 1000,00 грн.

Згідно з п. 6.1., Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 05.08.2022, Повірений надав, а представник Довірителя Байдала Олексій Миколайович прийняв наступні послуги:

Правова допомога у стягненні коштів з ТОВ "ТД Гранд Груп".

Вивчення та огляд документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням - 2 год. 10 хв.

Проведення заходів досудового врегулювання спору проведення переговорів на предмет повернення боргу - 0 год. 20 хв.

Аналіз судової практики - 1 год. 00 хв.

Підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви - 5 год. 10 хв.

Вчинення інших дій необхідних для розгляду справи та примусового виконання судового рішення - 2 год. 00 хв.

Відповідно до п. 1.2 - 1.6, Акту приймання-передачі, загальна вартість Послуг складає 3500,00 грн.

Підписанням цього Акту Сторони підтверджують факт належного надання послуг Повіреним, відповідно до положень Договору та оплату наданих послуг (крім гонорару успіху).

Довіритель не має претензій до Повіреного стосовно наданих послуг, вказаних у п. 1.1 цього Акту.

Повірений не має претензій до Довірителя щодо забезпечення його, в межах п. 3.2.1 Договору засобами, необхідними для виконання доручення.

Цей Акт є невід`ємною частиною Договору.

Позивачем до справи надано Довіреність від 03.08.2022, відповідно до якої, ТОВ "АБ-Транс Євро" надано адвокату Лозі Віктору Миколайовичу усі права, надані законом позивачу, відповідачу, заявнику, стягувачу та іншим учасникам судового процесу.

Також в матеріалах справи міститься Квитанція до прибуткового касового ордера № 02-08 від 05.08.2022, за якою адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем прийнято від ТОВ "АБ-Транс Євро" на підставі Договору про правову допомогу № б/н від 03.08.2022 три тисячі п`ятсот грн 00 коп.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Зазначеної позиції дотримується Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі №922/445/19 від 03.10.2019.

Відповідач не надав суду заперечень щодо заявленого розміру судових витрат.

Водночас, суд зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто суд, за відсутності клопотання іншої сторони не має права зменшувати розмір судових витрат, проте, враховуючи обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд має право не покладати на іншу сторону всі судові витрати стягувача.

Детально проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу та матеріалів справи, суд вважає, що витрати в сумі 3 500 грн не є співмірними зі складністю справи та сумою позову.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31.08.2022 по справі № 914/1564/20 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення

Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

Заявлена позивачем до стягнення сума судових витрат у розмірі 3 500 грн складає 29% від ціни позову (12 000 грн).

Господарський суд звертає увагу, що розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження, крім позовної заяви, позивачем не надавалось суду будь-яких документів, крім заяви про розгляд справи без участі представника позивача, які б вимагали додаткової підготовки та опрацювання, крім того, представник позивача навіть не брав участі в судовому засіданні.

Отже, на думку суду, сума судових витрат заявлена позивачем у розмірі 3 500 грн є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, відтак господарський суд доходить висновку про покладення на відповідача витрати понесені позивачем на правову допомогу в розмірі 50 % від заявлених, тобто в сумі - 1 750 грн.

Стосовно покладення на відповідача 1 000 грн гонорару успіху, який має бути сплачений позивачем адвокату, суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року в справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". Європейський суд з прав людини указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", Європейський суд з прав людини керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97), незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 Євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

Враховуючи ціну позову (12 000 грн) і стягнуті з відповідача судові витрати за результатами вирішення спору, суд дійшов висновку, що "гонорар успіху" за розгляд малозначної справи в порядку спрощеного позовного провадження не є необхідним.

Підсумовуючи зазначене, господарський суд, керуючись ч. 5 ст. 129 ГПК України та враховуючи практику Європейського суду з прав людини та громадянина і Верховного Суду, не вважає за необхідне покладати на відповідача витрати на "гонорар успіху", оскільки такий "гонорар успіху" узгоджений між клієнтом та адвокатом поза необхідними витратами на правничу допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76 - 77, 126, 129, 233, 236-241, 247, 251-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Гранд Груп" (ідентифікаційний код 41960172, вул. Смілянська, буд. 129, оф. 327, м. Черкаси, 18008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ-Транс Євро" (ідентифікаційний код 38563045, бульв. Вінтера, буд. 26, м. Запоріжжя, 69041) в погашення боргу за виконане перевезення 12 000 грн, 2 481 грн судового збору та витрати, понесені на правову допомогу адвоката у сумі 1 750 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Витрати на правову допомогу позивача в розмірі 2 750 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити сторонам.

Повне рішення складено та підписано 15.09.2022.

Суддя З.В. Зарічанська