Рішення № 106253142, 31.08.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.08.2022Справа № 910/4537/20за позовом компанії Євроеколоджі Інтернешнл Корпорайшн А.С. (Euroecology International Corporation a.s.)

до: 1) Державної казначейської служби України

2) Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області

3) Дніпровської міської ради

про стягнення 20 857 112,24 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Токарєва К.К.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Компанії Євроеколоджі Інтернешнл Корпорайшн А.С. (Euroecology International Corporation a.s.) до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Дніпровської міської ради про стягнення шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю відповідачі, у розмірі 20 857 112,24 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 29.04.2020.

Ухвалою суду від 29.04.2020 залучено до участі у справі співвідповідача - Дніпровську міську раду та відкладено підготовче засідання на 26.05.2020.

25.05.2020 через відділ діловодства суду від Дніпровської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач 3 заперечує проти позову.

Протокольною ухвалою суду від 26.05.2020 відкладено підготовче засідання на 17.06.2020.

11.06.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою суду від 17.06.2020 відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі від 25.05.2020, та відкладено підготовче засідання на 15.07.2020.

15.07.2020 через відділ діловодства суду від ДКС України надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач 1 заперечує проти позову.

Протокольною ухвалою суду від 15.07.2020 відкладено підготовче засідання на 29.07.2020.

20.07.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

21.07.2020 через відділ діловодства суду від Головного управління ДКС України у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач 2 заперечує проти позову.

Протокольною ухвалою суду від 29.07.2020 відкладено підготовче засідання на 26.08.2020.

Протокольною ухвалою суду від 26.08.2020 відкладено підготовче засідання на 22.09.2020.

Протокольною ухвалою суду від 22.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.10.2020.

Протокольною ухвалою суду від 15.10.2020 відкладено судове засідання на 28.10.2020.

Ухвалою суду від 28.10.2020 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №200/9663/16.

Ухвалою суду від 18.02.2022 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 16.03.2022.

Судове засідання призначене на 16.03.2022 не відбулося з об`єктивних причин, які не залежали від суду.

Ухвалою суду від 07.04.2022 призначено судове засідання на 25.05.2022.

Протокольною ухвалою суду від 25.05.2022 задоволено клопотання відповідача 3 та відкладено судове засідання на 29.06.2022.

Протокольною ухвалою суду від 29.06.2022 задоволено клопотання відповідача 3 та відкладено судове засідання на 31.08.2022.

У судовому засіданні 31.08.2022 суд заслухав вступне слово представника позивача, який підтримував позовні вимоги та вступне слово представника відповідача 1, який заперечував проти позову.

31.08.2022 у судовому засіданні суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.

У судовому засіданні 31.08.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.09.2012 у справі №403/4910/12 частково задоволено клопотання компанії Євроеколоджі Інтернешнл Корпорайшн А.С. (Euroecology International Corporation a.s.); надано дозвіл на примусове виконання арбітражного рішення Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської республіки від 14.07.2011 про стягнення солідарно з Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та Дніпропетровської міської ради на користь Акціонерного товариства Euroecology International Corporation (ІН 18631789): суми 1 502 325,99 грн; суми 6 684 992,39 грн; частину сплаченого мита за арбітражний розгляд у розмірі 268 380,11 грн; частину сплаченої паушальної суми за адміністративні витрати Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської республіки та Аграрній палаті Чеської республіки у розмірі 181 065 грн; всього 8 636 763 гривні 49 копійок; надано дозвіл на примусове виконання додаткового арбітражного рішення Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської республіки від 07.10.2011 про стягнення солідарно з Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та Дніпропетровської міської ради на користь Акціонерного товариства Euroecology International Corporation (ІН 18631789) відшкодування частини юридичних витрат у розмірі 435 015,51 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.07.2014 ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.09.2012 та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.04.2014 залишено без змін.

22.04.2014 на виконання ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.09.2012, яка набрала законної сили 07.04.2014, видано виконавчий лист.

10.06.2014 позивачем було подано заяву до ГУ ДКС України у Дніпропетровській області про примусове виконання виконавчого документа №403/4910/12.

Станом на дату подання позову виконавчий документи перебуває на виконанні у Головному управлінні ДКС України у Дніпропетровській області та залишається невиконаним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачі протягом тривалого часу ухиляються від виконання виконавчого листа №403/4910/12. У результаті бездіяльності відповідачів позивачем понесені збитки, пов`язані із падінням курсу гривні до курсу іноземних валют, яку позивач просить стягнути солідарно з відповідачів.

Державна казначейська служба України зазначає, що коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не є шкодою відповідно до ст. 22 ЦК України, та позивачем не доведено, що через неправомірні дії відповідачів, позивач позбавлений можливості отримати указані кошти; позивачем не доведено наявність спільного наміру відповідачів заподіяти шкоду позивачу та наявність вини ДКС України та Головного управління ДКС України у Дніпропетровській області. Окрім того, позивачем обрано неналежний спосіб захисту оскільки солідарне стягнення коштів з державного бюджету суперечить закону.

Головне управління ДКС України у Дніпропетровській області заперечує проти позову та зазначає, що останнім вжито всіх необхідних заходів для виконання рішення суду. Окрім того, відповідач 2 зазначає, що позивачем безпідставно заявлено вимоги про солідарне стягнення на підставі ст. 1173 ЦК України, яка передбачає, що шкода відшкодовується за рахунок державного бюджету України.

Заперечуючи проти позову Дніпровська міська рада зазначає, що ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.09.2012 встановлена сума, яка підлягає стягненню у гривневому еквіваленті, та підстав для перерахунку такої суми у зв`язку із зміною курсу валют немає. Окрім того, відповідач 3 зазначає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки Дніпровською міською радою не завдано шкоди позивачу, а звернувшись до суду із даним позовом позивач фактично намагається виконати ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.09.2012.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

Такі способи захисту цивільних прав характеризується чітко визначеним суб`єктом - заподіювачем шкоди, якими є відповідні державні органи чи їхні посадові і службові особи. Підставою для подання такого позову є прийняття незаконних рішень, незаконні дії чи бездіяльність зазначених органів, що призвели до заподіяння шкоди особі.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №826/18724/14, визнано неправомірною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо здійснення контролю за примусовим виконанням Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області виконавчого листа №403/4910/12, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська; визнано неправомірною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області при здійсненні примусового виконання виконавчого листа №403/4910/12, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська; та зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області виконати зазначені Порядком дії щодо забезпечення примусового стягнення за виконавчим листом №403/4910/12, виданим Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська.

Окрім того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2018, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2018 та постановою Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №826/19713/16, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області у період з 01.04.2015, при здійсненні примусового виконання виконавчого листа №403/4910/12, виданого Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська; визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо здійснення у період з 01.04.2015 контролю за примусовим виконанням Головним управлінням Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області виконавчого листа №403/4910/12, виданого Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська.

На момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди обставини щодо неправомірної бездіяльності відповідача 1 та відповідача 2 не підлягають доведенню в межах даної справи в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини.

Разом з тим, Дніпровська міська рада, яка є боржником у виконавчому провадженні, стягнення у межах якого може бути виконано без особистої участі боржника, не є відповідальним суб`єктом за шкоду, завдано неправомірною бездіяльністю органів державної влади.

Боржник не несе відповідальності за умисне невиконання судового рішення, оскільки обов`язок щодо стягнення покладений на інших осіб

Встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.08.2018 у справі №916/4106/14.

Таким чином, Дніпровська міська рада, як боржник у виконавчому провадженні, не може бути відповідальним суб`єктом за завдану шкоду у даному випадку, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині до Дніпровської міської ради.

Позивач зазначає, що внаслідок тривалої протиправної бездіяльності відповідачів, позивачу завдано майнової шкоди, розмір якої складає різниця між гривневим еквівалентом суми до стягнення, визначеної ухвалою суду від 28.09.2012 у справі №403/4910/12 та гривневим еквівалентом суми, визначеної рішеннями арбітражного суду (курсова різниця).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідачів стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Категорії "збитки" та "шкода" є дефініціями цивільного законодавства. Різниця між даними правовими поняттями полягає в тому, що під шкодою прийнято розуміти втрати, яких зазнала потерпіла сторона у формі знищення або пошкодження майна внаслідок протиправної поведінки іншої особи, тобто це зменшення кількості майнового блага. Збитки - це грошова оцінка (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди.

При цьому, курсова різниця - різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національній валюті України при різних валютних курсах.

Курсова різниця не може бути ні збитками, ні упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток.

Ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 26.09.2012 у справі №403/4910/12 надано дозвіл на примусове виконання арбітражного рішення Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської республіки від 14.07.2011 та додаткового арбітражного рішення Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської республіки від 07.10.2011 про стягнення солідарно з Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та Дніпропетровської міської ради на користь позивача заборгованості у гривнях.

У виконавчому листі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.04.2014 продубльовано резолютивну частину ухвали Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 26.09.2012 у справі №403/4910/12, якою визначено заборгованість у гривні.

Окрім того, в ухвалі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2021 у справі №403/4910/12 судом встановлено, що подання позивачем заяви про виправлення описки в резолютивній частині ухвали від 26.09.2012 у справі №403/4910/12 зазначивши в ній суму, що підлягає стягненню в іноземній валюті згідно мотивувальної частини цієї ухвали, поряд з її еквівалентом в національній валюті України станом на день винесення ухвали, за своєю суттю не є виправленням описки чи арифметичної помилки, а зводиться до незгоди з прийнятою ухвалою судом першої інстанції.

Судовим рішенням, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, надано дозвіл на виконання рішення про стягнення заборгованості у гривнях.

Таким чином, курсова різниця не є шкодою, оскільки позивач не міг розраховувати на отримання зазначених коштів та позивачем не доведено, що ним понесені такі збитки.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, за відсутності яких цивільно-правова відповідальність не настає. Отже, на переконання суду позивачем не було доведено обґрунтованість позовних вимог, отже у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Щодо доводів відповідача 1 щодо неможливості солідарного стягнення шкоди з державного бюджету, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Разом з тим, норма ст. 1173 ЦК України передбачає, що шкода відшкодовується державою або органом місцевого самоврядування.

У даному випадку, суд вважає що позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки нормами законодавства України не впередбачено солідарний обов`язок держави та особи, яка завдала шкоди, щодо солідарного відшкодування такої шкоди.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди, та обрано невірний спосіб захисту, а тому вважає позовні вимоги в даній справі необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог компанії Євроеколоджі Інтернешнл Корпорайшн С.А. (Euroecology International Corporation a.s.) до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Дніпровської міської ради про стягнення 20 857 112,24 грн - відмовити повністю.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 15.09.2022.

Суддя Н.І. Зеленіна