Вирок № 106250959, 15.09.2022, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/5189/21

№ 1-кп/183/622/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2022 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Оладенко О.С.,

з участю секретаря судового засідання Павлюк А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120210041350000187 від 29 квітня 2021 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селище Шерлова Гора Борзинського району Читінської області Російської Федерації, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, а саме:

- 12.03.2002 Новомосковським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 304 КК України та ч. 2 ст. 142, ст. 42 та КК України до позбавлення волі строком 5 років з конфіскацією майна. Звільнений 04.03.2004 на підставі постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська умовно - достроково, невідбутий строк 1 рік 3 місяці 23 дні;

- 23.09.2005 Юр`ївським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 70 КК України до обмеження волі строком 3 роки. На підставі ст. 71 КК України частково приєднаний невідбутий строк 9 місяців за вироком Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 12.03.2002 року, до відбуття покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 3 місяці;

- 30.05.2007 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням, строком на 2 роки;

- 12.06.2007 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 122 КК України до позбавлення волі строком 1 рік. Звільнений 02.11.2007 на підставі постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська умовно - достроково, невідбутий строк 3 місяці 2 дні;

- 08.12.2009 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 357 КК України до позбавлення волі строком 1 рік. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднаний невідбутий строк 2 роки 1 місяць за вироком Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 30.05.2007 року, призначене остаточне покарання у вигляді позбавлення волі, строком на 3 роки 1 місяць;

- 15.04.2013 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком 4 роки, із зарахуванням тримання під вартою з 28.04.2008 по 15.02.2012 та з 10.10.2012 по 15.04.2013. Звільнений за відбуттям строку покарання;

- 20.06.2013 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України поглинуто покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду від 15.04.2013 року, до відбуття - 4 роки 6 місяців позбавлення волі із зарахуванням тримання під вартою з 28.04.2008 по 15.02.2012 та з 10.10.2012 по 15.04.2013. Звільнений 27.06.2013 на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду від 25.06.2013 на підставі ст. 535, ст. 537 КПК України під особисту поруку;

- 04.03.2014 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком 4 роки. На підставі ст. 75,76 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням строком на 2 роки. Звільнений із зали суду;

- 19.10.2015 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 3 місяці позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднаний невідбутий строк 3 місяці за вироком Новомосковського міськрайонного суду від 04.03.2014, призначене остаточне покарання строком на 4 роки 6 місяців. Звільнений 08.08.2016 за відбуванням строків покарання;

- 08.12.2020 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 187 КК України до 7 років 8 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в рахунок покарання тримання під вартою з 30.10.2016 по 09.09.2020 із розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі. З урахуванням заліку ухвалено вважати основне покарання відбутим,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 187 Кримінального кодексу ( далі - КК) України,

за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Мар`ївка, Софіївського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, неодруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 187 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Дахно М.М.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - Вислоцької Г.О.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - Павлова Є.Г.,

в с т а н о в и в:

26 квітня 2021 року о 10 годині 50 хвилин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проходили біля будинку № 23 по вул. Сучкова м. Новомосковська Дніпропетровської області, де побачили ОСОБА_3 , раніше знайомого з ОСОБА_1 та не знайомого з ОСОБА_2 , який стояв з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . В цей момент ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вступили у злочинну змову, спрямовану на напад з метою заволодіння майном ОСОБА_3 із застосуванням насильства щодо останнього.

Реалізуючи спільний із ОСОБА_1 злочинний умисел, ОСОБА_7 , 26 квітня 2021 року о 10 години 54 хвилин, перебуваючи біля будинку № 23 по вул. Сучкова м. Новомосковська Дніпропетровської області, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи відкритий характер своїх противоправних дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, підійшов до ОСОБА_3 , який в той час уже сів на лавку, та завдав йому не менше 10 ударів правою та лівою рукою в область голови потерпілого та не менше одного удару ногою також в область голови потерпілого. Під час нанесення ударів потерпілий ОСОБА_3 почав закривати голову обома руками. Після цього ОСОБА_1 , знаходячись поруч, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, реалізуючи спільний із ОСОБА_7 злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи відкритий характер своїх протиправних дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, завдав не менше 10 ударів правою та лівою рукою в область голови ОСОБА_3 , який закривав голову обома руками, а також не менше одного удару ногою в область його голови.

Продовжуючи реалізувати свій спільний злочинний умисел, ОСОБА_2 за вказівкою ОСОБА_1 витяг з лівої кишені штанів ОСОБА_3 належний останньому мобільний телефон марки «Redmi S2 2/32» вартістю 2429 гривень 10 копійок, тим самим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відкрито заволоділи майном потерпілого ОСОБА_3 , після чого з місця скоєння злочину пішли та розпорядилися вказаним майном на власний розсуд.

Своїми спільними злочинними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спричинили ОСОБА_3 тілесні ушкодження у виді закритого перелому правої ліктьової кістки які відносяться до середнього ступеня тяжкості, оскільки зростання кісткових відломків у місці перелому, відбувається у термін понад 21 день, тілесні ушкодження у виді синців на верхніх повіках обох очей, на лобі справа, саден на верхній повіці лівого ока, на спинці носа справа та зліва, у середній третині, на верхній повіці правого ока, які у своїй сукупності та кожне окремо відносяться до легкого ступеня тяжкості, та завдали останньому матеріальну шкоду на загальну суму 2429 гривень 10 копійок.

Умисні дії ОСОБА_1 які виразилися у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій, за попередньою змовою групою осіб, кваліфікуються за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Умисні дії ОСОБА_2 , які виразилися у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, кваліфікуються за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 винним себе за пред`явленим обвинуваченням за ч.2 ст.187 КК України не визнав та пояснив, що у той день, коли відбувалися вказані в обвинувальному акті події, він з ОСОБА_2 зустріли потерпілого ОСОБА_3 біля лікарні, де потерпілий дав ОСОБА_2 таблетку, від якої останньому стало погано. Потім вони знову випадково зустріли ОСОБА_3 , який був разом з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ОСОБА_2 почав бити ОСОБА_3 . Телефон у потерпілого не забирали, він особисто його не бив.

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 винним себе за пред`явленим обвинуваченням за ч.2 ст.187 КК України не визнав та пояснив, що потерпілого ОСОБА_3 вони з ОСОБА_1 зустріли біля лікарні, де потерпілий дав йому таблетки, від яких йому стало погано. Потім вони знову випадково зустріли ОСОБА_3 , який був разом з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Він вдарив потерпілого руками приблизно 5-7 разів. Свідки стояли поруч з ОСОБА_1 , який не бив потерпілого. Телефон у потерпілого не забирали.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їх вина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 187 КК України, повністю підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами у їх сукупності.

Показаннями в ході судового розгляду свідка ОСОБА_4 , який показав, що на початку осені минулого року, вранці, точну дату і час не пам`ятає, він був свідком бійки, при якій були присутні п`ять осіб - він, ОСОБА_8 , ОСОБА_3 та обвинувачені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Хто почав бійку не пам`ятає. Події відбувалися біля під`їзду його будинку. Того дня вони втрьох з ОСОБА_9 та ОСОБА_3 приїхали у лікарню, де останній отримував таблетки по програмі для наркозалежних. Хто почав бійку, під час якої побили ОСОБА_3 , не пам`ятає, хто і скільки ударів наносив потерпілому також не пам`ятає, оскільки з тих подій сплило багато часу. З приводу цих обставин давав показання працівникам поліції, з ним проводили слідчий експеримент, впізнання за фотознімками, тоді говорив правду та пам`ятав усі події, оскільки з моменту події до моменту слідчих дій сплило не багато часу;

- протоколом слідчого експерименту від 18.05.2021, зміст якого оголошено у судовому засіданні у присутності свідка ОСОБА_4 , згідно якого ОСОБА_4 пояснив, що 26.04.2021 він разом з ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_3 прямував по тротуару неподалік від буд. АДРЕСА_4 , де до них підійшли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і почали розмовляти із ОСОБА_3 .. Потім підійшли до під`їзду №2 , де ОСОБА_10 присів на лавку, та в цей час ОСОБА_2 почав наносити тілесні ушкодження ОСОБА_3 - приблизно 10 ударів кулаком правої та лівої руки в ділянку обличчя. В цей час потерпілий зігнув руки та підніс їх до обличчя. Надалі останнього продовжував бити ОСОБА_1 - приблизно 10 ударів правою та лівою рукою по ділянці голови. Далі ОСОБА_1 наніс один удар ногою ОСОБА_3 в ділянку правої руки. Ідентичний удар був нанесений ОСОБА_2 - ступнею правої ноги один удар по ділянці правої руки в області передпліччя. Після цього ОСОБА_1 вказав ОСОБА_2 оглянути кишені та сумку ОСОБА_3 і в цей час у останнього викрали телефон з лівої кишені штанів (т.2 а.с.83-86). Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні після оголошення протоколу пояснив, що все написане у ньому відповідає дійсності, він дійсно саме так розповідав та показував події, оскільки на той час з моменту події минуло небагато часу. Додатком до цього доказу є відеозапис слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_4 , який також частково відтворено у присутності цього свідка (т.2 а.с.87). Вказаний відеозапис, який триває 3 хв. 42 с. відтворено частково, а саме 1 хв. 49 с., після чого відео технічно неможливо відтворити. Оцінюючи цей доказ, суд виходить з того, що в дослідженій частині свідок ОСОБА_4 підтвердив, що дійсно на відеозаписі міститься хід проведеного за його участі слідчого експерименту. Крім того, умови і результати слідчого експерименту відображено у протоколі, достовірність якого підтвердив свідок. Відтак, в межах дослідженої частини суд не вбачає підстав визнавати відеозапис слідчого експерименту або протокол слідчого експерименту недопустимим доказом;

- протоколом впізнання особи за фотознімками від 08.05.2021 за участю свідка ОСОБА_4 та довідкою до нього, згідно якого свідок впізнав раніше не відомого йому ОСОБА_2 на фотознімку №3 як особу, яка разом з ОСОБА_1 спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_3 (т.2 а.с.88-90);

- протоколом впізнання особи за фотознімками від 18.05.2021 за участю свідка ОСОБА_4 та довідкою до нього, згідно якого свідок впізнав ОСОБА_1 на фотознімку №3 як особу, яка разом з раніше не відомим йому чоловіком спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_3 (т.2 а.с.91-93).

Протоколи впізнання особи за фотознімками надані для огляду свідку ОСОБА_4 , який підтвердив, що з ним проводилися відповідні слідчі дії, він підписував протоколи.

- показаннями свідка ОСОБА_5 , яка пояснила, що навесні минулого року була свідком бійки за участю раніше їй не знайомих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яких вона впізнала у судовому засіданні, з потерпілим ОСОБА_3 , який був її знайомим. Вранці того дня нині покійний ОСОБА_3 разом з нею та ОСОБА_4 , пішов до лікарні за таблетками за програмою для наркозалежних. Після відвідання лікарні вони вийшли на двір та присіли на лавочку біля під`їзду навпроти лікарні. Потім до них підійшли обвинувачені і попросили таблетку, потерпілий дав їм таблетку. Вона припускає, що обвинувачені образились на потерпілого через погану таблетку. Після цього почалась бійка, ОСОБА_3 били обвинувачені, удари наносили руками і ногами. При цьому хто скільки ударів наніс потерпілому вона не пам`ятає. Сам ОСОБА_3 нікого не бив, під час побиття він сидів на лавочці, бійка тривала 3-5 хвилин. Після цього обвинувачений, не ОСОБА_1 , забрав у ОСОБА_3 телефон та вони пішли. Потім вона з ОСОБА_4 також пішла, залишивши ОСОБА_3 . Вважає причиною побиття неякісні таблетки. З приводу цих обставин давала показання працівникам поліції, з нею проводили слідчий експеримент, впізнання за фотознімками.

Оцінюючи показання зазначеного свідка, суд не вбачає підстав ставити їх під сумнів. Разом з тим, в частині припущення свідка про те, що причиною побиття ОСОБА_3 стала неякісна таблетка, суд не приймає як доказ на підставі ч.6 ст.95 КПК України, відповідно до якої висновок або думка особи, яка дає показання, можуть визнаватися судом доказом, лише якщо такий висновок або думка корисні для ясного розуміння показань (їх частини) і ґрунтуються на спеціальних знаннях в розумінні статті 101 цього Кодексу.

- протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_5 від 18.05.2021, зміст якого оголошено у судовому засіданні у присутності цього свідка, згідно з яким ОСОБА_5 пояснила, що 26.04.2021 приблизно о 10:00 год. вона разом з ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_3 прямувала по тротуару неподалік від буд. АДРЕСА_4 , де до них підійшли двоє чоловіків, один з яких - ОСОБА_1 та інший, не знайомий свідкові чоловік, і почали розмовляти із ОСОБА_3 . Потім підійшли до під`їзду №2 , де ОСОБА_10 присів на лавку, та в цей час, не відомий свідкові чоловік, почав наносити тілесні ушкодження ОСОБА_3 - приблизно 10 ударів кулаком правої та лівої руки в ділянку обличчя. В цей час потерпілий зігнув руки та підніс їх до обличчя. Надалі останнього продовжував бити ОСОБА_1 - приблизно 10 ударів правою та лівою рукою по ділянці голови. Далі ОСОБА_1 наніс по одному удару ногою - підошковою частиною в ділянку правої руки потерпілого, в частину передпліччя та ліктя. Ідентичний удар був нанесений невідомим чоловіком по тій же ділянці тіла - правої руки в області ліктя. Далі ОСОБА_1 вказав іншому чоловіку оглянути кишені та сумку ОСОБА_3 і в цей час у останнього було відкрито викрадено мобільний телефон з лівої кишені штанів (т.2 а.с.101-103). Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні після оголошення змісту протоколу пояснила, що все написане у ньому відповідає дійсності, вона дійсно саме так розповідала та показувала події, оскільки на той час з моменту події минуло небагато часу. Додатком до цього доказу є відеозапис слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_5 , який також відтворено у присутності цього свідка (т.2 а.с.104). Відеозапис відображає відомості, викладені у протоколі, під час слідчого експерименту свідок ОСОБА_5 розказала і показала, що раніше відома їй особа як « ОСОБА_11 » та раніше не відомий їй чоловік наносили удари ОСОБА_3 та відкрито викрали телефон останнього;

- протоколом впізнання особи за фотознімками від 18.05.2021 за участю свідка ОСОБА_5 та довідкою до нього, згідно якого свідок впізнала раніше не відомого їй ОСОБА_2 на фотознімку №4 як особу, яка разом з ОСОБА_1 спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_3 та заволоділа майном потерпілого (т.2 а.с. 94-96);

- протоколом впізнання особи за фотознімками від 18.05.2021 за участю свідка ОСОБА_5 та довідкою до нього, згідно якого свідок впізнала малознайомого їй ОСОБА_1 на фотознімку №1 як особу, яка разом з раніше не відомим їй чоловіком спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_3 (т.2 а.с.97-99);

Протоколи впізнання особи за фотознімками надані для огляду свідку ОСОБА_5 , яка підтвердила, що з нею проводилися відповідні слідчі дії, вона підписувала протоколи.

- протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_3 від 27.05.2021, у якому зазначено, що ОСОБА_3 показав та розказав, що 26.04.2021 приблизно о 10:00 год. йому наносили удари раніше знайомий йому ОСОБА_1 разом з іншим чоловіком, якого він не знає, після чого у нього забрали мобільний телефон «Redmi» (т.2 а.с.146). Додатком до протоколу є відеозапис слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_3 , який пояснив, що уранці, близько 10-11 год. він був у м.Новомосковську з друзями ОСОБА_12 та його дружиною ОСОБА_13 , прізвища яких він не пам`ятає. Коли він сидів на лавочці біля під`їзду, а ОСОБА_13 та ОСОБА_12 стояли поруч, до них підійшли двоє людей, один з яких був ОСОБА_1 , а другий не знайомий йому раніше, і раптово почали його бити. Першим бив раніше не знайомий йому чоловік, удари наносив у голову руками та ногами, перший удар у висок з правого боку. Також удари наносились в область очей, в область потилиці, по вухам. Потім підійшов ОСОБА_1 також і почав його бити, після чого він упав на лавку, закриваючись руками. Удари наносились в шию, голову, вуха, в основному в голову. Точну кількість ударів назвати не може, оскільки все було розбите, обличчя затікало кров`ю, але ударів було дуже багато. Потім ОСОБА_1 , якого він впізнав по голосу, сказав іншому чоловіку щоб той забрав його сумку. Потім удари продовжилися. У нього йшла кров, він просив припинити побиття. ОСОБА_14 дав вказівку забрати телефон потерпілого «Redmi», і відразу після того, як з кишені витягнули телефон, вони пішли. Також у нього були гроші, але чи забирали їх обвинувачені він не впевнений. Вже після побиття відчув сильний біль у руці, у нього було виявлено перелом зі зміщенням (т.2 а.с.148).

Суд звертає увагу, що на відеозаписі потерпілий називає імена свідків, які з ним були - ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Натомість у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , підтвердили, що саме вони були присутні під час описаних вище подій разом з потерпілими ОСОБА_3 . Вказану обставину не заперечували обвинувачені. Тому в цій частині суд приходить до висновку, що саме ОСОБА_4 був свідком описаних та показаних потерпілим подій, якого потерпілий помилково називав ОСОБА_12 .

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 заперечувала проти допустимості протоколу слідчого експерименту та відеозапису до нього, оскільки потерпілий ОСОБА_3 не допитаний у судовому засіданні. Суд з такими доводами сторони захисту не погоджується, з огляду на наступне.

Як вбачається з наданого прокурором повідомлення Новомосковського відділу державної реєстрації актів цивільного стану, потерпілий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, про що складено актовий запис про смерть №2063 від 29.11.2021 (т.2 а.с.105).

Виходячи з принципів змагальності та диспозитивності кримінального провадження суд прийняв відмову прокурора від допиту потерпілого ОСОБА_3 в зв`язку з його смертю.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (справа № 740/3597/17, провадження № 51-6070кмо19), приписи ч. 4 ст. 95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які було отримано в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів, згідно зі ст. 95 КПК України. При цьому показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту.

У даній справі допит потерпілого ОСОБА_3 є об`єктивно неможливим через смерть останнього. Судом досліджено не показання, а протокол слідчого експерименту та відеозапис до нього, під час якого потерпілий не тільки давав пояснення, а й показував обставини події. Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що у потерпілого були з обвинуваченими неприязні стосунки чи інші підстави не правдиво відтворювати обставини події. Також, зазначені докази не суперечать іншим доказам дослідженим у судом, які підтверджують вину обвинувачених.

Також, вина обвинувачених підтверджується іншими доказами, дослідженими під час судового розгляду:

- протоколом впізнання особи за фотознімками від 11.05.2021 за участю потерпілого ОСОБА_3 та довідкою до нього, згідно якого потерпілий впізнав раніше не знайомого йому ОСОБА_2 на фотознімку №2 як особу, яка 26.04.2021 наносила йому тілесні ушкодження та викрала мобільний телефон (т.2 а.с.124-126);

- протоколом впізнання особи за фотознімками від 11.05.2021 за участю потерпілого ОСОБА_3 та довідкою до нього, згідно якого потерпілий впізнав ОСОБА_1 на фотознімку №3 як особу, яка 26.04.2021 наносила йому тілесні ушкодження та викрала мобільний телефон (т.2 а.с.127-129);

- протоколом огляду предметів від 06.05.2021, згідно якого було оглянуто добровільно виданий ОСОБА_15 диск з відеозаписами; договір фінансового кредиту, закладу; мобільний телефон марки «Redmi S2 2/32», при перевірці інформації щодо власника наявна інформація про власника акаунта в телефоні - ОСОБА_16 , номер телефону власника НОМЕР_1 та фото власника (т.2 а.с113), а також фототаблицею до протоколу огляду предмета, у якій відображено наведені в протоколі відомості щодо власника акаунта телефону (т.2 а.с.115-118);

- договором фінансового кредиту, закладу від 26.04.2021, згідно якого ОСОБА_17 передав у заставу мобільний телефон «Redmi S2 2/32», оціночна вартість 1000 грн. (т.2 а.с.114);

- показаннями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_17 , який пояснив, що у квітні 2021 року до нього звернувся ОСОБА_1 з проханням закласти в ломбарді мобільний телефон, оскільки у нього самого відсутній паспорт. За це він отримав винагороду 100 грн. ОСОБА_1 був разом з чоловіком, раніше йому не знайомим. Йому передали телефон марки «Redmi», після чого вони втрьох пішли до ломбарду, де свідок підписав договір, а отримані кошти віддав чоловікові, який був з ОСОБА_1 ;

- протоколом впізнання особи за фотознімками від 12.05.2021 за участю свідка ОСОБА_17 та довідкою до нього, згідно якого свідок впізнав малознайомого йому ОСОБА_1 на фотознімку №4 як особу, яка разом з раніше не відомим йому чоловіком запропонували йому здати мобільний телефон до ломбарду (т.2 а.с.132-134);

- протоколом впізнання особи за фотознімками від 12.05.2021 за участю свідка ОСОБА_17 та довідкою до нього, згідно якого свідок впізнав раніше не знайомого йому чоловіка на фотознімку №2 як особу, яка запропонувала йому здати мобільний телефон до ломбарду (т.2 а.с.135-137);

- протоколом перегляду відеозапису від 06.05.2021, згідно якого оглянуто файли з номерами 20210426111138 та 20210426112233 з камери відео спостереження, розташованої в приміщенні ломбарду «Онікс» за адресою: вул.Сучкова,2, м.Новомосковськ (т.2 а.с. 121-123). У протоколі зазначено, що об 11:15:47 до приміщення зайшов ОСОБА_1 ; об 11:21:31 ОСОБА_17 отримав договір на отримання займу для підписання, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стоять поряд; об 11:21:48 у приміщенні знаходяться ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_18 , останній отримує грошові кошти та передає їх ОСОБА_2 який їх поклав до лівої кишені куртки та всі вийшли з приміщення ломбарду (т.2 а.с.120-123);

- дослідженим у судовому засіданні ДВД-диском, на якому містяться файли з номерами 20210426111138 та 20210426112233, встановлено, що вищенаведені обставини, зазначені у протоколі перегляду відеозапису відповідають змісту відео файлів (т.1 а.с.119);

- висновком судово-медичної експертизи №169/Е від 11.05.2021, згідно якого при експертизі потерпілого ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у виді закритого перелому правої ліктьової кістки, синців на верхніх повіках обох очей, на лобі справа, саден на верхній повіці лівого ока, на спинці носа справа та зліва, у середній третині, на верхній повіці правої ока. Тілесні ушкодження у виді закритого перелому правої ліктьової кістки відносяться до середнього ступеню тяжкості, оскільки зростання кісткових відломків у місці перелому, відбувається у термін понад 21 день. Тілесні ушкодження у виді синців на верхніх повіках обох очей, на лобі справа, саден на верхній повіці лівого ока, на спинці носа справа та зліва, у середній третині, на верхній повіці правого ока, у своїй сукупності та кожне окремо, відносяться до легкого ступеню тяжкості. Усі виявлені тілесні ушкодження заподіяні тупими твердими предметами, та могли утворитися в строк вказаний потерпілим та у постанові (26.04.2021р.), що підтверджується забарвленістю синців (синьо-фіолетового кольору з нечіткими зеленуватими контурами), ступенем загоєння саден (вкриті темно-червоними підсохлими кірками, розташованими вище рівня навколишньої шкіри) та даними медичних документів (т.2 а.с.130-131);

- висновком додаткової судово-медичної експертизи №198/Е від 28.05.2021, згідно якого виявлені при експертизі потерпілого тілесні ушкодження у виді закритого перелому правої ліктьової кістки, синців на верхніх повіках обох очей, на лобі справа, саден на верхній повіці лівого ока, на спинці носа справа та зліва, у середній третині, на верхній повіці правого ока, заподіяні тупими твердими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могла бути рука людини зжата у кулак, або нога у взутті, та могли утворитися при механізмі, вказаним свідком ОСОБА_4 в ході проведення слідчого експерименту від 18.05.2021р. (т.2 а.с.142-143);

- висновком додаткової судово-медичної експертизи №199/Е від 28.05.2021, згідно якого виявлені при експертизі потерпілого тілесні ушкодження у виді закритого перелому правої ліктьової кістки, синців на верхніх повіках обох очей, на лобі справа, саден на верхній повіці лівого ока, на спинці носа справа та зліва, у середній третині, на верхній повіці правого ока, заподіяні тупими твердими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могла бути рука людини зжата у кулак, або нога у взутті, та могли утворитися при механізмі, вказаним свідком ОСОБА_5 в ході проведення слідчого експерименту від 18.05.2021р. (т.2 а.с.144-145);

- висновком додаткової судово-медичної експертизи №197/Е від 28.05.2021, згідно якого виявлені при експертизі потерпілого тілесні ушкодження у виді закритого перелому правої ліктьової кістки, синців на верхніх повіках обох очей, на лобі справа, саден на верхній повіці лівого ока, на спинці носа справа та зліва, у середній третині, на верхній повіці правого ока, заподіяні тупими твердими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могла бути рука людини зжата у кулак, або нога у взутті, та могли утворитися при механізмі, вказаним потерпілим ОСОБА_3 в ході проведення слідчого експерименту від 27.05.2021р . (т.2 а.с.149-150);

- висновком експерта № 2580-21 від 14.05.2021 року за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи, відповідно до якого ринкова вартість мобільного телефону марки «Redmi S2 2/32» станом на 26.04.2021, складала 2429 грн. 10 коп. (т.2 а.с.138-141).

Дані докази у їх сукупності спростовують показання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що вони не викрадали у потерпілого мобільний телефон, а також твердження ОСОБА_2 про те, що до ломбарду було закладено належний останньому телефон, оскільки саме 26.04.2021, через невеликий проміжок часу після нападу на потерпілого, обвинувачені за допомогою свідка ОСОБА_17 передали у заставу в ломбарді мобільний телефон, який належить ОСОБА_3 .

Також, наведені докази спростовують показання обвинуваченого ОСОБА_1 , що він не спричиняв тілесні ушкодження потерпілому, а лише намагався припинити побиття ОСОБА_19 обвинуваченим ОСОБА_2 та не допустити до участі у бійці свідків. Показання обвинувачених є суперечливими (суперечать дослідженим доказам у справі), не відповідають обставинам, встановленим під час судового провадження, і такі показання обвинувачених суд розцінює як намагання уникнути відповідальності за фактично вчинене ними кримінальне правопорушення.

Разом з тим, суд не приймає як доказ диск з відеозаписом та протокол перегляду відеозапису від 06.05.2021 та (а.с.108-112), оскільки вказані докази не відповідають вимогам допустимості та належності з огляду на наступне.

Так, у протоколі огляду відеозапису зазначено, що слідчим оглянуто файли на диску з написами c90460b5135b1c3f13f85d80c47aab2ab1b878e6a8a351233133ed983ddd5b17_ba864345, проте під час дослідження у судовому засіданні диску встановлено, що файл з такою назвою на диску відсутній. На диску наявні 298 файлів, з яких 149 відеозаписів, які не стосуються обставин, викладених у протоколі огляду, не відповідають наявним у протоколі огляду ракурсам зйомки відеокамери.

У протоколі огляду вказано, що на відео спостерігається як о 10:54:24 ОСОБА_3 підходить до лавки та сідає на неї, де біля нього знаходиться ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; о 10:54:34 ОСОБА_2 починає наносити тілесні ушкодження потерпілому; 10:55:03 ОСОБА_1 починає наносити удари ОСОБА_3 . Оскільки відповідний файл на наданому суду диску відсутній, протокол огляду відеозапису не може вважатися допустимим доказом.

Також суд вважає за необхідне відступити від викладених в обвинувальному акті відомостей про те, що обвинувачені «побачили раніше на знайомого ОСОБА_3 », оскільки факт знайомства потерпілого з обвинуваченим ОСОБА_1 підтвердив потерпілий у протоколі слідчого експерименту та відеозаписі до нього та підтвердив обвинувачений ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій, за попередньою змовою групою осіб,а також ОСОБА_2 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, кваліфікуючи їх дії за частиною 2 статті 187 КК України.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За загальним визначенням розбій як злочин проти власності - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Розбій відноситься до усічених складів злочину, вважається завершеним з моменту скоєння самого нападу. У разі вчинення розбою посягання відбувається на основний безпосередній об`єкт - право власності, на який насамперед спрямований цей злочин, та на додатковий безпосередній об`єкт, у зв`язку із посяганням на право власності, - життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу.

Про спрямування умислу обвинувачених саме на заволодіння майном потерпілого свідчить та обставина, що згідно з протоколами слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та відеозаписів до них, показаннями свідка ОСОБА_5 , протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_3 та відеозаписом до нього, відразу після того, як обвинувачені заволоділи телефоном потерпілого, напад на нього і нанесення тілесних ушкоджень припинилися. Вказаний факт спростовує версію сторони захисту про те, що спочатку було вчинено посягання на здоров`я потерпілого, яке слід кваліфікувати за ч.1 ст.122 КК України, а потім відкрите заволодіння чужим майном. На переконання суду, фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, встановлені судом на підставі досліджених доказів, свідчать про те, що метою нападу було не нанесення тілесних ушкоджень, а саме заволодіння майном потерпілого, оскільки відразу після досягнення цієї мети напад припинився. Після заволодіння майном, тілесні ушкодження потерпілому не наносились, оскільки мети нападу було досягнуто.

При відмежуванні насильницького грабежу від розбою має місце конкуренція кримінально-правових норм, з яких лише одна відображає юридичні ознаки вчиненого злочину, й одночасному застосуванню щодо одного й того самого діяння відповідні статті Особливої частини КК не підлягають.

Критерієм такого розмежування є характер і тяжкість застосованого насильства як способу заволодіння чужим майном: при розбої воно є небезпечним для життя і здоров`я, а при грабежі такої небезпеки не несе. Такий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 686/8655/15-к (провадження № 51-2877км18) .

Враховуючи спрямованість умислу обвинувачених, ступінь тяжкості спричинених потерпілому тілесних ушкоджень, суд доходить висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.2 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій,за попередньою змовою групою осіб; дії ОСОБА_2 , слід кваліфікувати за частиною 2 статті 187 КК України, а саме, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

При вирішенні питання про вид та міру покарання, суд ураховує характер та ступінь участі кожного з обвинувачених у вчиненні злочину, який був вчинений обвинуваченими рівнозначними об`єднаними спільними зусиллями.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, не працює, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікарів нарколога, психіатра та фтизіатра не перебуває.

При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд також враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України, суд визнає обставиною, що пом`якшує покарання, те, що під час судових дебатів обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що розкаюється у спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_3 . Наведене не підпадає під ознаки щирого каяття, проте свідчить про осуд обвинуваченим своєї протиправної поведінки.

При цьому, підстав для застосування статей 69, 75 КК України, суд не знаходить.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 на підставі ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів, оскільки він є особою, яка має судимості за умисне кримінальне правопорушення.

Покарання, необхідне і достатнє для виправлення та запобігання вчиненню обвинуваченим ОСОБА_1 нових злочинів, що відповідатиме вимогам ст.ст.50, 65 КК України, йому належить призначити в виді позбавлення волі на певний строк в межах санкції статті закону більше мінімального розміру з конфіскацією майна, оскільки підстави для призначення покарання більш м`якого, ніж передбачене законом, судом не встановлені, виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції останнього від суспільства, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення та особі обвинуваченого.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він раніше не судимий, не працює, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікарів нарколога, психіатра та фтизіатра не перебуває.

При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України, суд визнає обставиною, що пом`якшує покарання, те, що під час судових дебатів обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що розкаюється у спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_3 . Наведене не підпадає під ознаки щирого каяття, проте свідчить про осуд обвинуваченим своєї протиправної поведінки.

При цьому, підстав для застосування статей 69, 75 КК України, суд не знаходить.

Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_2 на підставі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Покарання, необхідне і достатнє для виправлення та запобігання вчиненню обвинуваченим ОСОБА_2 нових злочинів, що відповідатиме вимогам ст.ст.50, 65 КК України, йому належить призначити в виді позбавлення волі на певний строк в межах санкції статті закону більше мінімального розміру з конфіскацією майна, оскільки підстави для призначення покарання більш м`якого, ніж передбачене законом, судом не встановлені, виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції останнього від суспільства, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення та особі обвинуваченого.

Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні складають 343 гривні 22 копійки, на проведення судово-товарознавчої експертизи (висновок № 2580-21 від 14.05.2021), які підлягають стягненню з обвинувачених на користь держави на підставі ст. 122 ч.2, 124 ч.2 КПК України.

Речові докази, визнані у кримінальному провадженні, відповідно вимог ст.100 КПК України: виданий ОСОБА_20 ДВД диск, виданий ОСОБА_15 ДВД диск та договір фінансового кредиту - підлягають збереженню в матеріалах провадження; виданий ОСОБА_15 мобільний телефон «REDMI S2 2/32» слід вважати повернутим потерпілому.

Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у виді тримання під вартою, обраний ухвалою суду від 02.09.2022, залишити до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 2 статті 187 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком вісім років з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.

Початок строку покарання ОСОБА_1 рахувати з дня його фактичного затримання у даному кримінальному провадженні, тобто з 02 вересня 2022 року.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою, обраний ухвалою суду від 02 вересня 2022 року, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 2 статті 187 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком сім років шість місяців з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.

Початок строку покарання ОСОБА_2 рахувати з дня його фактичного затримання у даному кримінальному провадженні, тобто з 02 вересня 2022 року.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у виді тримання під вартою, обраний ухвалою суду від 02 вересня 2022 року, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати на залучення експертів для проведення судово-товарознавчої експертизи, висновок № 2580-21 від 14.05.2021, у сумі 171 (сто сімдесят одна) грн. 61 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати на залучення експертів для проведення судово-товарознавчої експертизи, висновок № 2580-21 від 14.05.2021, у сумі 171 (сто сімдесят одна) грн. 61 коп.

Речові докази, якими було визнано: виданий ОСОБА_20 ДВД диск з відеозаписом; виданий ОСОБА_15 ДВД диск з камер спостереження з відеозаписом; договір фінансового кредиту DNZ - 94.106909/0 - зберігати в матеріалах кримінального провадження; виданий ОСОБА_15 мобільний телефон «REDMI S2 2/32» вважати повернутим потерпілому ОСОБА_3 .

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя О.С. Оладенко