Рішення № 106251960, 13.09.2022, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/9231/21

н\п 2/490/1346/2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва

у складі головуючого судді Чулуп О.С.,

за участю секретаря судового засідання Ребрина Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

16.11.2021 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про відшкодування моральної шкоди. В обгрунтування позовних вимог позивач вказав, що він є учасником бойових дій та відповідно, має пільги, передбачені ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" , серед яких - щорічна виплата до 5 травня разової грошової допомоги. Позивач вказує, що в 2020 році позивачу відповідачем було виплачено - 1390 грн. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/3437/20 від 16.01.2021 року зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Позивач вказує, що Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, будучи органом місцевого самоврядування - суб`єктом владних повноважень порушив майнові законні соціальні права на пільги позивача за захистом та відновленням яких він був змушений звертатись до суду, який став на сторону справедливості й визнав бездіяльність відповідача протиправною. Також позивач зазначає, що відповідач, в рамках розгляду справи №400/3437/20 ігнорував вимоги законодавства, яким регламентовані права та свободи позивача; протягом тривалого часу, відносно до установленого законодавством строку порушував права позтивача, як учасника бойових дій та ветерана війни на соціальний захист, пільги; знехтував рішенням Конституційного суду України, рішеням Великої Палати ВС та Верховного Суду; не бажав примирення, навіть після винесення 29.09.2020 та набрання чинності 13.01.2021 рішення Верховного суду у зразковій справі № 440/2722/20, яке було залишено без змін постановою Великою Палатою Верховного Суду; не бажав досудового врегулювання спору. Вказані обставини, на думку позивача, мали причинно-наслідковий зв`язок й негативний вплив та викликали в позивача емоції, які досягли рівня страждання та приниження, а відтак завдали йому моральної шкоди.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 22 листопада 2019 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/3437/20 від 16.02.2021 року було задоволено позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, визнано протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги."

За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частинами 1-3 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

З урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Згідно пунктів 5, 9 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995р. обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, в обгрунтування позову позивач вказує, що неправомірні дії відповідача викликали в нього емоції, які досягли рівня страждання та приниження внаслідок чого він мав звертатись до суду за відновленням свого порушеного права, що завдало йому моральні страждання.

Суд не бере до уваги дані доводи позивача, оскільки звернення до суду є його правом, а не обов`язком.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст.3,19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. (Постанова ВСУ від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Позивачем ж зокрема не надано доказів, що в нього були негативні емоції внаслідок дій відповідача, зокрема коли вони були, в який період часу, в чому саме вони полягали, а також того, що його негативні емоції досягли рівня, які заподіюють моральну шкоду. Також позивачем не доведено належними доказами причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданою моральною шкодою.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими та в задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 9-13, 76-83, 89, 95, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення набирає законної засили в порядку та строки передбачені ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя