Рішення № 106254127, 09.09.2022, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 вересня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/328/22

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

за участю секретаря судового засідання Свергун О.Б.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ", вул. Шевченка, 111А, м. Львів

до відповідача - Комунального некомерційного підприємства "Гусятинська комунальна лікарня" Гусятинської селищної ради, вул. Б.Лепкого, 1, смт. Гусятин, Тернопільська область

про стягнення 129 921,53 грн заборгованості за спожиту електричну енергію, 20662,49 грн інфляційних втрат, 1665,84 грн 3% річних та 640,71 грн пені.

За участі представників:

Позивача: Шевчик О.І. - адвокат (в режимі відеоконференції)

Відповідача: не з`явився

Відповідно до ст.197 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судове засідання відбулося в режимі відеоконференції за допомогою спеціалізованої програми фіксування відеоконференцій "EasyCon".

В судовому засіданні 09.09.2022 року, відповідно до ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ", м. Львів, звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до Комунального некомерційного підприємства "Гусятинська комунальна лікарня" Гусятинської селищної ради, смт. Гусятин, Тернопільська область, про стягнення 129 921,53 грн заборгованості за спожиту в січні 2022 року електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії споживачу №60Е797-4672-21 від 22.03.2021, а також нарахованих 20662,49 грн інфляційних втрат, 1665,84 грн 3% річних та 640,71 грн пені.

Ухвалою господарського суду від 28.07.2022 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті на 26.08.2022 на 10:00 год з повідомленням сторін про дату, час та місце проведення судового засідання, а також встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов та відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 22.08.2022 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ" (вх.№5380 від 19.08.2022) про участь представника - адвоката Шевчика О.І., у судовому засіданні у справі №921/328/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

У зв`язку із ненадходженням станом на 26.08.2022 відзиву на позов, розгляд справи судом відкладено на 09.09.2022 на 10:00 год, про що постановлено протокольної форми ухвалу, з повідомленням відповідача про дату, час та місце проведення наступного судового засідання ухвалою суду.

За клопотанням представника позивача, судове засідання 09.09.2022 постановлено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (відповідні докази знаходяться в матеріалах справи). Відзив на позов, як і інші заяви процесуального характеру, від останнього не надходили.

Частиною 8 ст.165 ГПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що: - дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, особливістю якого є те, що суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також додатково заслуховує їх усні пояснення; - сторін про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином повідомлено; - участь представників сторін в судовому засіданні 09.09.2022 обов`язковою не визнавалась; - відповідачу забезпечено можливість для викладення і подання суду відзиву на позов, однак останній таким правом не скористався, а доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) позовні вимоги повністю підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази. Додатково повідомив, що станом на дату розгляду даної справи заявлена до стягнення сума заборгованості відповідачем не погашена.

Крім того, в судовому засіданні 09.09.2022 представник позивача усно заявив про те, що відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду будуть подані докази в підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

- 22 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут" (як Постачальником) та Комунальним некомерційним підприємством "Гусятинська комунальна лікарня" Гусятинської селищної ради (Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №60Е797-4672-21 (надалі - Договір), за умовами якого (п.2.1) Постачальник продає Споживачу із 01.04.2021 до 31.12.2021 товар "код ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія" (Електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач, в свою чергу, оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

В п.3.4. Договору зазначено, що постачання електричної енергії Споживачу здійснюється Постачальником на підставі поданої Споживачем заявки на постачання електричної енергії Споживачу (далі - Заявка), форма якої наведена в Додатку 3 до цього Договору.

Згідно з п.5.1. Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього Договору.

Обсяг закупівлі та ціни (тарифи) на електричну енергію визначаються в Додатку 2 до Договору (п.5.1.2 Договору).

Розрахунковим періодом відповідно до п.5.5. Договору є календарний місяць.

Відповідно до п.5.6 Договору, розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі спец рахунок). При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюються Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п.5.7. Договору оплата рахунка-фактури та/або накладної Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 10 робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 10 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунка фактури та/або накладної, оформленого Споживачем.

У Додатку 2 "Комерційна пропозиція" до Договору передбачено, що рахунок-фактура та/або накладна за фактично спожиту електричну енергію надається не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок на попередню оплату та/або за фактично спожиту електричну енергію оплачується протягом 10 робочих днів, але не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому було видано рахунок. Постачальник надає у паперовому вигляді рахунок-фактуру та/або накладну на оплату за спожиту електричну енергію Споживачу шляхом надіслання поштовим відправленням або врученням особисто.

За змістом п.5.8. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є Додатком 2 до цього Договору.

Як зазначено в Додатку 2 "Комерційна пропозиція" до Договору, Споживач, у встановленому чинним законодавством України порядку сплачує Постачальнику за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості та заборгованість з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних від суми заборгованості. Пеня, інфляційне нарахування та штраф сплачуються на поточний рахунок Постачальника, який зазначається у розрахунковому документі.

Згідно з п.13.1. Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника. Дія договору про закупівлю, відповідно до положень частини п`ятої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

В Додатку 2 "Комерційна пропозиція" до Договору зазначено, що Договір діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

- Додатковою угодою від 13.12.2021 до Договору №60Е797-4672-21 від 22.03.2021, сторони дійшли до взаємної згоди з 11.12.2021 збільшити ціну за 1Квт/год електричної енергії, що складатиме 4,64 грн з ПДВ, та внести відповідні зміни у Договір, виклавши п.Ціна "Комерційна пропозиція" Додатку 2 до Договору та Додаток 3 "Обсяги" в нових редакціях.

- 14 грудня 2021 року між сторонами укладено Додаткову угоду №12 до Договору на постачання електричної енергії споживачу №60Е797-4672-21 від 22.03.2021, у якій дійшли згоди з метою проведення процедури закупівлі електричної енергії на 2022 рік, відповідно до ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", продовжити дію Договору на постачання електричної енергії споживачу №60Е797-4672-21 від 22.03.2021 на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2022 року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в даному договорі.

Гранична сума даної додаткової угоди складає 152024,80 грн (п.2 Додаткової угоди).

Дана Додаткова угода набуває чинності з дати її підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє в частині постачання електричної енергії з 01 січня 2022 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п.3 Додаткової угоди).

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договорів, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.

Згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України (надалі ГК України), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За положеннями ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи вказують на те, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору про постачання електричної енергії споживачу №60Е797-4672-21 від 22.03.2021 (з урахуванням Додаткових угод до нього), в січні 2022 року позивачем здійснено постачання відповідачу електричної енергії в обсязі 30362 кВт/год на суму 140 879,68 грн (з ПДВ).

В підтвердження зазначеного позивачем долучено копії: Акту приймання-передачі електричної енергії до договору на постачання електричної енергії №60Е797-4672-21 від 31.01.2022 за січень 2022 року на суму 140879,68 грн; Рахунку на оплату №82005423 від 31.01.2022, які містять підписи представників сторін, скріплені відтисками їх печаток.

Проте, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином та у визначений п.5.7 Договору строк не виконав, поставлену в січні 2022 року електричну енергію оплатив частково в сумі 10958,15 грн, у зв`язку з чим станом на дату подання позовної заяви (20.07.2022) заборгованість Комунального некомерційного підприємства "Гусятинська комунальна лікарня" Гусятинської селищної ради за Договором №60Е797-4672-21 від 22.03.2021 становить 129 921,53 грн.

Частиною 1 ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що відповідач відзиву на позов не подав, викладені у позовній заяві обставини не спростував, як і не подав суду доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості станом на дату розгляду справи, а тому позовні вимоги щодо стягнення з Комунального некомерційного підприємства "Гусятинська комунальна лікарня" Гусятинської селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ" 129921,53 грн заборгованості за спожиту в січні 2022 року електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії споживачу №60Е797-4672-21 від 22.03.2021 підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не оспорені відповідачем.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості поставленої електричної енергії у січні 2022 року, позивачем заявлено до стягнення 1665,84 грн 3% річних (нарахованих за період з 15.02.2022 по 20.07.2022) та 20662,49 грн інфляційних втрат (з урахуванням визначеного індексу інфляції за період січень-липень 2022 року).

Розглянувши надані позивачем розрахунки заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає їх арифметично правильними, у зв`язку з чим позов в цій частині є обгрунтованим.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 640,71 грн пені, нарахованої на підставі п.5.8 Договору №60Е797-4672-21 від 22.03.2021 за період з 15.02.2022 по 23.02.2022.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.258 ЦК України та ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України.

У зв`язку із непроведенням своєчасної оплати вартості поставленої у січні 2022 року електричної енергії на виконання умов Договору №60Е797-4672-21 від 22.03.2021, на підставі положень ст.ст.546-551 ЦК України, ст.ст.217-232 ГК України та умов Договору від 22.03.2021, з урахуванням кінцевого терміну проведення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 640,71 грн пені (нарахованої за період з 15.02.2022 по 23.02.2022).

Розглянувши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення пені, суд вважає правомірним нарахування відповідачу пені в розмірі 640,71 грн, а позов в даній частині обгрунтованим.

Враховуючи вищенаведене, за відсутності заперечень відповідача та доказів погашення заявлених до стягнення сум заборгованості, нарахованих відсотків річних, інфляційних втрат та пені, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ" у даній справі підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 202, 232, 233, 236-238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Гусятинська комунальна лікарня" Гусятинської селищної ради (вул. Б.Лепкого, 1, смт. Гусятин, Тернопільська область, код 02000582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ", вул. Шевченка, 111А, м. Львів, код 39594527) 129 921 грн 53коп. заборгованості за спожиту електричну енергію, 20662 грн 49 коп. інфляційних втрат, 1665 грн 84 коп. 3% річних, 640 грн 71 коп. пені та 2481 грн 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст.256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 14 вересня 2022 року.

Суддя С.Г. Стопник